Окрема думка
в порядку ч. 3 ст. 34 Кодексу адміністративного судочинства України
"03" вересня 2021 р. Справа № 520/2149/21
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають в перерахунку пенсії позивачу виходячи з 70% грошового забезпечення 01.01.2016;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію у розмірі 80% грошового забезпечення з 01.01.2016, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 року однією сумою без використання при такій виплаті постанов КМУ чи інших нормативно правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію позивачу за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2016, згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року однією сумою без використання при такій виплаті постанов КМУ чи інших нормативно правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2021року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні відсоткового значення пенсії позивача з 80 % грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.01.2016 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії в розмірі 80% грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 року однією сумою з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2016 року, розрахувавши її розмір за методикою, відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
У задоволенні решти позову відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.
Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 року по справі №520/2149/21 скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу з 01.01.2016 року, розрахувавши її розмір за методикою, відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати". Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні вказаної частини позовних вимог. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 року по справі № 520/2149/21 залишено без змін.
Не погоджуюсь з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 року по справі №520/2149/21 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу з 01.01.2016 року, розрахувавши її розмір за методикою, відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", виходячи з наступного.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі Порядок № 159).
Стаття 2 Закону №2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100 (пункт 4 Порядку № 159).
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
Водночас, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, а також у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №814/1527/17 та від 18 грудня 2018 року у справі № 816/301/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 2-а-1/11.
Враховуючи викладене, не погоджуюсь з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 року по справі №520/2149/21 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу з 01.01.2016 року, розрахувавши її розмір за методикою, відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Суддя
Другого апеляційного
адміністративного суду Макаренко Я.М.