Номер провадження 22-ц/821/848/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/3176/19 Категорія: 305010300 Скляренко В. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
05 серпня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )
Суддів Василенко Л.І., Карпенко О.В.
За участі секретарів Винник І.М., Любченко Т.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Державна казначейська служба України; Державна казначейська служба; прокуратура Черкаської області; Головне управління Національної поліції в Черкаській області;
особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Пятін Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пятіна Євгенія Вікторовича на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 15.02.2021 року, постановлене під головуванням судді Скляренко В.М. у залі № 3 Придніпровського районного суду м. Черкаси о 15 год. 35 хв., 15.02.2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Черкаської області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства і прокуратури, -
11.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Державної казначейської служби України, Прокуратури Черкаської області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування за рахунок коштів державного бюджету України завданої йому моральної шкоди в розмірі 500000 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що 16.10.2009 року близько 18 год. 10 хв. на перехресті вулиць Шевченка-Черкаська в м. Золотоноша, Черкаської області сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок зіткнення автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням та автомобіля «ВАЗ-210934-20», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . При цьому, пасажирка автомобіля, яким керував позивач, ОСОБА_3 та пасажир автомобіля під керуванням ОСОБА_2 - ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
21.10.2009 року відділом розслідування ДТП СУ ГУМВС України в Черкаській області відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу № 3800900209 за ч. 1 ст. 286 КК України та 22.10.2009 року, як підозрюваному у скоєнні злочину, ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
22.10.2009 року було винесено постанову про визнання належного позивачеві автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 речовим доказом по справі зі зберіганням його на території Придніпровського PB ГУМВС України в Черкаській області.
16.04.2010 року ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та повторно обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
В подальшому вказана кримінальна справа була скерована до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області для розгляду по суті, яку згодом було повернуто для проведення додаткового розслідування з наданням вказівок, які слідчі дії необхідно провести додатково.
Після повторного направлення кримінальної справи до зазначеного вище суду та її розгляду по суті 30.09.2010 року постановою суду її було повернуто прокурору Черкаської області для організації проведення додаткового розслідування.
В постанові, зокрема, зазначено, що суд вважає, що подальший розгляд даної кримінальної справи не можливий без вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності учасника даної дорожньо - транспортної пригоди - ОСОБА_2 , що є суттєвою неповнотою досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні. Однак, в ході проведення досудового слідства справу знову було направлено для розгляду по суті до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області без виконання вказівок суду. Тому справу постановою суду від 24.05.2011 року в черговий раз направлено прокурору Черкаської області для проведення додаткового розслідування та виконання вказівок суду.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що посадові особи ОВС та прокуратури, причетні до розслідування даної кримінальної справи, зловживали своїм службовим становищем, категорично не виконували вказівки суду, а після чергового направлення справи для розгляду по суті, постановою від 10.09.2012 року справа знову була направлена прокурору Черкаської області для проведення додаткового розслідування.
Згідно вимог КПК України, що вступив в силу з 19.11.2012 року, дана кримінальна справа була перереєстрована, як кримінальне провадження та внесено відомості до ЄРДР 16.01.2013 року за № 12013250020000054 і направлена для подальшого розслідування в СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області.
Обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід - підписка про невиїзд, не змінювався і не скасовувався.
ОСОБА_1 також зазначає, що протягом декількох років ним були направлені в прокуратуру Черкаської області та ГУНП в Черкаській області, а також у вищі інстанції понад 100 скарг на бездіяльність посадових осіб, як поліції, так і прокуратури при розслідуванні даного провадження, але щоразу отримувались відповіді, що розслідування продовжується, та його хід знаходиться на контролі у вищих інстанціях.
