Справа № 420/8090/21
31 серпня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 11 960, 24 грн., -
До Одеського окружного адміністративного суду 17 травня 2021 року надійшов адміністративний позов Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» до ОСОБА_1 , в якому позивач просить:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 11 960, 24 грн.;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» витрати на судовий збір у сумі 2 270, 00 грн.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Міністерством оборони України в особі Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, який набрав чинності з 17.07.2019 року відповідно до наказу начальника Інституту від 17.07.2019 року №14-РС.
Відповідач відрахований з навчання наказом ректора Національного університету «Одеська морська академія» від 24.03.2021 року №390 за академічну неуспішність та виключений зі списків особового складу наказом начальника Інституту від 14.04.2021 року №72.
Зазначеним наказом відповідачу було оголошено суму до відшкодування за час навчання в Інституті у сумі 11 960, 24 грн. та надано 30 календарних днів для добровільного відшкодування витрат, пов'язаних із навчанням.
Відповідач з сумою до відшкодування та добровільним відшкодуванням витрат у 30-денний термін був згоден, однак станом на 14.05.2021 року зазначена сума відповідачем добровільно не відшкодована.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, позовну заяву Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог ст.ст.160, 161 КАС України. Надано позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви у зв'язку з чим, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
Копію ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року про відкриття провадження по справі направлено на адресу відповідача - АДРЕСА_1 , проте не була вручена та повернута підприємством поштового зв'язку до Одеського окружного адміністративного суду по причині: «за закінченням терміну зберігання», про що складена довідка ф.20 від 26 червня 2021 року.
Також, судом зроблено запит органу державної влади, підприємства, установи, організації, закладу щодо доступу до персональних даних ОСОБА_1 (а.с.37).
Згідно відповіді на запит, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 документований без реєстрації, id 002029261 від 02 липня 2018 року Овідіопольський РВ ГУ ДМС України в Одеській області (а.с.46).
Крім того, копія ухвали про відкриття провадження по справі була розміщена на сайті Судова влада України, Одеський окружний адміністративний суд (https://adm.od.court.gov.ua/sud1570/).
Також, ухвала про відкриття провадження по справі оприлюднена в єдиному державному реєстрі судових рішень 27 травня 2021 року.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень», судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідач відзив на позовну заяву, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на 31 серпня 2021 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
Між Міністерством оборони України в особі Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, який набрав чинності з 17.07.2019 року відповідно до наказу начальника Інституту від 17.07.2019 року №14-РС (а.с.10-11).
Відповідно до умов зазначеного контракту відповідач зобов'язувався мати позитивні результати навчання, наполегливо оволодівати знаннями, необхідними для майбутньої військової служби на посаді офіцера; сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, свої службові обов'язки, добре володіти довіреною військовою технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом; продовжити подальше проходження військової служби на посадах офіцерського складу протягом не менше п'яти років після закінчення навчання; відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; подавати про себе та членів своєї сім'ї інформацію, необхідну для проходження військової служби та соціального захисту.
17 липня 2019 року на підставі витягу з наказу ректора Інституту ВМС НУ «ОМА» №1162, ОСОБА_1 зараховано курсантом (а.с.8).
Відповідно до витягу з наказу ректора Інституту ВМС НУ «ОМА» №390 від 24 березня 2021 року, матроса ОСОБА_1 відраховано з інституту за академічну неуспішність та виключений зі списків особового складу наказом начальника Інституту №72 від 14 квітня 2021 року (а.с.12, 14).
Наказом №72 від 14 квітня 2021 року відповідачу було оголошено суму до відшкодування за час навчання в Інституті у сумі 11 960, 24 грн. та надано 30 календарних днів для добровільного відшкодування витрат, пов'язаних із навчанням
Згідно довідки-розрахунку щодо вартості виплаченого грошового забезпечення, що підлягає відшкодуванню за період навчання з вересня 2019 року по березень 2021 року складає 11 960,24 грн. (а.с.15).
Відповідач з сумою до відшкодування та добровільним відшкодуванням витрат у 30-денний термін був згоден, що підтверджується повідомленням (а.с.20).
Однак у встановлений строк, витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідач не відшкодував.
Зазначене стало підставою для звернення Інституту ВМС НУ «ОМА» з даним адміністративним позовом до суду.
Релевантні джерела права та висновки суду
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби (навчання) у вищих військових навчальних закладах врегульовані нормами Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі по тексту - Закон України №2232-XII) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, положеннями частин третьої, четвертої та п'ятої статті 25 Закону України №2232-XII встановлено, що зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.
Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти для здобуття певних освітніх рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.
Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України №2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «з», «ж», «з» пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку. З вищенаведеного вбачається, що дана правова норма розповсюджується на дві категорії осіб - на курсантів, які достроково розривають контракт, та на осіб офіцерського складу, які звільняються протягом п'яти років після закінчення вищого навчального закладу.
Обов'язок щодо відшкодування витрат за навчання саме у курсантів в разі дострокового розірвання контракту не залежить від пункту за яким особу було звільнено з військової служби.
У свою чергу пунктом 1 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964 (далі по тексту - Порядок №964) визначено механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).
Згідно з пунктами 3-4 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 року №419/831/240/605/537/219/534 (далі-Порядок розрахунку витрат), відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно з підпунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців.
Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми курсанти відшкодовують навчальному закладу витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв, розрахунок яких здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів та установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Факт нарахування відповідачу грошового забезпечення за період навчання підтверджується розрахунками фактичних витрат на грошове забезпечення (а.с.15).
Отже, позивач надав усі належні докази на підтвердження розміру витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в Інституті ВМС НУ «ОМА».
Пунктами 7-8 Порядку №964 визначено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ та Служби зовнішньої розвідки.
Так, відповідно дія ч.10 ст.25 Закону України №2232-XII розповсюджується на дві категорії осіб - на курсантів, які достроково розривають контракт, та на осіб офіцерського складу, які звільняються протягом п'яти років після закінчення вищого навчального закладу. Обов'язок щодо відшкодування витрат за навчання саме у курсантів в разі дострокового розірвання контракту не залежить від пункту за яким особу було звільнено з військової служби.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.10.2020 року по справі №1.380.2019.002683.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не закінчив навчання в Інституті Військово-морських сил Національного університету «Одеська морська академія» та був відрахований з нього, згідно з вимогами частини 10 статті 25 Закону №2232-XII, останній зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в Інституті ВМС НУ «ОМА».
У свою чергу, станом на момент подання позовної заяви, належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі у сумі 11 960,24 грн. суду не надано.
Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Отже, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Як зазначено в п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналіз наведених положень дає підстави суду дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, оскільки позивачем доведено правомірність стягнення з відповідача витрат, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі в розмірі 11 960,24 грн.
У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в надані ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 11 960, 24 грн. підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовних вимог та згідно з вимогами статті 139 КАС України, судові витрати на користь позивача не підлягають стягненню, оскільки він є суб'єктом владних повноважень.
Рішення суду складено з урахуванням перебування судді у черговій щорічній відпустці.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 11 960, 24 грн. - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 11 960, 24 грн.
Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Позивач: Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (вул. Дідріхсона, 8, м. Одеса, 65029, код ЄДРПОУ 26614030).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Суддя С.О. Cтефанов