проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"30" серпня 2021 р. Справа № 922/4313/20
Східний апеляційний господарський суд у складі:
головуючий суддя (доповідач): судді: За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Чернота Л. Ф. Зубченко І.В., Радіонова О.О. Телеснюк І.В. Ткаченко С.В. (в порядку самопредставництва), згідно відомостей з ЄДР, довіреність 08-21/95/2-21 від 05.01.2021 не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу (вх.№1769 Х/3) Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Експогаз”, м. Харків
на рішення Господарського суду Харківської області
від12.05.2021 року (повне рішення складено 18.05.2021 року)
у справі за позовом до про №922/4313/20 (суддя - С. А. Прохоров) Харківської міської ради, м. Харків Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Експогаз”, м. Харків стягнення 113 398,34 грн.
Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом №10681/9-20 від 28.12.2020 про стягнення з Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Експогаз” 113 398,34 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Шевченка, 331 у м. Харкові площею 0,0911 га відповідно до договору оренди від 05.03.2015 (номер запису про інше речове право: 9048753 від 12.03.2015) за період з 01.01.2018 по 31.12.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між Харківською міською радою та TOB “АМАТ” укладено договір оренди землі від 05.03.2015 (номер запису про інше речове право: 9048753 від 12.03.2015), відповідно до умов якого TOB “АМАТ” було передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0911 га по вул. Шевченка, 331 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування стаціонарної ГАЗС до 01.01.2020, проте після переходу права власності з 29.07.2015 на нерухомість, для обслуговування якої надавалась земельна ділянка за вказаним договором оренди-нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 30.9 кв.м., по вул. Шевченка, 331 у м. Харкові до відповідача- Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Експогаз”, в силу положень ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України “Про оренду землі” до останнього перейшло право оренди за вказаним договором в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього орендаря - TOB “АМАТ”, а отже перейшов і обов'язок зі сплати орендної плати в розмірах, встановлених договором, який за спірний період було виконано не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 113 398,34 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 року (повне рішення складено 18.05.2021 року) у справі №922/4313/20 позов задоволено повністю.
Стягнуто зі Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Експогаз” на користь Харківської міської ради 113 398,34 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Шевченка, 331 у м. Харкові площею 0,0911 га відповідно до договору оренди від 05.03.2015 (номер запису про інше речове право: 9048753 від 12.03.2015).
Витрати зі сплати судового збору покладено на відповідача.
Рішення мотивовано тим, що, виходячи з положень ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України “Про оренду землі” після переходу до відповідача - СП у формі ТОВ “ЕКСПОГАЗ” права власності з 29.07.2015 на нерухомість, для обслуговування якої надавалась земельна ділянка, право користування за договором оренди землі від 05.03.2015 (номер запису про інше речове право: 9048753 від 12.03.2015) перейшло до СП у формі ТОВ “ЕКСПОГАЗ” в обсязі та на умовах, встановлених договором оренди для TOB “АМАТ”, а отже перейшов і обов'язок зі сплати орендної плати в розмірах, встановлених договором, який за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 виконано не у повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 113 398,34 грн.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Експогаз”, м. Харків, 06.06.2021 року звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №40 від 04.06.2021 року, в якій просить суд рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 року у справі №922/4313/20 скасувати та направити справу на новий розгляд.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається, зокрема, на те, що господарським судом першої інстанції не взято до уваги правову позицію, викладену в постаноі Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/510 стосовно того, що в разі набуття права власності на нерухоме майно договір оренди земельної ділянки, на якій це майно розташоване припиняється щодо її попереднього користувача (попереднього власника нерухомого майна) відповідним договором , на підставі якого новим власником набуто право власності на відповідне нерухоме майно, та відповідне право оренди переходить до нового власника нерухомого майна, а тому такий договір не підлягає розірванню.
Крім цього скаржник зазначає, що господарським судом першої інстанції не взято до уваги обставини щодо вчинення відповідачем всіх передбачених законодавством необхідних дій для оформлення як новим власником нерухомого майна- нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 30.9 кв.м., по вул. Шевченка, 331 у м. Харкові права оренди земельної ділянки, на якій вказана нерухомість розташована та факту не укладення відповідного договору відбувся виключно через бездіяльність Харківської міської ради.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Пушай В. І., Барбашова С. В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 року апеляційну скаргу Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Експогаз”, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 року (повне рішення складено 18.05.2021 року) у справі №922/4313/20 залишено без руху та зобов'язано заявника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання належних доказів надсилання копії апеляційної скарги №40 від 04.06.2021 року на адресу Харківської міської ради, м. Харків.
Зазначеною ухвалою суду зобов'язано апелянта конкретизувати апеляційні вимоги щодо бажаних наслідків скасування переглядуваного рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 року в контексті визначених ст. 275 Господарського процесуального кодексу України повноважень апеляційного суду шляхом надання суду відповідної заяви з доказами її надсилання іншим учасникам справи.
20.07.2021 року (в межах встановленого процесуального строку) до канцелярії суду від Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Експогаз”, м. Харків надійшла заява №50 від 20.07.2021 року на виконання ухвали суду від 17.06.2021 року з доданими доказами надсилання копії апеляційної скарги (опис вкладення у цінний лист та поштова накладна від 06.06.2021) та копії заяви про усунення недоліків (опис вкладення у цінний лист та поштова накладна від 20.07.2021) на адресу Харківської міської ради.
Крім того, у поданій заяві апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 року у справі №922/4313/20 і ухвалити нове рішення на користь відповідача.
У зв'язку з усуненням скаржником недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2021 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Експогаз”, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 року (повне рішення складено 18.05.2021 року) у справі №922/4313/20. Встановлено учасникам справи строк до 12.08.2021 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі. Встановлено учасникам справи строк до 12.08.2021 року включно для подання до Східного апеляційного господарського суду заяв та клопотань (у разі наявності), що пов'язані з розглядом апеляційної скарги Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Експогаз”, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 року у справі №922/4313/20 із доказами надсилання їх копій іншим учасникам справи.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Барбашової С.В. та судді-члена колегії Пушая В.І., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 року, на підставі доповідної записки головуючого судді (судді-доповідача) Чернота Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/4313/20, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Чернота Л.Ф., судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 розгляд апеляційної скарги Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Експогаз”, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 року у справі №922/4313/20 призначити на "30" серпня 2021 р. о 14:30 год.
12.08.2021 (в межах строку) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №9330) з доказами його направлення відповідачу засобами поштового зв'язку 11.08.2021.
За змістом поданого відзиву на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 року у справі №922/4313/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача у справі №922/4313/20 - залишити без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні 30.08.2021 надав усні пояснення по суті справи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу. Просив суд рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 року у справі №922/4313/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача у справі №922/4313/20 - залишити без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився на поштову адресу суду надіслав клопотання №41 від 30.08.2021 року про відкладення судового засідання у справі №922/4313/20 у зв'язку з виїздом представника відповідача Голеги Ірини Миколаївни за кордон більше ніж на дві місяці та через необхідність представництва інтересів у іншій справі представником відповідача Бабрицькою Яною Михайлівною.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштової кореспонденції (а.с.79, том 2). Вказаний документ в повній мірі свідчить про належне повідомлення сторін у справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Східним апеляційним господарським судом.
Статтею 120 частинами 3, 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено наступне:
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Сторони можуть взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України.
Разом з цим, апеляційним судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Крім того, позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі. Доказів, того що представник відповідача знаходиться у відрядженні, зокрема за кордном, до клопотання не додано.
На думку колегії суддів, у даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті. Відсутність представника відповідача у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.
Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.
