Справа № 560/3170/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
03 вересня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасувати рішення №Б-732-Е-02.26-04 від 11.09.2019 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області "Про відмову в перерахунку пенсії".
Також, позивач просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести з 25.04.2019 перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 щомісячні пенсії, обчислені з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 12347,90 грн по 16 жовтня 2019 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести з 16.10.2019 перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 щомісячні пенсії, обчислені з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 13605,35 грн протягом 2019 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС категорія 1 (посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 11.06.2019), інвалідом війни 2 групи (посвідчення серії НОМЕР_2 , видане 10.09.2007). Він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію як особа з інвалідністю 2 групи від захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За змістом архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України ОСОБА_1 в період з 28.07.1986 по 18.09.1986 був в складі військової частини НОМЕР_3 , місце дислокації якої за вказаний період - Вільча, а з 02.09.1986 - Буда Варовичі.
Відповідно до витягу з військового квитка, ОСОБА_1 з 27.07.1986 по 18.09.1986 приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно з довідкою Новоушицького районного військового комісара від 29.04.1996 №4/432 ОСОБА_1 дійсно перебував на ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 27.07.1986 по 18.09.1986, а згідно Директиви Начальника Генерального Штабу Збройних Сил України №71 від 04.08.1994 знаходився в другій зоні радіоактивного забруднення в населеному пункті смт. Вільче Поліського району Київської області в військовій частині НОМЕР_3 .
Відповідно до витягу з наказу №91 по мережі охорони здоров'я Новоушицького району від 24 липня 1986 року лейтенанта запасу лікаря-хірурга ОСОБА_1 призвано з 26 липня 1986 року на навчальні збори.
Відповідно до акту зустрічної перевірки достовірності видачі документів про стаж та заробітну плату для призначення (перерахунку) пенсії від 15.02.2012 №58 ОСОБА_1 з 26.07.1986 по 19.09.1986 призваний на навчальні збори.
Відповідно до довідки Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії серії 0-01 ХМ №0000015206 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого, ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках з 01.03.2007 - 70%.
Згідно з довідкою Хмельницької обласної медико-соціальної експертизної комісії серії АГ №0050979 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках з 16.10.2019 - 80%.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 12.08.2019, в якій просив нарахувати та виплачувати належну йому пенсію по інвалідності з 25.04.2019 з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного року.
Листом від 11.09.2019 №Б-732-Е-02.26-04 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії з врахуванням частини 3 статті 59 Зaкoну України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 26.04.2019, оскільки ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не в період проходження строкової військової служби. Вказано про здійснення позивачу перерахунку пенсії з 01.07.2019.
З 01.07.2019 проведено перерахунок пенсії позивача, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 року та 70% ступеню втрати професійної працездатності. Розмір пенсії після перерахунку становить 9290,85 грн (11765,21 грн (п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати) х 70% (відсоток втрати працездатності) = 8235,65 грн (основний розмір пенсії від середнього заробітку) + 625,60 грн (підвищення інвалідам війни 2 групи, прирівняних до інвалідів війни 2 групи, 1564,00 грн х 40%) + 379,60 грн (додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС) + 50,00 грн (цільова грошова допомога інвалідам війни).
З 16.10.2019 проведено перерахунок пенсії позивача, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 року та 80% ступеню втрати професійної працездатності. Розмір пенсії після перерахунку становить 10467,37 грн (11765,21 грн (п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати) х 80% (відсоток втрати працездатності) = 9412,17 грн (основний розмір пенсії від середнього заробітку) + 625,60 грн (підвищення інвалідам війни 2 групи, прирівняних до інвалідів війни 2 групи, 1564,00 грн х 40%) + 379,60 грн (додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС) + 50,00 грн (цільова грошова допомога інвалідам війни).
Позивач, вважаючи порушеним його право на пенсійне забезпечення, звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що частиною 3 статті 59 Закону №796-XII у редакції, чинній з 01.10.2017, визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Вимога частини 3 статті 59 Закону №796-ХІІ щодо участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби втратила чинність з 25 квітня 2019 року.
Громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
Згідно з встановленими судом обставинами, ОСОБА_1 з 26.07.1986 по 19.09.1986 був призваний на навчальні збори при військовій частині НОМЕР_3 та приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 27.07.1986 по 18.09.1986.
