01 вересня 2021 року м. Житомир справа № 240/7960/21
категорія 102020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради, в якому просить:
- визнати протиправними дії виконавчого комітету Житомирської міської ради, які полягають у ненаданні на його запит від 06.04.2021 за № 184із (додаток 1,2 арк.) публічної інформації, що ним запитувалася.
- зобов'язати виконавчий комітет Житомирської міської ради надати ОСОБА_1 на його запит на інформацію від 06.04.2021 за № 184із (додаток 1,2 арк.) публічну інформацію, що ним запитувалася.
В обґрунтування позову вказує, що 06.04.2021 позивач звернувся до виконавчого комітету Житомирської міської ради із запитом на отримання публічної інформації, зокрема ОСОБА_1 просив повідомити в кого на балансі перебуває енергооб"єкт сонячної енергетики скверу по вул. Лятошинського, яка його потужність та надати копії проектної документації цього об'єкту. У відповідь на вказаний запит, відповідачем надано лист від 12.04.2021, яким повідомлено про те, що питання про передачу на баланс енергооб'єкту сонячної енергетики, що знаходиться в сквері на розі вул. Лятошинського та вул. Небесної Сотні на даний час розглядається. Позивач вказує, що в даній відповіді відсутня повна інформація щодо публічної інформації, що ним запитувалася без належного обґрунтування відмови у наданні такої інформації. Стверджує, що такими діями відповідача порушено його право на доступ до публічної інформації, гарантоване Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Виконавчим комітетом Житомирської міської ради подано до суду відзив на адміністративний позов, з проханням відмовити позивачу у задоволенні позову. Відповідач стверджує, що на запит позивача щодо енергооб'єкту сонячної енергетики, що знаходиться в сквері на розі вул. Лятошинського та вул. Небесної Сотні була надана вся наявна у них інформація. Окрім цього, виконавчим комітетом Житомирської міської ради було заявлено клопотання про зменшення судових витрат, яке мотивоване тим, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн, в розрахунку 500,00 грн за 1 годину, не співмірні зі складністю вказаної адміністративної справи, а їх сплата позивачем на користь адвоката не підтверджена належними доказами.
В свою чергу, позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено виконавчий комітет Житомирської міської ради порушив приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки відповідь на його запит не містить запитуваної інформації та вмотивованих підстав відмови у її надані, вичерпний перелік яких наведений у частині 1 ст. 22 цього Закону.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.
Встановлено, що 06 квітня 2021 року позивач звернувся до міського голови Житомирської міської ради із запитом на інформацію відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому просив повідомити в кого на балансі перебуває енергооб'єкт сонячної енергетики скверу по вул. Лятошинського, яка його потужність та надати копії проектної документації даного об'єкту.
Листом від 12.04.2021 №25/В-184із802 відповідач повідомив, що питання про передачу на баланс енергооб'єкту сонячної енергетики, що знаходиться в сквері на розі вул. Лятошинського та вул. Небесної Сотні на даний час перебуває на розгляді.
Вважаючи, що відповідь відповідача не містить повної відповіді щодо запитуваної ним інформації, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - «Закон») публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Частиною першою статті 22 Закону №2657-XII визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії (інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону №2657-XII відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
За змістом частини 2 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" № 2807-IV від 06.09.2005 (далі - Закон № 2807-IV) до повноважень виконавчих органів міських рад належить, серед іншого, організація місць відпочинку для населення; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.
Статтею 20 Закону № 2807-IV визначено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Фінансування місцевих програм з благоустрою населених пунктів проводиться за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів. Фінансування державних програм благоустрою населених пунктів та програм з благоустрою об'єктів, які перебувають у державній власності, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Окрім цього, аналізуючи статтю 21 Закону № 2807-IV, суд прийшов до висновку, що енергооб'єкт сонячної енергетики, який розташований на розі вул. Лятошинського та вул. Небесної Сотні в м. Житомир є елементом благоустрою.
Відтак суд вважає, що саме виконавчий комітет є розпорядником запитуваної позивачем інформації.
Суд звертає увагу, що у запиті від 06 квітня 2021 року, ОСОБА_1 просив повідомити: в кого на балансі перебуває енергооб'єкт сонячної енергетики скверу по вул. Лятошинського, повідомили про його потужність та надати копії проектної документації даного об'єкту.
Так, у відповідь на вказаний запит, відповідачем надано лист від 12.04.2021 №25/В-184із802, в якому зазначено лише про те, що питання про передачу на баланс енергооб'єкту сонячної енергетики, що знаходиться в сквері на розі вул. Лятошинського та вул. Небесної Сотні на даний час перебуває на розгляді.
Водночас, інформації щодо потужності вказаного енергооб'єкту та відомостей про його проектну документацію, вказаний лист не містить. Також відсутні дані про відмову у надані такої інформації, з посиланням на відповідні норми права.
Враховуючи викладене, на думку суду, листом виконавчого комітету Житомирської міської ради від 12.04.2021 №25/В-184із802 надано відповідь на запит позивача, проте не повністю.
А тому належним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання протиправними дій відповідача щодо надання позивачу запитуваної інформації в повному обсязі.
При цьому, суд наголошує, що ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на вищенаведені положення, а також беручи до уваги обставини, встановлені в ході розгляду даної справи, співмірність заявлених позовних вимог та ефективний спосіб правового захисту, суд приходить до висновку, що порушене право позивача може бути поновлене шляхом зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 повну інформацію по його запиту від 06 квітня 2021 року.
Згідно із ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивачем доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У частині 4 статті 134 КАС України закріплено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти наданих послуг, звіти та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, тощо). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн, позивачем надано договір від 25.04.2021 №04/04/21 про надання про надання правової допомоги та акт прийому-передачі послуг № 14 від 17.05.2021 на загальну суму 1000,00 грн в розрахунку 500 грн за 1 годину надання правової допомоги. Окрім цього у вказаному акті прийому-передачі послуг зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється після стягнення витрат на правову допомогу.
Враховуючи відсутність фактично понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу та документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, суд відмовляє позивачу у стягненні вказаних витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до виконавчого комітету Житомирської міської ради (майдан Корольова, 4/2, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ: 04053625) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо надання ОСОБА_1 не в повному обсязі запитуваної інформації на його запит від 06 квітня 2021 року.
Зобов'язати виконавчий комітет Житомирської міської ради надати ОСОБА_1 повну інформацію на його запит від 06 квітня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко