Справа № 758/4790/15-ц
Категорія 26
30 серпня 2021 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича, треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій», про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В квітні 2015 р. позивач ПАТ «Дельта банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В. звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 (відповідач-1) та ОСОБА_2 (відповідач-2), в якому, уточнивши свої позовні вимог, просив: 1) стягнути з відповідача-1 заборгованість за кредитним договором № ВКЛ-2016193 від 28.03.2013 р. в розмірі 62 889 573,95 грн.; 2) стягнути з відповідача-2 заборгованість за кредитним договором № ВКЛ-2016193 від 28.03.2013 р. в розмірі 62 889 573,95 грн.
Провадження у справі було відкрито ухвалою від 29.05.2015 р. (суддя Богінкевич С.М.).
В березні 2016 р. представником відповідача-1 були подані письмові заперечення, в яких сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішенням Господарського суду м.Києва від 16.12.2015 р., яке набрало законної сили, у господарській справі № 910/23599/15 за позовом СТОВ «Обрій» до ПАТ «Дельта Банк» за участі третіх осіб, зокрема, і ОСОБА_1 , визнано припиненими поруку, яка виникла на підставі договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем-1.
Ухвалою від 17.03.2016 р. до участі в справі залучено: як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Національний банк України; як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій».
Ухвалою від 26.05.2016 р. до участі в справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою від 09.08.2016 р. за клопотанням представника позивача провадження у справі було зупинено на підставі ст.201 ч.1 п.4 ЦПК України (2004 р.) до набрання законної сили рішення у господарській справі № 910/23599/15 за позовом СТОВ «Обрій» до АТ «Дельта Банк» про визнання зобов'язань за кредитним договором припиненими.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 26.10.2017 р. матеріали вищевказаної цивільної справи передані для розгляду судді Ларіоновій Н.М.
Ухвалою від 25.05.2020 р. провадження у справі поновлено.
Відповідно п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.). В зв'язку з чим розгляд справи проводиться в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 03.02.2021 р. підготовче провадження у справі закрито з призначенням судового розгляду.
Представник позивача повторно не з'явився в судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи стороною позивача не надано.
Відповідачі, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення не подавали.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Приписами частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
Водночас положення пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України повинні враховуватись у системному та логічному зв'язку із положенням статі 223 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина 5 статті 223 ЦПК України).
При цьому законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина 5 статті 142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з таким самим позовом (частина 2 статті 257 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду в разі неможливості розгляду справи за відсутності позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача в судові засідання 13.04.2021 р. та 30.08.2021 р., не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про завчасне вручення судових повісток, про причини не явки суд не повідомили, заяву про розгляд справи без участі позивача не подано.
Відповідно до ст.43 ч.2 п.3 ЦПК України учасники справи зобов'язані з'являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Як вбачається з матеріалів справи, справа тривалий час перебуває в провадженні суду, але представник позивача після поновлення провадження у справі (25.05.2020р.) жодного разу не з'являвся ані в підготовчі засідання, ані в судові засідання до нового складу суду, рухом справи не цікавився. Такі дії позивача можуть свідчити і про втрату для позивача актуальності його позову та непідтримання позову на теперішній час.
З огляду на те, що позивач повторно не з'явився в судове засідання, про причину неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не подав та його не з'явлення перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку, що вищевказана позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів в установленому законом порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 43, 257 ч.1 п.3, 258-260, 353, 354 ЦПК України, , п.9, 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -
Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича, треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій», про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без розгляду.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва з подачею апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому копія повного тексту ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складений 01.09.2021 р.
СуддяН. М. Ларіонова