Номер провадження 22-ц/821/1043/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №696/1316/20 Категорія: 307000000 Ніколенко О. Є.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
26 серпня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )
Суддів Карпенко О.В., Єльцова В.О.
За участі секретаря Попової М.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Кам'янська міська рада Черкаської області;
особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Колесник Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колесника Дмитра Васильовича на рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 18.03.2021 року, постановлене під головуванням судді Ніколаєнко О.Є., у Кам'янському районному суді Черкаської області 18.03.2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради Черкаської області про визнання права на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
30.12.2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Лебедівської сільської ради об'єднаної територіальної громади про визнання права на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка, ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на все належне їй на час смерті майно.
Позивач ОСОБА_1 посилається, що після смерті ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину, але не оформила спадкових прав рідна сестра померлої, мати позивача ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після якої спадщину прийняла позивач ОСОБА_1 .
У позові вказується, що державним нотаріусом позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.
Позивач ОСОБА_1 просить визнати право власності на земельну частку ( пай), після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_3 на земельну частку ( пай) № НОМЕР_1 площею 2,68 га, розташованої на адміністративній території с. Лузанівка, Кам?янського району, Черкаської області, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , на підставі сертифікату на право на земельну частку ( па й) від 21 липня 1997 року, серія та номер сертифікату ЧР № 0244943.
Рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 18.03.2021 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Лебедівської сільської ради об'єднаної територіальної громади про визнання права на земельну частку (пай), після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , № НОМЕР_1 площею 2,68 га, яка розташована на адміністративній території с. Лузанівка, Кам'янського району, Черкаської області, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , на підставі сертифікату на право на земельну частку пай, від 21.07.1997 року, серія ЧР № 0244943 - відмовлено повністю.
Судові витрати залишено за ОСОБА_1 .
Ухвалою Кам'янського районного суду Черкаської області від 01.04.2021 року виправлено допущену у вступній частині, у першому абзаці описової та першому абзаці резолютивної частини рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 18.03.2021 року описку, а саме: після слів : « ОСОБА_1 до», вказати: «Кам'янської міської ради Черкаської області».
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Колесника Д.В., оскаржила рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу 28.04.2021 року вх. № 2398/ 21 через суд першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник ОСОБА_1 вказує, що з рішенням суду першої інстанції не погоджується повністю, так як вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Тому рішення суду першої інстанції є помилковим та підлягає скасування з прийняттям нового рішення про задоволення позовної заяви у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтовується тим, що суд дійшов помилкового висновку, про те, що докази того, що спадщина після смерті ОСОБА_2 була прийнята фактично ОСОБА_3 відсутні. Скаржник зазначає в апеляційній скарзі, що довідка, в якій значиться про розпорядження ОСОБА_3 речами домашнього вжитку та рухомим майном, не підтверджує, що остання розпоряджалася нерухомим майном належним померлій ОСОБА_2 та вступила в управління спадковим майном, тому не погоджується із висновком суду.
Не погоджується скаржник також з тим, що у зв'язку із відсутністю оригіналу документа на земельну частку (пай) після померлої ОСОБА_2 , померла мати позивача ОСОБА_1 не могла фактично вступити в управління цим спадковим нерухомим майном.
В апеляційній скарзі зазначається, що із даних довідки від 27.11.2020 року № 296, виданої Виконавчим комітетом Лебедівської сільської ради, Кам'янського району, Черкаської області вбачається, що покійна мати позивача ОСОБА_3 фактично вступила в управління спадковим майном, що підтверджено головою Лебідівської ОТГ і факт родинних відносин встановлено, так як зазначено, що її рідною сестрою є ОСОБА_3 », що залишено поза увагою суду першої інстанції, посилається скаржник.
Скаржником ОСОБА_1 спростовується висновок суду стосовно того, що згідно даних копії довідки від 12.03.2020 року № 141, виданої виконкомом Телепинської сільської ради, Кам'янського району, Черкаської області, ОСОБА_3 прожила в АДРЕСА_1 , тобто в іншому населеному пункті, у зв'язку з чим не зрозуміло, та не надано доказів чи пояснень щодо того, яким чином здійснювалося фактичне володіння. Проте, скаржник не погоджується із таким висновком районного суду.
Скаржник ОСОБА_1 вважає, що даний висновок не ґрунтується на жодній нормі матеріального права, яка б підтвердила позицію суду про те, що проживання особи в іншому населеному пункті, якимось чином перешкоджає здійснювати фактичне володіння та управління спадковим майном, яке в цьому населеному пункті не знаходиться.
Представник позивача - адвокат Колесник Д.В. в апеляційній скарзі зазначає, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази, надані позивачем та суперечливі висновки суду першої інстанції, є усі підстави для скасування рішення суду та задоволення позову у повному обсязі.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Колесник Д.В. просить скасувати рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 18.03.2021 року у справі № 696/1316/20 та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право на земельну частку (пай) після померлої, ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_3 на земельну частку (пай) № НОМЕР_1 площею 2,68 га, розташованої на адміністративній території с. Лузанівка, Кам'янського району, Черкаської області, що належала померлій, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), від 21 липня 1997 року, серія та номер вказаного сертифікату ЧР № 0244943.
17 червня 2021 року на адресу Черкаського апеляційного суду від міського голови Кам'янської міської ради - В. Тірона надійшов відзив на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву представником відповідача зазначається, що Кам'янська міська рада Черкаської області вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а вимоги які викладені, в ній не підлягають задоволенню.
Міський голова Кам'янської міської ради - В. Тірон просить залишити рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 18.03.2021 року по справі № 696/1316/20 за позовом ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради про визнання права на земельну частку (пай) № 251 площею 2,68 га, яка розташована на адміністративній території с. Лузанівка, Кам'янського району, Черкаської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується даними судових повісток про вручення. За клопотанням представника позивача адвоката Колесник Д.В. розгляд справи відкладено на іншу дату у зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні та відпусткою по 18 серпня 2021 року включно. Тому представник позивача адвокат Колесник Д.В. просив перенести розгляд справи на іншу дату, з врахуванням періоду відпустки.
Від представника відповідача на адресу апеляційного суду надійшов лист про розгляд справи без участі представника відповідача.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, який з?явився в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, прийшовши до висновку, що позивачем не надано достатніх доказів належності спадкового майна, а саме: земельної частки (паю) померлій ОСОБА_2 та подальшого прийняття спадщини після її смерті спадкоємицею, рідною сестрою померлої ОСОБА_3 , яка є матір?ю позивача ОСОБА_1 .
Судом першої інстанції вказано, що позивач із заявою до суду про встановлення факту належності правовстановлюючого документа на спірну земельну частку (пай) померлій ОСОБА_2 не зверталась, судове рішення, в якому було б встановлено цей факт, яке набрало законної сили відсутнє, а отже, відсутня можливість дійти висновку про те, що вказане спадкове майно може мати відношення до померлої ОСОБА_2 , оскільки із архівної довідки вбачається, що сертифікат серії ЧР № 0244943 зареєстрований на ім?я ОСОБА_4 , а не ОСОБА_2 , спадкоємицею якої є мати позивача.
Про встановлення факту родинних стосунків між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 у поданій нею позовній заяві не просила, доказів про те, що після смерті спадкодавців відсутні інші спадкоємці, суду не надала.
За таких обставин, районний суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки не підтверджено належними доказами належність спадкового майна померлій та успадкування шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном матір?ю позивача, яка також померла ще у 2008 році, не маючи на руках підтвердження щодо наявного в неї сертифікату на земельну частку пай, після смерті ОСОБА_2 та користування даною земельною ділянкою фактично після смерті сестри.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Як вбачається і з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно даних копії архівної довідки Державного архіву Черкаської області Черкаської обласної державної адміністрації від 12 червня 2020 року № К-70/05-08, виданої на заяву від 27 травня 2020 року ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 11).
Згідно з даними копії довідки Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00028345551, наданої Кам'янським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєструвала шлюб 14 листопада 1947 року, номер актового запису 25, з ОСОБА_8 , прізвище його після шлюбу - ОСОБА_9 , її - ОСОБА_9 (а. с.12).
Із даних копії Повного витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00025839797 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , № актового запису 30, померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.10).
Згідно копії експертного висновку від 27.05.2020 № 056/941-m-2, наданого позивачем, вбачається, що ім'я ОСОБА_10 , (архівна довідка з архівного фонду відділу Держгеокадастру у Кам'янському районі щодо запису в книзі реєстрації та їх переоформлення на право власності на земельну частку (пай) запис ОСОБА_4 ) та ОСОБА_11 (довідка з Лузанівського округу щодо місця реєстрації особи, запис ОСОБА_2 ) попри розбіжності у документах, наданих для експертиз, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними.
Таким чином, у вказаних документах відомості про осіб з прізвищем « ОСОБА_9 » різняться, а саме різні імена ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Також з актового запису про смерть вбачається, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , однак в архівній довідці від 12 червня 2020 дата вказана 19 грудня 1910, що також не співпадає в даних особи, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Даний факт не встановлений у законом порядку та не підтверджений належними доказами.
Відповідно даних копії посвідки про народження від 02 червня 1941 року серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_13 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 , батько - ОСОБА_14 , а мати ОСОБА_15 (а. с. 14).
Згідно даних копії посвідки про шлюб № 9 від 16 травня 1942 року, виданої Відділом актів громадянського стану народного комісаріату внутрішніх справ УРСР ОСОБА_13 та ОСОБА_16 вступили в шлюб, прізвище після шлюбу його ОСОБА_17 , її ОСОБА_17 (а. с. 15).
Із даних копії свідоцтва про народження НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_18 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 , батько - ОСОБА_16 , мати - ОСОБА_3 (а. с. 17).
Відповідно даних копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00028346125 вбачається : із відомостей про дружину, що прізвище до державної реєстрації шлюбу ОСОБА_17 , прізвище після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_19 , власне ім'я, по батькові - ОСОБА_20 ; № актового запису про розірвання шлюбу 29, дата складання 18 березня 1982 року (а. с. 18).
Із даних копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 24 квітня 1982 року ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уклали шлюб, актовий запис № 8 від 24 квітня 1982 року, прізвище після шлюбу його - ОСОБА_23 , її - ОСОБА_23 (а. с. 19).
Згідно копії свідоцтва про смерті серії НОМЕР_5 видана виконкомом Телепинської сільської ради, Кам'янського району, Черкаської області від 01 жовтня 2008 року вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 16).
На день смерті ОСОБА_3 мала склад сім'ї: дочка - ОСОБА_1 , зять - ОСОБА_22 (а. с. 20).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем ОСОБА_1 не надано докази, які б підтверджували факт належність одній і тій же особі правовстановлюючих документів, не обґрунтовано належними доказами факт родинних стосунків між померлою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки в документах вказується і інше ім?я ОСОБА_10 , а не ОСОБА_11 . Однак, як вбачається зі змісту позову, позивач ОСОБА_1 не просить встановити вказані юридичні факти в судовому порядку, що вказав у рішенні суд першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками районного суду, оскільки без встановлення родинних відносин, без належного підтвердження фактичного вступу в управління спадковим майном, в яке входить і земельна частка ( пай), сертифікат на яку був виданий на ім?я ОСОБА_4 , матір?ю позивача ОСОБА_3 не підтверджено належність спадкового майна ОСОБА_3 , тому нотаріус відмовив позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутній правовстановлюючий документ, який би давав право на спадкування майна після смерті ОСОБА_2 .
Відповідно даних копії довідки від 27.11.2020 року № 296, виданої Виконавчим комітетом Лебедівської сільської ради, Кам'янського району, Черкаської області вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно була зареєстрована в АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_2 спадщину фактично прийняла її рідна сестра ОСОБА_3 , шляхом розпорядження майном домашнього вжитку та іншим рухомим майном, яке належало померлій на момент її смерті (а. с. 21).
