Справа №932/2770/20
Провадження №2/932/2012/20
31 серпня 2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: Лукінової К.С.
за участю секретаря судового засідання Громовик Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини,
Позивач звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини.
В обґрунтування позову зазначила, що вона перебувала в шлюбі з відповідачем, який було розірвано 26.09.2006 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу проживає з позивачкою. На даний момент донька є студенткою 3 курсу денної форми навчання Харківського національного університета імені В.Н. Каразіна. Відповідач має можливість утримувати доньку, однак матеріальної допомоги не надає. Позивачка не в змозі самостійно утримувати доньку в зв'язку із тим, що донці необхідні кошти на проїзд до місця навчання, проживання в гуртожитку, одяг, харчування, підручники тощо. Просила стягувати щомісячно з відповідача на її користь на утримання доньки, що продовжує навчання аліменти в розмірі ј частини з всіх видів доходу відповідача до закінчення донькою навчання, але не більше як до 23 років.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Позивачка подала заяву про розгляд справи в її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Відповідач, будучи неодноразово сповіщеним про час та місце розгляду справи судом належним чином, в судове засідання не з'явився, направив заяву про відкладення розгляду справи через хворобу його дружини та її запис до сімейного лікаря, відзив на позов не надав. Однак, суд вважає, що зазначені відповідачем причини неявки в судове засідання не є поважними з огляду на те, що хвороба дружини позивача не є поважною причиною неявки в судове засідання, а неможливість залишити дитину - не підтверджена належними та допустимими доказами, такими як, наприклад, наказ про відпустку відповідача по догляду за дитиною тощо.
За вказаних обставин та враховуючи тривалий час розгляду справи в суді, яка неодноразово відкладалась через неявки відповідача в судові засідання, що свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами під час розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу заочно на підставі наявних в справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Так, відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Матеріалами справи встановлене наступне:
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу від 19.12.2006 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано 26.09.2006 року.
Згідно копії свідоцтва про народження від 17.05.2000 року, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно копії довідки № 163 від 04.03.2020 року ОСОБА_3 є студентом 3 курсу Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна факультету іноземних мов, денна форма навчання, бюджет і термін навчання становить орієнтовно до 30.06.2021 року.
Згідно копії довідки № 0610-120 від 06.03.2020 року сплата за проживання в гуртожитку ОСОБА_3 становить 520,00 грн. за місцяь, а за період з 01.02.2019 року до дати видачі довідки - 6240,00 грн.
Згідно копії свідоцтва про народження від 26.01.2019 року, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 уклав 09.06.2017 року шлюб з ОСОБА_7 .
Згідно копії довідки ТОВ «Фіскальні системи» № 22-04 без дати, ОСОБА_8 , яка є матір'ю ОСОБА_6 дійсно знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно копії витягу з медичної картки № 370/169 ОСОБА_2 має захворювання на цукровий діабет 1 типу.
Згідно копії довідки від 25.05.2020 року № ЗПЛР0000011 ОСОБА_2 працює в ТОВ «АДК ЛЛІР» з 23.08.2017 року на посаді начальника технічного відділу та отримав за період з листопада 2019 року по березень 2020 року сукупний дохід в сумі 23825,37 грн.
Необхідність часткового задоволення позовних вимог зумовлена наступним:
Згідно з частиною 2 статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (стаття 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (стаття 184 Сімейного кодексу України) і виплачуються щомісячно.
Як зазначено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина з одного з батьків суд повинен взяти до уваги можливість надання утримання й другим із батьків і врахувати стан здоров'я та матеріальне становище як дочки (сина), так і платника аліментів, інших дітей чи непрацездатних батьків, дружини, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ст. ст.182,200 СК України).
Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років із можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вищевикладене в повній мірі узгоджується з висновками, що викладені в Постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі №308/4214/18.
На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи та того, що відповідач не висловив своєї думки щодо позовної заяви, обмежившись наданням копій документів, які суд враховує при винесенні рішення, суд прийшов до висновку, що відповідач є працездатним та має постійний прибуток, однак має на утриманні ще одну малолітню дитину, дружина відповідача перебуває у відпустці по догляду за дитиною відповідача, відповідач має захворювання, але це не свідчить про те, що вказане захворювання позначається на матеріальному стані відповідача, на час звернення до суду з позовом ОСОБА_3 дійсно продовжувала навчання - суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача необхідно стягувати аліменти на користь позивачки на час навчання ОСОБА_3 у розмірі 1/8 частини з усіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи стягнення з дати подання позову до суду і до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_3 двадцятитрирічного віку.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави 908,00 грн. судового збору.
На підставі вищевикладеного та керуючись 7, 10, 12,81, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/8 частини з усіх видів доходу (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - щомісяця та до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 двадцятитрирічного віку, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви до суду - 10.03.2020 року.
Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.С. Лукінова