25.08.2021 року м.Дніпро Справа № 908/2097/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.
при секретарі судового засідання: Загреба В.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2021 по справі №908/2097/20 (суддя Азізбекян Т.А.) повний текст рішення складено 16.03.2021
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 00130926)
до відповідача: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504, ідентифікаційний код ВП 19355964)
про визнання правочинів недійсними
Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про:
- визнання недійсним правочину у формі заяви Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» від 12.12.2019 за №42-30/27110 в частині погашення заборгованості Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» за послугу з розподілу електричної енергії в жовтні 2019 року на загальну суму 83903,49 грн., що виникла на підставі договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та в частині погашення зустрічної заборгованості Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» за надану послугу з утримання технологічних електричних мереж спільного використання в березні 2018 року на суму 83903,49 грн. (частково), що виникла на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013 за № 12-7, який укладено між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» та Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»;
- визнання недійсним правочину у формі заяви Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» від 28.12.2019 за №42-30/28655 в частині погашення заборгованості Державного підприємства Національна атоми енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція за послугу з розподілу електричної енергії в листопаді 2019 року на загальну суму 94760,57 грн., що виникла на підставі договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та в частині погашення зустрічне заборгованості Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» за надану послугу з утримання технологічних електричних мереж спільного використання березні 2018 р. (частково) та квітні 2018 року на суму 94760,57 грн., що виникла н підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013 року за №12-7, який укладено між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» та Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція».
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.01.2021 позов задоволено.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 09.04.2021 відповідач оскаржує його до Центрального апеляційного господарського суду та згідно вимог апеляційної скарги просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга обгрунтована наступним:
- висновок суду першої інстанції про те, що вчинені Відповідачем спірні односторонні правочини (за заявами №42-30/27110 від 12.12.2019 та №42- 30/28655 від 28.12.2019) суперечать нормам статті 75 Закону України «Про ринок ектричної енергії», оскільки: «...зарахування зустрічних однорідних вимог не має грошового характеру...» не відповідає встановленим обставинам справи №908/2097/20 тому, що згідно з довідковою інформацією «...грошовий характер...» це важлива ознака фінансів, які завжди мають грошову форму вираження, оскільки гроші є обов'язковою умовою існування фінансів. А однакова форма проведення розрахунків за зустрічними вимогами - грошові кошти є однією з обов'язкових умов припинення зобов'язання зарахуванням - однорідністю вимог (ст. 601 ЦК України та ч. З ст. 203 ГК України);
- встановленими обставинами справи №908/2097/20 підтверджується однорідність вимог (однакова форма проведення розрахунків - грошові кошти) за сімома договорами №12-7, №1005, №6910, №167, №2, №162, №42;
- висновок суду першої інстанції про те, що: «...умовами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладено сторонами, передбачено порядок здійснення споживачем розрахунків за спожиті послуги з розподілу електричної енергії виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи...» (сторінка сьома абзац сьомий) не відповідає встановленим обставинам справи №908/2097/20, оскільки за сімома договорами №12-7, №1005, №6910, №167, №2, №162, №42, розрахунки здійснюються з внесенням плати на рахунки, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання, відкритими в уповноваженому банку, яким є АТ «Ощадбанк» та припинення зобов'язань зарахуванням не порушило алгоритм оптового ринку електричної енергії, який був передбачений Законом України «Про електроенергетику», чи алгоритм розподілу коштів, що встановлений Законом України «Про ринок електричної енергії» та не призвело до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії своїх частин від сум, на які були припинені зобов'язання зарахуванням, оскільки у цих зобов'язаннях розрахунки здійснюються лише між позивачем і відповідачем.
- висновок суду першої інстанції: про те, що: «...умовами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладено сторонами, передбачено порядок здійснення споживачем розрахунків за спожиті послуги з розподілу електричної енергії виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи...», не відповідає встановленим обставинам справи №908/2097/20, якими підтверджується відсутність умови про здійснення розрахунків на поточний рахунок із спеціальним режимом використання за договорами №1005, №6910, №167, №2, №162, №42, на умовах яких відповідач приєднався до Публічного договору: «... договору споживача про послуг з розподілу електричної енергії…»;
- договори №12-7, №1005, №6910, №167, №2, №162, №42 не містять жодних обмежень щодо припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2021 року відкрите апеляційне провадження у справі № 908/2097/20. Розгляд справи призначено у судовому засіданні.
Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які
учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, з 01.01.2019 Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (позивач) розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415.
Таким чином, з 01.01.2019 позивач є Оператором системи розподілу та надає послугу з розподілу.
На виконання вимог законодавства в сфері електроенергетики, зокрема, постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 позивач, для забезпечення публічності, розмістило на офіційному веб-сайті ОСР: http//www.zoe.com.ua, «Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії» та Заяви-приєднання споживача.
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (відповідач) з 01.01.2019 приєдналось до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі Договір) шляхом підписання заяв-приєднання, копії яких містяться в матеріалах справи.
16.12.2019 на адресу позивача надійшла заява відповідача про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 12.12.2019 № 42-30/27110 на суму 161 932,74 грн. та заява про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 28.12.2019 № 42-30/28655 на суму 126 609,28 грн.
Означеними заявами відповідач припинив зобов'язання відповідача перед позивачем з оплати послуги з розподілу електричної енергії та зарахував заборгованість позивача за надану послугу з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, що стягнута рішеннями господарського суду Запорізької області суду по справі № 908/1160/18 та №908/2295/18.
Позивач, посилаючись на те, що вказаний односторонній правочин відповідача у формі заяви від 12.12.2019 № 42-30/27110 та заяви від 28.12.2019 № 42-30/28655 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог вчинено з порушенням норм чинного законодавства, яке допускає здійснення розрахунків за використану електричну енергію виключно в грошовій формі, звернувся з даним позовом до суду.
Приписами ч.1, 4 ст. 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.
Однією з підстав припинення зобов'язання, яка визначена ч. 1 ст. 601 ЦК України - є припинення зобов'язання зарахуванням, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Частиною 1 ст.13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом названих правових норм вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однією з сторін. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з моменту, коли є у наявності всі умови для зарахування.
Статтею 602 ЦК України передбачені основні випадки, коли не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що вчинений відповідачем спірний правочин суперечить даній нормі, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог не має грошового характеру, а відсутність грошових коштів на поточному рахунку Оператора системи розподілу, є загрозою його участі на ринку електричної енергії та як наслідок здійснення ним ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії в Запорізькій області.
Крім того, господарський суд вказав, що умовами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладено сторонами, передбачено порядок здійснення споживачем розрахунків за спожиті послуги з розподілу електричної енергії виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи.
Колегія суддів вважає такі висновки господарського суду помилковими, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за заявою відповідача №42-30/27110 від 12.12.2019 були припинені зарахуванням зустрічних однорідних вимог зобов'язання на загальну суму 161 932,74 грн. та за заявою Відповідача №42-30/28655 від 28.12.2019 були припинені зарахуванням зустрічних однорідних вимог зобов'язання на загальну суму 126 609,28 грн.
За означеними заявами були припинення зобов'язання за сімома договорами: №12-7, №1005, №6910, №167, №2, №162, №42.
На умовах договорів №1005, №6910, №167, №2, №162, №42 за відповідними заявами-приєднаннями з 01.01.2019 відповідач приєднався до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії», розміщеного на сайті позивача:
- №12-7 від 01.01.2013/37-121 -80-15-02621 від 08.12.2015 про спільне використання технологічних електричних мереж, за яким позивач - боржник, а відповідач - кредитор, а саме:
-в сумі 60 381,82 грн. - за рахунком №138 від 28.02.2018, заборгованість за яким підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.08.2018 у справі №908/1160/18 (заява №42-30/27110 від 12.12.2019);
-в сумі 101 550,92 грн. - за рахунком №224 від 31.03.2018, заборгованість за яким підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.08.2018 у справі №908/1160/18 (заява №42-30/27110 від 12.12.2019);
-в сумі 60 373,63 грн. - за рахунком №300 від 30.04.2018, заборгованість за яким підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.12.2018 у справі №908/2295/18 (заява №42-30/28655 від 28.12.2019);
-в сумі 66 235,65 грн. - за рахунком №224 від 31.03.2018, заборгованість за яким підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.08.2018 у справі №908/1160/18 (заява №42-30/28655 від 28.12.2019).
