Справа № 234/10259/21
Провадження № 3/234/3134/21
25 серпня 2021 року м. Краматорськ
Суддя Краматорського міського суду Донецької області Лебединець Г.С., за участю захисника - адвоката Лабець Ю.М., розглянув матеріали, які надійшли з ГУ ДПС у Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , директор ПрАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування», мешкає: АДРЕСА_1 ,-
за ч. 1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 29.07.2021 року № 392/05-99-07-15, складеного головним державним ревізором-інспектором Краматорського відділу перевірок юридичних осіб управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Донецькій області Бойміструк О.О., директор ПрАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 24 920 996 грн, в тому числі: по деклараціям з податку на додану вартість за грудень 2019 року на суму 24 920 996 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету всього на суму 24 920 996 грн, в тому числі по декларації на додану вартість за грудень 2019 року на суму 24 920 996 грн, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.163 КУпАП.
На підтвердження доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.163-1 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення додані: копія акту від 24.05.2021 року № 5301/05-99-07-15/00222999 про результати документальної позапланової виїзної перевірки; копія акту від 24.05.2021 року щодо неможливості вручення ПрАТ «КЗВВ» акту документальної перевірки з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємодії з контрагентами за період з 01.12.2019 по 31.12.2019. Також до матеріалів справи долучені зауваження ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення від 29.07.2021 року № 392/05-99-07-15.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, надав суду клопотання про зупинення провадження по справі у зв'язку з тим, що у Донецькому окружному суді знаходиться справа № 200/8497/21 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 24.06.2021 року про донарахування ПрАТ «КЗВВ» суми платежу з податку на додану вартість в розмірі 24 920 996,00 грн.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Лабець Ю.М. клопотання підтримала.
Вислухав пояснення адвоката, дослідив матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно дост. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення поряд з іншим, повинно бути чітко зазначено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол, а до протоколу повинні бути додані докази вчиненого правопорушення.
При цьому суть адміністративного правопорушення має бути конкретною за змістом, викладеною з урахуванням суб'єктивних та об'єктивних ознак складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Тобто зазначеною нормою закону передбачено два правопорушення, вчинення яких тягне за собою адміністративну відповідальність: а) відсутність податкового обліку, б) порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
У відповідності до положень КУпАП суд не може самостійно встановлювати обставини вчинення адміністративного правопорушення та виходити за межі обставин, зазначених у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення.
В порушення вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яке саме правопорушення, передбачене диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, було виявлено контролюючим органом під час проведення перевірки відсутність податкового обліку чи порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку.
Крім того, відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно п.56.15 ст.56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених п.56.3 ст.56 ПКУ, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошових зобов'язань, що оскаржується вважаються неузгодженою.
Як вбачається зі змісту клопотання ОСОБА_1 , ПрАТ «КЗВВ» до Донецького окружному адміністративного суду подано позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 24.06.2021 року про донарахування ПрАТ «КЗВВ» суми платежу з податку на додану вартість в розмірі 24 920 996,00 грн. (справа № 200/8497/21).
Суду, також, надана ухвала про відкриття провадження про вказаній адміністративній справі.
Таким чином, на дату розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП, триває процедура оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі акту перевірки.
Виходячи з наведеного, до остаточного вирішення спору між контролюючим органом і платником податку, складені працівниками ГУ ДПС у Донецькій області акт та відповідне податкове повідомлення-рішення відображають лише позицію однієї з сторін спору, а тому не можуть бути підставою для висновку про наявність в діях посадової особи платника податку вини в формі умислу або необережності, і відповідно бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності.
При цьому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження по даній справі, оскільки це не передбачено КУпАП.
Згідно зі ст.252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Провадження по справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого дотримання законності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд зауважує на тому, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення також не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» ЄСПЛ підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно з приписами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому усі викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Враховуючи правову позицію ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення від 29.07.2021 року № 392/05-99-07-15, не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного і, керуючись ст. ст.221,279,280,283-285 КУпАП, суддя,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Краматорського міського суду Г. С. Лебединець