Справа № 560/5590/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук А.М.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
02 вересня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У травні 2021 року ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області у перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році, викладену в листі від 29.01.2021 №02-07/131;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області здійснити нарахування та виплату позивачу, як інваліду війни 3 групи, щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2020 році в розмірі 5 мінімальних розмірів пенсій з урахуванням фактично сплаченої суми.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року позовну заяву повернуто позивачеві.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин норми ч. 4 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Враховуючи, що позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
08 липня 2021 року Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради подано клопотання про заміну неналежного відповідача у даній справі, а саме, Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради на належного - Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області.
Розглянувши клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позов заявлено позивачем саме до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у травні 2021 (вх.№ суду 31420/21 від 13.05.2021) позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з даним позовом.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року позовну заяву позивача залишено без руху та надано позивачу 10-денний термін для усунення недоліків позовної заяви щодо звернення до суду поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, позивачем подано заяву, в якій він просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами щодо щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та поновити пропущений строк.
В обґрунтування пропуску строку зазначає, що фактично дізнався про порушення його права на отримання допомоги в встановлених законом розмірах 29.01.2021, отримавши відмову Управління соціального захисту населення Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області, оформлену листом від 29.01.2021 №02-07/131. Передумовою звернення до відповідача стала оприлюднення рішення Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №440/2722/20, тому вважає, що до суду звернувся в межах шестимісячного строку.
Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, позивач звернувся до суду з пропущенням шестимісячного строку звернення, визначеного частиною другою статті 122 КАС України. Наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини пропуску строку звернення до суду визнані судом неповажними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви згідно п. 1 ч. 4ст. 169 КАС України, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" №3551-XII.
Відповідно до ч. 5ст. 12 Закону №3551-XII(в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно із ст.17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фінансування витрат, пов'язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у рішенні від 06.02.2018 року по справі №607/7919/17 виклав правову позицію у подібних правовідносинах, де зазначив, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
<...> При цьому, 30 вересня 2016 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2016 року.
Так, колегія суддів зазначає, відповідно до приписів ч. 4 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2020 року.
Крім того, Верховний Суд у зразковій справі №440/2722/20 встановив, що одноразова грошова допомога до 5 травня виплачується з квітня 2020 року по 30 вересня 2020 року.
При цьому 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Враховуючи вищевикладене, а також позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.02.2018 року у справі №607/7919/17, колегія суддів приходить до висновку, що шестимісячний строк звернення позивача до суду із позовом про виплату щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік сплив 30.03.2021 року.
Разом з тим, згідно штампу суду першої інстанції позивач звернувся до суду 13.05.2021, тобто поза межами строку, встановленого абзацом першим частини другої статті 122 КАС України.
Суд звертає увагу, що позивачем в апеляційній скарзі не наведено інших поважних причин, які б слугували підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, а також не надано доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує висновки, викладені Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду в постанові від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19, адміністративне провадження № К/9901/15971/20, в якій суд дійшов правового висновку, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Відповідно до ч. 2ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно пункту 9 частини 4статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання причин пропуску позивачем строку звернення до суду поважними, у зв'язку з чим позовна заява підлягала поверненню особі, яка її подала.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.