У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухваши представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Рішенням 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.12.2014 №1745/14 “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд”, Харківською міською радою (орендодавець) надано TOB “АМАТ” (орендар) земельну ділянку загальною площею 0,0911 га по вул. Шевченка, 331 у м. Харкові.
На підставі зазначеного рішення між Харківською міською радою та відповідачем укладено договір оренди землі від 05.03.2015 (номер запису про інше речове право: 9048753 від 12.03.2015).
Згідно з п. 8 Договору його укладено строком до 01.01.2020 для експлуатації та обслуговування стаціонарної ГАЗС.
Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить 16 236,75 грн. (п. 9 договору).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22.12.2020 № 238120305 право приватної власності на нежитлову будівлю літ. “А-1” загальною площею 30,9 кв.м. належить з 29.07.2015 СП у формі ТОВ “ЕКСПОГАЗ” на підставі договору купівлі-продажу від 29.07.2015 № 2273 (том 1, а.с.44).
Посилаючись на наведені обставини, позивач зазначає, що після переходу права власності з 29.07.2015 на нерухомість, для обслуговування якої надавалась земельна ділянка за вказаним договором оренди-нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 30.9 кв.м., по вул. Шевченка, 331 у м. Харкові до відповідача-Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Експогаз”, в силу положень ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України “Про оренду землі” до останнього перейшло право оренди за вказаним договором в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього орендаря - TOB “АМАТ”, а отже перейшов і обов'язок зі сплати орендної плати в розмірах, встановлених договором, який за спірний період було виконано не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 113 398,34 грн.
Вищевказані обставини, стали підставою звернення позивача в рамках даної справи із відповідним позовом до суду.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволенняи позову, з огляду на наступні підстави.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарськізобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов'язань передбачено господарські договори.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 13 ЗУ “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Податковим кодексом України, який набув чинності 01.01.2011, зокрема, встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; (п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14), а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14).
Відповідно до вимог статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно зі статею 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Відповідно до умов статті 7 Закону України “Про оренду землі” до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Згідно із статтею 24 Закону України “Про оренду землі” орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Вищенаведені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Отже, за змістом наведених норм, правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, в силу прямих вказівок закону тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно, яке було у попереднього власника такого майна.
При цьому, за змістом вказаних положень законодавства, які регулюють спірні правовідносини, виникнення після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувана, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Тобто з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов'язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об'єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.
Враховуючи викладене у розумінні положень ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України, ч.2 ст.377 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки. Тобто, має місце заміна сторони у зобов'язанні, і після відчуження об'єктів нерухомості попередні користувачі не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов'язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2019 у справі №911/2244/18, від 04.07.2019 у справі №914/1925/18, від 23.05.2019 у справі №922/109/18, від 18.04.2019 у справі №913/210/18, від 03.03.2018 по справі №904/6296/17, від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 по справі №904/9027/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 по справі №915/1416/17, від 06.12.2018 по справі №902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17, від 06.03.2019 по справі №914/2687/17, від 04.04.2019 у справі №910/7197/18 від 12.02.2020 у справі №913/153/18, від 08.07.2020 у справі № 922/1349/18.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц викладено аналогічний правовий висновок, що після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене.
Тобто, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов'язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.
Також у постанові від 25.02.2020 у справі №922/510/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.
Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що після переходу права власності з 29.07.2015 на нерухомість, для обслуговування якої надавалась земельна ділянка, право користування за договором оренди землі від 05.03.2015 (номер запису про інше речове право: 9048753 від 12.03.2015) перейшло до СП у формі ТОВ “ЕКСПОГАЗ” в обсязі та на умовах, встановлених договором оренди для TOB “АМАТ”, а отже перейшов і обов'язок зі сплати орендної плати в розмірах, встановлених договором.
З матеріалів справи вбачається, що у спірний період встановлений договором оренди землі від 05.03.2015 розмір орендної плати сплачено не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в заявленій позивачем до стягнення сумі - 113 398,34 грн.
Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: зокрема, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення -1,06,2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0, 2019 рік - 1,0.
Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, яке йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.
Позов у даній справі стосується стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування СП у формі ТОВ “ЕКСПОГАЗ” земельною ділянкою по вул. Шевченка, 331 у м. Харкові площею 0,0911 га відповідно до договору оренди землі від 05.03.2015 (номер запису про інше речове право: 9048753 від 12.03.2015) в межах строку його дії, оскільки позивачем заявлено спірний період заборгованості з з 01.01.2018 по 31.12.2019, а строк дії договору закінчився 01.01.2020.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до п. 5 Договору згідно з витягом № 80/15 (вих. №324/08 від 28.01.2015) складає 1623675 грн.
Відповідно до п. 10 зазначеного договору оренди землі Орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами.
Враховуючи викладене, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації складає:
- за 2016 рік - 1623675 грн. * 1,433 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2015 рік) = 2326726,28 грн.;
- за 2017 рік - 2326726,28 грн. * 1,06 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2016 рік) = 2466329,85 грн.;
- за 2018 рік - 2466329,85 грн. * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2017 рік) = 2466329,85 грн.;
- за 2019 рік - 2466329,85 грн. * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2018 рік) = 2466329,85 грн.
Відповідно до п. 9 договору СП у формі ТОВ “ЕКСПОГАЗ” повинно було сплатити 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає:
2466329,85 грн. * 12 % = 295959,58 грн. (розмір орендної плати за 1 рік);
Згідно з вищенаведеним, за оренду земельної ділянки повинно було бути сплачено за період з 01.01.2018 по 31.12.2019, що складається з 2018 та 2019 року таку орендну плату:
2018 рік - 295 959,58 грн,
2019 рік - 295 959,58 грн.
Відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області від 12.08.2020 №16572/9/20-40-04-03-17 (а.с.36 том 1) сплата орендної плати за 2018 рік становить 271 296,30 грн. (в тому числі по місяцях: у січні сплата відсутня, з лютого по грудень - 24 663,30 грн. щомісячно).
Відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області від 21.10.2020 № 21048/9/20-40-04-03-17 (а.с.38, том 1) сплата орендної плати за 2019 рік становить 125 771,82 грн. (в тому числі по місяцях: з січня по березень - 24663,30 грн. щомісячно, у травні - 51 781,92 грн., у квітні та з червня по грудень 2019 сплата відсутня); сплата орендної плати СП у формі ТОВ “ЕКСПОГАЗ” за 2019 рік становить 81 452,70 грн. (в тому числі по місяцях: з липня по грудень 2019 р. - 13 575,45 грн. щомісячно, з січня по червень сплата відсутня).
Виходячи із вищевказаних листів ГУ ДПС у Харківській області фактично сплачено за користування земельною ділянкою по вул. Шевченка, 331 у м. Харкові за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 таку орендну плату:
01.01.2018 - 31.12.2018 - 271 296,30 (сплачено ТОВ “АМАТ”)
01.01.2019-31.12.2019 - 125 771,82 (сплачено ТОВ “АМАТ”) 81 452,70 (сплачено СП у формі ТОВ “ЕКСПОГАЗ”).
Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції. щодо того, заборгованість зі сплати орендної плати СП у формі ТОВ “ЕКСПОГАЗ” за користування земельною ділянкою по вул. Шевченка, 331 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 05.03.2015 (номер запису про інше речове право: 9048753 від 12.03.2015) за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 складає 113 398,34 грн.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо здійснення ним орендних платежів за користування земельною ділянкою за адресою вул. Шевченка, 331 у м. Харкові площею 0,911 га у спірному періоді в повному обсязі, з огляду на наступне.
