П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 серпня 2021 р.м. ОдесаСправа № 540/1044/21
Категорія: 112010201 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.
Місце ухвалення: м. Херсон
Дата складання повного тексту: 11.05.2021 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Сузанській І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі ГУПФ) України в Херсонській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії ГУПФ України в Херсонській області щодо обмеження ОСОБА_1 виплати пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІІ у розмірі 90% грошового забезпечення на підставі довідки Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №3.1/7974/Явт від 10 серпня 2020 року, починаючи з 01 квітня 2019 року без обмеження максимального розміру з урахуванням 100% суми підвищення пенсії;
- допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення пенсії за один місяць;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він перебуває на обліку в ГУПФ України в Херсонській області та з 04 липня 2001 року отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ). На виконання рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення. Розмір перерахованої пенсії склав 17 690 грн. замість належного 37 067,48 грн. На думку позивача, обмеження його пенсії максимальним розміром є незаконним, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що пенсія позивачеві виплачується у належному розмірі, оскільки обмеження максимального розміру пенсії введені в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі Закон №3668-VI). Оскільки перерахунок та виплату пенсії позивачеві було проведено з 01 квітня 2019 року, тобто в період дії норми ч.1 ст. 2 Закону №3668-VI, то до цих правовідносин слід застосовувати ці положення закону, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУПФ України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що норма Закону №2262-ХІІ, яка встановлювала максимальний розмір пенсії, скасована рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016. Згідно ст. 1-1 Закону №2262-ХІІ зміна умов та норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За таких умов посилання на Закон №3668-VI є безпідставними.
У відзиві ГУПФ України в Херсонській області на апеляційну скаргу вказується, що дії по перерахунку та виплаті пенсії позивача є правомірними, а апеляційна скарга позивача є такою, що не підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
Позивач перебуває на обліку в ГУПФ України в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ, призначену з липня 2001 року в основному розмірі 90% грошового забезпечення.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі №540/3119/20, яке набрало законної сили 11 лютого 2021 року, суд визнав бездіяльність ГУПФ України в Херсонській області щодо не перерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 10 серпня 2020 року №3.1/7974/Явт - протиправною.
Зобов'язав ГУПФ України в Херсонській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІІ у розмірі 90% від місячної чинної заробітної плати на підставі довідки Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 10 серпня 2020 року №3.1/7974/Явт починаючи з 01 квітня 2019 року.
На виконання вищевказаного рішення суду та на підставі довідки Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 10 серпня 2020 року №3.1/7974/Явт ГУПФ України в Херсонській області з 01 квітня 2019 року здійснило перерахунок пенсії позивача у розмірі 90% грошового забезпечення. Розмір пенсії склав 37 067,48 грн.
На підставі ч.1 ст. 2 Закону №3668-VI виплату пенсії обмежено максимальним розміром, а саме: з 01 квітня 2019 року виплачується 12 846,95 грн.; з 01 грудня 2019 року - 13 904,45 грн.; з 01 січня 2020 року - 16 380,00 грн.; з 01 липня 2020 року - 17 120,00 грн.; з 01 грудня 2020 року - 17 690,00 грн.
Позивач вважає, що таке обмеження є протиправним, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки положення ст. 2 Закону №3668-VI неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має право отримувати пенсію в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року №848-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 43 Закону №2262-XII доповнено ч.7, згідно якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.
Згідно із п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, зокрема, ч.7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року не чинною є ч.7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01 січня 2017 року, у ч.7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06 грудня 2016 року№1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня ч.7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України від 06 грудня 2016 року №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до ч.7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Таким чином, обмеження максимальним розміром пенсії позивача є протиправним.
Крім того, колегія суддів акцентує увагу на те, що відповідно до ст. 1-1 Закону України №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон України №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч.7 ст. 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20 грудня 2016 року, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону України №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону №2262-XII.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає неправомірними дії відповідача щодо застосування при перерахунку пенсії позивача Закон №3668-VI.
Застосування положень Закону №3668-VI по відношенні до військовослужбовців фактично зводить нінащо наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України.
Висновки по даній справі не спростовують можливість застосування норм Закону України №3668-VI по відношенні до осіб, щодо яких положення про обмеження виплати пенсії в максимальному розмірі встановлено іншими спеціальними Законами, які у встановленому порядку неконституційними не визнано.
Вказана вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі №813/678/18, яку апеляційний суд відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України враховує при вирішенні спору та застосуванні норм права, які регулюють спірні правовідносини.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснювати виплату перерахованої пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі Постанова №103) виплату перерахованих відповідно до п.1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Колегія суддів зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке набрало законної сили 05 березня 2019 року визнано протиправними та нечинними п.п.1, 2 Постанови №103 та зміни до п.5 Порядку №45, додатку 2 до Порядку №45.
Відповідно до ч.2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
Що стосується вимоги позивача про встановлення судового контролю, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаної норми вбачається, зобов'язання відповідача подати звіт є правом, а не обов'язком суду, та враховуючи те, що відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання даного судового рішення, колегія не вбачає підстав для застосування положень ст. 382 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 і, відповідно, необхідність їх часткового задоволення.
Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо обмеження ОСОБА_1 виплати пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІІ у розмірі 90% грошового забезпечення на підставі довідки Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №3.1/7974/Явт від 10 серпня 2020 року, починаючи з 01 квітня 2019 року без обмеження максимального розміру з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії.
Стягнути з рахунку бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень за подачу адміністративного позову та 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 03 вересня 2021 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Суддя: Лук'янчук О.В. Ступакова І.Г.