Справа № 136/1529/21
провадження № 2/136/327/21
"23" серпня 2021 р. м. Липовець
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В., отримавши та розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до держави України в особі Верховного Суду (Велика палата) про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду в справі №2270/14181/11 в період дії з 13.08.2021 по 16.08.2021, -
ОСОБА_1 звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області з позовом до держави України в особі Верховного Суду (Велика палата), в якому просив стягнути з держави Україна на його користь 43 000 000 000 грн моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду в справі №2270/14181/11 в період дії з 13.08.2021 по 16.08.2021.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд виходить з наступного.
Як визначено у ч.ч. 1-2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідно до ч. 2 ст.2, ч. 1 ст. 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Як вбачається з визначеного предмету позову він стосується відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ч. 1 ст.1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
З огляду на вищезазначені норми, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) (пункти 63, 64), від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) (пункт 71) зазначено, що у справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діянням якого завдано шкоду.
У позові позивач визначає орган, діянням якого завдано шкоду в особі -Верховного Суду (Велику палату).
Відповідно до приписів ч.2 ст.26 ЦПК України, підсудність справ, у яких однією зі сторін є Верховний Суд або суддя цього суду, визначається за загальними правилами підсудності.
Відповідно до ч. 4 ст. 28 ЦПК України позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази про зареєстроване місце проживання чи перебування позивача, суд вважає, що такий позов має розглядатись з за загальними правилами підсудності, тобто за місцезнаходженням органу, якого зазначив позивач відповідачем в особі держави - Верховний Суд, отож позов не підлягає розгляду Липовецьким районним судом Вінницької області.
При цьому, суд враховує, що протилежний підхід призвів би до створення практики, коли аналогічний позов міг би пред'являтись в будь-якій адміністративній одиниці України не за місцезнаходженням органу державної влади, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить завданням цивільного судочинства.
Разом з тим, згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У відповідності до положень ч. 1 і ч. 2 статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
За таких обставин, суд передає справу на розгляд іншому суду до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить позов - Печерському районному суду м. Києва.
Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 32, 258, 260, 353 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до держави України в особі Верховного Суду (Велика палата) про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі №2270/14181/11 в період дії з 13.08.2021 по 16.08.2021, - передати на розгляд за підсудністю до Печерськго районного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя С.В. Шпортун