02 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 420/9444/20
адміністративне провадження № К/9901/29552/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі № 420/9444/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягала у нездійсненні індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.05.2016 відповідно до частини п'ятої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» та нездійсненні остаточного розрахунку при звільненні;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити йому заборгованість з індексації грошового забезпечення за вказаний період в сумі 301,69 грн, а також середній заробіток - грошове забезпечення за час затримки з 31.05.2016 по день ухвалення рішення в розмірі 582 719,72 грн, з урахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та сплатити йому 3 % річних в розмірі 5,10 грн та інфляційне збільшення у розмірі 325,86 грн.
18 лютого 2021 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 по 31.05.2016.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.05.2016.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
23 червня 2021 року постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року в частині, якою відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, та ухвалити в цій частині нову постанову.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 25 000 грн з відрахуванням податків та зборів.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року - залишено без змін.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції Головним управлінням Національної поліції в Одеській області подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 10 серпня 2021 року.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.
У касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Покликаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що є необхідність відступити від правового висновку щодо застосування статей 116, 117 КЗпП України, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.
При цьому, скаржник акцентує увагу на витягах з цієї постанови, зокрема релевантних джерелах права, які застосовано Судом, а також на окремих частинах інших постанов Верховного Суду, а обґрунтування касаційної скарги зводиться до погодження з окремою думкою судді, викладеною до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.
Отже, вказані доводи та аргументи заявника зводяться до довільного тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України, тому посилання скаржника на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, є безпідставними.
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права.
Подана касаційна скарга відповідача містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставини справи, посилання на постанови Верховного Суду, незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, та не викладення відповідачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктами 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме не обґрунтував необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та не довів, що такий висновок застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв'язку з відсутністю судді Шевцової Н.В. на робочому місці за листком тимчасової непрацездатності з 30.08.2021, розгляд цієї скарги відбувся після виходу її виходу на роботу.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі № 420/9444/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова