Постанова від 31.08.2021 по справі 910/2933/13

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2021 р. Справа№ 910/2933/13

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Ратмир-Соло»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2014

у справі № 910/2933/13 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК»

до: 1. Приватного підприємства «Ратмир-Соло»;

2. Приватного підприємства «Раном»

про звернення стягнення на предмет іпотеки (1531 307,00 доларів США, що еквівалентно 12 200 277 грн 12 коп.),

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» (далі - ПАТ «Марфін Банк»), яке в подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК» (далі - ПАТ «МТБ БАНК», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Ратмир-Соло» (далі - ПП «Ратмир-Соло», відповідач-1) та Приватного підприємства «Раном» (далі - ПП «Раном», відповідач-2) про звернення стягнення на предмет іпотеки (стягнення 1 531 307,00 доларів США, що еквівалентно 12 200 277,12 грн), посилаючись на неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати всіх платежів за кредитним договором №76/К від 27.09.2005 (далі - кредитний договір), з метою забезпечення виконання яких між позивачем та відповідачем -1 укладено іпотечний договір від 27.09.2005, за реєстровим №649, а між позивачем та відповідачем-2 - іпотечний договір, за реєстровим № 652.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 у справі №910/2933/13 позов ПАТ «Марфін Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки (стягнення 1 531 307,00 доларів США, що еквівалентно 12 200 277,12 грн) задоволено повністю.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем-1 своїх обов'язків щодо своєчасного повернення отриманих від позивача кредитних коштів, правомірності нарахування відсотків за користування кредитом та пені, а також правомірності вимоги щодо звернення стягнення на передане відповідачами в іпотеку майно в рахунок погашення заборгованості на підставі іпотечних договорів шляхом проведення реалізації майна на прилюдних торгах.

При цьому, встановлюючи початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження, судом першої інстанції враховано висновок експертів за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №7271/7272/13-42 від 20.06.2014, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (далі - КНДІСЕ).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПП «Ратмир-Соло» звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 у справі №910/2933/13, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині визначення початкової ціни реалізації предметів іпотеки, прийняти в цій частині нове рішення, яким визначити дійсну вартість предмету іпотеки.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування скарги апелянт вказував на те, що при визначенні вартості предмету іпотеки судом взято до уваги лише висновок експертів №7271/7272/13-42 від 20.06.2014, складений за результатами судової оціночно-будівельної експертизи та не досліджено звітів про оцінку вартості нерухомого майна № 100610 та № 78, в яких відображено вартість предметів іпотеки, що майже втричі перевищує вартість, визначену висновком КНДІСЕ за результатами проведення судової експертизи в рамках даної справи.

Вказуючи на наявність двох документів в матеріалах справи, які містять різну інформацію щодо вартості предметів іпотеки та за умови непризначення судом повторної судової експертизи, апелянт вважає, що місцевим господарським судом було допущено порушення ст. 41 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення) та п. 15.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2014 апеляційну скаргу ПП «Ратмир-Соло» прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Синиці О.Ф., суддів Зеленіна В.О., Ткаченка Б.О., справу призначено до розгляду на 06.10.2014.

06.10.2014 ухвалами Київського апеляційного господарського суду для дослідження питань, що виникли при вирішенні спору призначено повторну судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено КНДІСЕ та зупинено апеляційне провадження у справі №910/2933/13 до закінчення проведення судової експертизи.

11.09.2015 на адресу Київського апеляційного господарського суду від КНДІСЕ надійшов лист №14478/14-42/15873/15-42 від 10.09.2015 та разом з ним повернуто матеріали справи №910/2933/13, виконання експертизи призупинено до повернення матеріалів справи до інституту.

22.09.2015 ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційне провадження у справі №910/2933/13 поновлено та призначено до розгляду.

21.10.2015 ухвалою Київського апеляційного господарського суду залучено до матеріалів справи копію Акту технічного огляду комплексу будівель. Матеріали справи №910/2933/13 надіслано до КНДІСЕ для виконання ухвали суду від 06.10.2014 про призначення у справі повторної судової експертизи та зупинено апеляційне провадження у справі.

16.01.2017 до Київського апеляційного господарського суду від КНДІСЕ, надійшов лист №21032/15-42/18134/16-42 від 29.11.2016 про направлення матеріалів справи та необхідність оплати експертизи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2017, у зв'язку з припиненням повноважень головуючого судді (судді-доповідача) Синиці О.Ф., апеляційну скаргу ПП «Ратмир-Соло» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 у справі №910/2933/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Чорногуза М.Г., суддів Мальченко А.О., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 апеляційну скаргу ПП «Ратмир-Соло» прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Чорногуза М.Г., суддів Мальченко А.О., Калатай Н.Ф., поновлено провадження у справі, розгляд якої призначено на 02.02.2017.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.02.2017, у зв'язку з перебування судді Калатай Н.Ф., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, для розгляду справи №910/2933/13, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Чорногуза М.Г., суддів Агрикової О.В., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 апеляційну скаргу ПП «Ратмир-Соло» прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Чорногуза М.Г., суддів Мальченко А.О., Агрикової О.В.

21.02.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 у справі №910/2933/13 - без змін.

Заперечуючи проти апеляційних доводів, позивач наголошував на законності прийнятого судом рішення з огляду на те, що судом встановлено спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом продажу їх на публічних торгах та визначено початкову ціну для їх подальшої реалізації у порядку виконавчого провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 призначено у справі №910/2933/13 судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено КНДІСЕ та зупинено провадження у справі.

18.04.2017 до Київського апеляційного господарського суду від КНДІСЕ надійшов лист №4870/17-42 від 12.04.2017 про необхідність погодження строку виконання та оплати експертизи.

20.04.2017 для розгляду клопотання судового експерта по суті, ухвалою Київського апеляційного господарського суду поновлено провадження у справі № 910/2933/13, витребувано з експертної установи матеріали справи № 910/2933/13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 призначено у справі №910/2933/13 судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено КНДІСЕ, зупинено апеляційне провадження до закінчення проведення судової експертизи та повернення матеріалів справи до суду.

Супровідним листом від 25.05.2017 №09-23/123/17 матеріали справи №910/2933/13 направлено до КНДІСЕ.

У зв'язку з розпочатою процедурою ліквідації та припиненням здійснення правосуддя Київським апеляційним господарським судом жетон у справі №910/2933/13 було передано до новоутвореного Північного апеляційного господарського суду.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018, на виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 20.09.2018 №475, жетон у справі №910/2933/13 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2018 апеляційну скаргу ПП «Ратмир-Соло» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я.

25.10.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ПП «Ратмир-Соло» надійшла заява про відвід експерта у справі № 910/2933/13.

Північним апеляційним господарським судом здійснено запит № 09.1-18/2033/19 від 28.10.2019 до КНДІСЕ з вимогою надати матеріали справи №910/2933/13 для розгляду заяви про відвід експерта.

