27 серпня 2021 року Справа № 280/3769/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (69096, м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд. 14; код ЄДРПОУ 37573796)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
12.05.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу суми разової грошової допомоги за 2020 рік, яка виплачується щорічно до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі, меншому, ніж пять мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплаченої суми, а саме у розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн.
Ухвалою суду від 17.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
У поданому 04.06.2021 відзиві на позовну заяву відповідач посилається на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвалою суду від 19.07.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків.
20.08.2021 до суду від позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду (вх.№47771). В обґрунтування заяви зазначено, що згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв'язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об'єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики. Вищезазначене свідчить про можливість поновлення строку звернення до суду із цим позовом, оскільки характер права, для захисту якого позивач звернувся до суду, є значимим для нього, оскільки стосується питання надання допомоги.
Суд, розглянувши заяви про поновлення провадження у справі, зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Отже, досліджуючи питання строку звернення до суду, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані». Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Отже, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№3236/03 від 03.04.2008, §41) зазначено, що «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».
Суд зазначає, що безпідставне поновлення строку на оскарження є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду. Європейський суд з прав людини визначив, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28.10.2004).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (п.41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008).
Відповідно до положень статті 17-1 Закону №3551-XII особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Аналогічної правової позиції дотримується також Верховний Суд, зокрема, у постанові від 06.05.2018 по справі №389/1042/17 (2-а/389/47/17) (провадження №К/9901/18757/18) Верховний Суд сформулював правовий висновок, згідно якої 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином строк звернення до суду з даним позовом розпочався 30 вересня 2020 року та сплив 30 березня 2021 року.
Судом із матеріалів справи встановлено, що позивач просить суд визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району щодо виплати йому суми разової грошової допомоги за 2020 рік, яка виплачується щорічно до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі, меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком. Позивач посилається на факт нарахування та виплати йому відповідної грошової допомоги у 2020 році у розмірі, який не відповідає встановленим Законом розміру. При цьому з відповідною позовною заявою позивач звернувся до суду лише 20.05.2021, тобто з пропуском встановленого частиною другою статті 122 КАС України строку.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За приписами пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Обґрунтування позивача щодо пропуску ним звернення до суду, викладені у заяві про поновлення такого строку, не спростовують вищенаведених висновків суду.
Також суд зазначає, що в даному випадку не підлягають застосуванню приписи частини четвертої статті 123 КАС України, оскільки у відповідних правовідносинах законом не передбачена можливість досудового порядку вирішення спору, отже факт звернення позивача у квітні 2021 року до відповідача із заявою про виплату недоплачених коштів за 2019 - 2020 роки та надання відповідачем відповіді 13.04.2021 не є передбаченим законом досудовим вирішенням спору і не спростовує вищенаведених висновків суду.
Відповідно до частини третьої статті 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Відповідно до частин 13-15 статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
За приписами пункту 7 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Отже, оскільки суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, то наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
При цьому суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини четвертої статті 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку. Тобто позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом та з обґрунтованим клопотанням про поновлення строку звернення до суду.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 246, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду, - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини четвертої статті 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 27.08.2021.
Суддя М.С. Лазаренко