Справа №:757/31502/20
Провадження №: 1-кп/755/200/21
"26" серпня 2021 р. м.Київ
Дніпровський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим у кримінальному провадженні №22019000000000215 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, освіта вища, військовозобов'язаного, розлученого, маючого малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Берислав Херсонської області, громадянина України, освіта середня, працюючого директором ТОВ «Левіафан», не військовозобов'язаного, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого:
07.10.2014 року вироком Корабельного районного суду м.Миколаєва за ч.4, 5 ст.27, ч.2 ст.15, п.п.11, 12 ч.2 ст.115 КК України до 10 років позбавлення волі, за ч.1 ст.14, п.п.11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 6 років позбавлення волі, за ч.4, 5 ст.27, п.п.11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України до 11 років позбавлення волі, за ч.1 ст.263 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України - остаточно до 12 років позбавлення волі,
за обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.121 КК України,-
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілих адвоката ОСОБА_6 ,
захисників адвокатів ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8
ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11
обвинувачених ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
І. Суть питання, що вирішується.
В провадженні Дніпровського районного суду м.Києва на стадії судового розгляду (дослідження доказів сторони обвинувачення відповідно до визначеного судом обсягу та встановленого порядку) перебуває дане кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №22019000000000215 від 12.07.2019 року, відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.121 КК України (справа №757/31502/20, провадження №1-кп/755/200/21).
Ухвалою суду від 30.06.2021 року в задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було відмовлено, а клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених під вартою - задоволено і продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожному окремо, в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 28 серпня 2021 року включно без визначення розміру застави.
Згідно з абзацом другим частини 3 ст.331 КПК України на суд покладено обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
ІІ. Позиція і клопотання учасників судового провадження.
1.Клопотання прокурора.
В даному судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 подав суду письмові клопотання про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою без визначення розміру застави з додатками (окремо щодо кожного).
У клопотаннях прокурор зазначає, що, на його думку, досліджені в судовому засіданні письмові матеріали та показання, надані свідками, вказують на обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , законність повідомлення їм про підозру, відповідність вказаних повідомлень про підозру вимогам КПК України, наявність та реальність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зазначених у клопотаннях про продовження строку тримання під вартою кожного із обвинувачених.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм злочину, на думку прокурора, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, отриманими за результатами проведення процесуальних, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, а причетність обвинувачених до вчинення злочину є вірогідною і достатньою для застосування щодо них обмежувальних заходів, що відповідає практиці та позиції ЄСПЛ, згідно якої факти, які викликають підозру не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, а також те, що обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Прокурор вважає, що показання, надані суду свідками, та вже досліджені судом матеріали повністю узгоджуються між собою, доповнюють та підтверджують один одного, що свідчить про їх достовірність і правдивість.
На думку прокурора, ризики, передбачені ст.177 КПК України, а також обставини, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу, на даний час продовжують мати місце, а також виникли і нові обставини, що підтверджують наявність ризиків, про які він зазначав раніше.
Прокурор вважає, що продовжує існувати ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_3 вчиняв залякування та погрози свідкам, які давали викривальні покази щодо нього, що свідчить також і про наявність ризику незаконного впливу на свідків.
Зокрема, допитані судом свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтвердили суду отримання погроз їхньому життю та здоров'ю, а також їхніх рідних з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за надання викривальних показів щодо останніх. Цими свідками повідомлено і раніше невідомі обставини незаконного впливу на них з боку обвинувачених.
Отже, на думку прокурора, з боку обвинувачених наявні ризики незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, що мало місце під час досудового розслідування, коли відбувалися погрози свідкам ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 після надання ними показань проти ОСОБА_3 , про що вони підтвердили і під час допиту в судовому засіданні, а також коли обвинувачений ОСОБА_4 намагався вплинути шляхом підкупу на показання свідка ОСОБА_13 .
Про існування ризику переховування від суду, на думку прокурора, свідчить і те, що обвинувачений ОСОБА_3 під час досудового розслідування не з'являвся до суду, внаслідок чого до нього було застосовано примусовий привід. Вказане, крім іншого, стало підставою для зміни слідчим суддею запобіжного заходу обвинуваченому із застави на тримання під вартою. Дана ухвала була переглянута судом апеляційної інстанції та залишена без змін.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 , як зазначено у клопотанні прокурора, з 19.08.2018 року, дізнавшись про затримання виконавців та організатора злочину відносно ОСОБА_15 , переховувався від органу досудового розслідування за межами України до моменту його фізичного затримання правоохоронними органами Республіки Болгарія, де він проживав за підробленими документами і зі зміненою зовнішністю, що тривалий час унеможливлювало його ідентифікацію правоохоронними органами Республіки Болгарія, ідентифікація його особи відбулася лише за відбитками пальців.
Також прокурор зазначає, що допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що контактував з особами, що мають відношення до правоохоронних органів, які допомагали йому здійснювати переховування від органу досудового розслідування та попередили його про можливе затримання під час його перебування на території Республіки Болгарія.
Під час проведення досудового розслідування 07.05.2019 року ОСОБА_4 було оголошено в розшук, 20.05.2019 року - Шевченківським судом м.Києва йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому, 24.01.2020 року його затримано на території Республіки Болгарії та арештовано судом у м.Бургас за запитом Офісу Генерального прокурора, яке залишено без змін Апеляційним судом м.Бургас. Після цього ОСОБА_4 було фактично видано Україні.
Також прокурор звертає увагу на те, що під час допиту обвинуваченого ОСОБА_4 , який тривав впродовж трьох судових засідань, останній неодноразово змінював відповіді на одні й ті ж самі запитання. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 безпосередньо підтвердив усі зустрічі, які відбувались із свідком ОСОБА_13 в офісі та вдома в останнього, а також підтвердив те, що він безпосередньо передавав грошові кошти ОСОБА_16 , за допомогою яких в подальшому останній переховувався від органів досудового розслідування. В одному з судових засідань обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив і факт спілкування з ОСОБА_13 через декілька днів після вчинення нападу на ОСОБА_15 , вказував на те, що вважає себе, як і ОСОБА_13 співучасником цього нападу, але в подальшому заперечував власні покази.
Прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_4 під час відповідей на питання прокурора у першому судовому засіданні повідомив про те, що користувався переносним вай-фай роутером на території України, клав його в автомобілі і вказав де саме він там лежав, проте в подальшому показав, що користувався роутером лише на території Республіки Болгарія.
Крім цього, на думку прокурора, обвинувачений ОСОБА_4 надав суду протирічні показання з приводу його відносин з іншим обвинуваченим ОСОБА_3 , який спочатку стверджував, що знав обвинуваченого ОСОБА_3 лише як голову Херсонської обласної ради, а в подальшому розповідав про те, що вони приятелювали родинами, товаришували та тісно спілкувалися їх дружини. Таким чином, на думку прокурора, обвинувачений ОСОБА_4 намагається своїми показами ввести суд в оману.
Прокурор вважає, що з метою забезпечення кримінального провадження та виконання обвинуваченими ОСОБА_3 і ОСОБА_4 покладених на них обов'язків, є необхідність у застосуванні до них запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою з метою уникнення ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України з боку обвинуваченого ОСОБА_3 , та передбачених п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України - з боку обвинуваченого ОСОБА_4 .
При вирішенні клопотань прокурор просить врахувати і те, що ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення особливо тяжкого злочину проти життя і здоров'я особи, судимість за який не знята і не погашена у встановленому законом порядку.
Приймаючи до уваги викладене, характер інкримінованого злочину та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, наявність підстав вважати, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можуть вчинити дії, що містять ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, з метою запобігання вказаним ризикам, на думку прокурора об'єктивно необхідним є продовження застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, на думку прокурора, вік обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , стан їх здоров'я, соціальні зв'язки дозволяють їм ефективно переховуватися від суду за межами України, що унеможливить розгляд судом кримінального провадження, і будь-яких даних про неможливість перебування обох обвинувачених під вартою за станом здоров'я як в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду отримано не було.
Більш того, надані в даному засіданні стороною захисту документи підтверджують надання обвинуваченим в умовах слідчого ізолятору необхідної медичної допомоги та проведення необхідних медичних обстежень поза його межами, на що звертає увагу суд у чисельних ухвалах, постановлених за результатами розгляду клопотань сторони захисту.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку інкримінованих обвинуваченим протиправних діянь, прокурор вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тому просить суд з метою забезпечення виконання покладених на них процесуальних обов'язків та забезпечення розгляду кримінального провадження продовжити строк тримання їх під вартою на шістдесят днів без визначення розміру застави.
2.Клопотання сторони захисту.
2.1. Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_7 подав до суду письмове клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на заставу у розмірі, визначеному судом.
На думку захисника, на даний час виникли обставини, які зумовлюють необхідність зміни запобіжного заходу на такий, що не пов'язаний із триманням під вартою, оскільки зазначені раніше в клопотаннях прокурора і ухвалах суду про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики на даний час відпали та рівень обґрунтованості підозри зменшився нижче порогу, який є достатнім для тримання особи під вартою.
Захисник зазначає, що на даній стадії дослідження доказів прокурора стало очевидним, що підозра перестала бути обґрунтованою, оскільки допитані вже в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 не дали свідчень проти обвинуваченого ОСОБА_3 , та загалом їх покази є недопустимими доказами, оскільки є нічим не підтвердженими показами з чужих слів. Всі інші докази сторони обвинувачення стосуються або можливого мотиву, або ж є характеризуючими матеріалами. Навіть якщо ці докази доведуть неприязне ставлення обвинуваченого ОСОБА_3 до потерпілої ОСОБА_15 (що не відповідає дійсності), а також знайомство обвинуваченого ОСОБА_3 із «кримінальним світом» (що теж не відповідає дійсності), то в сукупності такі докази ну утворюють обґрунтованості підозри.
Щодо ризиків, зазначених прокурором, захисник вказує на те, що, під час розгляду слідчим суддею клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 не відмовлявся від явки до суду, а настали обставини, передбачені п.5 ч.1 ст.138 КПК України, оскільки обвинувачений був госпіталізований до медичного закладу, лікарі якого повідомили про неможливість його переміщення через загрозу здоров'ю.
З матеріалів розгляду слідчим суддею клопотання прокурора про зміну обвинуваченому запобіжного заходу вбачається, що ОСОБА_3 не викликався у встановленому законом порядку в судове засідання, оскільки взагалі відсутня повістка чи будь-який інший доказ його виклику, тому, на думку захисника, підстав для застосування примусового приводу у слідчого судді не було. За таких обставин попередні доводи прокурора про переховування ОСОБА_3 спростовуються.
Більш того, той факт що ОСОБА_3 перебував у лікарні і з'явився до суду на декілька днів пізніше, ніж було заплановано засідання, жодним чином не свідчить про те, що він будь-яким чином буде переховуватись від суду зараз.
Крім того, окремо захисник зазначає, що п.1 ч.1 ст.177 КПК України визначає ризиком саме «переховування від слідства та суду», а не ризик «неявки до суду». Із зазначених вище матеріалів провадження вбачається, що прокурор кожного моменту часу достеменно знав про те, де саме перебуває ОСОБА_3 , тобто жодного «переховування» не було і не могло бути. За таких обставин, на думку захисту, усі попередні доводи прокурора про переховування спростовуються.