05.02.2020 від КНДІСЕ надійшли матеріали справи №910/2933/13.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/543/20 від 05.02.2020 у зв'язку з прийняттям рішення Вищою радою правосуддя від 12.12.2019 про звільнення судді Жук Г.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2933/13.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2020 апеляційну скаргу у справі №910/2933/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Дикунської С.Я., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі №910/2933/13 апеляційну скаргу ПП «Ратмир-Соло» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 у справі №910/2933/13 прийнято до провадження вищевказаним складом суду; поновлено провадження у справі №910/2933/13; розгляд заяви ПП «Ратмир-Соло» про відвід судового експерта КНДІСЕ Стадника В.С. призначено на 26.02.2020; судовому експерту КНДІСЕ Стаднику В.С. встановлено строк для подання письмових пояснень по суті поданої заяви; зобов'язано КНДІСЕ надати інформацію про те, якому судовому експерту доручено проведення судової оціночно-будівельної експертизи, призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі № 910/2933/13 та про стан її виконання.

20.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог вказаної ухвали від КНДІСЕ надійшов лист вих. №2046-20 від 16.02.2020, в якому надана інформація про стан виконання експертизи, а також викладено клопотання про продовження термінів проведення експертизи у разі необхідності її подальшого проведення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 відмовлено у задоволенні заяви ПП «Ратмир-Соло» про відвід експерта у справі №910/2933/13, надано погодження на проведення експертизи у справі №910/2933/13 понад 90 календарних днів, зупинено апеляційне провадження у справі №910/2933/13 до отримання висновку судової оціночно-будівельної експертизи.

17.03.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від експерта КНДІСЕ Герасименка І.В. надійшло клопотання про забезпечення натурального обстеження об'єкту дослідження.

18.03.2020 Північний апеляційний господарський суд витребував в КНДІСЕ матеріали справи №910/2933/13 для розгляду вищезазначеного клопотання.

06.04.2020 матеріали справи №910/2933/13 разом з клопотанням судового експерта КНДІСЕ Герасименка І.В. про надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/2933/13, судовий розгляд клопотань судового експерта призначено на 06.05.2020.

04.05.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 та відповідача-2 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 06.05.2020 розгляд клопотань судового експерта КНДІСЕ Герасименка І.В. відкладено на 03.06.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 відмовлено в задоволенні клопотання ПАТ «МТБ БАНК» про поновлення провадження у справі та призначення розгляду справи в загальному порядку без проведення судової оціночно-будівельної експертизи, у розгляді справи оголошено перерву до 04.06.2020.

04.06.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 та відповідача-2 надійшли документи на виконання вимог ухвал Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 та 06.05.2020.

Ухвалою апеляційного суду від 04.06.2020 зупинено апеляційне провадження у справі №910/2933/13, направлено на виконання клопотання судового експерта про надання додаткових документів (вих. №4870/17-42 від 26.03.2020) до КНДІСЕ надані учасниками справи додаткові документи, які містяться в матеріалах справи №911/2290/15.

20.10.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від експерта КНДІСЕ Герасименка І.В. надійшло клопотання за вих. №17164/20-42 від 09.09.2020 про надання додаткових документів.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3943/20 від 20.10.2020 у зв'язку перебуванням судді Дикунської С.Я., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці з 19.10.2020, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2933/13 для вирішення процесуальних питань, пов'язаних з подальшим розглядом справи.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2020 апеляційну скаргу ПП «Ратмир-Соло» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 у справі №910/2933/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 апеляційну скаргу ПП «Ратмир-Соло» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 у справі № 910/2933/13 прийнято до провадження вищевказаним складом суду, поновлено апеляційне провадження, розгляд клопотання експерта КНДІСЕ Герасименка І.В. про надання додаткових документів призначено на 18.11.2020, зобов'язано сторони на виконання клопотання судового експерта надати до початку судового засідання додаткові документи та відомості, актуальні станом на момент проведення дослідження.

17.11.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали у справі №910/2933/13 щодо затягування строків розгляду справи у зв'язку з порушенням строків проведення судової оціночно-будівельної експертизи.

18.11.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 та відповідача-2 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з запровадженням карантину та хворобою уповноваженого представника відповідачів, з підозрою на COVID.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотань ПП «Ратмир-Соло» та ПП «Раном» про відкладення розгляду справи; відмовлено у задоволенні клопотання експерта КНДІСЕ Герасименка І.В. про надання додаткових документів вих. №17164/20-42 від 09.09.2020; оголошено перерву у розгляді справи до 16.12.2020.

16.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли від ПП «Ратмир-Соло» клопотання про закриття провадження у справі, про витребування доказів, про призначення судово-економічної експертизи, про зупинення провадження у справі, а також письмові пояснення стосовно процесуальних строків та строків позовної давності та пояснення стосовно ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у даній справі; від ПП «Раном» - клопотання про закриття провадження у справі, про витребування доказів.

Судове засідання 16.12.2020 не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Мальченко А.О. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 розгляд апеляційної скарги призначено на 27.01.2021.

27.01.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли: від позивача - заперечення на клопотання про зупинення провадження, заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, заперечення на клопотання про витребування доказів, заперечення на пояснення стосовно процесуальних строків та строків позовної давності, заперечення на клопотання щодо призначення судово-економічної експертизи; від відповідача-1 - заява про виклик експерта, два клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.02.2021, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 01.02.2021, попереджено учасників справи, що заяви, клопотання і документи, подані після закінчення процесуальних строків, встановлених даною ухвалою, залишаються без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 207 ГПК України.

01.02.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшло повідомлення стосовно того, що Адвокатське бюро «Касьяненко і Партнери» та адвокат Касьяненко Д.Л. не зможуть представляти інтереси ПП «Ратмир-Соло» у зв'язку з припиненням дії укладеного між ними договору про надання юридичних послуг.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли: 02.02.2021 від позивача - заява щодо недотримання відповідачами строків встановлених судом; 04.02.2021 від відповідача-1 - письмові пояснення щодо хронології подій з 2018 по 2020 роки; 08.02.2021 від позивача - додаткові пояснення щодо підтвердження заборгованості за кредитним договором, додаткові заперечення на клопотання щодо закриття провадження у справі; 09.02.2021 від відповідача-1 - заява-повідомлення, в якій останній просить направити поштою з повідомленням про вручення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021, письмові пояснення щодо меж розгляду апеляційної скарги та стану розрахунків, викладених в запереченні позивача від 27.01.2021, клопотання про призначення економічної експертизи, клопотання про витребування доказів; 09.02.2021 від відповідача-2 - письмові пояснення щодо меж розгляду апеляційної скарги та стану розрахунків, викладених в запереченні позивача; 10.02.2021 від відповідача-1 - клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, письмові пояснення на додаткові заперечення позивача від 02.02.2021 та 08.02.2021, клопотання про призначення будівельної експертизи, клопотання про зупинення провадження у справі, заява та заяви №2, №3, №4 про самостійно усунутий недолік та приєднання документів; 10.02.2021 від відповідача-2 - заява №1 про самостійно усунутий недолік та приєднання документів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 відмовлено в задоволенні клопотання ПП «Ратмир-Соло» про залучення до участі у справі третіх осіб, а саме, Державного реєстратора Васильківської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О., Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Некрилова К.Ю., Товариства з обмеженою відповідальністю «Феномен Солюшнз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Проксима» та фізичної особи - представника за дорученням Ковальчук О.Д.; клопотання ПП «Ратмир-Соло» про витребування доказів, яке надійшло до Північного апеляційного господарського суду 09.02.2021 залишено без розгляду; оголошено у розгляді справи №910/2933/13 перерву на 22.02.2021.

