Рішення від 31.08.2021 по справі 910/8855/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2021Справа № 910/8855/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Солом'янської в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ФУД ГРУП"

про стягнення 18 775, 77 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Солом'янська в місті Києві державна адміністрація звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ФУД ГРУП" про стягнення 18 775, 77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.

14.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою від 10.06.2021 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/8855/21, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

30.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.07.2021 у задоволенні клопотання Солом'янської в місті Києві державної адміністрації про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовив.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач відзиву на позов не надав. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 17.06.2021, направленою на адресу місцезнаходження відповідача.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 17.06.2021 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2020 між Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал фуд груп» (орендар, відповідач), а також Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» (підприємство-балансоутримувач) укладено договір №800 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (об'єкт за договором), яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 41 для розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до розділу 3 договору визначено, що орендна плата визначена за результатами конкурсу, затвердженими розпорядженням Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.01.2020 № 122, і становить без ПДВ: 276,75 грн за 1 кв. м. орендованої площі та використання іншого індивідуально визначеного майна, обладнання в кількості 327 одиниць, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку січень 2020 року 160876 грн 28 коп.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті фонду державного майна України (п.3.2.).

Орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі (п.3.6.).

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (п.3.7.).

За змістом п. 3.7. договору, оплата витрат на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління Об'єктом нерухомості витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішніх мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), компенсація витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.

За умовами договору відповідач зобов'язався, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі (п.4.2.3.); на вимогу орендодавця або підприємства-балансоутримувача проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звірки, щорічно брати участь в інвентаризації розрахунків станом на дату проведення інвентаризації на підприємстві-балансоутримувачі (п. 4.2.10.).

Згідно з п. 4.2.12 договору орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.

За змістом п. 4.2.13 договору, у разі відсутності укладання прямих договорів з підприємствами-постачальниками послуг (водопостачання, газ, теплова енергія та ін.), орендар відшкодовує витрати підприємства-балансоутримувача за надані послуги у відповідності до окремо укладених договорів на підставі даних обліку (лічильників).

Згідно п. 4.2.14 договору орендар зобов'язаний самостійно сплачувати на підставі договору з підприємством - балансоутримувачем, пропорційно орендованій площі, частку витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж та компенсацію витрат Підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою, за послуги з управління об'єктом нерухомості.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що договір вступає в силу з 31.01.2020 та діє до 30.01.2023.

Актом приймання-передачі об'єкта оренди від 31.01.2020, оформленим в якості додатку №2 до договору, а також актом приймання передачі індивідуально визначеного майна, обладнання в кількості 327 одиниць від 31.01.2020, оформленим в якості додатку №4 до договору, а також розрахунком стартової орендної плати по нежитловому приміщенню (споруди) від 31.01.2020, оформленим в якості додатку до договору № 3 підтверджується факт передачі орендодавцем орендареві обумовленого договором майна, що знаходиться у м. Києві за адресою: проспект Повітрофлотський, буд. 41.

Позивач зазначає, що після укладання договору №800 від орендаря жодної інформації щодо укладання прямих договорів з підприємствами-постачальниками послуг не було заявлено. Оскільки, безпосередньо позивачем були укладені прямі договори з підприємствами-постачальниками, відповідно до яких здійснювалась оплата за послуги, тому у орендаря виник обов'язок відшкодування витрат на утримання орендованого приміщення.

На виконання умов договору №800 та для відшкодування витрат, сплачених на утримання орендованого приміщення позивач направив відповідачу лист від 09 вересня 2020 року за вих.№108-11208 та для підписання договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та оплату енергоносії.

За доводами позивача жодних пропозицій чи заперечень від відповідача не надходило, протоколу розбіжностей щодо умов договору про відшкодування подано не було, а тому відповідачем було визнано істотні умови договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та оплату енергоносії.

Однак, відповідачем проект договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та оплату енергоносії повернуто не було та не сплачено кошти за фактично спожиті комунальні послуги, у зв'язку із чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 16 972, 44 грн, з яких:

-витрати на утримання приміщення (за період з 31.01.2020 по 13.03.2020 в сумі 1695, 36 грн (орендна плата - 1,00 грн.; прибирання службових приміщень МЗК - (0,27 грн.*30.д.*77,5 кв. м) - 627,75 грн, охорона службових приміщень за допомогою постів та охоронної сигналізації- 986,07 грн.; послуги з проведення хімічних аналізів вмісту шкідливих речовин у пробах стічних вод з каналізаційної мережі - 80,54 грн);

- відшкодування витрат за опалення та гаряче водопостачання в сумі 14 668, 25 грн

- відшкодування витрат за холодне водопостачання та водовідведення в сумі 608, 83 грн.

