ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
31 серпня 2021 року Справа № 923/705/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. за участю секретаря судового засідання Горголь О. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації"
до: Каховського колективного торгівельного виробничого підприємства "Меліоратор"
про визнання договору розірваним та зобов"язання відповідача прийняти майно з оренди
за участю представників:
позивача: Українець Д. В. ( в режимі відеоконференції);
Вiдповiдача: Форощук О. І.
24 травня до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" (позивач) до Каховського колективного торгівельного виробничого підприємства "Меліоратор" (відповідач), в якій позивач просить:
- визнати договір оренди частини нежитлової будівлі від 01.11.2020 № 0111/ИТ укладений між ТОВ "Інтертелеком" та ККТВП "Меліоратор" розірваним в односторонньому порядку ТОВ "Інтертелеком"
- зобов'язати ККТВП "Меліоратор" прийняти з оренди від ТОВ "Інтертелеком" частину даху площею 60 м2 та кімнату на другому поверсі площею 9 м2 за адресою: проспект Європейський, буд. 16, м. Каховка, Херсонська обл., 74800 у зв'язку з розірванням договору оренди частини нежитлової будівлі від 01.11.2020 № 0111/ИТ з підписанням актів приймання-передачі (повернення) майна з оренди від 16.04.2021.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2021, справу розподілено судді Литвиновій В.В.
Ухвалою суду від 31.05.2021 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Протокольною ухвалою суду від 27.07.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 31.08.2021 р.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.
Відповідач проти позову заперечує. У відзиві посилається на наступне.
18.01.2021 р. підприємством отримано лист товариства підписаний його керівником, тобто уповноваженою особою, № 9/21 від 11.01.2021 р. з проханням припинити дію орендного договору із 28.02.2021 р. за п.6.3. Договору та забезпечити безперешкодний доступ для монтажу, проте у вказаному листі не зазначалося кому саме треба такий доступ забезпечити і коли саме це зробити. Більш того, сам підписант листа для демонтажу обладнання не з'явився, а ні до 28.02.2021 р. а ні після зазначеної дати. При цьому місячний термін і в даному випадку не був позивачем дотриманий. Не здійснивши належних дій щодо припинення договору у належний спосіб, Позивач практично продовжував використовувати орендоване майно за вказаним договором. Листом № 371/21 від 09.03.2021 р. Позивач зазначив, що Договір є розірваним в односторонньому порядку ТОВ «Інтертелеком» з 16.04.2021 p. Відповідач звертає увагу суду на те, що саме Позивач разом із копією вказаного листа додав і копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, де чітко вбачається не тільки те, що таке відправлення з номером 6500706657180 здійснено Позивачем на адресу Відповідача 10.03.2021 р. , а й те, що такий лист отримано Відповідачем саме 26.03.2021 p., тобто не за місяць до 16.04.2021 р. Відповідач звертає увагу суду на те, що Позивач сам навів доказ порушення саме товариством умов договору, а конкретно його п. 6.3. в частині обов'язку Позивача при достроковому припинені договору письмово попередити про це Орендодавця не менш ніж за один місяць до бажаної дати припинення договору, що вище наводилося Відповідачем мовою оригіналу. Таким чином, обґрунтованим припинення договору оренди за ініціативи Позивача було б лише у тому випадку, якби письмове повідомлення про вказане було б отримано Відповідачем до 16 березня 2021 p. Відповідачем 13.04.2021 р. отримано лист Позивача № 504/21, що датований 06.04.2021 р. Відповідач звертає увагу суду, що вказаним листом Позивач в черговий раз підтвердив порушення саме ним положення пункту 6.3. договору в частині недодержання товариством місячного терміну письмового повідомлення орендодавця про припинення орендного договору до «бажаної дати припинення Договору». В цьому ж листі зазначена вимога Позивача допустити «до орендованих приміщень» своїх співробітників до 16.04.2021 р., при цьому не конкретизовано дату. Більш того, доступ до орендованої кімнати, з якої виносилося обладнання представниками Позивача, є вільним, до того ж, "її двері є зачиненими саме представниками Позивача, а дах, частина якого орендована Позивачем, не є приміщенням. Позивачем не доведено факту недопущення Відповідачем представників Позивача до орендного майна. Недопущення є активними діями, які не мали місця з боку Відповідача як орендодавця. Відповідач вважає вимогу Позивача про підписання актів приймання-передачі майна з оренди спонуканням керівника ККТВП «Меліоратор» скоїти злочин, передбачений ч. З ст. 358 КК України, тобто здійснити підроблення документів за попередньою змовою групою осіб, об'єктивною стороною якого є складання чи видача працівником юридичної особи завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов'язків. Цілком зрозуміло, що Відповідач відмовився підписувати сфальшовані акти про прийняття майна з оренди, надіславши Позивачу лист № 19 від 29.04.2021 p., що є відповіддю на лист Позивача № 504/21 від 06.04.2021 р. Відповідачу не зрозуміло, як взагалі можна було товариству повернути орендоване майно з оренди, якщо ними ж двері кімнати зачинені, а на даху знаходиться величезна антена з пристроями крепління.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, суд
1 листопада 2020 року між Каховським колективним торгівельним виробничим підприємством «Меліоратор» (далі - відповідач, ККТВП «Меліоратор», орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» (далі - позивач, ТОВ «Інтертелеком», орендар) було укладено Договір оренди частин нежитлової будівлі №0111/ИТ (далі - договір).
За умовами договору (п.1.1.) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частини нежитлової адміністративної будівлі, які розташовані за адресою: пр..Європейський, 16, м.Каховка, Херсонської області і належать на праві власності орендодавцю, а саме: частину даху площею 60 м.кв.; кімнату на другому поверсі площею 9,0 м.кв. Мета оренди: не заборонена законом підприємницька діяльність.
Пунктом 6.3. договору передбачено право орендаря - дострокове припинення дії договору без відшкодування збитків орендодавцю, письмово попередивши про це орендодавця не менш ніж за один місяць до бажаної дати припинення договору.
Пунктом 10.3. договору передбачено, що дія цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його укладено, або загибелі об'єкту оренди; на підставах п.6.3. та п.8.3. цього договору.
Матеріалами справи підтверджується, що 11.01.2021 року позивач звернувся до відповідача з листом №9/21 від 11.01.2021 р. (а.с.13), в якому просить припинити дію договору із 28.02.2021 р. У відзиві на позов (а.с.54) відповідач не заперечує отримання вищевказаного листа 18.01.2021 р.
В подальшому, 09.03.2021 р. позивач звернувся до відповідача з листом №371/21 від 09.03.2021 р. (а.с.16), в якому «з метою недопущення некоректного тлумачення намірів ТОВ «Інтертелеком», керуючись п.6.3. та 10.3. договору повідомляє, що договір є розірваним в односторонньому порядку ТОВ «Інтертелеком» з 16.04.2021 р.». Відповідач отримав вищевказаний лист 26.03.2021 р.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Отже нормами ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України передбачено можливість розірвання судом договору за наявності певних умов, зокрема звернення з відповідною пропозицією однієї сторони договору до іншої.
Згідно ст.1 ГПК України до господарського суду звертаються за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України, та ст. 20 ГК України.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Обраний позивачем спосіб захисту не відповідає будь - яким встановленим законодавством способам захисту. Право на визнання розірваним в односторонньому порядку договору не може вважатися правом, яке потребує захисту. Вищевказаними правовими нормами не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору розірваним , а реалізація такого способу захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору.
Вимога про визнання Договору розірваним в односторонньому порядку є не способом захисту, а фактом, який необхідно встановити суду.
Враховуючи викладене, суд визнає позовні вимоги про визнання договору оренди частини нежитлової будівлі від 01.11.2020 р. №0111/ИТ, укладеного між ТОВ «Інтертелеком» та ККТВП «Меліоратор» розірваним в односторонньому порядку ТОВ «Інтертелеком» такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем обрано спосіб захисту, що не відповідає діючому законодавству.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ККТВП «Меліоратор» прийняти з оренди від ТОВ «Інтертелеком» частину даху площею 60 м.кв. та кімнату на другому поверсі площею 9 м.кв. за адресою: проспект Європейський, буд.16 м.Каховка, Херсонської області у зв'язку з розірванням договору оренди частини нежитлової будівлі від 01.11.2020 №0111/ИТ з підписанням актів приймання-передачі (повернення) майна з оренди від 16.04.2021 суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд звертає увагу на те, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина перша статті 785 Цивільного кодексу України). Таким чином, повернення майна наймодавцеві є обов'язком наймача. Певному обов'язку завжди кореспондує відповідне право іншої сторони, а не її обов'язок.
По суті, предмет позову у вигляді спонукання відповідача до прийняття майна з орендного користування та підписання акта приймання-передачі є (а) зверненням за захистом не права, а обов'язку, (б) примушенням особи до вчинення дії, яка є її правом, а не обов'язком.
Крім того, обраний позивачем спосіб захисту цивільного права не передбачено законом, оскільки він не підпадає під примусове виконання обов'язку в натурі, передбачене пунктом 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Серявін та інші проти України”, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за покладаються на позивача.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 03.09.2021.
Суддя В.В.Литвинова