Щодо ризику впливу на свідків з боку обвинуваченого ОСОБА_3 , захисник зазначає, що у разі доведення даного ризику прокурор має вручити відповідну підозру обвинуваченому і відсутність врученого повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні відповідних злочинів (тиск на свідків, готування до їх вбивства, тощо), незважаючи на внесення до ЄРДР відомостей за вказаними фактами, доводить, що насправді ОСОБА_3 не впливав на свідків. Зазначене, на думку захисника, підтвердив і допитаний судом свідок ОСОБА_17 , який під час досудового розслідування певний час був старшим слідчим у даному кримінальному провадженні.
Захисник просить суд врахувати і той факт, що ухвалами Київського апеляційного суду було скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва про затримання з метою приводу в частині виправлення описки, що, на думку захисника, свідчить про незаконність затримання ОСОБА_3 16.06.2020 о 21.00 годині.
В клопотанні захисник зазначає, що ОСОБА_3 перебуває під вартою з 12.06.2020 року, тобто понад один рік, прокурор, на його думку не наводить будь-яких нових доказів щодо того, що ризики продовжують існувати або що з'явилися нові ризики, а відповідно до практики ЄСПЛ ризики, встановлені під час обрання запобіжного заходу, завжди поступово зменшуються.
На думку захисника, судовий розгляд відносно ОСОБА_3 розглядається нерозумно довго, чим порушуються вимоги ст.5 Європейської конвенції, яка зобов'язує державу або звільнити особу з-під варти, або забезпечити їй швидкий суд. При цьому сам прокурор має доводити, що особу не можна звільнити з-під варти, а не особа має доводити, що виникли підстави для її звільнення.
Захисник вважає, що сукупність наданих доказів свідчить про те, що ОСОБА_3 взагалі не загрожує жодного покарання, оскільки немає доказів його причетності до вказаного злочину і його кваліфікація викликає сумніви.
Враховуючи вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 , міцність його соціальних зв'язків, бездоганну репутацію, відсутність судимостей, майновий стан та інші передбачені законом підстави і обставини, захисник вважає, що достатнім для забезпечення дотримання обвинуваченим ОСОБА_3 своїх процесуальних обов'язків запобіжним заходом є застава.
2.2. Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_9 також звернувся до суду з письмовим клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому в порядку ст.201 КПК України, в якому зазначає, що з моменту звільнення 16.02.2019 року обвинуваченого з-під варти у зв'язку з внесенням застави, він сумлінно виконував покладені на нього обов'язки.
На думку захисника, підозра є необґрунтованою та ґрунтується на припущеннях, ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків не підтверджені.
Захисник просить суд під час оцінки ризиків врахувати і значний розмір строку, проведеного обвинуваченим в умовах тримання під вартою, його стан здоров'я, а також практику ЄСПЛ з цього питання, згідно якої зі спливом часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. Разом із тим, судовий розгляд триває, та відповідно до принципу презумпції невинуватості, обвинувачений ОСОБА_3 вважається невинуватим до винесення вироку.
Окремо щодо стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 захисник звертає увагу суду на те, що зафіксовані в результаті діагностичного обстеження хронічні захворювання обвинуваченого в умовах тримання під вартою набувають гострої форми та викликають в останнього фізичні страждання.
Із урахуванням викладеного, захисник вважає, що на даному етапі кримінального провадження ризики, передбачені ст.177 КПК України, відсутні, а належну процесуальну поведінку обвинуваченого можна забезпечити застосуванням до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зокрема заставою.
2.3. Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_11 звернувся до суду з письмовим клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на менш суворий, ніж тримання під вартою, в якому зазначив, що на даний час існують підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 на більш м'який, ніж тримання під вартою, оскільки останній має тяжку хронічну патологію серцево-судинної системи.
У грудні 2020 року обвинувачений ОСОБА_4 перехворів на COVID-19. Згідно із інформацією МОЗ України та інформаційних статей, захворювання на СОVІD-19 залишає ускладнення серцево-судинної системи людини, що створює смертельну небезпеку для людей, які мають хронічні захворювання цієї системи.
Відповідно до проведеного 18.06.2021 року медичного обстеження на базі КНП «Олександрівська клінічна лікарня м.Києва», у обвинуваченого ОСОБА_4 зафіксовано погіршення стану його здоров'я, а саме зменшилась фракція викиду лівого шлуночка на 1 порівняно із минулим обстеженням, що мало місце 21.07.2020 року. Відповідно до рекомендацій сімейного лікаря обвинуваченого ОСОБА_4 , у останнього наявне погіршення стану здоров'я у зв'язку із перенесеним захворюванням на COVID-19 та рекомендовано пройти спеціалізоване медичне обстеження - коронографію. При цьому, на переконання сімейного лікаря, у випадку непроведення медичного обстеження та ненадання медичної допомоги, обвинувачений може померти.
Крім того, про необхідність надати обвинуваченому ОСОБА_4 медичну допомогу зазначалось у судових рішеннях різних інстанцій. Відповідно до листа Міністерства юстиції України, в умовах перебування ОСОБА_4 у місцях несвободи, на базі ЦОЗ ДКВС України йому неможливо провести коронографію.
Відповідно до листа ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України», медичне обстеження осіб, що перебувають у слідчих ізоляторах здійснюється у відповідності Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особи, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я №239/5/104 від 10 лютого 2012 року.
З листа КНП «Олександрівська клінічна лікарня м.Києва» вбачається, що на базі даного медичного закладу неможливо провести коронографію обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки останній перебуває у слідчому ізоляторі. Відповідно до листа ЕНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», обвинуваченому ОСОБА_4 неможливо провести коронаграфію, оскільки у даному медичному закладі відсутнє необхідне обладнання. Крім того, даний медичний заклад надає медичну допомогу тільки у невідкладних станах.
Таким чином, захисник вважає, що до тих пір, поки обвинувачений ОСОБА_4 буде перебувати під вартою, останньому неможливо провести необхідні медичні обстеження, а це, відповідно до висновків лікарів, може призвести до його смерті.
Крім того, на думку захисника, під час проведення судових засідань встановлені обставини, які спростовують висунуте ОСОБА_4 обвинувачення, оскільки покази, надані у судовому засіданні свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_18 , не підтверджуються іншими доказами, а тому на підставі таких показань неможливо встановлювати обставини. Також наявні обставини, які вказують на те, що вищевказані свідки надають неправдиві показання під тиском правоохоронних органів.
Окремо захисник зазначає, що обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_4 здійснено неуповноваженим на те органом, а отже у даній справі неможливо винести обвинувальний вирок, оскільки підозра ОСОБА_4 пред'явлена з грубим порушення вимог КПК України, а всі зібрані докази органом досудового розслідування є недопустимими доказами.
Таким чином, враховуючи явну недоведеність висунутого обвинувачення ОСОБА_4 , наявні ризики для його життя у випадку подальшого перебування в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор», на думку захисника наявні обставини, які вказують на необхідність зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, на такий, що не пов'язаний з обмеженням волі для проведення необхідного лікування та збереження його життя.
3. Позиція сторін щодо заявлених клопотань.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строків тримання обвинувачених під вартою, просив суд їх задовольнити. Проти задоволення клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні.
Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_6 клопотання прокурора підтримала, просила суд продовжити тримання обвинувачених під вартою, оскільки, на її думку, вже досліджені судом докази підтверджують обґрунтованість підозри та наявність ризиків, і лише такий запобіжний захід як тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та убезпечити від дійсних та реальних ризиків.
Крім того, подала до суду письмову позицію щодо клопотань про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в якій зазначила, що під час судових засідань 04.08.2021, 16.08.2021 та 25.08.2021 року відбувся допит обвинуваченого ОСОБА_4 , в ході якого останній дав покази, які варто сприймати критично та оцінювати як свідчення причетності обвинуваченого ОСОБА_4 до нападу на потерпілу ОСОБА_15 .
Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 у своїх показах не заперечував факту переховування від органів досудового розслідування під час його перебування на території Республіки Болгарія, а також повідомив про те, що він має нерухомість та бізнес в Іспанії, а його дружина досі перебуває закордоном, що також, на думку представника потерпілих, свідчить про існування ризику переховування від суду.
Крім того, у своїх показах обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив розмову, яка відбувалась за його участі в офісі свідка ОСОБА_13 , у тому ж складі, що підтверджували свідки, проте намагався перекласти усю відповідальність на свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , оскільки останні дали свідчення в судовому засіданні не на його користь. Обвинуваченим ОСОБА_4 було висловлено припущення, що всі учасники розмови там зібрались з якимись претензіями до ОСОБА_19 , тобто «не просто так». При цьому всі особи, незважаючи на те, що вони обговорювали незаконні дії щодо ОСОБА_19 , продовжили свою розмову в присутності обвинуваченого ОСОБА_4 , хоча останній начебто опинився там випадково.
Враховуючи викладене, представник потерпілих просила суд відмовити у задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим.
Захисники обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заперечували проти задоволення клопотання прокурора і продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили суд задовольнити їх клопотання та змінити ОСОБА_3 запобіжний захід на заставу, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Окремо захисник - адвокат ОСОБА_9 подав суду письмові заперечення на клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , в яких зазначив, що дане клопотання є необґрунтованим, незаконним та таким, що не підлягає задоволенню. На його думку, ризики, передбачені ст.177 КПК України та зазначені прокурором у клопотанні, не доведені належним чином, та відповідно до практики ЄСПЛ, з плином часу, проведеним під вартою, навіть доведені раніше ризики зменшуються або взагалі зникають. Виходячи зі змісту клопотання, на думку захисника, прокурор жодним чином не доводить неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, або встановлення розміру застави.
Обвинувачений ОСОБА_3 думку та клопотання своїх захисників підтримав, просив суд їх задовольнити, а в задоволенні, на його думку безпідставного, клопотання прокурора - відмовити.
Щодо клопотання прокурора відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обвинувачений ОСОБА_3 і його захисники покладалися на розсуд суду.
Захисники обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокати ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судовому засіданні заперечували проти клопотання прокурора про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою на менш суворий, ніж тримання під вартою, посилаючись на чисельні, на їх думку, процесуальні недоліки клопотання, його необґрунтованість та безпідставність. Просили суд змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на домашній арешт в межах території міста Києва, врахувавши тяжкий стан здоров'я обвинуваченого, який потребує лікування та тривалий час його перебування під вартою.
Окремо захисник - адвокат ОСОБА_10 подав суду письмові заперечення на клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки вважає зазначене клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У запереченнях захисник зазначає, що наразі судом досліджено письмові матеріали кримінального провадження та допитано ряд свідків, а тому сторона захисту вважає, що позиція сторони обвинувачення щодо невисокої вимоги до стандарту доказування обґрунтованості підозри не може бути застосованою на даній стадії судового розгляду. На думку захисника, на теперішній час відсутні будь-які докази, які б об'єктивно вказували на причетність обвинуваченого ОСОБА_4 до вказаного злочину.
Також захисник зазначає, що одних припущень слідчого та прокурора щодо наявності певних ризиків недостатньо для винесення судом рішення про обрання запобіжного заходу, кожен конкретний ризик має бути доведеним та обґрунтований доказами його існування, з наданням копій матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. Посилання органу досудового розслідування на той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 знаходився в розшуку, на думку сторони захисту, не може обґрунтовувати ризик можливого переховування від органу досудового розслідування. Обвинувачений ОСОБА_4 на законних підставах перетнув кордон України, виїзд за кордон був пов'язаний з сімейними обставинами.
