ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.09.2021Справа № 910/10409/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМ ЦЕНТР СЕРВІС»
до Державної фіскальної служби України
про стягнення 109 364,45 грн,
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМ ЦЕНТР СЕРВІС» (далі - позивач, ТОВ «ТЕЛЕКОМ ЦЕНТР СЕРВІС») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС) про стягнення 109 364,45 грн на підставі Договору № 7 від 28.02.2020, з яких: 99 774,71 грн основного боргу, 1 780,00 грн 3% річних, 7 809,74 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг у сфері локальних мереж за 3 та 4 квартали 2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМ ЦЕНТР СЕРВІС» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10409/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/10409/21.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 про відкриття провадження у справі № 910/10409/21.
21.07.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 про відкриття провадження у справі № 910/10409/21.
02.08.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач посилається на те, що у зв'язку із надходженням великої кількості судових рішень, розрахункові рахунки ДФС заблоковано Державною казначейською службою України, що унеможливлює здійснення перерахування коштів за отримані послуги виконавцю. Відповідач зазначив, що оплата послуг буде здійснена після відновлення операцій на рахунках.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
28.02.2020 між Державною фіскальною службою України (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМ ЦЕНТР СЕРВІС» (виконавець, позивач) був укладений Договір № 7 (далі - Договір або Договір № 7 від 28.02.2020), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується здійснювати послуги у сфері локальних мереж за кодом ДК 021:2915 - 72710000-0 (Технічне обслуговування (ВОЛЗ - волоконно-оптичні лінії зв'язку)), а саме монтажні роботи з підтримки волоконно-оптичних ліній зв'язку, сегменту загальнодержавної системи телекомунікацій на ділянках: пл. Львівська, буд. № 8 - вул. Володимирська, буд. 54а, пл. Львівська, буд. № 8 - вул. Малопідвальна, буд. № 27, вул. Володимирська, буд. № 54а - вул. Малопідвальна, буд. № 27, які належать замовнику (далі - послуги). Замовник надає виконавцю перелік ВОЛЗ, які підлягають обслуговуванню та, у разі необхідності, виконавчу документацію на прокладання ВОЛЗ (п. 1.2 Договору). Виконавець зобов'язується здійснювати обслуговування ВОЛЗ, яке включає: планово-профілактичні роботи (далі - ППР); ремонтні та аварійно-відновлювальні роботи у разі несправності ВОЛЗ (п. 1.3 Договору).
За приписами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України.)
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що ціна цього Договору (Додаток № 1 до цього Договору) становить 199 549,44 грн, у тому числі ПДВ 20% - 33 258,24 грн. Джерелом фінансування є кошти Державного бюджету України за КПКВ 3503010 «Заходи з реорганізації Державної фіскальної служби» за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)». Договірна ціна на надання послуг по обслуговуванню волоконно-оптичних ліній зв'язку (Додаток № 1 до цього Договору) визначена за рік обслуговування та розрахована на підставі програмного комплексу АВК-5 (п. 3.2 Договору).
До Договору № 7 від 28.02.2020 сторонами було погоджено та підписано:
- Протокол погодження договірної ціна на монтажні роботи з підтримки ВОЛЗ: пл. Львівська, 8 - вул. Володимирська, 54а, пл. Львівська, 8 - вул. Малопідвальна, 27, вул. Володимирська, № 54а - вул. Малопідвальна, № 27, що здійснюються в 2020 році на загальну суму 199 549,44 грн (Додаток № 1 до Договору);
- Локальний кошторис на монтажні роботи з підтримки ВОЛЗ: пл. Львівська, 8 - вул. Володимирська, 54а, пл. Львівська, 8 - вул. Малопідвальна, 27, вул. Володимирська, № 54а - вул. Малопідвальна, № 27, що здійснюються в 2020 році на загальну суму 199 549,44 грн Додаток № 2 до Договору).
Згідно п. 4.1 Договору замовник здійснює оплату за фактично надані послуги щоквартально на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3). Замовник здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця при наявності коштів на реєстраційному рахунку Замовника, згідно з Актом наданих послуг (п. 4.3 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору послуги надаються один раз на квартал відповідно до Локального кошторису (Додаток № 2 до Договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Судом встановлено, що матеріали справи містять підписані сторонами Договору без зауважень Акт приймання виконаних робіт за третій квартал 2020 року від 30.09.2020 на суму 48 966,06 грн, Акт приймання виконаних робіт за четвертий квартал 2020 року від 30.12.2020 на суму 50 808,66 грн; Довідки про вартість виконаних робіт та витрат за 3 квартал 2020 року та за 4 квартал 2020 року.
Загальна вартість виконаних позивачем за 3 та 4 квартали 2020 року робіт згідно зазначених актів становить 99 774,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач всупереч умовам Договору та в порушення норм чинного законодавства України не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості послуг у сфері локальних мереж згідно з Договором № 7 від 28.02.2020, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за надані послуги за третій та четвертий квартали 2020 року в загальному розмірі 99 774,72 грн.
