Справа № 155/182/18 Головуючий у 1 інстанції: Адамчук Г. М.
Провадження № 22-ц/802/709/21 Категорія: 32 Доповідач: Матвійчук Л. В.
26 серпня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - Гаврилюка Є. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» про визнання недійсним договору оренди землі та застосування наслідків недійсності правочину за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 25 лютого 2021 року,
У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №339298, виданого 25 березня 2009 року, їй на праві власності належить земельна ділянки площею 2,1526 га, кадастровий номер:0720882800:01:001:1181, яка розташована на території Колодеженської сільської ради Горохівського району Волинської області.
Позивач зазначала, що із листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» (далі - ТОВ «Волинь Агро») від 11 вересня 2017 року вона дізналась, що відповідач користується її земельною ділянкою на підставі договору оренди землі № 153, укладеного 04 квітня 2009 року строком на 10 років, який 17 серпня 2017 року зареєстрований приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волошиним С. А. та згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, запис внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36740335 від 22 серпня 2017 року.
Також вказувала, що вона не підписувала вищевказаний договір, волевиявлення на його укладення не виявляла, акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду та акт визначення меж земельної ділянки в натурі не підписувала.
Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним договір оренди землі № 153 від 04 квітня 2009 року, застосувати наслідки недійсності правочину, скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі № 153, укладеного 04 квітня 2009 року, від імені ТОВ «Волинь Агро» та ОСОБА_2 , та заборонити ТОВ «Волинь Агро» вчиняти будь-які дії та сільськогосподарські роботи на земельній ділянці, кадастровий номер: 0720882800:01:001:1181, площею 2,5126 га, яка розташована в межах території Колодеженської сільської ради Горохівського району Волинської області.
Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 25 лютого 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі № 153, укладеного 04 квітня 2016 року від імені ТОВ «Волинь Агро» та ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 36740335 від 22 серпня 2017 року, приватного нотаріуса Горохівського районного нотаріального округу Волошина С. А.)
Заборонено ТОВ «Волинь Агро» вчиняти будь-які дії та сільськогосподарські роботи на земельній ділянці, кадастровий номер: 0720882800:01:001:1181, площею 2,5126 га, яка розташована в межах території Колодеженської сільської ради Горохівського району Волинської області.
Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 15 березня 2021 року виправлено описку у вказаному рішенні суду, а саме дату укладення договору з 04 квітня 2016 року на 04 квітня 2009 року.
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Волинь Агро», покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_2 , не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки суд не врахував того, що враховуючи те, що договір оренди землі № 153 від 04 квітня 2009 року набув чинності в момент його реєстрації 19 вересня 2012 року, тому рішення суду в частині скасування державної реєстрації прав оренди, що було перенесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волошиним С. В., згідно рішення № 36740335 від 22 серпня 2017 року, не буде ефективним захистом прав позивача ОСОБА_2 . Тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно частково задовольнив позов ОСОБА_2 .
Відзиву на апеляційну скаргу позивач не подавала.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки рішення суду відповідачем ТОВ «Волинь Агро» фактично оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині це рішення апеляційним судом у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається.
Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 339298, виданого 25 березня 2009 року управлінням Держкомзему у Горохівському районі, ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 2,51 га, кадастровий номер: 0720882800010011181, яка розташована на території Колодеженської сільської ради Горохівського району Волинської області (а.с.5).
Як вбачається з договору № 153 оренди землі від 04 квітня 2009 року, орендодавцем якого є ОСОБА_2 , орендарем - ТОВ «Волинь Агро», земельна ділянка площею 2,51 га передана в оренду строком на 10 років, договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Горохівському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 19 вересня 2012 року за №072080004003772.
Згідно умов вказаного договору та акта прийому-передачі земельної ділянки в оренду, укладеного 19 вересня 2012 року, акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), які є додатками до нього, ОСОБА_2 передала, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,51 га, у тому числі ріллі 2,51 га, проведено визначення в натурі на місцевості меж земельної ділянки з метою надання її в оренду для сільськогосподарського призначення на території Колодеженської сільської ради.
Судом з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, довідка № 111899972, встановлено, що спірний договір оренди землі зареєстрований приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волошиним С. А., підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36740335 від 22 серпня 2017 року.