Що стосується впливу на свідків, то жоден наявний свідок не вказує на обвинуваченого ОСОБА_4 як на особу, що має причетність до зазначених кримінальних правопорушень, тому і можливість, а головне - необхідність впливу на них, є припущенням органів досудового слідства, а не об'єктивною обставиною справи. Посилання на вплив на свідка ОСОБА_13 також є гіпотетичним припущенням, адже свідок не звертався до правоохоронних органів із відповідними заявами. Щодо тверджень зазначеного свідка з приводу впливу на нього обвинуваченого ОСОБА_4 під час їх перебування у ВЗДС СБУ м.Києва та Київської області, то сторона захисту вважає, що вони не заслуговують на увагу.
Окремо захисник зазначає, що стороною захисту неодноразово надавалися відомості до суду щодо стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 та необхідності його лікування поза межами слідчого ізолятору, через неможливість надати йому необхідне обстеження та лікування в умовах вищевказаної установи.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав своїх захисників, заперечуючи проти клопотання прокурора, просив суд змінити йому запобіжний захід на домашній арешт в межах міста Києва.
Щодо клопотань захисників обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу останньому, обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники просили суд їх задовольнити, відмовивши у задоволенні відповідного клопотання прокурора.
ІІІ. Положення закону, яким керувався суд.
За змістом ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Згідно з абзацом другим цієї ж частини ст.331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст.331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
2) поведінка учасників кримінального провадження;
3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою та заявлених сторонами клопотань судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.
ІV. Висновки та мотиви суду.
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши надані сторонами клопотання та заперечення з додатками, суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинувачених під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м'які запобіжні заходи, на думку суду, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, виходячи з наступного.
1. З матеріалів кримінального провадження №22019000000000215, клопотань прокурора та доданих до них матеріалів вбачається, що ухвалою суду від 30.06.2021 року в задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було відмовлено, а клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених під вартою - задоволено і продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожному окремо, в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 28 серпня 2021 року включно без визначення розміру застави.
Згідно з положеннями ч.2 ст.177, ст.197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
При цьому суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При вирішенні питання про доцільність продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує також, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує їм у разі визнання винними у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинувачених, ризик повторення чи продовження ними протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створюють обвинувачені.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, що спричинило смерть потерпілої, вчиненого способом, що має характер особливого мучення, з метою залякування потерпілої, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, який має підвищену суспільну небезпеку та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, судимість за яке не знята і не погашена у встановленому законом порядку, обвинувачений ОСОБА_3 - раніше не судимий.
Що стосується ризику втечі обвинувачених, то відповідно до практики ЄСПЛ такий ризик не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Так, у рішенні «Летельє проти Франції» ЄСПЛ визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Суд враховує, що під час досудового розслідування обрання обом обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було пов'язано з невиконанням ними процесуальних обов'язків в ході досудового розслідування.
Зокрема, з матеріалів клопотання вбачається, що в ході досудового розслідування даного кримінального провадження у зв'язку з порушенням обвинуваченим ОСОБА_3 під час дії запобіжного заходу у вигляді застави покладених на нього обов'язків та виникненням нових ризиків (незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні і вчинення іншого кримінального правопорушення) ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 19.06.2020 року йому було змінено запобіжний захід із застави на тримання під вартою.
Зазначена ухвала залишена без змін відповідною ухвалою суду апеляційної інстанції, тому твердження сторони захисту про незаконність вказаної ухвали слідчого судді не може бути предметом судового розгляду у цьому провадженні, оскільки процедура перегляду вказаного судового рішення в апеляційному порядку завершена та воно набрало законної сили.
Обвинувачений ОСОБА_4 під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні був оголошений у міжнародний розшук, затриманий на території Республіки Болгарія і арештований судом у м.Бургас за запитом Офісу Генерального прокурора, після чого виданий Україні.
На думку суду, зазначене свідчить про наявність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду та перешкоджання обох обвинувачених кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, на думку суду, матеріалами клопотання підтверджено наявність ризику впливу обвинувачених на свідків у даному кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення, що, в тому числі, стало підставою для обрання, зміни та продовження їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування та у судовому засіданні.
На даний час судом безпосередньо допитано чотирьох свідків сторони обвинувачення і, під час допиту в суді, свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтвердили суду отримання погроз їхньому життю та здоров'ю, а також їхніх рідних, за надання викривальних показів щодо обох обвинувачених.
З огляду на те, що усі свідки у цьому кримінальному провадженні, показання який суд має сприймати безпосередньо, ще не допитані, за наявності показань свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 і ОСОБА_13 про отримання зазначених погроз, на думку суду, з великою ймовірністю також існує ризик незаконного впливу на свідків, який не зменшився.
Висока ймовірність спроб кожного обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення пов'язана з існуванням ризику переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та тими фактичними обставинами кримінального правопорушення, які встановив під час досудового розслідування прокурор.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинувачених винуватими чи невинуватими у вчиненні злочину, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , дають підстави для висновку, що з боку обвинувачених наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні і наявність характеризуючих даних про особу обвинувачених, їх, на думку захисту, бездоганну процесуальну поведінку, не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.
Суд враховує, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, докази судом на даний час в повному обсязі не досліджені.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Суд враховує наявність у даному кримінальному провадженні зазначених вище обставин, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можливо вчинили певний злочин, оскільки перелік доказів, зібраних під час досудового розслідування, які прокурор запропонував суду дослідити на обґрунтування висунутого обвинувачення та викладених у клопотаннях прокурора, на думку суду, є вагомим, а більш детальну оцінку усім доказам суд надасть після їх безпосереднього дослідження на відповідній стадії судового розгляду.
2. Щодо права обвинувачених на доступ до апеляційного суду та апеляційне оскарження кожного судового рішення суд зазначає наступне.
