Справа № 219/3795/21
Провадження № 2/219/1907/2021
(заочне)
26 серпня 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Феняка О.Р., за участю секретаря Романченко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , третя особа комісія з питань захисту прав дитини при виконкомі Бамутської міської ради, про захист права власності,-
Представник позивача ОСОБА_4 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . В квартирі зареєстровані його донька ОСОБА_2 та його онучка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У липні 2019 році відповідач ОСОБА_2 разом з донькою виїхали з квартири, забрали свої особисті речі, не сплачують комунальних послуг. Реєстрація доньки та онучки у квартирі перешкоджає йому розпоряджатись та користуватись нею на власний розсуд, тягне за собою збільшення оплати за комунальні послуги, позбавляє можливості оформити субсидію.
На підставі викладеного, просив визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися, надали заяви про можливість розгляду справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.
Повідомлена належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяв та клопотань про розгляд справи без її участі або про відкладення судового засідання від неї на адресу суду не надходило. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.
Представник третьої особи - служби у справах дітей Управління молодіжної політики та у справах дітей Бахмутської ради, у судове засідання не з'явилась, надала заяву про можливість розгляду справи за її відсутності, проти визнання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщення за адресою: АДРЕСА_1 заперечувала.
Оскільки відповідач була належним чином повідомлена про судове засідання, але причин неявки суду не повідомила, суд вважає можливим у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України провести судове засідання без її участі.
При цьому, за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Суд, дослідивши письмові матеріали, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов знайшов своє підтвердження представленими доказами і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 20.12.2006року, посвідченого державним нотаріусом Першої бахмутської державної нотаріальної контори, позивачу на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м.Артемівська.
Відповідно до довідки ОСББ «Незалежності, 29», відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно акту про не проживання, складеного 05.04.2021року представниками ОСББ «Незалежності, 29», за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проте не проживають з липня 2019 року.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.319 ЦК України позивач вправі володіти, користуватися, розпоряджатися своєю квартирою (будинком) на власний розсуд і має право за ст.391 ЦК України вимагати від відповідача усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику права вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Права власника жилого будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Отже, відповідач ОСОБА_2 є членом родини позивача, яка з липня 2019 року у квартирі не проживає, її особисті речі в ній відсутні, у зв'язку із чим суд вважає, що її слід визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У статті 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Підстава, на якій місце проживання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєструвалося в спірній квартирі, у судовому порядку не оспорювалася, тому вважається, що вона набула права користування цим житлом на законних підставах.
Оскільки малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом.
Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції).
Не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці, з одним із батьків, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин не проживання дитини і наявність у того з батьків з ким вона фактично проживає права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.
Наведені правові висновки узгоджуються з висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/7546/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі № 337/1760/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 368/750/16-ц (провадження № 61-31705св18), від 25 серпня 2020 року у справі № 206/3425/18 (провадження № 61-9122св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 755/16152/16-ц.
За змістом частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не може самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт її не проживання у спірній квартирі, не може бути безумовною підставою для визнання її такою, що втратила право користування зазначеним житлом.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула право власності або право постійного користування іншим житлом, позивачем не надано, хоча це є його процесуальним обов'язком.
Не сплата дитиною коштів за користування житлово-комунальними послугами, також не може бути підставою для визнання її такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, оскільки заявник (за доведеності понесення ним таких витрат одноособово) не позбавлений можливості ставити питання про їх відшкодування до законних представників (батьків) малолітньої дитини.
Принципом 4 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона мають бути забезпечені дитині та її матері, зокрема належний допологовий і післяпологовий догляд. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування.
Суд, перевіривши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дослідивши зібрані у справі докази, оцінюючи поважність причин відсутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірній квартирі, прийшов до висновку, що позовні вимоги у цій частині не відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-283, ст.15, 18, 71, 72 ЖК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , третя особа комісія з питань захисту прав дитини при виконкомі Бамутської міської ради, про захист права власності задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Артемівським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача , яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.Р.Феняк