Відповідно до інформаційного листа ТОВ «Волинь Агро» адресованого ОСОБА_2 від 11 вересня 2017 року № 42, слідує, що 04 квітня 2009 року було укладено договір оренди землі № 153, згідно умов якого орендар повністю виконує обов'язки взяті на себе договором та має намір їх виконувати до закінчення терміну на який був укладений договір і просить позивача виконувати свої зобов'язання згідно договору.
Відповідно до висновку № 4 від 18 січня 2018 року, проведеного судовим експертом Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Процик О. М., підписи в рядках «підпис» в графах «Орендодавець» в договорі № 153 оренди землі від 04 квітня 2009 року та в акті прийому-передачі земельної ділянки в оренду, укладений 19 вересня 2012 року, (додаток до договору оренди землі №153 від 04 квітня 2009 року) в акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості ) (додаток до договору оренди землі №153 від 04 квітня 2009 року) - виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням автентичного (справжнього) підпису ОСОБА_2 .
Із відомостей на реалізацію с/г продукції від 05 жовтня 2009 року, 05 жовтня 2012 року, 05 серпня 2013 року, 04 вересня 2014 року, 21 серпня 2015 року, відомості на виплату грошей № 208 від 21 липня 2016 року, вбачається, що позивач ОСОБА_2 отримувала пшеницю та грошові виплати за договором оренди землі № 114 від 04 квітня 2008 року, № 153-К від 04 квітня 2008 року(а.с.29-39).
Із додаткової угоди № 1 до договору оренди землі № 153 від 04 квітня 2008 року, укладеної 30 травня 2016 року, вбачається, що в п. 4.1 договору внесено зміни.
05 вересня 2019 року на підставі ухвали Горохівського районного суду Волинської області від 13 червня 2019 року до суду надійшов висновок експерта № 3427 криміналістичної судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 155/182/18, проведеної 27 серпня 2019 року судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Кучинською В. О., згідно якого підписи від імені ОСОБА_2 , розташовані в графі «Орендодавець» на двох примірниках договору оренди землі № 153 від 04 квітня 2009 року, виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_2 , розташований в графі «Орендодавець» в додатковій угоді № 1 до договору оренди землі № 153 від 04 квітня 2008 року від 30 травня 2016 року та підписи від імені ОСОБА_2 розташовані в графі «Орендодавець» на двох примірниках договору оренди землі № 153 від 04 квітня 2009 року, виконані різними особами (а.с.133-135).
З огляду на те, що позивач ОСОБА_2 не підписувала спірного договору, з істотними умовами цього договору не погоджувалась, тому правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі та застосування наслідків недійсності правочину суд відмовив.
У цій частині рішення суду відповідачем не оскаржується.
При цьому відповідач не погоджується із висновками суду щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації спірного договору оренди та заборони йому вчиняти будь-які дії та сільськогосподарські роботи на належній позивачу земельній ділянці.
Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов'язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.
У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред'явлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (п. 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (п. 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (п. 81), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (п. 97).
Власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв'язку з фактичним використанням земельної ділянки.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
У п. 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження №14-436цс19) визначено, що «відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (п. 6.30 постанови від 02 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (п. 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі №669/927/16-ц).
У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що: «реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою. Отже, реєстрація права оренди товариства з обмеженою відповідальністю на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди власником земельної ділянки фактично не підписувався, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права».
Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як визначено ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Встановивши, що договір оренди землі від 04 квітня 2009 року є неукладеним, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про скасування державної реєстрації спірного договору оренди землі, яка проведена 22 серпня 2017 року, що є ефективним способом захисту порушеного права та заборону відповідачу вчиняти будь-які дії та сільськогосподарські роботи на спірній земельній ділянці.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про часткове задоволення позову ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги відповідача ТОВ «Волинь Агро» про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом скасування державної реєстрації оренди спірної земельної ділянки є неефективним, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються встановленими судом у цій справі обставинами, а також висновками Верховного Суду, які викладені у постановах від 05 серпня 2020 року у справі №125/702/17 та від 19 серпня 2020 року у справі № 358/815/17.
Покликання відповідача в апеляційній скарзі на невідповідність рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення ним норм матеріального права, не спростовують правильних висновків суду, а є його власним суб'єктивним тлумаченням норм права та обставин справи і не впливають на законність оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» залишити без задоволення.
Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 25 лютого 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: