Справа № 758/5244/21
21 липня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Петрова Д.В., при секретарі судового засідання - Бурдун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Розвадовської Олени Леонідівни на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Харитоненко Катерини Вікторівни,
ОСОБА_1 в особі представника адвоката Розвадовської О.Л. звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Харитоненко К.В.
В обґрунтування скарги зазначає, що 03.09.2008 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції Андрущенко О.А. відкрито виконавче провадження № 23845910. Стягувачем в даному виконавчому провадженні є ОСОБА_2 , а боржником - ОСОБА_1 .
Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа № 2-3673, який виданий Солом'янським районним судом м. Києва 03 вересня 2008 року.
ОСОБА_1 виплачував аліменти на утримання своїх чотирьох дітей та забезпечував їх усім необхідним. В кінці 2012 року ОСОБА_1 опинився у важкій життєвій ситуації, і з того часу у нього виник борг перед стягувачем по аліментах.
31 грудня 2020 року ОСОБА_1 сплатив борг по аліментах, а саме у розмірі 66 156 грн. 56 коп., згідно Довідки-розрахунку заборгованості аліментів.
Після того, як кошти були перераховані, ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця Харитоненко К.В., яка є виконавцем даного виконавчого провадження, з проханням вилучити його з Реєстру боржників, розблокувати заблоковані рахунки в банківських установах, зняти усі заборони та скасувати арешт майна.
На дане звернення ОСОБА_3 категорично відмовилася вчинити вказані вище дії, аргументуючи це тим, що ОСОБА_1 не сплатив усю суму боргу.
ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_1 про те, що останній не сплатив ще штраф у розмірі 50% суми боргу, а саме, 68 669 грн. 36 коп. та 1 394 грн. 94 коп. залишку виконавчого збору.
Лише 18 лютого 2021 року ОСОБА_1 отримав дану постанову, після того як декілька разів письмово звернувся до начальника Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Коваля В.В.
Відповідно до постанови про накладення штрафу від 25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 дізнався про те, що сума боргу складає не 66 156 грн. 56 коп., а 137 338 грн. 71 коп.
Важливим моментом є те, що Подільський районний відділ ДВС у місті Києві, як і решта районних відділів ДВС у м.Києві не працює на прийом громадян з незрозумілих на те причин.
Ані ОСОБА_1 ані його представнику не вдалося потрапити на прийом до державного виконавця, та отримати точну суму боргу та всі документи, на підставі яких було нараховано стягнення на ОСОБА_1 вони так і не отримали в належному оформленні.
Відповідно, що ОСОБА_1 не має можливості погасити законно нараховані платежі, закрити борг по аліментах.
Представник скаржника адвокат Розвадовська О.Л. в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена, відповідно до вимог закону подала до суду заяву про розгляд скарги за її відсутності, просила задовольнити скаргу в повному обсязі.
Державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Харитоненко К.В. в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі, матеріали справи містять відзив на скаргу, у якому остання просить в задоволенні скарги відмовити.
Стягувач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена, причини неявки суду не повідомила.
Дослідивши матеріали скарги, суддя дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що на виконанні у Подільському відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 23845910 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3673 від 03.09.2008 виданим Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів у розмірі 1500 грн., проте не менше 30 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 28.07.2008 і до досягнення дітьми повноліття.
Постановою від 30.09.2008 державного виконавця Андрущенко О.А. відділу ДВС Подільського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 23845910.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особою державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини 2, 3 ст. 451 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.
13.01.2021 на адресу начальника Подільського районного ВДВС у місці Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції та державного виконавця Харитоненко К.В. боржником ОСОБА_1 було спрямовано клопотання про вилучення його з Реєстру боржників, розблокування заблокованих рахунків в банківських установах, а також надання йому можливості в ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження № 23845910.
10.04.2021 на адресу державного виконавця Подільського районного ВДВС у місці Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Харитоненко К.В. направлявся адвокатський запит.
26.04.2021 державним виконавцем Харитоненко К.В. була надана відповідь на адвокатський запит, зі змісту якої вбачається, що було відмовлено, в тому числі і до доступу до матеріалів виконавчого провадження для ознайомлення сторін.
Право на ознайомлення сторін виконавчого провадження з матеріалами виконавчого провадження прямо закріплено в ч. 1 ст. 19 ЗУ "Про виконавче провадження", в якій зазначається, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії.
Відповідно до п. 11 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2004 року № 512/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 року № 2832/5, сторона виконавчого провадження (її представник) та прокурор як учасник виконавчого провадження можуть знайомитися з матеріалами виконавчого провадження у відповідному органі державної виконавчої служби, офісі приватного виконавця у спеціально визначений для прийому громадян час і в тому обсязі, в якому вони бажають, за усним клопотанням до виконавця.
Сторони виконавчого провадження (їх представники) або прокурор як учасник виконавчого провадження за бажанням можуть ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження в інший час. Виконавче провадження надається їм для ознайомлення на підставі письмової заяви, в якій зазначаються бажана дата та час ознайомлення.
Ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження здійснюється у присутності виконавця або помічника приватного виконавця, про що у виконавчому провадженні робиться відмітка із зазначенням дати ознайомлення та підпису особи, яка ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження.
Сторона виконавчого провадження (її представник) та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право робити копії (фотокопії) з документів виконавчого провадження та виписки з них. Вилучення з матеріалів виконавчого провадження будь-яких документів не допускається.
Крім того, слід зазначити, що однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Однак згідно ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 "у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів, положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік, абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначено:
"Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України".
Таким чином, бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Харитоненко К.В., що проявляється в ненаданні матеріалів виконавчого провадження № 23845910 для ознайомлення, порушує право представника стягувача, передбачене ч. 1 ст. 19 ЗУ "Про виконавче провадження", на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, що не відповідає передбаченим ст. 2 цього Закону засадам виконавчого провадження, зокрема - гласності та відкритості виконавчого провадження.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 258-261, 353, 447-451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Розвадовської Олени Леонідівни на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Харитоненко Катерини Вікторівни - задовольнити.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Харитоненко Катерини Вікторівни, яка полягає у не наданні ОСОБА_1 можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження № 23845910.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Суддя Д.В. Петров