03 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 640/7538/19
адміністративне провадження № К/9901/30753/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів -Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року у справі №640/7538/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати накази Державної фіскальної служби України від 1 квітня 2019 року №632-о «Про затвердження результатів повторного оцінювання» та від 8 квітня 2019 року №680-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1 »;
- поновити позивача на посаді головного державного інспектора відділу загальної методології оподаткування управління координації роботи з вдосконалення податкової системи Департаменту методологічної та нормотворчої роботи Державної фіскальної служби України з наступного дня за днем звільнення та стягнення з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення з посади по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2020 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 1 квітня 2019 року №632-о "Про затвердження результатів повторного оцінювання";
- визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 8 квітня 2019 року №680-о "Про припинення державної служби ОСОБА_1 ";
- поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу загальної методології оподаткування управління координації роботи з вдосконалення податкової системи Департаменту методологічної та нормотворчої роботи Державної фіскальної служби України з наступного дня за днем звільнення;
- стягнуто з Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 9 квітня 2019 року до 12 березня 2020 року 175 740,00;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу загальної методології оподаткування управління координації роботи з вдосконалення податкової системи Департаменту методологічної та нормотворчої роботи Державної фіскальної служби України та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року, стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі: 9 956 (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень 44 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04953, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197).
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Державна фіскальна служба України звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), подавши її 18 серпня 2021 року.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року у справі №640/7538/19.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа №640/7538/19 була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки. Мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм законодавства.
За таких обставин, оскільки пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судових рішень, що не підлягають касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї правової норми, проте відповідачем таких винятків не зазначено, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Одночасно, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року у справі №640/7538/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
……………………………
……………………………
……………………………
Н.М. Мартинюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов,
Судді Верховного Суду