Справа № 127/21399/19
Провадження 2-др/127/78/21
02 вересня 2021 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка представляє інтереси ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділ частки з складу майна, що є у праві спільної часткової власності,-
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.06.2021 року Позов ОСОБА_1 , яка представляє інтереси ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділ частки з складу майна, що є у праві спільної часткової власності залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України
27.07.2021 року представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Покоєвич А.О. звернувся до суду із заявою про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача надала суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення від 27.07.2021 року, в яких зазначено, що відповідачем не доведено, що дії позивачів під час звернення до суду були необґрунтованими, заявлений позов був безпідставним, а дії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо звернення до суду свідчили про зловживання процесуальними правами.
Представник відповідача свою заяву підтримав.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали заяви та справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання адвоката Покоєвича А.О. в інтересах відповідача ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 , яка представляє інтереси ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Тобто, за змістом цих норм суд може вирішити питання про компенсацію витрат відповідача, пов'язаних із розглядом справи, у разі залишення позову без розгляду за умови, якщо відповідач таку вимогу заявив і навів доводи щодо необґрунтованих дій позивача, які такі витрати спричинили.
Необхідність понесення витрат має бути у причинному зв'язку із необґрунтованими діями позивача, внаслідок яких вони настали.
При цьому, залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення, яким надавалася б оцінка обґрунтованості заявлених позовних вимог, слушності доводів позивача. Залишення заяви без розгляду не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору.
Крім цього, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, на доступ до правосуддя і не залежить від обґрунтованості позовних вимог.
Таким чином, за змістом частини п'ятої статті 142 ЦПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України) необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Саме такі по суті висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року, справа № 148/312/16-ц.
Проте, клопотання представника відповідача адвоката Покоєвича А.О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу жодних доводів щодо необґрунтованості тих чи інших дій позивачів, а відтак і посилання на докази, які б підтверджували таку необґрунтованість, не містить. Отже, заява взагалі не містить доводів і доказів необґрунтованості будь-яких дій позивачки всупереч вимогам частини п'ятої статті 142 ЦПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На необхідність зазначення саме заявником того, в чому саме полягають необґрунтовані дії позивача, звертає увагу і Верховний Суд (постанова від 20 травня 2020 року у справі № 686/7675/17, провадження № 61-45505св18).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц звернуто увагу судів на те, із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства (п. 40); саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (п. 44).
Таким чином, зважаючи на те, що клопотання адвоката Покоєвича А.О. в інтересах відповідача ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі не містить посилання на обставини щодо будь-яких необґрунтованих дій позивачів, докази на їх підтвердження, як і обґрунтування щодо причинного зв'язку між необґрунтованими діями позивачів та понесеними відповідачем витратами, суд вважає, що у його задоволенні слід відмовити за необгрунтовністю.
На підставі викладеного та керуючись ст. 10, 12-13, 133, 137, 142, 246, 260-261, 270, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні клопотання адвоката Покоєвича Артема Олексійовича в інтересах відповідача ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка представляє інтереси ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділ частки з складу майна, що є у праві спільної часткової власності відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя