ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.08.2021Справа № 910/10276/21
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Спичака О.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/10276/21
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
про стягнення 43 046,00 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 43 046,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, у зв'язку із завданням шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Renault, державний номер НОМЕР_1 , водієм транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/9150795, та право вимоги за якою перейшло до позивача.
22.07.2021 від позивача до суду надійшла заява про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат.
27.07.2021 від відповідача до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що позивач в порушення положень статті 35.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не звертався до відповідача з заявою про страхове відшкодування, відтак строк виконання обов'язку відповідача здійснити виплату страхового відшкодування не настав, а звернення з даним позовом до суду відповідач вважає передчасним.
Також, 27.07.2021 від позивача отримано відповідь на відзив, в якій позивач посилається на практику Верховного Суду, яка спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві,і зазначає, що положення статті 35 Закону не виключають право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до постанови Октябрсього районного суду м. Полтава від 22.04.2021 у справі №554/3229/21, яка набрала законної сили, встановлено, що 05.04.2021 о 12 год. 00 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Toyota, державний номер НОМЕР_2 , рухаючись вулицею Автобазівською в м. Полтава, в напрямку від вул. Європейської до вул. Кагамлика, зупинившись на проїзній частині за прилеглою до будинку №12 територією, діючи з необережності, не переконався у безпеці виконання свого маневру та розпочав рух заднім ходом, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобіль Renault, державний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
22.10.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Стархування» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №557/20-Тз/П2, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать Закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, зокрема, Renault, державний номер НОМЕР_1 .
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до рахунку на оплату №0000000885 від 14.04.2021, виставленого ФОП Цебер Г.О., вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_1 становить 43 046,00 грн.
Згідно зі страховим актом №006.00714821-1 від 21.04.2021, складеним Приватним акціонерним товариством «СК «Арсенал Страхування», розмір страхового відшкодування за Договором страхування №557/20-Тз/П2 від 22.10.2020 становить 43 046,00 грн., на підставі якого позивачем 21.04.2021 було виплачено страхове відшкодування за вказаним договором страхування загалом у сумі 43 046,00 грн. (на рахунок ФОП Цебер Г.О.), що підтверджується платіжним дорученням №21168748 від 21.04.2021, копія якого долучена позивачем до позовної заяви. Вартість робіт також підтверджується Актом виконаних робіт №F000019013 від 31.05.2021.
Судом встановлено, що станом на дату ДТП (05.04.2021) цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 була застрахована відповідачем на підставі Полісу АР/9150795 (ліміт за шкоду майну - 130000,00 грн., франшизи - 0,00 грн.) - відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, долученої позивачем до позовної заяви.
З огляду на те, що відповідач не виплатив позивачу страхове відшкодування за Полісом АР/9150795, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у сумі 43 046,00 грн.
Відповідачем у відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що позивач в порушення положень статті 35.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не звертався до відповідача з заявою про страхове відшкодування, відтак строк виконання обов'язку відповідача здійснити виплату страхового відшкодування не настав, а звернення з даним позовом до суду відповідач вважає передчасним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2 станом на дату ДТП була застрахована відповідачем за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/9150795, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2 , власнику транспортного засобу Renault, державний номер НОМЕР_1 , покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АР/9150795).
Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Суд дійшов висновку, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).
Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача суми вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу в розмірі 43 046,00грн. на підставі рахунку на оплату №0000000885 від 14.04.2021, виставленого ФОП Цебер Г.О., відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_1 становить 43 046,00 грн.
Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Як встановлено судом, розмір франшизи за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/9150795 становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 130 000,00 грн.
З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/9150795 у межах фактично здійснених ним витрат (43 046,00 грн.) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_1 (43 046,00 грн.), беручи до уваги розмір франшизи - 0,00 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Разом з цим, суд враховує посилання позивача, викладені в позовній заяві, щодо того, що визначений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування не є досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов'язковий в розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
Отже, шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страховика (МТСБУ) за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування відповідно до ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Інший спосіб надає можливість потерпілому звернутись до суду з вимогою до страховика (МТСБУ) про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Вказане випливає із змісту норми п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якою передбачено, що рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Проте положення п. п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків, як підстави для відмови у відшкодуванні, стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15, від 21.08.2018 у справі № 227/3573/16-ц).
Оскільки позивач не звертався до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування і за відшкодуванням шкоди звернувся безпосередньо до господарського суду в червні 2020, тобто, в межах строку, встановленого п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що відповідач не надав суду жодних доказів своєчасного виконання свого зобов'язання щодо відшкодування заподіяних збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на та не спростував заявлених позовних вимог, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 43 046,00 грн., нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої і третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої і частини п'ятої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
11.01.2019 Компанією (довіритель) і адвокатом Даниловим Анатолієм Григоровичем укладено договір №110119 про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень представляє довірителя на підставі статті 1312 Конституції України в судах, з усіма права, які надано законом, зокрема, позивачу, у тому числі з правом пред'явлення та підпису позову.
08.07.2021 адвокатом виставлено позивачу рахунок №910/10276/21 на суму 5000 грн. за надання правової допомоги відповідно до Договору №110119 від 11.01.2019 у справі №910/10276/21.
Оплата послуг адвоката підтверджується платіжним дорученням №38579033 від 12.07.2021.
08.07.2021 між позивачем та адвокатом складено акт виконаних робіт №910/10276/21, відповідно до якого адвокатом виконано роботи вартістю 5000,00 грн.
Підтвердженням того, що Данилов А.Г. є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія №462 від 02.02.2004.
Враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, а також задоволення позову, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн. є співрозмірними заявленим позовним вимогам, а тому вбачає за можливе у вказаній сумі витрати покласти на відповідача.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правову допомогу та судовий збір покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; код ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154; код ЄДРПОУ 33908322) страхове відшкодування у розмірі 43 046 грн., 2270 грн. витрат по сплаті судового збору та 5000 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя О.М. Спичак