Таким чином, протягом майже десяти років по вказаному провадженню триває досудове розслідування і в зв'язку з покладеною на ОСОБА_1 забороною на виїзд з постійного місця проживання та відсутності відповідної постанови про його скасування, позивач ОСОБА_1 не мав можливості відвідувати своїх батьків, які проживали в м. Краснодар, Російської Федерації та потребували моральної, фізичної і матеріальної допомоги в зв'язку з наявними у них захворюваннями, а також позивач не міг прийняти участі в їх похоронах і відвідати могили самих близьких людей, що додатково завдавало йому особливі моральні страждання. Позивач посилається, що були порушені нормальні взаємостосунки в сім'ї позивача ОСОБА_1 , з його друзями та знайомими.
Позивач ОСОБА_1 зазначає у позові, що він зазнав моральних страждань, пов'язаних з практичною неможливістю спонукати посадовців провести по справі всебічне, повне, об'єктивне розслідування та притягнути до кримінальної відповідальності винної в даній дорожньо - транспортній пригоді особи. Слідчим органом при винесенні постанов про призначення судових автотехнічних експертиз постійно вважає позивач ОСОБА_1 , умисно надавалися експертам спотворені вихідні дані обставин дорожньо - транспортної пригоди, незважаючи на те, що вони були встановлені уже на початку розслідування даної справи.
ОСОБА_1 вказує, що на чергову його скаргу, ним була отримана відповідь за підписом першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури Черненко Т.Ю. за № 179-43-17вих19 від 11.03.2019 року, в якій ОСОБА_1 було повідомлено, що вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 має правовий статус свідка, але з цього приводу жоден посадовець, причетний до розслідування даного кримінального провадження не повідомив та не вручив позивачу копію постанови про закриття відносно нього кримінального провадження.
Отримавши вказану відповідь прокуратури, ОСОБА_1 звернувся до керівництва слідчого підрозділу Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області з вимогою надати постанову по провадженню, на підставі якої, та коли ОСОБА_1 надано статус не обвинуваченого по провадженню, а свідка.
09.04.2019 року після чергового звернення позивача ОСОБА_1 до службових осіб Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, йому було вручено копію постанови про закриття кримінального провадження №12014250150000054, винесену слідчим Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Науменком Ю.М., в якій вказано, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013250020000054 від 16.01.2013 року закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що, починаючи з 22.10.2009 року до 25.03.2019 року, тобто понад 9 років та 5 місяців, йому спричинялись моральні страждання, які носять тривалий характер, зважаючи на те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, та інвалідом 2-ї групи.
ОСОБА_1 зазначає, що він перебував під слідством і судом, починаючи з 22 жовтня 2009 року, тобто з дня обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд до дня винесення постанови про закриття кримінального провадження, тобто до 25 березня 2019 року, що складає більше 9 років 5 місяців, тобто 113 місяців.
Тому, враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з державного бюджету, на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.02.2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6), Прокуратури Черкаської області (код ЄДРПОУ 02911119, юридична адреса: м. Черкаси, бул. Шевченка, 286), Головного управління Національної поліції в Черкаській області (код ЄДРПОУ 40108667, юридична адреса: м. Черкаси, вул. Смілянська, 57) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства та прокуратури - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Пятіна Є.В. оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу 08 квітня 2021 року безпосередньо в суд апеляційної інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує, що оскаржуване рішення винесене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, за порушенням норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, а тому є таким, що підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі зазначається скаржником, що судом першої інстанції залишено поза увагою аргументацію позивача ОСОБА_1 щодо протиправності діянь відповідачів: Прокуратури Черкаської обласні, Головного Управління Національної поліції в Черкаській області щодо пред'явлення 16.04.2010 року обвинувачення у вчиненні злочину, що є фактом притягнення позивача до кримінальної відповідальності, та що в період між закриттям кримінальної справи /кримінального провадження та скасування постанов про такі закриття вже утворювали факти протиправності діянь відповідачів. Наступне скасування постанов про закриття кримінальної справи/кримінального провадження не реабілітує відповідачів, вважає скаржник.