22.02.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли: від відповідача-1 - заява-повідомлення №1; від відповідача-2 - клопотання про залишення позову без розгляду, клопотання про залучення третьої особи (належного позивача), клопотання про витребування доказів; від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мутабор - Агенство Сервісних Послуг» - заява про вступ у справу в якості третьої особи на стороні відповідача-2.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 заяву ТОВ «Мутабор - Агенство Сервісних Послуг» про вступ у справу в якості третьої особи на стороні ПП «Раном» та клопотання ПП «Раном» про залучення третьої особи (належного позивача) залишено без розгляду; відмовлено в задоволенні клопотань ПП «Ратмир-Соло» та ПП «Раном» про закриття провадження у справі; відмовлено в задоволенні клопотань ПП «Ратмир-Соло» про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 42/367-75/321-2012, до ухвалення Верховним Судом рішення у справі №752/2605/13-ц, до ухвалення рішень: Шостим апеляційним адміністративним судом у справі № 640/3662/20, Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №640/3617/20 та Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №640/16949/20; клопотання ПП «Ратмир-Соло» про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/16949/20 задоволено; зупинено апеляційне провадження у справі №910/2933/13 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/16949/20 за позовом ПАТ «МТБ Банк» до Міністерства юстиції України, третя особа ПП «Ратмир-Соло» про визнання протиправними та скасування наказів.

Не погодившись із оскаржуваним рішенням, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) також звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 лише 22.01.2021 стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень про існування оскаржуваного рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 у справі №910/2933/13, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 прийнято до спільного розгляду з апеляційною скаргою ПП «Ратмир-Соло» на вищевказане рішення у справі № 910/2933/13, встановлено ПАТ «МТБ Банк», ПП «Ратмир-Соло» та ПП «Раном» строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 у справі №910/2933/13 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/16949/20 за позовом ПАТ «МТБ Банк» до Міністерства юстиції України, третя особа ПП «Ратмир-Соло» про визнання протиправними та скасування наказів.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2021 касаційні скарги ПАТ «МТБ Банк» задоволено, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 в частині зупинення провадження у справі № 910/2933/13 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у справі № 910/2933/13 скасовано, справу № 910/2933/13 передано для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 розгляд апеляційних скарг призначено на 26.08.2021.

25.08.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про закриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч.1 ст. 264 ГПК України, обґрунтоване тим, що оскаржуваним судовим рішенням не порушені права та інтереси останньої, питання про її права та обов'язки стосовно сторін у даній справі судом першої інстанції не вирішувались, тобто в даному випадку не існує правового зв'язку між апелянтом та сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній належний суб'єкт апеляційного оскарження.

26.08.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надішли: від ОСОБА_1 - клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання про призначення будівельної експертизи, клопотання про необхідність призначення та проведення судово-економічної експертизи, клопотання про витребування оригіналів документів, доданих до позовної заяви, клопотання про оголошення перерви та надання матеріалів справи для ознайомлення; від відповідача-1 - клопотання про відкладення розгляду справи, заява про застосування строків позовної давності, відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; від відповідача-2 - клопотання про зупинення провадження у справі, заява про відкладення розгляду справи, заява про застосування строків позовної давності, відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 у справі № 910/2933/13 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України; відмовлено у задоволенні клопотань відповідача-1 та відповідача-2 про відкладення розгляду справи; залишено без розгляду клопотання відповідача-1 про призначення судово-економічної експертизи та про призначення будівельної експертизи, які надішли до Північного апеляційного господарського суду 09.02.2021 та 10.02.2021; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про призначення судово-економічної експертизи, яке надійшло до Північного апеляційного господарського суду 16.12.2020; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду; у розгляді справи оголошено перерву на 27.08.2021.

27.08.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надішли: від відповідача-1 - додаткові пояснення до апеляційної скарги, клопотання про витребування оригіналів документів, доданих до позовної заяви, клопотання про витребування доказів, клопотання про оголошення перерви та надання матеріалів справи для ознайомлення, клопотання призначення у справі експертизи, клопотання про необхідність призначення та проведення судово-економічної експертизи; від відповідача-2 - клопотання про витребування кредитної справи, письмові пояснення, клопотання про оголошення перерви та надання матеріалів справи для ознайомлення, клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання призначення у справі експертизи.

Протокольною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2021 задоволено клопотання відповідачів про оголошення перерви та надання матеріалів справи для ознайомлення, у розгляді справи оголошено перерву на 31.08.2021.

31.08.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надішли: від позивача - заява про порушення апелянтом процесуальних строків; від відповідача-1 - доповнення до клопотання про необхідність призначення та проведення оціночно-будівельної експертизи; від відповідача-2 - клопотання про витребування оригіналів документів, доданих до позовної заяви.

Поставивши на обговорення подані 16.12.2021 відповідачем-1 та відповідачем-2 клопотання про витребування доказів, проти яких представники позивача заперечували, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки відповідачами не наведено обґрунтувань стосовно того, яким чином вказані докази можуть підтвердити обставини, що є предметом розгляду у даній справі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що за приписами частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Разом з тим, у відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За приписами ч. 1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, з огляду на те, що протягом строку на апеляційне оскарження апелянтом - ПП «Ратмир-Соло» не було подано до суду апеляційної інстанції доповнень чи змін до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення суду першої інстанції лише в частині визначення початкової ціни реалізації предметів іпотеки.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів звертає увагу, що підставами для прийняття додаткових доказів можуть бути: а) додаткові докази, що існували в момент розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає, не знала і не могла знати про їх існування; б) додаткові докази, що існували в момент розгляду справи в суді першої інстанції, і особа, яка їх подає, знала про їх існування, але не змогла надати їх суду з причин, які від неї не залежали; в) суд першої інстанції помилково виключив з судового розгляду надані особою докази, які мали значення для справи; г) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив особі в задоволенні клопотання про витребування чи залучення доказів, які мають значення для справи.

Оскільки обставини, яких не існувало на момент розгляду справи місцевим господарським судом не можуть бути предметом апеляційного розгляду, а тому і докази, на підтвердження таких обставин не можуть бути прийняті апеляційним судом в якості додаткових на підставі ст. 269 ГПК України.

Враховуючи викладене, під час ухвалення даної постанови не приймаються до уваги доводи учасників справи, які ґрунтуються на обставинах, що виникли після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, а також докази на підтвердження таких обставин.

При цьому, колегія суддів бере до уваги вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 31.05.2021 у даній справі.

Так, скасовуючи ухвали Північного апеляційного господарського суду про зупинення провадження у справі, у вказаній постанові касаційний господарський суд зауважив, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки тому, що судом першої інстанції вирішено спір між сторонами та прийнято відповідне рішення, з урахуванням позовних вимог, за встановлених судом першої інстанції обставин та на підставі поданих до місцевого суду доказів.

