03 вересня 2021 р. Справа № 440/45/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, по справі № 440/45/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення позивачу до 80% основного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати відповідача повторно здійснити з 01.01.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Територіального управління ДСА України в Полтавській області від 11.11.2020 вих.№02/2750/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- визнати протиправним рішення відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Полтавській області від 15.12.2020 №920 щодо відмови позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління ДСА України в Полтавській області від 16.11.2020 №02/2784/2020 вих;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% суддівської винагороди судді, визначено у довідці Територіального управління ДСА України в Полтавській області від 11.16.2020 №02/2784/2020 вих., про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 року вказаний адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) щодо зменшення позивачу до 80% основного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при перерахунку з 01.01.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління ДСА України в Полтавській області від 11.11.2020 №02/2750/2020вих.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) здійснити з 01.01.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Територіального управління ДСА України в Полтавській області від 11.11.2020 №02/2750/2020 вих. та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
Визнано протиправним та скасовано рішення Відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління ПФУ в Полтавській області №920 від 15.12.2020.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 11.16.2020 №02/2784/2020 вих. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року виправлено описку у резолютивній частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 у справі №440/45/21 шляхом викладення:
- третього абзацу резолютивної частини рішення у наступній редакції: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) здійснити з 01.01.2020 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Територіального управління ДСА України в Полтавській області від 11.11.2020 №02/2750/2020 вих. та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.";
- п'ятого абзацу резолютивної частини рішення у наступній редакції: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 19 лютого 2020 року із розрахунку 90% суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 16.11.2020 №02/2784/2020 вих. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум."
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 року у справі № 440/45/21 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає про відсутність підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020, оскільки на виконання пункту 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 Верховною Радою України не прийнято окремого нормативно-правового акта з питань урегулювання порядку здійснення такого перерахунку. Також відповідач зазначає, що на даний час розмір щомісячного довічного грошового утримання судді визначається згідно чинної редакції статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя №1867/0/15-19 від 16.07.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Ленінського районного суду м. Полтави у відставку, а наказом голови Ленінського районного суду м. Полтави від 21.08.2019 №18-ОС ОСОБА_1 відраховано зі штату суду (а.с. 11-12).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №440/632/20 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927 щодо відмови у визначенні (призначенні) ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами); зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці: 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді; 1 рік 5 місяців 12 днів, половину строку навчання у вищому юридичному закладі на денній формі навчання; 3 роки 10 місяців 23 дні, як строкової військової служби, період навчання курсантом у вищому військовому закладі; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами), як судді, який на час виходу у відставку мав стаж роботи судді більше 25 років, починаючи з 05 вересня 2019 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами) з 05.09.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначеного рішення суду відповідачем призначено позивачу пенсію з 05.09.2019 довічно з урахуванням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди (а.с. 23).
11.11.2020 ТУ ДСА України в Полтавській області складено довідку вих. №02/2750/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці станом на 01.01.2020 (а.с. 24).
Відповідачем проведено позивачу перерахунок пенсії з 01.01.2020 з урахуванням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 % суддівської винагороди (а.с. 27).
16.11.2020 ТУ ДСА України в Полтавській області складено довідку вих. №02/2714/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці станом на 18.02.2020 (а.с. 25).
08.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі зазначеної довідки (а.с. 26).
Рішенням відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Полтавській області №920 від 15.12.2020 (а.с. 29) відмовлено судді у відставці ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оскільки на час звернення заявника з відповідною заявою Верховною Радою України не прийнято додаткового нормативно-правового акта, яким визначено умови та порядок перерахунку призначеного довічного грошового утримання суддям у відставці на підставі Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п'ятої).
Колегією суддів встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя №1867/0/15-19 від 16.07.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Ленінського районного суду м. Полтави у відставку, а наказом голови Ленінського районного суду м. Полтави від 21.08.2019 №18-ОС ОСОБА_1 відраховано зі штату суду.
З 04.11.2019 року відповідачем було призначено позивачу щомісячне довічне грошове утриманні судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №440/632/20 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у визначенні (призначенні) ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами); зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці: 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді; 1 рік 5 місяців 12 днів, половину строку навчання у вищому юридичному закладі на денній формі навчання; 3 роки 10 місяців 23 дні, як строкової військової служби, період навчання курсантом у вищому військовому закладі; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами), як судді, який на час виходу у відставку мав стаж роботи судді більше 25 років, починаючи з 05 вересня 2019 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами) з 05.09.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вищевказаного рішення суду відповідачем з 05.09.2019 року позивачу призначено пенсію у розмірі 90% суддівської винагороди (а.с.23).
Згідно частини третьою статті 133 Закону «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015р. №192-VІІІ) передбачено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Однак, 04 грудня 2018 року Конституційним судом України ухвалено рішення у справі №1-7/2018 (4062/15) від 04.12.2018 року №11-р/2018 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», відповідно до якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини третьої, десятої статті 133 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-IV «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».
Відповідно до пункту 1 вказаного рішення Конституційного Суду України положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII підлягає застосуванню в його первинній редакції, а саме: Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до пункту 1 вказаного рішення Конституційного Суду України положення частини 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII) підлягає застосуванню в його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".
Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Згідно частин 4 і 5 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Аналіз наведених законодавчих положень дає змогу дійти висновку, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/ складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Вказаний висновок відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а, від 11.02.2020 року у справі № 200/3958/19-а.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у розмірі 2102 грн 00 коп.
Таким чином, у зв'язку із підвищенням суддівської винагороди через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік» позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді з 01.01.2020 року.
Отже, оскільки з 01.01.2020 посадовий оклад суддів встановлювався, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102,00 гривні, а тому саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є обставиною, що обумовлює необхідність у проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
11.11.2020 ТУ ДСА України в Полтавській області складено довідку вих. №02/2750/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання ОСОБА_1 як судді у відставці станом на 01.01.2020 (а.с. 24).
Відповідачем проведено позивачу перерахунок пенсії з 01.01.2020 з урахуванням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Полтавській області від 11.11.2020 року вих. №02/2750/2020 у розмірі 80 % суддівської винагороди (а.с. 27).
Колегія суддів зазначає, що підставою для перерахунку довічного грошового утримання позивача з 01.01.2020 року була зміна розміру суддівської винагороди. При цьому, підстави для зміни відсотка відповідно до якого здійснюється обчислення довічного грошового утримання як судді у відставці станом на 01.01.2020 час проведення перерахунку були відсутні. Також колегія суддів зазначає, що право позивача на отримання довічного грошового утримання у розмірі 90 суддівської винагороди судді було визначено рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №440/632/20.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення позивачу до 80% основного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при перерахунку з 01.01.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління ДСА України в Полтавській області від 11.11.2020 №02/2750/2020вих. та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.01.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Територіального управління ДСА України в Полтавській області від 11.11.2020 №02/2750/2020 вих. та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
Щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління ПФУ в Полтавській області №920 від 15.12.2020; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року із розрахунку 90% суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 16.11.2020 №02/2784/2020 вих. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум, колегія суддів зазначає наступне.
16.11.2020 ТУ ДСА України в Полтавській області складено довідку вих. №02/2714/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці станом на 18.02.2020 (а.с. 25).
08.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі зазначеної довідки (а.с. 26).
Рішенням відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Полтавській області №920 від 15.12.2020 (а.с. 29) відмовлено судді у відставці ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оскільки на час звернення заявника з відповідною заявою Верховною Радою України не прийнято додаткового нормативно-правового акта, яким визначено умови та порядок перерахунку призначеного довічного грошового утримання суддям у відставці на підставі Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII).
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення №18-рп/2011 від 14 грудня 2011 року, досліджуючи правове поняття “щомісячне довічне грошове утримання судді”, вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, а також у рішенні №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року.
Раніше, в Законі Україні “Про судоустрій і статус суддів” діяла норма п.25 розділу XII “Прикінцевих та перехідних положень”, відповідно до якої право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В іншому випадку, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, п.25 розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" визнаний неконституційним.
Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
При цьому, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня з дати ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Аналізуючи викладене, колегія суддів зазначає, що саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право на перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно до Закону України № 1402-VIII.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 року по справі №620/1116/20.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління ПФУ в Полтавській області №920 від 15.12.2020; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року із розрахунку суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 16.11.2020 №02/2784/2020 вих. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та здійснення виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
Щодо задоволення позовних вимог в частині проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року, виходячи із 90% суддівської винагороди, колегія суддів зазначає наступне.
Так, колегія суддів зазначає, що на позивача розповсюджується загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII.
При цьому, питання перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання суддів у відставці прямо врегульовано ч.4 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Зазначена норма чітка, однозначна, зрозуміла та не вступає в колізію з іншими нормами. Тобто, для виконання вимог ч. 4 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" немає ніякої необхідності у додатковому нормативно-правовому акті чи роз'ясненні.
Положеннями статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII передбачено - щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
При цьому, колегія суддів зазначає, що розмір 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, був передбачений Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI. Проте, з 18.02.2020 року з моменту проголошення Рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 року, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI в частині регулювання щомісячного грошового утримання, втратив чинність.
Таким чином, діючим Законом, передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного довічного грошового утримання.
Колегія суддів зазначає, що неможливо використовувати для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання одночасно складові, які передбаченні для різних формул обрахунку грошового утримання.
Разом з тим, перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді без врахування положень частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІI, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З аналізу викладеного суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 КАС України).
Враховуючи вищезазначене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Колегія суддів зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки Територіального управління ДСА України в Полтавській області від 16.11.2020 №02/2784/2020.
При цьому, у рішенні відповідача від 15.12.2020 № 920 про відмову у здійсненні перерахунку не зазначено про відсотковий розмір довічного грошового утримання позивача. Тобто, питання відсоткового розміру оскаржуваним рішенням пенсійного органу не вирішувалося а, отже, колегія суддів вважає передчасними вимоги ОСОБА_1 в частині визначення відсоткового розміру суддівської винагороди для обрахунку суми довічного грошового утримання та заявленими на майбутнє.
У випадку незгоди із проведеним відповідачем перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII, на підставі довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 16.11.2020 №02/2784/2020, в частині застосування відсоткового розміру суддівської винагороди для обрахунку суми довічного грошового утримання, позивач не позбавлений права оскаржити вказані дії та рішення у судовому порядку.
Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року із розрахунку 90% суддівської винагороди судді, з прийняттям в цій частині постанови про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 по справі № 440/45/21 в частині задоволення позову про зобов'язання відповідача провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року із розрахунку 90% суддівської винагороди судді, з прийняттям в цій частині постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 по справі №440/45/21 скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року із розрахунку 90% суддівської винагороди судді, прийняти в цій частині постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 по справі № 440/45/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва З.О. Кононенко