Скаржник вказує в апеляційній скарзі, що районним судом залишено поза увагою, те що обрання запобіжного заходу ( у даному випадку - підписка про невиїзд/особисте зобов'язання) є фактом обмеження свободи особи, щодо якої такий інструмент застосовується.
Судом не враховано, що за положеннями кримінального процесуального законодавства, на момент виникнення спірних правовідносин запобіжний захід щодо обвинуваченого у вигляді підписки про невиїзд обирався слідчим органом, тому про зміну/скасування такого запобіжного заходу ОСОБА_1 міг дізнатися лише від такого органу. Відтак, позивач ОСОБА_1 усвідомлював своє обмеження у вигляді підписки про невиїзд з моменту його обрання та до отримання повідомлення від слідчого органу про зміну/скасування такого обмеження. Позивачем ОСОБА_1 надано суду письмові докази отримання позивачем від відповідачів Прокуратури Черкаської області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області таких повідомлень, якій свідчать про час тривання «усвідомлення позивачем свого обмеження».
В апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому фактові, що саме усвідомлення особою того, що вона є об'єктом підозри/обвинувачення з боку компетентного органу, істотно порушує звичний життєвий уклад, до якої особа звикла, вона постійно перебуває у стані психологічного напруження, зазнає значних моральних страждань. Судом залишено поза увагою те, що факти протиправності діянь відповідачами строків досудового розслідування, метою яких законодавець визначив, зокрема, забезпечення права особи на швидкий суд, порушувались відповідачем.
Також скаржник посилається, що районним судом не надано належної оцінки зловживання/непрофесійності з боку відповідачів Прокуратури Черкаської області та Головного управління Національної поліції в Черкаській області, що знайшли вираження у неодноразових винесеннях та скасуваннях процесуальних рішеннях, внаслідок чого створили перманентний стан процесуальної невизначеності ОСОБА_1 , що спричиняє йому значної моральної шкоди.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Пятін Є.В. просить скасувати оскаржуване рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.02.2021 року по справі № 711/3176/19 та винести нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 повністю.
12 травня 2021 року на адресу Черкаського апеляційного суду від Черкаської обласної прокуратури в особі представника - Куліш А.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві прокуратури Черкаської області вказується, що оскільки кримінальне провадження № 120132500200000 не є закритим, в ньому до даного часу проводиться досудове розслідування, а процесуальних рішень про незаконність обрання позивачу ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та визнання автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 речовими доказом та його вилучення не приймалось, то відповідно підстав для відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди з підстав, визначених частинами 1, 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та ст. 1174 ЦК України немає.
Прокуратурою у відзиві зазначається, що позивачем ОСОБА_1 не надано належних доказів того, з якого саме часу його процесуальний статус обвинуваченого у кримінальному провадженні був змінений на процесуальний статус свідка. Лист першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури від 11.03.2019 року тільки вказує на зазначені обставини, однак не підтверджує часу, з якого відбулися такі зміни.
Стосовно довготривалості досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, то зазначені обставини не є підставою для відшкодування моральної шкоди в порядку діючого законодавства, вважає представник прокуратури.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами згідно до ст.ст. 1173,1174 ЦК України.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт завдання ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок надмірної тривалості досудового розслідування, а також причинного зв'язку між діями посадових осіб відповідачів та настанням тих негативних наслідків, на які ОСОБА_1 вказує в позові. В тому числі, позивачем не надано доказів того, що він звертався зі скаргами на бездіяльність органу досудового розслідування, та що така бездіяльність, в передбаченому законом порядку, визнавалася протиправною.
У відзиві прокуратурою вказується, що не підтверджено належними доказами те, що автомобіль «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 незаконно був визначений речовим доказом, та поміщений на зберігання на території Придніпровського РВ ГУ МВС України в Черкаській області. Даний автомобіль мав сліди деформації та пошкодження, які виникли під час дорожньо-транспортної пригоди, тому відповідно останній і був визнаний речовим доказом у вищевказаному кримінальному провадженні.
