ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.08.2021Справа № 910/5666/21
За позовом Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марк-Ойл";
про стягнення 41 260 000,00 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Дюбко С.П.
Представники:
Від позивача: Короєд С. О., адвокат, ордер серії АА № 1109129 від 28.05.2021;
Від відповідача: не з'явилися.
Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марк-Ойл" про стягнення 41 260 000,00 грн. безпідставно (помилково) отриманих грошових коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 року відкрито провадження у справі № 910/5666/21 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 11.05.2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 було відкладено підготовче засідання до 01.06.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/5666/21 до судового розгляду по суті на 06.07.2021.
У судовому засіданні 06.07.2021 оголошено перерву в слуханні справи по суті до 17.08.2021 р.
Під час розгляду спору по суті 17.08.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом, були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначені судові засідання - відповідні ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач у судове засідання 17.08.2021 своїх повноважних представників не направив, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Будь яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду від відповідача не надходили.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/5666/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікацій «Донецькоблгаз» є юридичною особою, зареєстровано в Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за кодом 03361075. Згідно даних державного реєстру місцезнаходженням юридичної особи: 84313, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок 1.
Позивач має відокремленні структурні підрозділи без надання статусу юридичної особи, зокрема: Краматорське управління по газопостачанню та газифікації та Красноармійське управління по газопостачанню та газифікаціЇ.
Юридична особа - це організація, що має відособлене майно, може від свого імені здобувати майнові й особисті немайнові права й мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному суді або в третейському суді (ст.23 ГК України).
Відповідно до вказаної норми, відокремлені підрозділи позивача не є юридичними особами в розумінні ст. 23 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 1.5.4. Статуту ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», затвердженого Загальними зборами акціонерів ПАТ «Донецькоблгаз», протокол № 24 від 22.04.2019 року: «Товариство має право засновувати (створювати) інші юридичні особи (у т.ч. створювати дочірні підприємства), створювати (відкривати) філії 1 та представництва, інші відокремлені підрозділи як на території України, так і за її межами (за кордоном)».
Зокрема, Красноармійське УГГ та Краматорське УГГ є відокремленими структурними підрозділами ПАТ «Донецькоблгаз» із правовим статусом суб'єкта без права юридичної особи.
Відповідно до п.п.4.4.5 п 4.4 Розділу 4 Положення Красноармійське УГГ має право здійснювати фінансові операції у безготівковій та готівковій формі згідно діючого законодавства.
Згідно з п.п.4.4.5 п 4.4 Розділу 4 Положення Краматорське УГГ має право здійснювати фінансові операції у безготівковій та готівковій формі згідно діючого законодавства.
Відповідно до платіжних доручень №3706 від 03.12.2018р. на суму 3000000,00 грн., №4171 від 10.01.2019р. на суму 3 000 000,00 грн., №4172 від 10.01.2019 р. на суму 2000 000,00 грн., №4192 від 11.01.2019р. на суму 3 000 000,00 грн., №4218 від 14.01.2019 р. на суму 3 400 000,00 грн., №4281 від 15.01.2019 року на суму 400 000,00 грн., №4246 від 15.01.2019 року на суму 2 700 000,00 грн., № 4226 від 15.01.2019 року на суму 3000000,00 грн., №4324 від 17.01.2019 року на суму 2 760 000,00 грн., №4438 від 23.01.2018 року на суму 3 000 000,00 грн., №4466 від 25.01.2019 року на суму 2000000,00 грн., №4484 від 28.01.2019 року на суму 3 000 000,00 грн., №4545 від 30.01.2019 року на суму 2 000 000,00 грн., №4552 від 30.01.2019 року на суму 2 000 000,00 грн., №4553 від 30.01.2019 року на суму 3 000 000,00 грн. Краматорське УГГ, та №207 від 19.12.2018р. на суму 3 000 000,00 грн. Красноармійське УГГ перерахували Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРК-ОЙЛ» грошові кошти в сумі 41 260 000,00 грн. з призначенням платежу «за природний газ згідно договорів №03.12-18 від 03.12.2018 року, №19.-12-18 від 03.12.2018 року, №03-01/19 від 03.01.2019 року.
Оскільки між сторонами не було погоджено істотні умови договору на поставку природного газу та не укладено відповідного договору, позивач 23.03.2021 направив на адресу відповідача претензію №15/1-718, в якій просив направити примірники договорів №03.12-18 від 03.12.2018 року, №03-01/19 від 03.01.2019 року, у випадку їх існування, а також повернути у семиденний термін безпідставно отримані від позивача грошові кошти в загальному розмірі 41 260 000,00 грн.
Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Враховуючи невиконання відповідачем вимог у претензії, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 41 260 000,00 грн безпідставно (помилково) набутих коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України)
За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
При цьому, суд зазначає, що ч. 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
За змістом ч. 1 ст. 640 та ч. 2 ст. 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У відповідності до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Разом з тим, у ч. 8 ст. 181 ГК України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом, позивач мав намір укласти з відповідачем договори поставки природного газу, про що свідчить волевиявлення у вигляді сплати грошових коштів на рахунок відповідача згідно платіжних доручень №3706 від 03.12.2018р. на суму 3000000,00 грн., №4171 від 10.01.2019р. на суму 3 000 000,00 грн., №4172 від 10.01.2019 р. на суму 2000 000,00 грн., №4192 від 11.01.2019р. на суму 3 000 000,00 грн., №4218 від 14.01.2019 р. на суму 3 400 000,00 грн., №4281 від 15.01.2019 року на суму 400 000,00 грн., №4246 від 15.01.2019 року на суму 2 700 000,00 грн., № 4226 від 15.01.2019 року на суму 3000000,00 грн., №4324 від 17.01.2019 року на суму 2 760 000,00 грн., №4438 від 23.01.2018 року на суму 3 000 000,00 грн., №4466 від 25.01.2019 року на суму 2000000,00 грн., №4484 від 28.01.2019 року на суму 3 000 000,00 грн., №4545 від 30.01.2019 року на суму 2 000 000,00 грн., №4552 від 30.01.2019 року на суму 2 000 000,00 грн., №4553 від 30.01.2019 року на суму 3 000 000,00 грн. Краматорське УГГ, та №207 від 19.12.2018р. на суму 3 000 000,00 грн.
Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази щодо погодження сторонами всіх істотних умов відповідного правочину та укладення ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"" та ТзОВ "Марк-Ойл" договорів, посилання на які містяться в призначеннях платежів за вказаними вище платіжними дорученнями.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов.
Отже, враховуючи, що платіжними дорученнями №3706 від 03.12.2018р. на суму 3000000,00 грн., №4171 від 10.01.2019р. на суму 3 000 000,00 грн., №4172 від 10.01.2019 р. на суму 2000 000,00 грн., №4192 від 11.01.2019р. на суму 3 000 000,00 грн., №4218 від 14.01.2019 р. на суму 3 400 000,00 грн., №4281 від 15.01.2019 року на суму 400 000,00 грн., №4246 від 15.01.2019 року на суму 2 700 000,00 грн., № 4226 від 15.01.2019 року на суму 3000000,00 грн., №4324 від 17.01.2019 року на суму 2 760 000,00 грн., №4438 від 23.01.2018 року на суму 3 000 000,00 грн., №4466 від 25.01.2019 року на суму 2000000,00 грн., №4484 від 28.01.2019 року на суму 3 000 000,00 грн., №4545 від 30.01.2019 року на суму 2 000 000,00 грн., №4552 від 30.01.2019 року на суму 2 000 000,00 грн., №4553 від 30.01.2019 року на суму 3 000 000,00 грн. №207 від 19.12.2018р. на суму 3 000 000,00 грн. підтверджується факт перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів в загальному розмірі 41 260 000,00 грн, приймаючи до уваги відсутність між сторонами укладених договорів, посилання на які зазначено у призначеннях відповідних платежів, з огляду на те, що відповідачем не повернуто вказані грошові кошти, суд дійшов висновку про наявність правових підстав у позивача вимагати у відповідача повернення сплачених грошових коштів в розмірі 41 260 000,00 грн, оскільки правова підстава їх отримання відсутня.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено перерахування на рахунок відповідача грошових коштів розмірі 41 260 000,00 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марк-Ойл" 41 260 000,00 грн безпідставно отриманих грошових коштів підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 234-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марк-Ойл" (01021, місто Київ, Кловський Узвіз, будинок 7 Б; ідентифікаційний код 40672904) на користь Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"" (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок 1; ідентифікаційний код 03361075) 41 260 000,00 (сорок один мільйон двісті шістдесят тисяч) грн 00 коп. безпідставно отриманих грошових коштів та судовий збір у сумі 618 900 (шістсот вісімнадцять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27.08.2021 р.
Суддя О.В. Мандриченко