Справа № 240/20324/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
02 вересня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за віком, як матері, яка виховувала дитину інваліда з дитинства;
- зобов'язати відповідача призначити дострокову пенсію за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня подачі заяви.
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня позов задоволено повністю.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши відповідну апеляційну скаргу. З підстав, викладених у скарзі, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність судом обставин, що мають значення для справи та допущенні порушення норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до паспорту серії НОМЕР_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила дочку - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 08.07.1992 НОМЕР_2 .
Медичним висновком №14 від 08.08.2008 встановлено, що наявне захворювання ОСОБА_2 , відповідає розділу 1 пункту 1 підпункту 1.15 "Переліку медичних показань, які дають право на одержання допомоги на дітей-інвалідів з дитинства у віці до 16 років", затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України наказ 175 від 05.12.1991.
Відповідно до довідки Лугинської селищної ради від 06.12.2019 №4898 ОСОБА_1 виховувала доньку - ОСОБА_2 до 6 річного віку.
29 серпня 2015 ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 , згідно з свідоцтвом про шлюб від 29.08.2015. Після укладення шлюбу прізвище дружини змінено з Мольчиц на - ОСОБА_4 .
Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААБ №115422 ОСОБА_5 встановлено третю групу інвалідності з 01.10.2018, причина інвалідності - інвалідність з дитинства.
28.09.2020 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою на призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, з доданими документами.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 12.10.2020 №0600-0329-8/56346, позивача повідомлено, що рішенням від 07 жовтня 2020 року у призначенні пенсії відмовлено, у зв'язку з непідтвердженням факту визнання дитини дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку позивач звернулася з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Зокрема, суд зауважив, що під час розгляду справи був встановлений факт неправомірної відмови позивачу у призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства та наявність підстав для призначення такої пенсії позивачу з дня звернення до відповідача з відповідною заявою.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, з огляду на таке.
Право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом закріплене у статті 46 Конституції України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно із статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.
Отже, із аналізу пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV та частини першої статті 17 Закону №1788-XII слідує, що право на призначення дострокової пенсії мають матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку та восьмирічного віку. До осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які засвідчують особливий статус особи: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону).
При призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть (пункт 2.17 Порядку № 22-1).
Згідно із пунктом 2.18 Порядку № 22-1 визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Таким чином, як вірно зауважив суд першої інстанції, законом не передбачена вимога про те, що сама інвалідність дитини інваліда з дитинства повинна настати саме до 6 років, також не передбачена вимога для призначення пенсії, як обов'язковість визнання дитини інвалідом до 6-ти річного віку. В законі визначена лише вимога про виховання такої дитини до шести років.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1. Постанови № 22-1, у якості документів, які необхідно додати до заяви про призначення пенсії визначено лише документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом.
Докази наявності медичних показань для визнання особою з інвалідністю з дитинства до досягнення шестирічного віку вказаним пунктом не вимагаються.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2019 року в справі №216/2437/16-а (№К/9901/20559/18) та від 31 липня 2018 року в справі №501/2838/16-а (№К/9901/23238/18).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 досягла 50-ти річного віку, має загальний страховий стаж 30 років 1 місяць 4 дні, та є матір'ю ОСОБА_2 .
На підтвердження факту визнання ОСОБА_2 , особою з інвалідністю з дитинства позивачем надано медичний висновок №14 від 08.08.2008.
Таким чином, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю особи з інвалідністю з дитинства, виховувала дитину до шестирічного віку, досягла 50 років та має не менше 15 років страхового стажу, що є підставою для призначення їй дострокової пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.
За таких підстав, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком як матері інваліда з дитинства є протиправними.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що у разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визначення її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, оскільки відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №115422, ОСОБА_6 встановлено третю групу інвалідності з 01.10.2018, причина інвалідності - інвалідність з дитинства (а.с.16).
З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи був встановлений факт неправомірної відмови позивачу у призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства та наявність підстав для призначення такої пенсії позивачу, і даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області призначити дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, як матері особи з інвалідністю з дитинства.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, пенсію позивачу необхідно призначити з дня звернення до пенсійного органу з відповідною заявою.
За результатом апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що дії відповідача, як суб"єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами не відповідають критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак, погоджується в позицією суду першої інстанції що вимоги позивача є обґрунтованими.
В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.