Обговоривши подане 27.08.2021 клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/6868/21 про визнання недійсним Договору від 09.01.2019, укладеного між ПАТ «МТБ БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Проксима», колегія суддів, порадившись, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що розгляд справи №910/6868/21 про визнання недійсним Договору від 09.01.2019, укладеного між ПАТ «МТБ БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Проксима» не може бути перешкодою для встановлення усіх істотних обставин у даній господарській справі та не перешкоджає її розгляду, оскільки цей спір виник після прийняття оскаржуваного рішення в даній справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що аналогічне клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/6868/21 було розглянуто у судовому засіданні 26.08.2021.

Крім того, колегія суддів, порадившись, дійшла висновку про залишення без розгляду клопотань відповідача-1 про витребування оригіналів документів, доданих до позовної заяви, про витребування доказів, про призначення судово-економічної експертизи, про призначення будівельної експертизи та клопотань відповідача-2 про витребування кредитної справи, про призначення експертизи на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України як таких, що були заявлені поза межами строку, встановленого судом для подачі клопотань.

У судовому засіданні 31.08.2021 представники відповідача-1 та відповідача-2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представники позивача вимоги апеляційної скарги не визнали, доводи, на яких вона ґрунтується вважають безпідставними, а судове рішення - законним, у зв'язку з чим просили залишити скаргу апелянта без задоволення.

31.08.2021 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 27.09.2005 між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Марфін банк», яке в подальшому змінило найменування на ПАТ «МТБ БАНК» (в тексті договору - банк) та Приватним підприємством «Свічколап трейдінг», яке в подальшому змінило найменування на ПП «Ратмир-Соло» (в тексті договору - позичальник) було укладено кредитний договір №76/К (далі - кредитний договір).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору сторони узгодили, що банк зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом заборгованості 1 500 000,00 доларів США з 27.09.2005 і погашення до 27.09.2010 включно, зі сплатою 14,5% річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом, а позичальник зобов'язується на умовах, в розмірі та в строки встановлені в цьому договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити пеню та штрафи, які передбачені умовами цього договору. Кредит видається з можливістю конвертації у національну валюту України.

За цим договором позичальник має право багаторазово отримувати кошти за кредитом і погашати заборгованість таким чином, щоб фактичний залишок заборгованості за кредитом не перевищував, встановленого п.1.1 даного договору, ліміту (п.1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 кредитного договору видача коштів за кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від позичальника, що є невід'ємними частинами цього договору, шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний валютний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у Філії банку у м. Києві, МФО 300829.

За умовами п.1.4 кредитного договору, протягом періоду, зазначеного в п. 1.1 цього договору, позичальник має право отримувати транші в наступному порядку:

- в межах розміру кредитної лінії, встановленого у п. 1.1 та з урахуванням графіку зменшення ліміту кредитної лінії відповідно до п. 3.2.3 цього договору сума залишку заборгованості по кредиту не повинна перевищувати 1 500 000,00 дол. США - виключно за умови оформлення права власності на земельні ділянки за адресою: м. Київ, вул. Чорвоногвардійська, 13а та м. Київ, вул. Деревообробна, 12, на яких розташована нерухомість, яка надається у іпотеку банку відповідно до п.3.2.12, 4.1. цього кредитного договору.

Відповідно до п.1.5 кредитного договору термін повернення кредиту 27.09.2010. Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п. 3.3.2, 3.4.1 даного договору.

Згідно з п. 3.2.2 кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п.5.1, 5.2 цього договору.

За умовами п.п. 3.2.12, 4.1 кредитного договору позичальник зобов'язується належним чином оформити договір іпотеки квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; договір іпотеки комплексу будівель (літ. Б, Г, Д) загальною площею 2 542,2 кв.м, які належать на праві власності позичальнику та розташовані за адресою: м. Київ, вул. Чорвоногвардійська, 13а; договір іпотеки будівлі прирізного цеху загальною площею 1 523,3 кв.м, яка належить ПП «Свічколап» та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 12, блок 1; договір поруки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика по виробництву ділових книг «А», тощо у забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, а також надати інші необхідні документи.

Пунктом 5.1 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом у період з дати виникнення заборгованості на позичкових рахунках до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.3., 1.6, 3.2.3 даного договору, позичальник сплачує відсотки в розмірі, відповідно із п.1.1 цього договору.

Згідно з п. 5.3 кредитного договору погашення кредиту, сплата відсотків за даним договором проводить у відповідних валютах наявної заборгованості за кредитом. Сплата комісії за даним договором проводиться в основній валюті договору.

У п.5.5 кредитного договору визначено, що при непогашенні кредиту в термін, установлений п.п. 1.4., 3.2.3, 3.3.2 даного договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.2, 5.1, 5.2 даного договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.4, 3.2.3, 3.3.2 цього договору, комісії, передбаченої п.п. 3.2.5, 5.7 даного договору, позичальник виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від простроченої суми.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором (п. 7.1 кредитного договору).

27.09.2005 між Приватним підприємством «Свічколап трейдінг», яке в подальшому змінило найменування на ПП «Ратмир-Соло» (у тексті договору - іпотекодавець) та ВАТ «Морський транспортний банк», яке в подальшому змінило найменування на ПАТ «МТБ БАНК» (у тексті договору - іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. реєстровий №649 (далі - іпотечний договір №649).

Згідно з п. 1.2 іпотечного договору №649, за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавця, що випливають з кредитного договору від 27.09.2005 №76/К (далі - кредитний договір), згідно з яким іпотекодержатель зобов'язується надати іпотекодавцю кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом заборгованості 1 500 000,00 дол. США (один мільйон п'ятсот тисяч доларів США, 00 центів) з 27.09.2005 і терміном погашення до 27.09.2010 включно на поповнення обігових коштів, витрат на ремонт виробничих і офісних приміщень, придбання нерухомого майна, зі сплатою 14,5% (чотирнадцять цілих п'ять десятих відсотка) річних за фактичний період користування кредитом (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом, а іпотекодавець зобов'язується в розмірі, на умовах та в строки, визначені в кредитному договорі, повернути іпотекодержателю кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити штрафи та пені передбачені умовами кредитного договору.

Пунктом 1.6 іпотечного договору №649 передбачено, що в забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю іпотекодавця, а саме: комплекс будівель загальною площею 2542,20 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 13а (надалі - предмет іпотеки). Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу комплексу будівель, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. 21.06.2005 за реєстровим № 4378, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за номером 666933 від 21.06.2005. Право власності зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 05.08.2005 в реєстровій книзі 23з-203 під реєстровим номером 1116-з.

Комплекс будівель та споруд складається з: прохідна (літ. Д) пл.-25,10 кв.м, адміністративна будівля, виробничий корпус, підвал (літ. Б) пл.-2082,40 кв.м, матеріальний склад (літ. Г) пл.-434,70 кв.м. Загальна площа предмету іпотеки складає - 2542,20 кв.м.

Предмет іпотеки передається в іпотеку з невід'ємними приналежностями, які знаходяться в ньому. Іпотека розповсюджується на всі невіддільні від майна: поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладення цього договору та виникнуть у майбутньому. Всі зроблені іпотекодавем, в період дії цього договору, всілякого роду поліпшення, реконструкції, зміни, доробки тощо, автоматично стають предметом даного договору іпотеки - предметом іпотеки.

У п. 1.9 іпотечного договору №649 сторони визначили, що вартість предмету іпотеки складає 1 392 166,34 дол. США, що за курсом НБУ станом на дату укладення цього договору складає 7 030 440,00 грн.

Згідно з п. 4.1 іпотечного договору №649 іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за кредитним договором і за цим договором, яке виникає у іпотекодержателя у випадку невиконання (часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим договором.

Звернення стягнення і реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом позасудового врегулювання або в примусовому порядку. Іпотекодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 4.2 іпотечного договору №649).

Пунктом 4.4.1 іпотечного договору №649 передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звернено стягнення провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не буде встановлено даним договором, законодавством чинним на момент реалізації предмета іпотеки. Початкова ціна предмета іпотеки для його продажу з публічних торгів встановлюється у розмірі, визначеному в п. 1.9 договору, або, за вимогою іпотекодержателя, визначається незалежними суб'єктами оціночної діяльності, призначеними іпотекодержателем.

Відповідно до п. 4.7 іпотечного договору №649 при реалізації предмету іпотеки відповідно до цього договору для обчислення суми в іноземній валюті, необхідної для задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується курс НБУ, встановлений для іноземної валюти за кредитним договором по відношенню до гривні, на день реалізації.

Термін дії договору - до повного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором та за всіма додатковими угодами до нього (п. 5.1 іпотечного договору №649).

28.09.2005 між Приватним підприємством «Свічколап», яке в подальшому змінило найменування на ПП «Раном» (у тексті договору - іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк», яке в подальшому змінило найменування на ПАТ «МТБ БАНК» (у тексті договору - іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В., реєстровий №652 (далі - іпотечний договір №652).

Згідно з п. 1.2 іпотечного договору №652, за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавця, що випливають з кредитного договору від 27.09.2005 №76/К (далі - кредитний договір), згідно з яким іпотекодержатель зобов'язується надати іпотекодавцю кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом заборгованості 1 500 000,00 дол. США (один мільйон п'ятсот тисяч доларів США, 00 центів) з 27.09.2005 і терміном погашення до 27.09.2010 включно на поповнення обігових коштів, витрат на ремонт виробничих і офісних приміщень, придбання нерухомого майна, зі сплатою 14,5% (чотирнадцять цілих п'ять десятих відсотка) річних за фактичний період користування кредитом (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом, а іпотекодавець зобов'язується в розмірі, на умовах та в строки, визначені в кредитному договорі, повернути іпотекодержателю кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити штрафи та пені передбачені умовами кредитного договору.

Пунктом 1.6 іпотечного договору №652 передбачено, що в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю іпотекодавця, а саме: будівлю прирізного цеху загальною площею 1532,30 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 12, блок1 (надалі - предмет іпотеки). Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарбузовим В.Г. 03.12.2004, зареєстрований в реєстрі за № Г-9818., зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за номером 325728 згідно Витягу з Державного реєстру правочинів за №413713 від 03.12.2004, наданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Гарбузовим В.Г.

Право власності на предмет іпотеки зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентиризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна в реєстровій книзі №103П-21 під реєстровим номером 6598-П 18.01.2005.

Згідно з Довідкою-характеристикою від 26.08.2005 №1079065, виданою Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна предмет іпотеки в цілому складається з будівлі прирізного цеху (літ А) загальною площею 1532,3 кв. м.

Предмет іпотеки передається в іпотеку з невід'ємними приналежностями, які знаходяться в ньому, і розповсюджується на всі невіддільні від майна: поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладення цього договору та виникнуть у майбутньому. Всі зроблені іпотекодавцем, в період дії цього договору, всілякого роду поліпшення, реконструкції, зміни, доробки тощо, автоматично стають предметом даного договору.

У п. 1.9 іпотечного договору №652 сторони визначили, що вартість предмету іпотеки складає 737 931,48 дол. США, що за курсом НБУ станом на дату укладення цього договору складає 3 726 554,00 грн.

Згідно з п. 4.1 іпотечного договору №652 іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за кредитним договором і за цим договором, яке виникає у іпотекодержателя у випадку невиконання (часткового невиконання) позичальником своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим договором.

Пунктом 4.4.1 іпотечного договору №652 передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звернено стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не буде встановлено даним договором, законодавством чинним на момент реалізації предмета іпотеки. Початкова ціна предмета іпотеки для його продажу з публічних торгів встановлюється у розмірі, визначеному в п. 1.9 договору, або, за вимогою іпотекодержателя, визначається незалежними суб'єктами оціночної діяльності, призначеними іпотекодержателем.

Відповідно до п. 4.7 іпотечного договору №652 при реалізації предмету іпотеки відповідно до цього договору для обчислення суми в іноземній валюті, необхідної для задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується курс НБУ, встановлений для іноземної валюти за кредитним договором по відношенню до гривні, на день реалізації.

Термін дії договору - до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та за всіма додатковими угодами до нього (п. 5.1 іпотечного договору №652).

Як стверджує позивач, на виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 900 000 дол. США, що підтверджується розпорядженням на відображення операції в іноземній валюті №23 від 28.09.2005 (а.с. 60, т. 1), однак, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення отриманих кредитних коштів.

16.12.2008 позивач направив відповідачеві-1 вимогу вих.№2160/04 та відповідачеві-2 вимогу вих. №2162/04, в яких, посилаючись на тривалий строк невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором вимагав у семиденний строк з дня отримання вимоги сплатити банку прострочену заборгованість, що складає 129 042,96 дол. США та 27 010,17 грн. Отримання вказаних вимог відповідачами не заперечується.

Посилаючись на те, що позичальником не було виконано зобов'язань з погашення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим позивач, як іпотекодержатель, набув право на задоволення своїх грошових вимог за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки, останній звернувся з даним позовом до суду з вимогами до кожного з відповідачів щодо звернення стягнення на іпотечне майно.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а доводи апелянта вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За приписами ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до умов укладеного кредитного договору (п.п. 1.3, 3.1.1) видача коштів відбувається шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку № НОМЕР_2 на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у філії банку у м. Києві МФО 300829.

Як встановлено місцевим господарським судом, а також не заперечувалось відповідачами під час розгляду справи судом першої інстанції та в апеляційній скарзі, на виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 900 000 дол. США, що підтверджується розпорядженням на відображення операції в іноземній валюті №23 від 28.09.2005 (а.с. 60 т. 1) та довідкою по особовому рахунку НОМЕР_2 за період з 28.09.2005 по 18.10.2011 (а.с. 155 т. 1).

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, відповідач-1 факт отримання коштів за кредитним договором також не заперечував, однак заявляв про відсутність у позивача правових підстав для стягнення з нього заборгованості у доларах США, оскільки кредит на суму 900 000 доларів США саме в іноземній валюті він не отримував.