У відзиві зазначається, що в апеляційній скарзі не наведено доводів про те, що Придніпровський районний суд м. Черкаси при ухваленні рішення від 15.02.2021 року порушив норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим така апеляційна скарга є безпідставною, а оскаржуване рішення є законним.
Представник Черкаської обласної прокуратури - прокурор Куліш А.А. у відзиві просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.02.2021 року - без змін.
Сторони про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується даними судових повісток про вручення, однак не всі представники сторін з?являлись у судові засідання, тому за клопотаннями сторін чи у зв'язку із неявкою представників сторін розгляд справи неодноразово відкладався на іншу дати.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Вирішуючи спір та постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства і прокуратури, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення вимог позивача, посилаючись, що оскільки кримінальне провадження № 12013250020000054 не є закритим, до даного часу проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, а процесуальних рішень про незаконність обрання позивачу ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та визнання автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 речовим доказом та його вилучення не приймалось, то відповідно підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, з підстав, визначених частинами 1, 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та ст. 1174 ЦК України, немає.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано суду належних доказів того, з якого саме часу його процесуальний статус обвинуваченого у кримінальному провадженні був змінений на процесуальний статус свідка, а лист першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури від 11.03.2019 року тільки вказує на зазначені обставини, однак не підтверджує часу, з якого відбулися зміни.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції постановою слідчого СВ по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Черкаській області від 21.10.2009 року було порушено кримінальну справу № 3800900209 відносно ОСОБА_1 по факту порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження за ч. 1 ст. 286 КК України (а. с. 47).
Досудове розслідування по даній справі проводилося СВ по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Черкаській області.
Постановою слідчого СВ по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Черкаській області від 22.10.2009 року гр. ОСОБА_3 , як підозрюваному у скоєнні вказаного злочину, було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (а. с. 9).
Постановою слідчого СВ по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Черкаській області від 22.10.2009 року визнано автомобіль «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 речовим доказом по справі зі зберіганням його на території Придніпровського PB ГУМВС України в Черкаській області (а. с. 10).
28.04.2010 року прокурором Черкаської області затверджений обвинувальний висновок по кримінальній справі № 3800900209 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України (а. с. 11-20).
Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.09.2010 року у справі № 1-39/102306 кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України повернуто прокурору Черкаської області для організації та проведення додаткового розслідування, запобіжний захід ОСОБА_1 залишений попередній - підписка про невиїзд (а. с. 21).
07.03.2012 року прокурором Черкаської області затверджений обвинувальний висновок по кримінальній справі № 3800900209 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України (а. с. 22-27).
Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.09.2012 року у справі № 2306/1562/12 кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України направлено прокурору Черкаської області для організації та проведення додаткового розслідування, запобіжний захід ОСОБА_1 залишений попередній - підписка про невиїзд (а. с. 28-31).
16.03.2013 року до ЄРДР внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, кримінальне провадження № 12013250020000054 (а. с. 48-49).
Постановою слідчого Золотоніського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області від 25.03.2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013250020000054 від 16.01.2013 року, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а матеріали направлені до Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області для прийняття рішення щодо притягнення винних до адміністративної відповідальності (а. с. 33-35).
Листом першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури від 11.03.2019 року №179-43-17вих.19 ОСОБА_1 повідомлено, що 16.01.2016 року були внесені відомості до ЄРДР за № 12013250020000054 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в якому ОСОБА_1 має правовий статус свідка (а. с. 32).