При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою суд враховує, що право обвинувачених на доступ до апеляційного суду та апеляційне оскарження кожного судового рішення, у тому числі якими було продовжено строк тримання під вартою, було захищено основоположними гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та додатковим протоколом №7 до Конвенції, тому твердження захисту про зворотнє вважає необґрунтованими.
3. Окремо щодо стану здоров'я обвинувачених суд зазначає наступне.
При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою суд враховує, що неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров'я встановлюється у визначеному законом порядку, і будь-які належні докази, які б свідчили про те, що наявні у ОСОБА_3 і ОСОБА_4 хвороби унеможливлюють перебування їх під вартою, суду не надані і відповідні обмеження до обвинувачених застосовуються в передбаченому законом порядку згідно встановленої судової процесуальної процедури.
Крім того, протягом судового розгляду даного кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 скаржився на погане самопочуття, а захисники обох обвинувачених неодноразово заявляли клопотання щодо забезпечення належного медичного обстеження та лікування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вжиття заходів по захисту прав людини.
З урахуванням клопотань і пояснень сторін судом неодноразово вживалися відповідні заходи, передбачені чинним міжнародним та національним законодавством України, спрямовані на з'ясування стану здоров'я обвинувачених та забезпечення їх належного медичного обстеження та лікування, про що постановлялися відповідні ухвали суду та направлялися запити, згідно відповідей на які стан здоров'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на даний час розцінюється як задовільний та відповідає перебігу наявних хронічних захворювань; медичною допомогою забезпечені в межах можливості Київської міської медичної частини; за станом можуть приймати участь у судовому засіданні.
Крім того, надані в судовому засіданні 11.05.2021 року захисником - адвокатом ОСОБА_9 документи щодо медичного обстеження у березні 2021 року обвинуваченого ОСОБА_3 у приватному медичному закладі підтверджують надання обвинуваченому в умовах слідчого ізолятору необхідної медичної допомоги та проведення необхідних медичних обстежень поза його межами відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 року №239/5/104.
Також під час доставки для участі у судових засіданнях та перебування обвинуваченого ОСОБА_4 в приміщенні суду після отримання кожної скарги на погане самопочуття йому неодноразово викликалася бригада швидкої медичної допомоги, лікарі якої після обстеження надавали пояснення у судовому засіданні, згідно яких стан здоров'я обвинуваченого задовільний, відповідає наявності хронічних захворювань, і він може приймати участь у судовому засіданні. Після цього судові засідання, у тому числі за згодою обвинуваченого, були продовжені.
Таким чином, стан здоров'я обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час розгляду даного кримінального провадження не залишається поза увагою суду та кожного разу враховується при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, більш того, в межах наданих законом повноважень судом неодноразово вживалися відповідні заходи, передбачені чинним національним та міжнародним законодавством, спрямовані на з'ясування стану здоров'я обвинувачених та забезпечення їх належного медичного обстеження та лікування, про що постановлялися відповідні чисельні ухвали суду.
Із урахуванням викладеного, вжитих судом заходів по забезпеченню належного медичного обстеження та лікування обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , отриманої на запити та ухвали суду інформації, суд приходить до висновку про відсутність зазначених захисниками відповідних підстав для відмови в клопотанні прокурора і зміни запобіжного заходу, оскільки на даній стадії судового розгляду будь-які менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не можуть забезпечити уникнення дійсних і наявних ризиків та виконання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покладених на них процесуальних обов'язків, а тому клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченим запобіжного заходу задоволенню не підлягають.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до Положення про Державну установу «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.08.2020 №2724/5, серед іншого, здійснення відповідно до законодавства та в межах компетенції заходів щодо організації медичного забезпечення та контролю за станом здоров'я узятих під варту осіб - є основним завданням ЦОЗ ДКВС України, у структурі якого діють відокремлені структурні підрозділи - філії, до складу яких входять медичні частини, лікарняні заклади та фельдшерські пункти.
Організація надання екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та паліативної медичної допомоги узятим під варту особам, вивчення, оцінка і прогнозування показників їх стану здоров'я, взаємодія в межах компетенції з іншими закладами охорони здоров'я, а також органами і установами ДКВС України - є, серед іншого, функціями ЦОЗ ДКВС України.
ЦОЗ ДКВС України належить до сфери управління Міністерства юстиції України, його діяльність спрямовується і координується заступником Міністра юстиції України відповідно до розподілу обов'язків, і розгляд справ у спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Міністерства юстиції України, його посадових осіб, не належить до юрисдикції даного складу суду.
Окремо суд звертає увагу, що згідно ухвали суду від 25.06.2021 року, виходячи з норм чинного національного та міжнародного законодавства, враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на даний час продовжують утримуватися у ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, відповідно до наданих захисниками результатів медичних обстежень наявні рекомендації лікарів щодо необхідності проведення ОСОБА_4 коронаровентрикулографії, а ОСОБА_3 - консультацій невропатолога та нейрохірурга, можливих необхідних хірургічних операцій, кінезіотерапії, ЛФК, тощо, зі слів обвинувачених стан їх здоров'я не покращується, належна медична допомога не надається, суд вважав наявними правові підстави для задоволення клопотання сторони захисту та зобов'язання ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та Філію державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м.Києві та Київській області відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 року №239/5/104, забезпечити надання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 необхідної медичної допомоги (діагностику, лікування) з урахуванням наявних у них хронічних захворювань та рекомендацій лікарів.
На виконання вказаної ухвали суду від 25.06.2021 року листом Київської міської медичної частини ЦОЗ ДКВС України в м.Києві та Київській області від 05.07.2021 року, який надійшов до суду 19.07.2021 року, повідомлено наступне.
ОСОБА_4 в установі знаходиться на обліку у лікаря-терапевта Київської міської медичної частини (відповідно до наявної медичної документації) з діагнозом: Ішемічна хвороба серця: стенокардія напруги II ф.кл. Атеросклероз коронарних артерій (КВГ 2016, 2017 р.р.). Операції АКШ-2 та МКШ-1 (28.01.2016). Стентування коронарних судин (4 стента) (04.2017 та 08.2017). Серцева недостатність І ст. Рекомендовано продовжувати призначене планове консервативне лікування.
18.06.2021 ОСОБА_4 був направлений до Олександрівської клінічної лікарні відповідно до рекомендацій обраного сімейного лікаря ОСОБА_20 та листа Департаменту охорони здоров'я КМДА від 17.05.2021. При цьому від доставки до Олександрівської клінічної лікарні м. Києва ОСОБА_4 відмовлявся двічі та надав згоду на проведення консультації в умовах Олександрівської клінічної лікарні м.Києва лише на 18.06.2021.
В Олександрівській клінічній лікарні м.Києва ОСОБА_4 був консультований відповідними лікарями-фахівцями у присутності адвоката, діагноз: ІХС. Дифузний та постінфарктний (2015) кардіосклероз. АКШ-3 (26.01.2016) Стентування ОГ ЛКА (23.05.2016), стентування ДГI (17.06.2016). CH 0-І зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (57%). Кила білої лінії живота. Рекомендовано: проведення коронаровентрикулографії в плановому порядку.
Також, слід зазначити, що рекомендована коронаровентрикулографія ОСОБА_4 носить плановий характер та може бути виконана у будь-який довільний проміжок часу.
В подальшому ОСОБА_4 самостійно за медичною допомогою до працівників Київської міської медичної частини не звертався. Станом на 05.07.2021 стан здоров'я ОСОБА_4 розцінюється як задовільний.
ОСОБА_3 за час перебування в установі за медичною допомогою до лікарів Київської міської медичної частини не звертався.
У зв'язку із адвокатським зверненням консультований лікарем-терапевтом Київської міської медичної частини. За даними проведеної консультації встановлений діагноз: Гіпертонічна хвороба II ст., ризик 2, CH O. Правобічний отит, фаза нестійкої ремісії. Міопія? обох очей. Рекомендовано симптоматичне амбулаторне лікування та консультація лікаря офтальмолога у плановому порядку.
18.02.2021 консультований лікарем-невропатологом Київської міської медичної частини. За даними проведеної консультації встановлений діагноз: хронічна вертеброгенна люмбалгія на фоні поперекового остеохондрозу. Рекомендовано МРТ попереково-крижового відділу хребта.
06.04.2021 ОСОБА_3 в умовах ТОВ «Клініка «Медгарант» проведене МРТ лівого променево-зап'ястного суглобу, шийного відділу хребта, попереково-крижового відділу хребта, кульшових суглобів, грудного відділу хребта.
08.04.2021 повторно оглянутий лікарем-терапевтом Київської міської медичної частини, діагноз: Той же. Отримує симптоматичне лікування.
За даними проведених МРТ ОСОБА_3 08.04.2021 консультований лікарем-невропатологом Київської міської медичної частини. Діагноз: Множинні протрузії міжхребцевих дисків хребта, вторинним радикулярним синдромом. Хронічна вертеброгенно-базилярна недостатність, стадія субкомпенсації з помірним цефалгічним синдромом. Призначене симптоматичне амбулаторне лікування. Рекомендації щодо необхідності консультативної допомоги лікарем-нейрохірургом, лікарем-невропатологом Київської міської медичної частини не надавались.
30.06.2021 на виконання ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 25.06.2021 до Департаменту охорони здоров'я КМДА написаний лист з проханням сприяння в наданні ОСОБА_3 консультативної допомоги в умовах лікувальних закладів м. Києва, а саме проведення консультації лікарів невропатолога та нейрохірурга. Очікуємо на відповідь.
02.07.2021 на виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 29.09.2020 ОСОБА_3 планово консультований лікарем-офтальмологом Київської міської клінічної лікарні №9, діагноз: Гіперметропія слабкого ступеню обох очей. Рекомендовано: оптична корекція для близу.
У той же час, відповідно до нормативно-правових актів Міністерства юстиції України та МОЗ України ОСОБА_3 має право на вільний вибір обраного лікаря-фахівця, у тому числі лікаря-нейрохірурга. При цьому оплата послуг обраного лікаря-фахівця здійснюється ОСОБА_3 особисто або його родичами або законним представником.
Адміністрація ДУ «Київський слідчий ізолятор» та Київської міської медичної частини не заперечує щодо надання консультативної допомоги ОСОБА_3 обраним лікарем-фахівцем на території ДУ «Київський слідчий ізолятор».
На даний час стан здоров'я ОСОБА_3 стабільний, задовільний та відповідає перебігу наявного хронічного захворювання.
Окрім цього, на виконання вказаної ухвали суду 21.07.2021 року до суду надійшов лист ЦОЗ ДКВС України в м.Києві та Київській області від 20.07.2021 року, зміст якого в цілому відповідає зазначеному вище змісту листа Київської міської медичної частини ЦОЗ ДКВС України в м.Києві та Київській області від 05.07.2021 року, а також у ньому додатково зазначено, що рекомендована обвинуваченому ОСОБА_4 коронаровентрикулографія відноситься до переліку платних медичних послуг, та носить плановий характер, може бути виконана у будь-який довільний проміжок часу за рахунок особистих коштів засудженого, коштів близьких родичів, або інших осіб.
В даному судовому засіданні захисник надав суду документи, підтверджуючі вжиття з боку сторони захисту вичерпних заходів для проведення рекомендованої лікарями обвинуваченому ОСОБА_4 коронаровентрикулографії.
Згідно пояснень обвинуваченого ОСОБА_4 протягом тривалого часу, незважаючи на рекомендації лікарів, вказане медичне обстеження йому так і не проведено, стан його здоров'я погіршується, тому є необхідність у негайному проведенні коронаровентрикулографії з метою визначення подальшого лікування.