Разом з тим, колегія суддів вказані доводи відхиляє, оскільки у вищенаведених документах чітко зазначено, що банком проведено операцію по видачі кредиту відповідно до кредитного договору №76/К від 27.09.2005 (підстава) та чітко зазначені як позичковий рахунок № НОМЕР_2 (у валюті - долар США) позичальника, так і поточний рахунок № НОМЕР_1 позичальника (у валюті - долар США), відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківські документи - це письмове розпорядження клієнта чи відповідального працівника банку на проведення грошово-розрахункової операції або іншої операції в банку. За призначенням вони поділяються на розпорядчі, тобто такі, що містять дозвіл на виконання операції, і виконавчі. Документи надходять до банків від підприємств і установ, інших банків, а також складаються безпосередньо в банку і містять необхідну інформацію про характер операції, що дає змогу перевірити її законність і здійснити банківський контроль.

Таким чином, документ є письмовим підтвердженням виконання операції та підставою для відображення її в бухгалтерському обліку.

Форми документів, що підприємства подають банкам, а також документів, що вони отримують від банків на підтвердження виконання відповідних операції, включені в уніфіковану систему грошово-розрахункової документації. Вони затверджені Правлінням НБУ і стандартизовані. Для складання документів використовуються стандартні бланки встановленого зразка, виготовлені друкарським способом.

Отже, вищезазначені докази підтверджують, що позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором та перерахував на рахунок ПП «Свічколап Трейдінг» № НОМЕР_1 у філії ВАТ «Морський транспортний банк» у місті Києві кредит по кредитному договору у сумі 900 000,00 доларів США, що у національній валюті складало 4 545 000,00 грн.

Таким чином, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що позивачем було надано відповідачеві-1 кредитні кошти саме в іноземній валюті в розмірі 900 000,00 доларів США, а доводи останнього про надання позивачем кредитних коштів за договором у національній валюті - гривні є непереконливими та недоведеними належними доказами.

За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1.5 кредитного договору термін повернення кредиту 27.09.2010.

Крім того, пунктом 5.1 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом у період з дати виникнення заборгованості на позичкових рахунках до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.3., 1.6, 3.2.3 даного договору, позичальник сплачує відсотки в розмірі, відповідно із п.1.1 цього договору.

Відсотки нараховуються за фактичний період користування коштами за кредитом на фактичну суму заборгованості за кредитом, і сплачуються позичальником щомісяця у відповідних валютах заборгованості за кредитом на рахунки, вказані у п. 3.1.1 цього договору банку з 26 числа, але не пізніше останнього робочого дня місяця, а у разі дострокового повного погашення заборгованості - в день фактичного погашення кредиту. Після закінчення терміну кредитування, передбаченого в п.1.1 цього договору, відсотки, нараховані за період прострочення до фактичного погашення кредиту, позичальник сплачує щомісяця з 26 числа по останній день поточного місяця і в день фактичного повного погашення кредиту. При несплаті відсотків у зазначений термін, вони вважаються простроченими (п. 5.2 кредитного договору).

З матеріалів справи вбачається, а також не заперечується відповідачами, що відповідач-1 частково виконав свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.

При цьому, колегія суддів зазначає, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 (в редакції, чинній на час видачі кредиту), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції).

Таким чином, виписка по особовому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

З наданих позивачем судам першої та апеляційної інстанцій розрахунків заборгованості відповідача-1 (а.с. 58-59 т. 1) та виписки по особовому рахунку НОМЕР_2 за період з 28.09.2005 по 18.10.2011 (а.с. 140-159 т. 1), вбачається, що відповідач-1 частково виконував свої зобов'язання за кредитним договором протягом 2005-2008 років та сплачував відсотки нараховані банком відповідно до умов кредитного договору у валюті кредиту - долар США.

Доводи відповідача-1 про наявність у нього обов'язку за кредитним договором виконувати зобов'язання з повернення запозичених у банка коштів у гривневому еквіваленті колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Відповідні висновки щодо стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.

Крім того, у разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Аналогічні висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті і порядку визначення у рішенні еквівалента суми боргу в національній валюті містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц.

Так, за вищенаведеними умовами укладеного сторонами кредитного договору валютою кредиту, тобто валютою, в якій надається кредит є долар США. При цьому, пунктом 1.1 кредитного договору передбачено, що кредит видається з можливістю конвертації у національну валюту України.

Отже, перерахування банком кредитних коштів за заявою позичальника та їх конвертація в іншу валюту не впливає та не змінює зобов'язань останнього щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними у валюті, визначеній умовами кредитного договору.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що здійснення відповідачем-1 тривалий період часу погашення заборгованості за кредитним договором саме у доларах США вказує на правильне сприйняття позичальником умов щодо погодженої сторонами валюти за кредитним договору.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.5.5 кредитного договору при непогашенні кредиту в термін, установлений п.п. 1.4., 3.2.3, 3.3.2 даного договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою.

Пунктом 3.3.2 кредитного договору сторонами встановлено, що при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених умовами договору, банк, за своїм розсудом, має право: змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно ст. 212, 611, 651 ЦК України, за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили в зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний термін кредитування, цілком виконати інші зобов'язання за договором.

Перевіривши розрахунок заборгованості ПП «Ратимир-Соло» по сплаті процентів за користування кредитом та погашення основного боргу, з огляду на визначені умови кредитного договору та наявну в матеріалах справи первинну бухгалтерську документацію, а саме, виписки по особовому рахунку, в яких визначені дати та суми внесених позичальником коштів, а також призначення платежів (розподіл коштів на погашення основного боргу чи в погашення відсотків за користування кредитом), колегія суддів дійшла висновку, що станом на визначену п. 1.3. кредитного договору дату повернення кредиту - 27.09.2010, з урахуванням курсу НБУ на вказану дату - долар США/7,909400 грн, заборгованість відповідача-1 перед позивачем за тілом кредиту становила 893 100 дол. США 00 центів (7 063 885,14 грн), за відсотками - 45 681 дол. США 53 центи (361 313,49 грн).

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, відповідач-1 не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість по тілу кредиту в розмірі 893 100 дол. США.

Водночас, суд першої інстанції помилково погодився з наданим позивачем розрахунком заборгованості за відсотками, оскільки останнім не було враховано, що в силу приписів статей 1048, 1054 ЦК України, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення процентів від суми позики після спливу строку кредитування.

Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) та від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17.

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача-1 перед позивачем за відсотками має бути визначена станом на 27.09.2010 та становить 45 681,53 дол. США.