2: №1005 від 01.12.2005/42-11-8-06-546 від 30.01.2006 про постачання електричної енергії з урахуванням заяви-приєднання №77-121-08-19-08364 від 29.07.2019 про приєднання з 01.01.2019 до Публічного договору, на умовах договору №1005 від 01.12.2005, за яким Позивач - кредитор, а Відповідач - боржник, а саме:
-в сумі 8 275,28 грн. - за рахунком №1005/10-РП від 31.10.2019 (заява №42-30/27110 від 12.12.2019);
-в сумі 7 843,15 грн. - за рахунком №1005/11-РП від 30.11.2019 (заява №42-30/28655 від 28.12.2019).
3: №6910 від 12.05.2005/16-11-8-06-7999 від 19.01.2006 про постачання електричної енергії з урахуванням заяви-приєднання №77-121-08-19-08307 від 18.07.2019 про приєднання з 01.01.2019 до Публічного договору, на умовах договору №6910 від 12.05.2005, за яким позивач - кредитор, а відповідач - боржник, а саме:
-в сумі 589,79 грн. - за рахунком №6910/10 від 25.10.2019 (заява №42-30/27110 від 12.12.2019);
-в сумі 1 098,14 грн. - за рахунком №6910/11 від 27.11.2019 (заява №42-30/28655 від 28.12.2019).
4: №167 від 31.10.2009/26-11-8-09-16502 від 03.11.2009 про постачання електричної енергії з урахуванням заяви-приєднання №77-121-08-19-08306 від 18.07.2019 про приєднання з 01.01.2019 до Публічного договору, на умовах договору №167 від 31.10.2009, за яким Позивач - кредитор, а Відповідач - боржник, а саме:
-в сумі 5 056,73 грн. - за рахунком №167/10/рп від 31.10.2019 (заява №42-30/27110 від 12.12.2019);
-в сумі 7 587,36 грн. - за рахунком №167/11/рп від 30.11.2019 (заява №42-30/28655 від 28.12.2019).
5: №2 від 01.11.2011/10-11-8-11-20742 від 28.11.2011 про постачання електричної енергії з урахуванням заяви-приєднання №77-121-08-19-08314 від
22.07.2019 про приєднання з 01.01.2019 до Публічного договору, на умовах договору №2 від 01.11.2011, за яким позивач - кредитор, а відповідач - боржник, а саме:
- в сумі 3 953,52 грн. - за рахунком №2/10-рп від 31.10.2019 (заява №42-30/27110 від 12.12.2019);
- в сумі 4 440,12 грн. - за рахунком №2/11 рп від 04.12.2019 (заява №42-30/28655 від 28.12.2019).
6: №162 від 25.03.2008/10-11-8-08-13760 від 03.07.2008 про постачання електричної енергії з урахуванням заяви-приєднання №77-121-08-19-08297 від 17.07.2019 про приєднання з 01.01.2019 до Публічного договору, на умовах договору №162 від 25.03.2008, за яким позивач - кредитор, а відповідач - боржник, а саме:
-в сумі 1 563,50 грн. - за рахунком №162/10/рп від 31.10.2019 (заява №42-30/27110 від 12.12.2019);
-в сумі 4 819,48 грн. - за рахунком №162/11/рп від 30.11.2019 (заява №42-30/28655 від 28.12.2019).
7: №42 від 31.08.2011/42-11-8-11-1914 від 02.09.2011 про постачання електричної енергії з урахуванням заяви-приєднання №77-121-08-19-08381 від 30.07.2019 про приєднання з 01.01.2019 до Публічного договору, на умовах договору №42 від 31.08.2011, за яким позивач - кредитор, а відповідач - боржник, а саме:
-в сумі 64 464,67 грн. - за рахунком №42/10-РП від 31.10.2019 (заява №42-30/27110 від 12.12.2019);
-в сумі 70 895,82 грн. - за рахунком №42/11-РП від 30.11.2019 (заява №42-30/28655 від 28.12.2019);
Отже, за договором №12-7 позивач є боржником, а відповідач - кредитором, а за Договорами №1005, №6910, №167, №2, №162, №42 позивач є кредитором, а відповідач - боржником, що свідчить про те, що вимоги, які виникли між сторонами на підставі цих договорів, є зустрічними.