Також, у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань позивачем нараховано інфляційні втрати у сумі 1478, 30 грн, 3% річних - 325, 03 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період з 31.01.2020 по 13.03.3020 відповідач користувався нежилим приміщенням, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходяться за адресою: м. Київ, проспекти Повітрофлотський, 41, переданим у користування на підставі договору оренди №800 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 31.01.2020.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.9.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з 31.01.2020 та діє до 30.01.2023.

Пунктом 4.2.3 договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.

Сторонами погоджено, що орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання (п. 4.2.12 договору).

У разі відсутності укладання прямих договорів з підприємствами-постачальниками послуг (водопостачання, газ, теплова енергія та ін.), орендар відшкодовує витрати підприємства-балансоутримувача за надані послуги у відповідності до окремо укладених договорів на підставі даних обліку (лічильників) (п. 4.2.13 договору).

Так, в матеріалах справи відсутні докази укладення договорів про надання комунальних послуг між відповідачем та постачальниками таких послуг.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що позивачем були укладені прямі договори з підприємствами-постачальниками про надання послуг щодо утримання орендованого приміщення, складені акти приймання-передачі послуг відповідно до договорів, а саме:

-договір №37/09 від 06 лютого 2020 року про надання послуг, укладений між позивачем та ТОВ «Екоклін Сіті»;

- договір №101/12 від 11.06.2019 про надання послуг, укладений між позивачем та ТОВ «Центр-С»;

- договір №59/12 від 10.03.2020 про надання послуг, укладений між позивачем та ТОВ «ЦЕНТР»;

- договір №18/12 від 28.01.2020 про надання послуг, укладений між позивачем та ТОВ «НВП «ПРОМЕКОГРУП»;

- договір №1540379-26/12 від 31.01.2020 про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі), укладений між позивачем та КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтелоенерго»;

- договір №13702/1-5-09 від 19.05.2015 року на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, укладений між позивачем та ПАТ «АК «Київводоканал».

09.09.2020 позивач надав відповідачу супровідним листом №108-11208 для підписання проект договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та оплату за енергоносіїв.

За доводами позивача, відповідач отримав вказаний лист з додатками 09.09.2020, що підтверджується підписом і датою на супровідному листі від 09.09.2020 №108-11208. Однак, відповідач відповіді та протоколу розбіжностей щодо умов договору не надав.

Як вбачається із зазначеного супровідного листа №108-11208 від 09.09.2020, він містить підпис та дату, водночас, враховуючи відсутність зазначення прізвища та посади особи, яка отримала, суд вважає не доведеним позивачем факт отримання проекту договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та оплату за енергоносіїв відповідачем.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Споживачем відповідно до вказаної статті Закону є фізична чи юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні» ( в редакції станом на виникнення спірних правовідносин) послуги до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 вказаного Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуги в повному обсязі, якщо він фактично користується ними.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 року №6-59цс13, постановах Вищого господарського суду України від 21.07.2015 року у справі №910/19804/14, від 19.08.2015 року у справі №911/5613/14.

З матеріалів справи вбачається про відсутність укладеного відповідного договору між позивачем та відповідачем.

Однак, враховуючи, що відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги без укладення договору, суд дійшов висновку, що вартість спожитих відповідачем житлово-комунальних послуг підлягає сплаті.

На підтвердження понесених житлово-комунальних витрат та їх розмір, позивачем до позовної заяви додані: Акт надання послуг №11 від 11.03.2020 до договору №37/09 від 06 лютого 2020 року про надання послуг, платіжне доручення №114 від 16 березня 2020 року, Акт надання послуг №12 від 02.04.2020 до договору №37/09 за березень 2020, платіжне доручення № 150 від 03 квітня 2020 року; Акт №1 від 04.02.2020 по договору №101/12, платіжне доручення № 32 від 11 лютого 2020 року, Акт №2 від 10.02.2020, платіжне доручення №46 від 19 лютого 2020; Акт №3 від 02.04.2020 по договору №59/12, платіжне доручення №148 від 03 квітня 2020 року; Акт надання послуг №1 від 06 лютого 2020 року до договору №18/12 від 28.01.2020, платіжне доручення №48 від 19 лютого 2020 року; Акт №1/2020-1540379 за січень 2020 року до договору №1540379-26/12 від 31.01.2020, Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.01.2020, Акт №2/2020-1540379 за лютий 2020 року, платіжне доручення №130 від 23 березня 2020 року, Акт №3/2020-1540379 за березень 2020 року , платіжне доручення №162 від 22 квітня 2020 року, Акт №4/2020-1540379 за квітень 2020, платіжне доручення №216 від 20 травня 2020 року; Акт приймання-передачі послуг №2 від 29 січня 2020 до договору №13702/1-5-09 від 19.05.2015, платіжне доручення №60 від 25 лютого 2020 року, Акт приймання-передачі послуг №2 за лютий 2020, платіжне доручення №90 від 04 березня 2020, Акт приймання-передачі послуг №3 за березень 2020, платіжне доручення №165 від 22 квітня 2020 року.

Також, позивачем надано обґрунтований розрахунок суми боргу та акт №1 про відшкодування витрат, згідно якого за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 31.01.2020 №800 підлягають відшкодуванню суми витрат на утримання приміщення за 2020 рік у розмірі 16 972,44 грн, а саме: витрати на утримання приміщення (за період з 31.01.2020 по 13.03.2020 в сумі 1695, 36 грн (орендна плата - 1,00 грн.; прибирання службових приміщень МЗК - (0,27 грн.*30.д.*77,5 кв. м) - 627,75 грн, охорона службових приміщень за допомогою постів та охоронної сигналізації- 986,07 грн.; послуги з проведення хімічних аналізів вмісту шкідливих речовин у пробах стічних вод з каналізаційної мережі - 80,54 грн);

- відшкодування витрат за опалення та гаряче водопостачання в сумі 14 668, 25 грн за період з січня 2020 року по квітень 2020 року.

- відшкодування витрат за холодне водопостачання та водовідведення в сумі 608, 83 грн з січня 2020 року по березень 2020 року.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензію з вимогами сплатити заборгованість за відшкодування витрат на утримання приміщення у розмірі 16 972,44 грн, що підтверджується копією конверту №0302001902845.

Вказані обставини не спростовані відповідачем під час розгляду справи, відповідач не надав до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за утримання спірного приміщення на користь позивача у загальному розмірі 16 972,44 грн.

Отже, за розрахунком позивача заборгованість відповідача за відшкодування витрат по утримання спірного приміщення становить 16 972,44 грн за період з 31.01.2020 по 13.03.2020.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", роз'яснено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із вимогою за вих. №108-2338 від 25.05.2021 про сплату заборгованості у сумі 16 972,44 грн.

З урахуванням встановлених судом обставин, строк оплати по відшкодуванню суми витрат на утримання спірного приміщення настав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов'язання за відшкодування витрат по утримання спірного приміщення у розмірі 16 972,44 грн на підставі акту № 1 про відшкодування витрат підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 1478, 30 грн, 3% річних - 325, 03 грн.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат у сумі 1478, 30 грн та 3% річних - 325, 03 грн, судом встановлено, що зобов'язання мало бути виконано до 31.05.2021 (у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги), то визначений позивачем період нарахування 3% річних та інфляційних втрат має здійснюватися з 01.06.2021.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період - 10.09.2020 по квітень 2021, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Солом'янської в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ФУД ГРУП" про стягнення 16 972,44 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ФУД ГРУП" (08292, Київська обл., місто Буча(пн), вул. Вокзальна, будинок 29, офіс 12, ідентифікаційний код 43399750) на користь Солом'янської в місті Києві державної адміністрації (03020, місто Київ, проспект ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 41, ідентифікаційний код 37378937) заборгованість у розмірі 16 972,44 грн та судовий збір у розмірі 2051,98 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 31.08.2021.

Суддя О.В. Гулевець

Попередній документ
99297039
Наступний документ
99297041
Інформація про рішення:
№ рішення: 99297040
№ справи: 910/8855/21
Дата рішення: 31.08.2021
Дата публікації: 02.09.2021
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відкрито провадження (17.06.2021)
Дата надходження: 02.06.2021
Предмет позову: про стягнення 18 775,77 грн.