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб?єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
За загальним правилом підставою виникнення зобов?язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов?язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв?язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами згідно до норм статей 1173, 1174 ЦК України.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановивши, що позивач ОСОБА_1 не довів у встановленому законом порядку факт заподіяння Прокуратурою Черкаської області, Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області моральної шкоди, а саме : наявності протиправних дій чи бездіяльності осіб і причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та завданою моральною шкодою, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у даній справі, з чим і погоджується колегія суддів апеляційного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги позивача.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою прокурора Золотоніської місцевої прокуратури Черкаської області від 24.04.2019 року скасовано постанову слідчого від 25.03.2019 року про закриття кримінального провадження № 12013250020000054, кримінальне провадження направлене для проведення досудового розслідування заступнику начальника ВП ГУНП в Черкаській області. Дана постанова мотивована тим, що вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що досудове розслідування проведено з порушенням вимог ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження (а. с. 50-51, 149 т.1).
Постановою слідчого Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області від 31.10.2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013250020000054 від 16.01.2013 року, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а матеріали направлені до Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області для прийняття рішення щодо притягнення винних до адміністративної відповідальності (а. с. 150-152 т.1).
Постановою прокурора Золотоніської місцевої прокуратури від 19.11.2019 року скасовано постанову слідчого від 19.11.2019 року про закриття кримінального провадження № 12013250020000054, кримінальне провадження направлене для проведення досудового розслідування заступнику начальника ВП ГУНП в Черкаській області. Дана постанова мотивована тим, що вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що досудове розслідування проведено з порушенням вимог ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження (а. с. 153 т. 1).
18.03.2020 року старший слідчий СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Кавун Р.А. надав згоду на розголошення даних досудового розслідування та надання суду необхідних документів (а. с. 154 т. 1).
Отже, районним судом вірно встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013250020000054, на даний час триває.
Сам по собі факт того, що прийняте слідчим процесуальне рішення про обрання позивачу ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, залишеної позивачу в період досудового розслідування, не тягне наслідків цивільно-правового характеру, і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність посадових осіб органів внутрішніх справ, прокуратури чи суду заподіяли позивачу моральної шкоди.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях у відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України.
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також, враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.
Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи згідно ст.76 ЦПК України.
Судом першої інстанції вірно звернуто увагу, що кримінальне провадження № 12013250020000054 не є закритим, в ньому до даного часу проводиться досудове розслідування, а процесуальних рішень про незаконність обрання позивачу ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та визнання автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 речовим доказом та його вилучення не приймалось. Тому відповідно підстав для відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди з підстав, визначених частинами 1, 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та ст. 1174 ЦК України немає.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, яким встановлено, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних доказів того, з якого саме часу його процесуальний статус обвинуваченого у кримінальному провадженні був змінений на процесуальний статус свідка. Лист першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури від 11.03.2019 року тільки вказує на зазначені обставини, однак не підтверджує часу, з якого відбулися такі зміни.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно й об'єктивно з'ясував усі обставини справи та надав їм належну оцінку та ухвалив рішення, яке є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду згідно доводів апеляційної скарги позивача, тому рішення суду решок інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Таким чином, враховуючи вищевикладені норми права, обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, як в підтвердження позовних вимог, так і в їх заперечення, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, який прийшов до вірного, обґрунтованого та вмотивованого висновку, що позивачем ОСОБА_1 не було доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральної шкоди, внаслідок надмірної тривалості досудового розслідування, а також причинного зв'язку між діями посадових осіб відповідачів та настанням тих негативних наслідків, про які позивач зазначає у позові.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, тому не приймаються до уваги апеляційним судом.
Доводи апеляційної скарги, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, не свідчать про неправильне застосування районним судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що доводи апеляційної скарги скаржника є аналогічними тим доводами, які були викладені позивачем в позовній заяві, оцінку яким дав суд першої інстанції, тому доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, також відсутні нові докази в апеляційній скарзі, які б слугували підставою для скасування рішення районного суду, судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду даної справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нелюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох поглядів на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов?язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пятіна Євгенія Вікторовича- залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.02.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Черкаської області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства і прокуратури - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.
Повний текст постанови складений 30 серпня 2021 року.
Головуючий Л.В. Нерушак
Судді Л.І. Василенко
О.В. Карпенко