Грошові вимоги мають розглядатися як однорідні в силу недиференційованості грошей як предмета виконання зобов'язань. Гроші як предмет задоволення майнової вимоги мають ознаку замінності, еквівалентності та інші властивості, що дозволяють проводити обмін та інші операції з грошами. Отже, вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною із іншою вимогою про сплату грошей. Відтак, якщо зобов'язання які виникли між сторонами за укладеними договорами є грошовими, то вони є однорідними.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.04.2021 року у справі №918/539/18.
Як вбачається зі змісту договорів про постачання електричної енергії, форма проведення розрахунків за цими договорами - грошові кошти, що свідчить про однорідність вимог.
Відтак, господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність ознаки фінансів - грошового характеру при припиненні зобов'язань зарахуванням за заявами Відповідача №42-30/27110 від 12.12.2019 та №42-30/28655 від 28.12.2019.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3 статті 5 Закону України «Про ринок електричної енергії» постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №140 «Про визначення уповноважених банків ринку електричної енергії» уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання ринку електричної енергії, визначені «Ощадбанк», «Укргазбанк», «Державний експертно-імпортний банк України».
Відповідно до статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» та статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» постановою НКРЕКП від 27.06.2019 №1247 затверджений «Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку», згідно з яким:
- усі, без винятку, рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку відкриті в АТ «Ощадбанк» і його філіях у відповідних містах України. При цьому в постанові зазначено найменування електропостачальників, оператора системи передачі, оператора ринку та зазначено їхні рахунки спеціальним режимом використання.
В той же час ПАТ «Запоріжжяобленерго» відсутнє в зазначеному переліку електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку.
При цьому рахунки, за якими здійснюються розрахунки за договором №12-7 (Позивач - боржник, Відповідач - кредитор), а також за договорами №1005, №6910, №167, №2, №162, №42, на умовах яких відповідач приєднався до Публічного договору (Позивач - кредитор, Відповідач - боржник), а саме:
- номер: IBAN НОМЕР_1 , відкритий в АБ «Укргазбанк», який вказаний як в договорі №12-7 (з урахуванням додаткової угоди №11 від 20.09.2019 /37-121-80-15-02621 від 12.10.2019 до нього) так і в рахунках на оплату, оформлених за цим договором;
- номер: IBAN НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ «Метабанк», номер якого зазначений в договорах №1005, №6910, №167, №2, №162, №42, в Публічному договорі розміщеному на сайті Позивача та у всіх рахунках на оплату, оформлених за цими договорами,
не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання ектропостачальників, оператора системи передачі, оператора ринку, відкритими в одному із уповноважених банків,
Відтак, за договорами №12-7, №1005, №6910, №167, №2, №162, №42, розрахунки здійснюються з внесенням плати на поточні рахунки, а не на рахунки із спеціальним режимом використання.
Тому не відповідає обставинам даної справи висновок господарського суду стосовно того, що припинення зобов'язань зарахуванням порушило алгоритм оптового ринку електричної енергії, який був передбачений Законом України «Про електроенергетику», чи алгоритм розподілу коштів, що встановлений Законом України «Про ринок електричної енергії» та не призвело до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії своїх частин від сум, на які були припинені зобов'язання зарахуванням, оскільки у цих зобов'язаннях розрахунки здійснюються лише між Позивачем і Відповідачем.
При цьому договори №12-7, №1005, №6910, №167, №2, №162, №42, не містять жодних обмежень щодо припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
У Законі України «Про ринок електричної енергії», який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії з 01.07.2019, теж відсутні положення щодо заборони проведення зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов'язання шляхом зарахування.
Таким чином на час проведення зарахування ні діючим законодавством ні договором не було встановлено заборони на зарахування зустрічних однорідних вимог.
Отже, зарахування ДП НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» зустрічних вимог було здійснене з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Враховуючи наведені норми права та обставини даної справи, в задоволенні позову слід відмовити.
Таким чином, апеляційна скарга ДП НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 25.01.2021 підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 25.01.2021 по справі № 908/2097/20 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» 6306,00грн. витрат по сплаті судового збору.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 30.08.2021р.
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О. Дармін