Справа № 265/5619/21
Провадження № 2/265/1377/21
(заочне)
06 вересня 2021 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді - Козлова Д. О.,
при секретарі - Дрьомовій О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/5619/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивачів - ОСОБА_4 , -
Представник позивачів, адвокат Кравченко Т. В., звернулась із вказаним позовом до суду, обґрунтовуючи його тим, що позивачі є співвласниками по 1/2 частки кожний кв. АДРЕСА_1 . В такому житловому приміщенні зареєстрована відповідачка. ОСОБА_3 , яка однак з 2015 року у такій квартирі не мешкає, не маючи своїх речей у ній, не приймаючи жодної участі в її утриманні, не сплачуючи витрати на комунальні платежі, бо виїхала з такої квартири та мешкає зі своїм новим чоловіком за іншою адресою. Додавала, що зареєстрована була відповідачка у кв. АДРЕСА_1 як дружина ОСОБА_1 , шлюб між якими було в 2014 році розірвано. Таким чином оскільки відповідачка, як колишній член сім'ї позивачів, не мешкає в спірній квартирі з 2015 року, то просила суд визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач, ОСОБА_1 , в суді підтримав заявлені ним вимоги, вказуючи, що відповідачка добровільно не бажає зніматися з реєстраційного обліку за спірною адресою, незважаючи на те, що спільний для них син мешкає саме із ним.
У судове засідання позивачка, ОСОБА_2 , не з'явилась.
Представник обох позивачів, адвокат Кравченко Т. В., у судовому засіданні, наполягаючи на задоволенні заявлених позовних вимог, просила суд визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 .
Відповідачка, ОСОБА_3 , у судове засідання за невідомих суду причин не з'явилась повторно, будучи належним чином про час та місце розгляду справи повідомленою.
Згідно із ч. 4 ст. 223 ЦПК суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вислухавши учасників процесу, які з'явились, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до свідоцтва на право спадщину за заповітом від 1 квітня 2006 року, реєстр нотаріусу № 2-322, ОСОБА_2 є власницею 1/2 частки кв. АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану про зміну прізвища позивачки з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 » на підставі актового запису № 31 від 31 липня 2006 року.
Також на підставі свідоцтва на право спадщину за законом від 24 жовтня 2020 року, реєстр нотаріусу № 1401, вбачається, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки кв. АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 липня 2021 року.
За інформацією від 11 червня 2021 року Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради вбачається, що у кв. АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Натомість згідно із актом від 2 липня 2019 року, складеним КСН «Жемчужний», вбачається, що по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 проживав разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджували сусіди по будинку.
Суд також встановив, що відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 7 листопада 2014 року по справі № 265/6970/14-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , укладений 26 липня 2008 року, актовий запис № 562, було розірвано 18 листопада 2014 року.
При цьому на підставі судового наказу від 11 лютого 2019 року, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя, з ОСОБА_1 та користь ОСОБА_3 були стягнуті аліменти на утримання дитини, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від доходів щомісячно до досягнення повноліття.
Допитаний у судовому засідання свідок, ОСОБА_11 , вказував, що є сусідом позивача, ОСОБА_1 , бо мешкає на поверх вище за нього. Стверджував, що у кв. АДРЕСА_1 відповідачка не мешкає років десь 6-7, оскільки він її не бачив увесь цей час, хоча постійно спілкується із ОСОБА_1 , який мешкає у такій квартирі разом із сином. Де може перебувати ОСОБА_3 свідок не знає.
Суд на підставі досліджених доказів встановив, що відповідачка, ОСОБА_3 , фактично з 2015 року у кв. АДРЕСА_1 не мешкає без поважних причин.
Відповідно до ст. 405 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК) члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Стаття 3 СК визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом та мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом.
В контексті ст. 405 ЦК вимога спільного проживання є додатковою і має обов'язковий характер. Тому можна виділити такі умови, за наявності яких особа матиме право на користування житлом поряд з власником: користувач повинен, по-перше, бути членом сім'ї власника житла, а по-друге, повинен проживати разом із ним.
За змістом ст. 316, 317, 319 ЦК право власності є правом особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд.
На підставі ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника житла користуватись ним може існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якої вони є, та проживання разом із власником такого житла.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 2 вересня 2019 року по справі № 731/34/17-ц.
Суд при цьому зауважує, що аналіз положень глави 32 ЦК свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна прав щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.
Відповідачка, ОСОБА_3 , проживала у спірному житлі в якості члена сім'ї позивача, ОСОБА_1 , набувши право користуванням чужим майном, яке по суті є сервітутом.
Відповідно до ч. 2 ст. 406 ЦК сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Суд встановив, що сторони на теперішній час не є членами родини, не пов'язані спільним побутом та не мають взаємних прав та обов'язків.
Таким чином право відповідачки на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника на підставі ч. 2 ст. 406 ЦК.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2019 року по справі № 357/7940/16-ц.
Отже, за фактичних обставин справи, встановлених у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що відповідачка, як колишній член родини позивачів, залишаючись зареєстрованою у спірному житловому приміщенні, однак не користуючись ним понад передбачені законом строки без поважних причин, є такою, що втратила право користування кв. АДРЕСА_1 .
Таким чином в судовому засіданні було підтверджено факт того, що не проживання у спірному житловому приміщенні з 2015 року ОСОБА_3 , як колишньої дружини ОСОБА_1 , свідчить про фактичну втрату нею за ст. 405 ЦК права на користування таким житлом, через що наявні законні підстави для задоволення поданого позову шляхом позбавлення ОСОБА_3 права користування кв. АДРЕСА_1 .
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК, -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування кв. АДРЕСА_1 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте відповідачем шляхом подачі письмової заяви протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 6 вересня 2021 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована в АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована в АДРЕСА_1 .
Суддя