Таким чином, позивач належить до числа осіб, на яких поширюється дія частини 3 статті 59 Закону №796-ХІІ. У позивача право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі згідно з частиною 3 статті 59 Закону №796-ХІІ виникло саме з 25.04.2019.
Тому, безпідставними є доводи відповідача щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії позивача з 26.04.2019 з врахуванням частини 3 статті 59 Закону №796-ХІІ у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не в період проходження строкової військової служби.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 25 квітня 2019 року по 16 жовтня 2019 року в розмірі 12347,90 грн, а з 16.10.2019 в розмірі 13605,35 грн протягом 2019 року, суд першої інстанції зазначає, що обчислення пенсії по інвалідності, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року можливе лише після виявлення бажання особи на таке обчислення. Тобто, для перерахунку вказаної пенсії діє заявочний принцип. Тобто підставою для прийняття рішення та здійснення відповідачем дій з перерахунку пенсії позивача є його заява.
Заява позивача про перерахунок його пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до вимог частини 3 статті 59 Закону №796-XII, датована 12 серпням 2019 року. Тобто, позивач 12 серпня 2019 року виявив бажання щодо перерахунку пенсії відповідно до вимог частини 3 статті 59 Закону №796-XII і саме з цієї дати у позивача виникло право на зазначений перерахунок пенсії.
В свою чергу, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.07.2019. Також перерахунок пенсії проведено з 16.10.2019 внаслідок зміни ступеня втрати професійної працездатності.
Враховуючи, що заява позивача про проведення перерахунку пенсії датована 12.08.2019, а відповідачем здійснено перерахунок пенсії з 01.07.2019 та з 16.10.2019, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести з 25.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячних пенсій, обчислених з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону №796-XII.
Колегія суддів погоджується з такими загальним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Аналогічні приписи закріплено і у статтях 9, 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно з ст.6 Закону № 1788-XII особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Статтею 15 Закону № 1788-XII визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до ст.9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до статті 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі, проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно примітки «*» тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Як передбачено ч.1 ст.54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Отже, оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та інвалідом ІІІ групи по захворюванню, що пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, то відповідно до статті 54 Закону № 796-XII він має право на пенсію по інвалідності.
Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до 01 жовтня 2017 року) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
З 01 жовтня 2017 року редакція вказаної норми змінена Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, та застосовується із вказаного часу у такій редакції: «особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Проте, Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Також, вказаним рішенням встановлено, що словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
З резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 25 квітня 2019 року випливає, що визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону, та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.
Згідно з ч.2 ст.152 Конституцій України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
З огляду на це чинними після 25 квітня 2019 року є положення частини третьої статті 59 Закону, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Тобто фактично в результаті ухвалення Рішення Конституційним Судом України змінено положення частини третьої статті 59 Закону, оскільки розширено раніше встановлений перелік осіб, на яких поширювався порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений цими положеннями Закону.
Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру згідно з частиною 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» з 26 квітня 2019 року.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в зразковій справі №520/1972/19, а саме рішенні від 25.02.2020.
В свою чергу, позивач належить до числа осіб, на яких поширюється дія частини 3 статті 59 Закону №796-ХІІ. Тобто, у позивача право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі згідно з частиною 3 статті 59 Закону №796-ХІІ виникло саме з 26.04.2019.
Разом з цим, як вірно відзначає суд першої інстанції постановою Кабінету Міністрів України №851 від 15.11.2017 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Законом України від 03.10.2017 №2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесені зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 та в статтю 59 Закону №796-ХІІ, якими передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Зі змісту наведених норм слідує, що обчислення пенсії по інвалідності, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року можливе лише після виявлення бажання особи на таке обчислення. Отже, для перерахунку вказаної пенсії діє заявочний принцип. Тобто підставою для прийняття рішення та здійснення відповідачем дій з перерахунку пенсії позивача є його заява.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з відповідною заявою до відповідача 12 серпня 2019 року. Отже, з саме цієї дати слід вважати волевиявлення позивача на переведення виплати пенсії за ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ.
Проте відповідачем здійснено перерахунок пенсії з 01.07.2019 та з 16.10.2019, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести з 25.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячних пенсій, обчислених з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону №796-XII.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.