СП у формі ТОВ “ЕКСПОГАЗ” до свого відзиву надав договори №1-03/2018 та №1-03/2019 про відшкодування орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, відповідно до пп. 1.1. яких Користувач (СП у формі ТОВ “ЕКСПОГАЗ”) зобов'язується відшкодувати Орендарю (TOB “АМАТ”), орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно, що складається з літер “А-1” (надалі - об'єкт) загальною площею 30,9 м2, розташований за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 331. Об'єкт перебуває у власності Користувача. Земельна ділянка площею 0.911 га., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 331. перебуває у користуванні Продавця відповідно до договору оренди землі від 05.03.2015, дата державної реєстрації 12.03.2015, витяг ЕЕГ №453285, кадастровий номер 6310136600:04:011:0008, укладеного між ТОВ “АМАТ” та Харківською міською радою.
Згідно з пп. 2.1. договорів №1-03/2018 та №1-03/2019 відшкодування орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 331 (надалі - відшкодування) вноситься Користувачем на розрахунковий рахунок Орендаря в розмірі 29 595,96 грн. з урахуванням ПДВ, щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного після сплачуваного, незалежно від результатів діяльності. ПДВ нараховується згідно з чинним законодавством України.
СП у формі ТОВ “ЕКСПОГАЗ” у додатках до відзиву надано копії платіжних доручень з жовтня по грудень 2018 та з січня по квітень 2019, але у відзиві відповідач зазначає саме “протягом січня 2018 - червень 2019 р.р.”. Відповідачем не визначено за саме за який період перераховано кошти, а тому, суд приймає як докази відомості ДПС України ГУ ДПС у Харківській області щодо фактичного зарахування коштів за спірний період. Крім того, позивач також здійснив розрахунки в період дії договору оренди земльної ділянки та на підставі даних податкового органу. В свою чергу, відповідачем вказані обставини не спростовані.
Отже, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на неправомірні дії з боку позивача щодо неправомірних дій останнього стосовно заміни сторони у договорі оренди земельної ділянки, то у даному випадку відповідач не був позбавлений права звернутися до суду за захистом свого порушенорго права.
При цьому, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи скаржника щодо неврахування судом правової позиції, викладеної в постаноі Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/510/19 стосовно того, що в разі набуття права власності на нерухоме майно договір оренди земельної ділянки, на якій це майно розташоване припиняється щодо її попереднього користувача (попереднього власника нерухомого майна) відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на відповідне нерухоме майно, та відповідне право оренди переходить до нового власника нерухомого майна, а тому такий договір не підлягає розірванню, оскільки з вищенаведеного вбачається, що викладені в оскаржуваному рішенні висновки суду ґрунтувались на застосуванні аналогічної усталеної в практиці Верховного Суду правової позиції та скаржником не наведено мотивів стосовно того, в чому полягало неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права всупереч висновків Верховного суду щодо їх застосування в аналогічних правовідносинах.
Також безпідставними є доводи скаржника щодо неврахування судом першої інстанції обставин щодо вчинення відповідачем всіх передбачених законодавством необхідних дій для оформлення як новим власником нерухомого майна-нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 30.9 кв.м., по вул. Шевченка, 331 у м. Харкові права оренди земельної ділянки, на якій вказана нерухомість розташована та факту не укладення відповідного договору виключно через бездіяльність Харківської міської ради, оскільки зазначені обставини не стосуються предмету доказування у даній справі, так як не впливають на обов'язок відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди від 05.03.2015 (номер запису про інше речове право: 9048753 від 12.03.2015) у спірний період з 01.01.2018 по 31.12.2019, в який цей Договір був чиним та обов'язковим до виконання, а отже жодним чином не спростовують спірну суму заборгованості з орендної плати.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, оскільки не відповідають вимогам закону, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Експогаз” на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2021 року у справі №922/4313/20 задоволенню не підлягає.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.129, 236, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Експогаз” на рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 року у справі №922/4313/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 року у справі №922/4313/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 30.08.2021 р.
Головуючий суддя Л.Ф. Чернота
Суддя І.В. Зубченко
Суддя О.О. Радіонова