Справа № 456/3957/21
Провадження № 1-кп/456/481/2021
іменем України
02 вересня 2021 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
законного представника ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
інспектора ювенальної превенції
Стрийського РУП ГУНП
у Львівській області ОСОБА_8
головного спеціаліста служби в справах дітей
Стрийської міської ради ОСОБА_9
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий кримінальне провадження щодо неповнолітнього
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тяпче Долинського району Іванов-Франківської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не одруженого, не працює, з середньою освітою, раніше судимого: вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області за ч.ч.2,3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений з випробуванням строком на 1 рік /вирок не набрав законної сили/,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,
ОСОБА_5 , 30 листопада 2020 року близько 02:46 год., перебуваючи з особою, відносно якої кримінальне провадження зупинено, та невстановленою слідством особою, на вулиці 50-річчя УПА у м. Моршин Львівської області, побачив, що на прибудинковій території будинку №10В знаходиться автомобіль марки «ВАЗ 2107», синього кольору, р.н. НОМЕР_1 , вартістю 27610, 00 грн., який належить на праві законного користування ОСОБА_7 , і в цей час у них виник умисел на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом. Так, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб з особою, відносно якої кримінальне провадження зупинено, та невстановленою слідством особою, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, всупереч волі ОСОБА_7 , який дозволу на володіння, користування, розпорядження, в тому числі керування транспортним засобом не давав, для задоволення своїх особистих корисливих потреб, особа, відносно якої кримінальне провадження зупинено, умисно відчинила вказаний автомобіль, який не був замкнений на ключ, та проникла разом із невстановленою слідством особою у салон даного транспортного засобу, де зламали кермо, після чого особа, відносно якої кримінальне провадження зупинено, разом з ОСОБА_5 та невстановленою слідством особою відтягнули транспортний засіб на відстань близько 100-150 метрів. Продовжуючи свій злочинний намір, особа, відносно якої кримінальне провадження зупинено, зайняла місце водія у салоні вказаного автомобіля для можливості ним керувати, а ОСОБА_5 , шляхом з'єднання автомобільних дротів, завів мотор автомобіля, після цього, маючи реальну можливість розпоряджатись вищевказаним транспортним засобом, ОСОБА_5 , особа, відносно якої кримінальне провадження зупинено, та невстановлена слідством особа поїхали ним з м. Моршин Львівської області та розпорядились викраденим автомобілем на власний розсуд. Своїми діями неповнолітній ОСОБА_5 , особа, відносно якої кримінальне провадження зупинено, та невстановлена слідством особа завдали матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_7 на суму 27610, 00 грн.
Таким чином, неповнолітній ОСОБА_5 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.289 КК України.
У кримінальному провадженні №12021141130000487 від 01.07.2021, 17.08.2021 між прокурором ОСОБА_3 та неповнолітнім підозрюваним ОСОБА_5 , за присутності законного представника неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості, згідно з вимогами ст.ст. 468, 469, 472 КПК України. Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості прокурор та підозрюваний ОСОБА_5 дійшли згоди щодо формулювання підозри і кваліфікації дій за ч. 2 ст. 289 КК України. Згідно з угодою про визнання винуватості неповнолітній ОСОБА_5 , повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Сторони угоди про визнання винуватості також погодились на призначення покарання ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 289 КК України - у вигляді 5 років позбавлення волі, з застосуванням правових приписів ст.ст.75, 104 КК України. Крім того, прокурор та неповнолітній підозрюваний ОСОБА_5 , визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості передбачені ст. 476 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України і КК України, просить угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_5 , узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з застосуванням правових приписів ст.ст.75, 104 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 , у підготовчому судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе, відповідно до угоди про визнання винуватості, зобов'язання. Угоду уклав добровільно і примусового тиску під час укладання угоди на нього не було. Просить угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з застосуванням правових приписів ст.ст.75, 104 КК України.
Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 просить затвердити угоду про визнання винуватості.
Захисник ОСОБА_4 просить затвердити угоду про визнання винуватості.