Разом з тим, наданого позивачем доказу не достатньо, оскільки апеляційний суд звертає увагу, що довідка видана 27.11. 2020 року, тоді як померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому протягом шести місяців після смерті слід вступити в управління спадковим майном та підтвердити такий факт належними доказами. Позивачем не підтверджено, які саме предмети домашнього вжитку взяла її мати, чому не переоформила будинок померлої сестри до 2008 року за життя матері позивача, в якої також відсутні докази про користування земельною часткою (паєм), обробітку земельної ділянки чи отримання орендної плати за земельну ділянку, яка належала померлій сестрі та відсутністю правовстановлюючого документу - сертифікату на земельну частку (пай), та в подальшому, Державного акту на земельну частку (пай), щоб підтверджувало право на спадкування після смерті ОСОБА_2 .
Судом встановлено та позивачем ОСОБА_1 не заперечується того факту, що заява до державної нотаріальної контори її матір?ю за життя не подавалася (доказів протилежному не надано). Померла ОСОБА_2 проживала одна, а інші особи зареєстровані за цією адресою не були.
Жодних доказів про склад спадкового майна та його місце розташування, а також про подальшу долю цього майна ні позивачем, ні органом місцевого самоврядування суду не надано. Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який вірно вказав, що з наявних в матеріалах справи доказів, щодо спадщини після смерті ОСОБА_2 про прийняття спадщини відповідно до вимог закону ОСОБА_3 немає, такі дози відсутні, а вище вказана довідка, в якій значиться про розпорядження ОСОБА_3 речами домашнього вжитку та рухомим майном, не підтверджує, що остання розпоряджалася нерухомим майном належним померлій та вступила в управління спадковим майном ОСОБА_2 .
Колегія суддів апеляційного суду вказує, що як вбачається із даних копії довідки від 12.03.2020 року № 141, виданої виконкомом Телепинської сільської ради, Кам'янського району, Черкаської області, ОСОБА_3 проживала в АДРЕСА_1 разом з дочкою ОСОБА_1 та зятем, тобто в іншому населеному пункті, у зв'язку з чим не була зареєстрована та не проживала разом із ОСОБА_2 , що дійсно підтвердило б факт вступу в управління спадковим майном.
За таких обставин, апеляційний суд не погоджується із посиланнями скаржника, що
не зрозумілі висновки суду, щодо посилання на вказану довідку про окреме проживання матерії позивача, та те, що окреме проживання позбавляло ОСОБА_3 здійснювати фактичне володіння та управління спадковим майном, є безпідставним. Оскільки має значення підтвердження належними та допустимими доказами саме коли, і як вступила в управління спадковим майном ОСОБА_3 , яка проживала в іншому населеному пункті, так як докази, які б давали підстави визнати, що померла ОСОБА_3 прийняла спадщину фактично, оскільки згідно закону вона не прийняла спадщину, не подавала заяви протягом шести місяців, як і не оформила своїх спадкових прав за життя до 2008 року, якщо вважала, що має право на спадщину сестри, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні в наявних матеріалах справи, які збирались позивачем протягом 2020 року.
У відповідності до постанови Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 згідно до статей 524, 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття та оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 , спадкоємство здійснюється за законом і заповітом.
За статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Згідно зі статтями 549 та 554 ЦК УРСР спадкоємець фактично прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця про управлінню, розпорядженню, користування цим майном, підтриманню його в належному стані або сплаті податків та інших платежів тощо.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації або житлового кооперативу, довідка відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, довідка про сплату податків або страхових платежів, записи у паспорті або будинкової книги про постійну реєстрацію спадкоємця у спадковому будинку, інші документи про постійне проживання спадкоємця з померлим.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях у відповідності ч. 6 ст. 81 ЦПК України.
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.
Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи згідно ст.76 ЦПК України.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, належних, допустимих доказів вступу ОСОБА_3 в управління чи володіння спадковим майном позивачем ОСОБА_1 не надано, даний факт у судовому порядку позивач не просила встановити.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції виконав свій обов'язок, визначений законом, повно, всебічно й об'єктивно з'ясував усі обставини справи та надав належну правову оцінку даному факту.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно даних копії архівної довідки від 06 березня 2020 року № 04-02/34, виданої на заяву від 06 березня 2020 року ОСОБА_1 вбачається, що в архівному фонді відділу Держгеокадастру у Кам'янському районі Черкаської області у книзі реєстрації та їх переоформлення на право власності на земельну частку (пай) по Лузанівській сільській раді зареєстровано 21 липня 1997 за реєстраційним № 203 сертифікат серія ЧР № 0244943 на ім'я ОСОБА_4 , за місцем проживання власника сертифікату - с. Лузанівка, розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах - 3,07 (а. с. 22).
Згідно даних копії архівного витягу від 28 жовтня 2020 року № 04-02/117 на заяву від 22 жовтня 2020 року ОСОБА_24 вбачається, що ОСОБА_4 у списку власників земельних часток (паїв) по Лузанівській сільській раді зазначена під № 86, серія та номер сертифіката ЧР 0244943, № земельної ділянки 251, площа 2,68 га (а. с. 25).
Із даних відповіді Відділу у Кам'янському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на запит ОСОБА_25 вказано, що остаточний розмір земельної частки (паю) в адміністративних межах Лузанівської сільської ради становить 2,88 кадастрових гектари (а. с. 27).
Згідно даних копії Постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, від 11 березня 2020 року відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину по закону, після померлої, ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері, ОСОБА_3 , на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що нею не подані документи, які б підтверджували право власності померлої ОСОБА_2 на право на земельну частку (пай).
Не подані документи, які належним чином підтверджують родинні стосунки померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а. с. 26).
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 із заявою до суду про встановлення факту належності правовстановлюючого документу на спірну земельну часту (пай) саме померлій ОСОБА_2 не зверталась і судове рішення, в якому було б встановлено цей факт, яке набрало законної сили відсутнє, а отже, відсутня можливість дійти висновку про те, що вказане спадкове майно може мати відношення до померлої ОСОБА_2 , спадкоємицею якої є мати позивача, а позивач ОСОБА_1 вважає, що має право на спадкування після смерті матері на все спадкове майно, що належало її матері на день смерті. Встановити факт родинних стосунків між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 , як вказувалось уже в постанові суду, також не просила.
Доказів того, що після смерті спадкодавців відсутні інші спадкоємці, суду не надано .
Враховуючи вищевикладені обставини справи, норми права, наявні в матеріалах справи докази як в підтвердження позовних вимог так і в їх заперечення, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який прийшов до вірного, обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивачем не надано достатніх доказів належності спадкового майна, а саме: земельної частки (паю) померлій ОСОБА_2 та подальшого прийняття такої спадщини спадкоємцями, а саме, померлою ОСОБА_3 , яка є матір?ю позивача.
Твердження скаржника, стосовно того, що ОСОБА_26 фактично вступила в управління та володіння майном домашнього вжитку та іншим рухомим майном померлої ОСОБА_2 не підлягають задоволенню колегією суддів апеляційного суду, оскільки позивачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів того, яким чином здійснювалося фактичне управління спадковим (нерухомим майном) та її фактичний вступ у управління, так як ОСОБА_3 згідно матеріалів справи проживала в АДРЕСА_1 , тобто в іншому населеному пункті.
Посилання та твердження скаржника в апеляційній скарзі значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, але не свідчить про неправильне застосування районним судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що давало б підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення вимог скаржника.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновку суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нелюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох поглядів на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов?язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів та вимог апеляційної скарги, які не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.
З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції за доводів апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка подавала скаргу, оскільки рішення суду залишено без змін, тому судові витрати не переглядалися апеляційним судом.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колесника Дмитра Васильовича - залишити без задоволення.
Рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 18.03.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради Черкаської області про визнання права на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка її подавала.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.
Повний текст постанови складений 30 серпня 2021 року.
Головуючий Л.В. Нерушак
Судді В.О. Єльцов
О.В. Карпенко