Справа № 638/10861/18
Провадження № 1-кп/638/326/21
Іменем України
02 вересня 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_1 ,
секретаря: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілої: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12018220480001812 відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, -
встановив:
До суду з Харківської місцевої прокуратури №1 надійшли матеріали кримінального провадження №12018220480001812 відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України з затвердженим 24 липня 2018 року обвинувальним актом по справі.
Ухвалою суду від 03 вересня 2018 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду.
Прокурор заявив клопотання про продовження на стадії судового розгляду ОСОБА_7 строку тримання під вартою, яке було підтримано потерпілою.
При вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу, захисники та обвинувачений просили змінити запобіжний захід на менш суворий.
Ухвалою слідчого судді від 11 липня 2018 року відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08 вересня 2018 року.
Ухвалами суду строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на стадії судового розгляду продовжувався, останнього разу до 05 вересня 2021 року.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Суд вважає встановленим, під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 , існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які і на цей час продовжують існувати та на час розгляду клопотання прокурора не зникли.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, у вчиненні злочину, спростовує доводи сторони захисту про відсутність зазначених ризиків.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Під час розгляду питання щодо продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом знову вивчалась можливість застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків. Однак, враховуючи їх реальне існування, а також оцінюючи сукупність обставин, враховуючи дані про особу обвинуваченого, суд продовжує дотриматися висновку того, що є підстави вважати, що знаходячись на свободі він може продовжити злочинну діяльність, переховуватися від суду, приймаючи до уваги невідворотність можливого покарання, яке йому загрожує за скоєння тяжкого кримінального правопорушення, а тому, суд знову продовжує робити висновок того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим та продовжує останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст.314-316,331, 369 КПК України, суд, -
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в рамках кримінального провадження №12018220480001812 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під ватрою строком на 60 діб - до 30 жовтня 2021 року.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1