31 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 264/6796/16-а
адміністративне провадження № К/9901/29995/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17.05.2017 (суддя - Харитонова Г.Л.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 (судді - Блохін А.А., Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати неправомірною (протиправною) бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати компенсації за втрату частини грошових доходів з порушенням термінів виплати частини пенсії за період невиплати частини пенсії з 29.12.2014 по 31.07.2016;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію за втрату частини грошових доходів зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період невиплати частини пенсії з 29.12.2014 по 31.07.2016.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 29.12.2014.
29.12.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
При переведенні з одного виду пенсії на інший використано показник середньої заробітної плати за 2007 рік.
Не погоджуючись з зазначеним визначенням показника середньої заробітної плати за 2007 рік позивач звернувся до суду з позовом.
Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18.02.2016 у справі №264/7531/15-а року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області призначити позивачу пенсію за віком, на умовах і в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньоденної заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 3 календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії, тобто з 29.12.2014.
У серпні 2016 року відповідачем виконано вимоги постанови Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18.02.2016 у справі №264/7531/15-а, а саме - проведено нарахування та виплату заборгованості сум пенсії за період з 29.12.2014 по 31.07.2016 в розмірі 35091,92 грн.
Судами встановлено, що до складу цієї суми не входить компенсація.
Вважаючи, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в порушення вимог статті 46 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відповідач при виплаті донарахованої за судовим рішенням суми пенсії не нарахував і не виплатив компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з 29.12.2014 по 31.07.2016.
Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17.05.2017, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017, позов задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати позивачу компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 29.12.2014 по 14.03.2016.
Зобов'язано відповідача нарахувати та сплатити позивачу компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 29.12.2014 по 14.03.2016.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що дія Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх від 21.02.2001 №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
При цьому основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону №1058-IV, статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення, а тому відповідач у зв'язку із порушенням встановлених строків щомісячних виплат індексації пенсії має здійснити компенсацію втрати позивачу частини доходів у порядку передбаченому Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивач не має права на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки компенсація втрати частини доходів можлива лише в тому разі, коли пенсія нарахована, але не виплачена. Оскільки позивачем заявлена вимога про нарахування компенсації щодо оспорюваних сум, а не нарахованих та несвоєчасно сплачених, підстав для проведення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу немає.
При цьому наголошує на тому, що обчислення донарахованих за рішенням суду у справі №264/7531/15-а сум проведено у липні 2016 року, а у серпні цього року їх уже виплачено позивачу.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Згідно статей 1, 2 цього Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. (стаття 4 Закону №2050-III).
Відповідно до пункту 2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Верховний Суд вже розглядав справи за подібними правовідносинами і у постанові від 15.08.2018 у справі №653/3356/17 дійшов наступного висновку:
«Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-IV, ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.»
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-58цс11, справі № 21-2003а16, та Верховним Судом у справах №336/4675/17, № 523/1124/17, №521/940/17.
Враховуючи наведене правове регулювання та враховуючи викладену Верховним Судом правову позицію, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову, враховуючи, що пенсія позивачу з моменту її призначення нарахована не вірно, в судовому порядку позивачем такі обставини доведені, нарахування і виплату недонарахованої частини пенсії на виконання рішення суду відповідачем проведено, а тому в тому числі останньому підлягає виплаті компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення, а постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17.05.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Н.В. Коваленко
В.М. Кравчук