Потерпілий ОСОБА_7 не заперечив щодо затвердження угоди.
Інспектор ювенальної превенції Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_8 та головний спеціаліст служби в справах дітей Стрийської міської ради ОСОБА_9 просять затвердити угоду про визнання винуватості.
Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості. Судом з'ясовано, що будь-яких скарг обвинувачений ОСОБА_5 під час кримінального провадження не подавав.
Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 289 КК України є правильною. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України є злочином тяжким, що в силу вимог ч. 4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.
Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним. Взяті обвинуваченим ОСОБА_5 на себе за угодою про визнання винуватості зобов'язання очевидно можливі для виконання.
В порядку ст.485 КПК України судом з'ясовано обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітнього.
З огляду на викладене, враховуючи пом'якшуючі обставини, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, відсутність обтяжуючих обставин, особу неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 , який позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, а також те, що дане кримінальне правопорушення не набуло значного суспільного резонансу, що суспільний інтерес виражається в зменшенні рівня злочинності, запобіганні, виявленні та припиненні кримінального правопорушення і забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового розгляду, часткове відшкодування шкоди потерпілому, суд вбачає наявність фактичних підстав для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України та затвердження угоди про визнання винуватості.
За вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_5 підлягає покаранню, яке узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості.
У кримінальних провадженнях № 205/7091/16-к у постанові від 17 жовтня 2019 року, № 206/5073/15-к у постанові від 12 вересня 2018 року Верховний Суд наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
З огляду на викладене, враховуючи пом'якшуючі обставини, обтяжуючих обставин не встановлено, особу обвинуваченого ОСОБА_5 та його молодий вік, суд приходить до висновку про можливість виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.ст.75,104 КК України.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Процесуальні витрати слід вирішити в порядку ст.124 КПК України.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314, 374-376, 475 КПК України,
Угоду про визнання винуватості від 17 серпня 2021 року у кримінальному провадженні №12021141130000487 від 01.07.2021, укладену між прокурором ОСОБА_3 та неповнолітнім підозрюваним ОСОБА_5 , за присутності законного представника неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_4 затвердити.
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 289 КК України, й призначити йому покарання у виді 5 /п'яти/ років позбавлення волі.
На підставі ч.ч.2,3 ст.75, ст.104 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 /один/ рік.
Згідно з п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися у вказані органи для реєстрації.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 1743/ одна тисяча сімсот сорок три/ грн. 47 коп.
Речові докази: автомагнітолу марки «Domotec МS-2996», автомобільну акустичну систему марки «FIRSTaustria FA-4250» вставку верхню панелі приборів, код « НОМЕР_2 », рукоятку важеля КПП, два вимикачі (ціліндри) замка дверей, насос повітряний ножний марки «УТЕС НВН-М1-2», кришку переривача-розподільника, код «38.370650000» комплект проводів високої напруги 5 шт. марки «НОLА», котушку запалювання типу «Б 117-А», сигнал звуковий високого тону, код «2103-3721010», сигнал звуковий низького тону, код «2103-3721014», фільтр паливний, клапан електромагнітний бензиновий, кришку вентиляційного корпусу газового балону, перемикач «Газ/Бензин», шланг довжиною 21 см, шланг довжиною 3 см, шланг довжиною 51 см, важіль склоочисника, підставку резинову під акумуляторну батарею розміром 26,8x17,8x2,8 см, кожух захисний заднього лівого ліхтаря, код «2105-371605», сонцезахисний козирок лівий, свічкe з/палювання марки «Вrіsк 4L15YSY», ремінь кріплення розширювального бачка, код «2105-1311090», попільничку дверей задніх, попільничку панелі приборів, декоративну накладку порога, переривачі у кількості 2 шт, тягу з важелем акселератора, планку генератора, болти у кількості 47 шт, гровери у кількості 13 шт, шайби у кількості 23 шт, гайки у кількості 37 шт, пружини у кількості 3 шт, хомути металеві у кількості 3 шт, втулки металеві у кількості 3 шт.- залишити при матеріалах кримінального провадження.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Головуючий суддя ОСОБА_1