18.05.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією № 17/05 від 17.05.2021 про стягнення заборгованості за Договором № 7 від 28.02.2020 на здійснення послуг у сфері локальних мереж, відповідно до якої просив останнього в п'ятиденний строк з моменту отримання претензії сплатити заборгованість у розмірі 99 774,72 грн за надані належним чином послуги. Зазначена претензія була отримана відповідачем 20.05.2021, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0820300601127.
Однак, відповідач відповіді на претензію не надав і оплату заборгованості в розмірі 99 774,72 грн не здійснив.
З огляду на зазначене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 109 364,45 грн на підставі Договору № 7 від 28.02.2020, з яких: 99 774,71 грн основного боргу, 1 780,00 грн 3% річних, 7 809,74 грн інфляційні втрати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву фактично проти наявної у нього заборгованості перед позивачем не заперечував, але зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач посилається на те, що у зв'язку із надходженням великої кількості судових рішень, розрахункові рахунки ДФС заблоковано Державною казначейською службою України, що унеможливлює здійснення перерахування коштів за отримані послуги виконавцю. Відповідач зазначив, що оплата послуг буде здійснена після відновлення операцій на рахунках.
Жодних доказів на підтвердження обставин, зазначених у відзиві, відповідачем не подано.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Суд зазначає, що відсутність у відповідача коштів, не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення останнього від своїх грошових зобов'язань та від відповідальності за їх порушення.
Крім того, відповідачем не надано суду жодного доказу, яким би підтверджувалась неможливість виконання ним грошового зобов'язання добровільно.
З огляду на зазначене, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача, наведені у відзиві на позов.
Окрім того, судом враховано, що Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» встановлено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували відсутність бюджетного призначення на оплату наданих позивачем послуг у сфері локальних мереж за Договором № 7 від 28.02.2020.
Оскільки, матеріали справи містять підписані сторонами Договору Акти приймання виконаних робіт за третій та четвертий квартали 2020 року від 30.09.2020 на загальну суму 99 774,72 грн та Довідки про вартість виконаних робіт та витрат за 3 квартал 2020 року та за 4 квартал 2020 року, без наявності будь-яких претензії щодо них, надані позивачем послуги мають бути оплачені відповідачем.
Положення п. 4.1 Договору визначено, що замовник здійснює оплату за фактично надані послуги щоквартально на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3).
Відповідно до частин 2,3 ст. 254 ЦК України до строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.
З огляду на зазначене, відповідач мав сплати за виконані позивачем роботи згідно Актів приймання виконаних робіт:
- за третій квартал 2020 року від 30.09.2020 на суму 48 966,06 грн у строк до 30.09.2020, отже з 01.10.2020 відповідач є таким що прострочив виконання зобов'язання з оплати;
- за четвертий квартал 2020 року від 30.12.2020 на суму 50 808,66 грн у строк до 31.12.2020, отже з 01.01.2021 відповідач є таким що прострочив виконання зобов'язання з оплати.
Матеріали справи доказів сплати відповідачем заборгованості згідно наведених актів не містять.
За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з оплати виконаних робіт в частині 99 774,72 грн, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 99 774,71 грн основного боргу підлягають задоволенню повністю.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 1 780,00 грн 3% річних та 7 809,74 грн інфляційних втрат.
Щодо вимог позивача про стягнення 1 780,00 грн 3% річних та 7 809,74 грн інфляційних втрат.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявленої до стягнення суми 3 % річних, дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 1 780,00 грн 3 % річних.
Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань, дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 7 809,74 грн інфляційних втрат.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається із суми судового збору в розмірі 2 270,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 270,00 грн покладається на відповідача.
Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано:
- копію Договору № 17 від 26.05.2021 про надання правової допомоги, укладений між Адвокатським об'єднанням «Правовий аспект» та позивачем;
- рахунок-фактуру № ПА-0000038 від 18.06.2021 на суму 4 000,00 грн;
- акт № 1 від 22.06.2021 прийому-передачі наданих послуг на суму 4 000,00 грн;
- копію свідоцтва № 3839/10 від 18.12.2008 про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- ордер серії АІ № 1126147 від 29.06.2021 на надання правничої (правової) допомоги;
- меморіальний ордер № @PL279515 від 22.06.2021 на суму 4 000,00 грн;
- банківську виписку по поточному рахунку Адвокатського об'єднання «Правовий аспект» за 22.06.2021, якою підтверджується факт здійснення оплати по Договору № 17 від 26.05.2021 про надання правової допомоги в розмірі 4 000,00 грн.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд дійшов висновку про внаявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Керуючись положеннями п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, з огляду на повне задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державної фіскальної служби України (Україна, 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8; ідентифікаційний код 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМ ЦЕНТР СЕРВІС» (Україна, 08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця 6-та лінія, будинок 8-В; ідентифікаційний код 39575271) 99 774,71 грн (дев'яносто дев'ять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 71 коп.) основного боргу, 1 780,00 грн (одну тисячу сімсот вісімдесят гривень 00 коп.) 3% річних, 7 809,74 грн (сім тисяч вісімсот дев'ять гривень 74 коп.) інфляційних втрат, 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 02.09.2021.
Суддя Гумега О.В.