На час розгляду справи як місцевим господарським судом, так і судом апеляційної інстанції, відповідачами не надано жодних доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував відповідачеві-1 пеню за несплату основного боргу (тіла кредиту) в розмірі 243 730,34 доларів США, що за курсом НБУ становить 1 943 319,87 грн та пеню за несплату відсотків за використання кредиту в розмірі 11 045,40 доларів США, що за курсом НБУ становить 83 515,09 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на порушення відповідачем-1 умов договору щодо погашення кредиту та сплати відсотків за його користування, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування відповідальності за умовами договору, ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Разом з тим, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені, з урахуванням визначених позивачем сум заборгованості, встановлених судом дат, з яких відповідач-1 є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань, та дат, до яких є правомірним нарахування пені, колегія суддів дійшла висновку, що такі розрахунки позивача є арифметично неправильними, оскільки розмір пені за несплату основного боргу (тіла кредиту) складає 95 059,63 дол. США, що за курсом НБУ станом на 27.09.2010 становить 748 234,87 грн, а розмір пені за несплату відсотків за користування кредитом - 45 681,53 дол. США, що за курсом НБУ станом на 27.09.2010 становить 361 313,49 грн.

За приписами частини першої статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За приписами статті 1 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин та звернення позивача з даним позовом до суду (далі - Закон), іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частина 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Як вбачається з вищенаведених обставин справи, між сторонами виникли та існують договірні іпотечні відносини, як похідні відносини на забезпечення виконання основного договору перед кредитором і є дійсними до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», статті 593 ЦК України).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Пунктом 2.1.7.1 іпотечних договорів №649 та №652 передбачено, що іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до п 2.1.8 іпотечних договорів №649 та №652, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визнаються на момент фактичного задоволення, включаючи кредит, проценти, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмета іпотеки, витрати по реєстрації предмету іпотеки, а також витрати, понесені у зв'язку із пред'явленням вимоги.

Згідно з п.4.3 іпотечних договорів №649 та №652 примусове стягнення і реалізація предмету іпотеки відбувається шляхом отримання іпотекодержателем виконавчого напису нотаріуса, або іншим передбаченим законом шляхом, за вибором іпотекодержателя.

Пунктом 4.4.1 іпотечних договорів №649 та №652 передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на якій звернено стягнення провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не буде встановлено даним договором, законодавством чинним на момент реалізації предмета іпотеки.

З огляду на вищенаведені умови іпотечних договорів, враховуючи, що факт наявності у ПП «Ратмир-Соло» заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту в розмірі 893 100 дол. США, заборгованості за відсотками в розмірі 45 681,53 дол. США, пені за несплату основного боргу (тіла кредиту) в розмірі 95 059,63 дол. США та пені за несплату відсотків за користування кредитом в розмірі 13 894,15 дол. США належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачами не спростований, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про звернення стягнення на передане відповідачами в іпотеку майно в рахунок погашення вказаної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом проведення реалізації на прилюдних торгах.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та ч.2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в редакціях, що діяли станом на час розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Встановити спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом їх продажу на прилюдних торгах.

Таким чином, станом на час ухвалення оскаржуваного рішення законодавством було передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки останнім мало бути зазначено в рішенні, зокрема, початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, вважаючи погоджену сторонами у договорах іпотеки вартість предметів іпотеки такою, що не відповідає дійсності та є значно заниженою, відповідач-1 та відповідач-2 звернулися до Господарського суду міста Києва з клопотаннями про призначення судової експертизи для визначення дійсної їх вартості на момент проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 задоволено вказані клопотання відповідачів та призначено у даній справі судову оціночну експертизу з метою встановлення ринкової вартості предметів іпотеки.

За результатами проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової оціночно-будівельної експертизи було надано висновок експертів №7271/7272/13-42 від 20.06.2014, відповідно до якого ринкова вартість комплексу будівель, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 13а, в цінах та станом на момент дослідження складає (з округленням до цілих) без урахуванням ПДВ: при загальній площі 2542,20 кв.м (відповідно до договору іпотеки) 9 423 935,00 грн, при загальній площі 2711,8 кв.м (відповідно до технічного паспорту БТІ) - 10 052 643,00 грн. Ринкова вартість будівлі прирізного цеху площею 1532,30 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 12 блок 1, в цінах та станом на момент дослідження, складає (з округленням до цілих) без урахуванням ПДВ 3 375 657,00 грн.

В силу ч. 2 ст. 34 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, яка була чинна станом на час прийняття оскаржуваного рішення (далі - ГПК України від 06.11.1991), обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 41 ГПК України від 06.11.1991 для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Статтею 42 ГПК України від 06.11.1991 встановлено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

У п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» роз'яснено, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний висновок судової оціночно-будівельної експертизи було складено судовими експертами відділу досліджень будівельних конструкцій та визначення вартості робіт і нерухомого майна, які мають відповідну кваліфікацію, зокрема, щодо визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд, та які були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок.

З вказаного висновку судової експертизи вбачається, що дослідження було проведено у відповідності та з використанням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2013 №1440, Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою КМУ від 28.10.2004 №1442, Інструктивних листів ФДМУ від 23.01.2004 №10-36-835 та від 09.03.2005 №10-36-2562, «Аналіз та класифікація факторів, які впливають на формування дійсної вартості об'єктів нерухомості», розробленої Київським НДІСЕ у 20026 році (реєстраційний код 10.10.05).

Дослідження проводилось методом розрахунку ринкової вартості нерухомого майна, ґрунтуючись на результатах обстеження та даних представленої документації з врахуванням факторів, які впливають на формування вартості.

Дослідивши та оцінивши зазначений висновок судової експертизи за правилами ст. 43 ГПК України від 06.11.1991 та ст. 86 ГПК України в чинній редакції, колегія суддів вважає, що такий висновок не викликає сумнівів в його обґрунтованості.

При цьому, апеляційним господарським судом враховано, що відповідачі під час розгляду справи судом першої інстанції не скористалися своїм правом та не надали доказів, зокрема, звіту іншого суб'єкта оціночної діяльності щодо вартості предметів іпотеки на спростування висновку судової експертизи, що могло б бути підставою для відхилення останнього як такого, що не узгоджується з іншими матеріалами справи.

Водночас, додані до апеляційної скарги Звіти про оцінку нерухомого майна №100610 та №78 станом на 16.06.2010, колегія суддів не бере до уваги, адже такі були подані апелянтом без обґрунтування причин неможливості їх подання суду першої інстанції, у зв'язку з чим, в силу приписів ст. 101 ГПК України від 06.11.1991 та ч. 3 ст. 269 ГПК України в чинній редакції, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для їх прийняття як додаткових доказів у справі.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав в оскаржуваному рішенні початкову ціну предметів іпотеки на підставі Висновку експертів №7271/7272/13-42 від 20.06.2014, а саме, початкова ціна предмета іпотеки - комплексу будівель, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича (Червоногвардійська), буд. 13а, загальною площею 2542,20 кв.м для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження становить 9 423 935,00 грн, початкова ціна предмета іпотеки - будівлі прирізного цеху площею 1532,30 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 12 блок 1, для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження становить 3 375 657,00 грн.

Щодо заяв відповідачів про пропуск позивачем строку позовної давності на звернення з даним позовом до суду та застосування наслідків такого спливу, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, за приписами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи, що відповідачами не було заявлено про застосування строків позовної давності під час розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів зазначає про відсутність у суду апеляційної інстанції підстав для застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог.

Крім того, позивач звернувся з даним позовом до суду в межах строку позовної давності, у зв'язку з чим заяви відповідачів про застосування строків позовної давності є необґрунтованими.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, враховуючи неправильно здійснений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ПАТ «МТБ БАНК» до ПП «Ратмир-Соло» та ПП «Раном».

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на встановлене вище, враховуючи, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність стягнення з відповідачів заборгованості за відсотками після спливу строку кредитування, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, статей 1048, 1054 ЦК України, а також погодився з наданим позивачем неправильним розрахунком суми пені, що підлягала стягненню, та одночасно враховуючи правильність висновку суду щодо задоволення позову в іншій частині, апеляційна скарга ПП «Ратмир-Соло» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 у справі №910/2933/13 підлягає зміні з викладенням його резолютивної частини в редакції даної постанови апеляційного суду. В іншій частині вказане рішення необхідно залишити без змін.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи учасників справи, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 14 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи викладене, судові витрати по сплаті судового збору, за подання позовної заяви підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок кожного з відповідачів по 21 847,03 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі статті 129 ГПК України, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги ПП «Ратмир-Соло» відшкодуванню останньому не підлягають.

Крім того, відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідачів підлягають судові витрати, понесені у зв'язку поданням ПАТ «МТБ БАНК» касаційних скарг на ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 та 25.02.2021, які були задоволені судом касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ратмир-Соло» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 у справі №910/2933/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 у справі №910/2933/13 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором від 27.09.2005, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. за реєстровим № 649; іпотечним договором від 28.09.2005, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. за реєстровим № 652, а саме:

- комплекс будівель загальною площею 2542,20 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича (Червоногвардійська), буд. 13а, що складається з: прохідної (літ. Д) пл.-25,10 кв.м, адміністративної будівлі, виробничого корпусу, підвалу (літ. Б) пл.-2082,40 кв.м, матеріального складу (літ. Г) пл.-434,70 кв.м;

- будівлю прирізного цеху загальною площею 1532,30 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 12, блок 1.

За рахунок звернення стягнення на предмети іпотеки задовольнити грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» (68003, Одеська обл., місто Чорноморськ, проспект Миру, будинок 28, ідентифікаційний код 21650966) за кредитним договором № 76/К від 27.09.2005, які складаються з:

- заборгованості за тілом кредиту в розмірі 893 100 (вісімсот дев'яносто три тисячі сто) дол. США 00 центів, що за курсом НБУ станом на 27.09.2010 (долар США/7,909400 грн) становить 7 063 885 (сім мільйонів шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) грн 14 коп.,

- заборгованості за відсотками в розмірі 45 681 (сорок п'ять тисяч шістсот вісімдесят один) дол. США 53 центи, що за курсом НБУ станом на 27.09.2010 (долар США/7,909400 грн) становить 361 313 (триста шістдесят одну тисячу триста тринадцять) грн 49 коп.,

- пені за несплату основного боргу (тіла кредиту) в розмірі 95 059 (дев'яносто п'ять тисяч п'ятдесят дев'ять) доларів США 63 центи, що за курсом НБУ становить 748 234 (сімсот сорок вісім тисяч двісті тридцять чотири) грн 87 коп.,

- пені за несплату відсотків за користування кредитом в розмірі 13 894 (тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) дол. США 15 центів, що за курсом НБУ становить 106 770 (сто шість тисяч сімсот сімдесят) грн 92 коп.

Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки - комплекс будівель загальною площею 2542,20 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича (Червоногвардійська), буд. 13а, що складається з: прохідної (літ. Д) пл.-25,10 кв.м, адміністративної будівлі, виробничого корпусу, підвалу (літ. Б) пл.-2082,40 кв.м, матеріального складу (літ. Г) пл.-434,70 кв.м, шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною в розмірі 9 423 935,00 грн.

Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки - будівлі прирізного цеху загальною площею 1532,30 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 12 блок 1, шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною в розмірі 3 375 657,00 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Ратмир-Соло» (03049, місто Київ, вул. Генерала Воробйова Генадія, будинок 8; ідентифікаційний код 32420973) на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, проспект Миру, будинок 28, ідентифікаційний код 21650966) 21 847 (двадцять одну тисячу вісімсот сорок сім) грн 03 коп. судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства «Раном» (03115, місто Київ, вул. Львівська, будинок 22-А; ідентифікаційний код 32423969) на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, проспект Миру, будинок 28, ідентифікаційний код 21650966) 21 847 (двадцять одну тисячу вісімсот сорок сім) грн 03 коп. судового збору.»

3. Стягнути з Приватного підприємства «Ратмир-Соло» (03049, місто Київ, вул. Генерала Воробйова Генадія, будинок 8; ідентифікаційний код 32420973) на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, проспект Миру, будинок 28, ідентифікаційний код 21650966) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Раном» (03115, місто Київ, вул. Львівська, будинок 22-А; ідентифікаційний код 32423969) на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, проспект Миру, будинок 28, ідентифікаційний код 21650966) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи № 910/2933/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.09.2021.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова

Попередній документ

99381938

Наступний документ

99381940

Інформація про рішення:

№ рішення:	99381939
№ справи:	910/2933/13
Дата рішення:	31.08.2021
Дата публікації:	07.09.2021
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (30.03.2023)
Дата надходження:	14.02.2013
Предмет позову:	про стягнення 1 531 307,00 доларів США, що еквівалентно 12 200 277,12 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (32)

18.11.2025 07:32	Касаційний господарський суд
18.11.2025 07:32	Касаційний господарський суд
18.11.2025 07:32	Касаційний господарський суд
18.11.2025 07:32	Касаційний господарський суд
18.11.2025 07:32	Касаційний господарський суд
18.11.2025 07:32	Касаційний господарський суд
18.11.2025 07:32	Касаційний господарський суд
18.11.2025 07:32	Касаційний господарський суд
18.11.2025 07:32	Касаційний господарський суд
18.11.2025 07:32	Касаційний господарський суд
18.11.2025 07:32	Касаційний господарський суд
18.11.2025 07:32	Касаційний господарський суд
18.11.2025 07:32	Касаційний господарський суд
18.11.2025 07:32	Касаційний господарський суд
18.11.2025 07:32	Касаційний господарський суд
18.11.2025 07:32	Касаційний господарський суд
18.11.2025 07:32	Касаційний господарський суд
18.11.2025 07:32	Касаційний господарський суд
26.02.2020 14:00	Північний апеляційний господарський суд
06.05.2020 13:45	Північний апеляційний господарський суд
03.06.2020 13:45	Північний апеляційний господарський суд
18.11.2020 15:20	Північний апеляційний господарський суд
16.12.2020 15:20	Північний апеляційний господарський суд
27.01.2021 15:00	Північний апеляційний господарський суд
22.02.2021 14:00	Північний апеляційний господарський суд
26.08.2021 16:00	Північний апеляційний господарський суд
08.02.2022 14:15	Касаційний господарський суд
08.02.2022 14:30	Касаційний господарський суд
15.02.2022 15:40	Касаційний господарський суд
07.09.2022 16:00	Північний апеляційний господарський суд
07.02.2023 11:10	Господарський суд міста Києва
18.04.2023 10:45	Господарський суд міста Києва