Постанова
Іменем України
31 серпня 2021 року
м. Харків
справа № 638/14875/20
провадження № 22-ц/818/4488/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Тичкової О.Ю.,
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П. ,
за участю секретаря судового засідання Сабельнік Б.В.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП»
заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
боржник - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 4 грудня 2020 року, постановлену у складі судді Цвірюка Д.В.,
Двадцять другого жовтня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (надалі ТОВ) звернулося до суду із заявою, у якій просило замінити стягувача у виконавчому написі, посвідченому 28.07.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотарілаьного округу Кондратюком В.С. реєстровий № 706 з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (надалі ПАТ) його правонаступником ТОВ.
В обґрунтування заяви посилався на те, що приватним нотаріусом Київського міського нотарілаьного округу Конратюком В.С. 28.07.2011 вчинений виконавчий напис, яким було запропоновано звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки Mitshubishi Grandis, універсал-В, 2006 року випуску, номер шасі(кузова,рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого РЕВ міжрайонного відділу № 1 ДАІ ГУ МВС України в Харківській області 13.09.2007 року на праві власності ОСОБА_1 , для задоволення вимог ПАТ за кредитним договором №646/06-КВ від 14.09.2006 заборгованості в сумі 116 363,12 грн. та витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 1700 грн. Відповідно до умов договору № 2258/К про відступлення прав вимоги від 15.06.2020 право вимоги за кредитним договором № 646/06/КВ, укладеним 14.09.2006 між ТОВ «Український промисловий банк», який у свою чергу відступив право вимоги на користь ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 , первісний кредитор відступив права вимоги на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами, договорами поруки, договорами забезпечення, а саме: договором застави № 646/06-КВ/Z від 14.09.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського МНО Явдюк Н.А., реєстровий № 2357.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 4 грудня 2020 року заяву ТОВ про заміну позивача (стягувача) задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження по цивільній справі за виконавчим написом № 706, вчиненим 28.07.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком В.С щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 646/06-КВ від 14.09.2006 з ОСОБА_1 на користь ПАТ.
Ухвала суду мотивована тим, що виходячи зі змісту ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), ст.442 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України), ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги, правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. ПАТ та ТОВ уклали Договір про відступлення прав вимоги та ТОВ набуло статусу нового кредитора й отримало право грошової вимоги за кредитним договором № 646/06-КВ від 14.09.2006.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви ТОВ відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на час прийняття судом рішення про заміну стягувача одночасно повинно існувати три обставини: наявність дійсного зобов'язання боржника перед кредитором, наявність відкритого виконавчого провадження за виконавчим документом, наявність правонаступництва за договором про відступлення прав вимоги. ТОВ на підтвердження вимог своєї заяви надало лише договір про відступлення права вимоги, хоча повинен був надати також виконавчий напис на підтвердження того, що первісний кредитор передав ТОВ права за цим зобов'язанням. З листів ВДВС від 02.04.2021 вбачається, що виконавчий напис нотаріуса № 706 від 28.07.2011 двічі перебував на виконанні, та останній раз постановою від 22.02.2016 був повернутий стягувачу. На час подачі заяви про заміну сторони виконавчого провадження виконавчий напис № 706 від 28.07.2011 на виконанні не перебуває, строк пред'явлення його до виконання сплинув і не підлягає поновленню. Оскільки виконавче провадження з виконання виконавчого листа №706 від 28.07.2011 є завершеним, відсутні сторони виконавчого провадження, стосовно яких можливо було б здійснити процесуальне правонаступництво. Також резолютивна частина оскаржуваної ухвали суду не відповідає поданій ТОВ заяві, оскільки ТОВ просило замінити сторону у виконавчому написі, а суд здійснив заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі. Суд в ухвалі не вказав ні номер виконавчого провадження, ні номер цивільної справи, у яких здійснив заміну стягувача.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ просить апеляційну скаргу залишит без задоволення, а ухвалу без змін. Посилається на законність та обгрунованість судового рішення та безпідставність доводів апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч.2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Як убачається з матеріалів справи, 14.09.2006 ТОВ «Український промисловий банк» уклало з ОСОБА_1 договір застави транспортного засобу, предметом якого виступив автомобіль Mitsubishi Grandis, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 4-5).
28.07.2011 приватний нотаріус Київського міського нотарілаьного округу Кондратюк В.С. вчинив виконавчий напис № 706, яким звернув стягнення на належний ОСОБА_1 автомобіль Mitsubishi Grandis, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ (а.с. 6-7).
15.06.2020 ПАТ уклало з ТОВ договір № 2258/К про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ стало правонаступником всього майна, прав і зобов'язань ПАТ. Зокрема, до ТОВ відповідно до Додатку № 1 до договору № 2258/К від 15.06.2020 перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором застави від 14.09.2006.
22.10.2020 ТОВ звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з дійсною заявою, у якій просило замінити стягувача у виконавчому написі № 706 від 28.07.2011, виданому приватним нотаріусом Київського міського нотарілаьного округу Кондратюком В.С., з ПАТ на ТОВ (а.с. 1-15).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 2 ст. 74 цього Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За змістом ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
З наведених норм убачається, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Однак законодавець розмежовує порядок оскарження таких рішень дій чи бездіяльності при виконанні судових рішень та при виконанні рішень інших органів (посадових осіб).
Норми ЦПК України за аналогією із нормами КАС України також регламентують порядок заміни сторони виконавчого провадження.
За змістом ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Відповідно до ч. 1 ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Частиною 2 ст. 446 ЦПК України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Таким чином, у порядку цивільного судочинства розглядаються усі спори, пов'язані із виконанням саме судових рішень, винесених місцевим судом.
Однак, у разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 287 КАС України.
Отже, нормами ЦПК України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного судочинства.
Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Аналізуючи в сукупності норми ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 379 КАС України, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/117 (провадження № 11-1172апп18) та підтверджена в поставнові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 640/15952/19 (провадження № 61-9331св20).
Суд першої інстанції, розглядаючи заяву ТОВ про заміну стягувача в порядку статті 442 ЦПК України, не звернув увагу на те, що зазначена стаття могла бути застосована лише щодо вирішення питання про заміну сторони при виконанні судового рішення. Виконавчий лист не є судовим рішенням, тому заява ТОВ про заміну стягувача за виконавчим листом мала розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частинами 1 та 2 ст. 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Оскільки районний суд не встановив правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв'язку з чим порушив норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розглянув в порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
При цьому слід повідомити ТОВ про наявність у нього права звернутися до адміністративного суду з аналогічною заявою. Або відповідно до ч. 4 ст. 377 ЦПК України подати до Харківського апеляційного суду заяву про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки Харківський апеляційний суд дійшов висновку про неможливість розгляду заяви ТОВ про заміну стягувача за виконавчим написом нотаріуса в порядку цивільного судочинства, суд не надає оцінку доводам апелянта щодо законності такої заміни оскаржуваною ухвалою
Керуючись ст.259, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 377, 381-384, 388, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 4 грудня 2020 року скасувати.
Провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП», заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», боржник: ОСОБА_1 про заміну стягувача за виконавчим написом нотаріуса закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 2 вересня 2021 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді С.С. Кругова
Н.П.Пилипчук