Крім того, згідно пояснень обвинуваченого ОСОБА_3 після відповідних консультацій лікарів, він почав приймати призначені ліки, однак стан його здоров'я не покращився і є необхідність у проведенні негайних повторних консультацій невропатолога та нейрохірурга.
Положення Конституції України, згідно з якими людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3); ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню (ст.28); кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст.55); кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст.68) знайшли своє втілення у статті 11 КПК України.
Зокрема, вимогами статті 11 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність. Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження.
Загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини передбачені ст.206 КПК України, відповідно до ч.6 якої, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі, слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я ув'язнених, яке має адекватно охоронятись.
Відповідно до п.135 Рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ) у справі «Кушнір проти України» від 11.03.2014 року (заява № 42184/09), Суд зазначає, що влада повинна забезпечити всеосяжне спостереження за станом здоров'я затриманого та його лікування під час перебування під вартою, своєчасні і правильні діагнози й лікування та, якщо цього вимагає медичний стан ув'язненого, регулярний і систематичний контроль і всебічну терапію, спрямовану, по можливості, на лікування захворювань затриманого або запобігання їх загостренню, а не на усунення симптомів. Влада повинна також показати, що були створені всі необхідні умови для призначеного лікування. У той самий час при оцінці адекватності лікування слід керуватися перевіркою на належне старання, бо зобов'язання держави надати лікування важко хворому затриманому є зобов'язанням дії, а не зобов'язанням результату.
Пунктом 66 рішення ЄСПЛ у справі «Барило проти України» від 16.05.2013 року (заява №9607/06) Суд також зазначає, лише той факт, що ув'язненого оглянув лікар та призначив певний вид лікування, автоматично не може привести до висновку, що медична допомога була достатньою.
Органи влади мають забезпечити повну фіксацію стану здоров'я особи, яка тримається під вартою, та лікування, яке ця особа отримувала під час перебування під вартою чи позбавлення свободи; забезпечити своєчасність та правильність діагнозів та догляду; а також, у разі необхідності та залежно від характеру захворювання, забезпечити регулярний та систематичний нагляд, який включає в себе всебічний план лікування, що має бути спрямований на лікування захворювань ув'язненого та запобігання їх погіршення, а не на усунення симптомів. Державну органи також повинні довести, що були створені умови, необхідні для призначеного лікування, щоб це лікування було дійсно отримано.
Викладені в рішеннях Європейського суду з прав людини вимоги, є такими, що підлягають обов'язковому застосуванню відповідними державними інституціями, в тому числі для забезпечення належного медичного обстеження та лікування будь-якої особи, яка тримається під вартою, тобто знаходиться під юрисдикцією держави.
Таким чином, виходячи з норм чинного національного та міжнародного законодавства, враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на даний час продовжують утримуватися у ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, відповідно до наданих захисниками результатів медичних обстежень вже тривалий час наявні рекомендації лікарів щодо необхідності проведення ОСОБА_4 коронаровентрикулографії, а ОСОБА_3 - консультацій невропатолога та нейрохірурга, зі слів обвинувачених стан їх здоров'я не покращується, належна медична допомога не надається, суд вважає наявними правові підстави для зобов'язання ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та Філії державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м.Києві та Київській області відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 року №239/5/104:
- забезпечити негайне проведення обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідної за рекомендаціями лікарів відповідно до наявної медичної документації коронаровентрикулографії,
- забезпечити негайне проведення обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендованих лікарями із урахуванням наявних у нього хронічних захворювань консультацій невропатолога та нейрохірурга.
Враховуючи, що на необхідність у проведенні вказаних рекомендованих лікарями медичних досліджень та консультацій суд звертає увагу у відповідних ухвалах не вперше, є підстави для встановлення строку для їх проведення з метою належного забезпечення прав обвинувачених та передбаченого міжнародним та національним законодавством обов'язку держави захищати фізичне здоров'я ув'язнених, яке має адекватно охоронятись.
4. Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.
Згідно практики Європейського суду з прав людини відмова у звільненні з-під варти під заставу може бути обґрунтованою і особа має утримуватися під вартою без визначення розміру застави, якщо його звільнення потягне реальну небезпеку спричинення шкоди у зв'язку з виникненням однієї з підстав для тримання під вартою; якщо введення умов звільнення під заставу чи інших розумних профілактичних заходів не може усунути цю небезпеку чи знизити її до рівня, при якому тримання особи під вартою стане безпідставним.
При постановленні даної ухвали про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи практику ЄСПЛ з цього питання, зазначені вище підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, а також те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочину, що спричинив смерть потерпілої, вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вказаний альтернативний запобіжний захід, на думку суду, на даний час не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинувачених та запобігти наявним і дійсним ризикам.
5. Щодо розумності строку тримання обвинувачених під вартою та строків розгляду даного кримінального провадження, суд зазначає наступне.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці і законність тримання під вартою необхідно оцінювати виходячи з особливостей конкретної справи.
Проте обрання строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст.5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п.70).
Відповідальність за дотримання розумних строків тримання обвинуваченого під вартою покладається, в першу чергу, на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п.100).
Суд звертає увагу на те, що незавершення до цього часу судового провадження у справі викликано її складністю, кількістю обвинувачених, великим обсягом доказів, які підлягають дослідженню (наразі судова справа налічує більше 90 томів), кількістю та поведінкою учасників судового провадження, обставинами справи тощо.
Суд вкотре наголошує, що вживаються усі передбачені законом заходи з метою дотримання розумних строків розгляду справи, обвинувачені у якій тримаються під вартою.
Гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, частково співпадають з гарантією, передбаченою пунктом 1 статті 6 Конвенції, і дійсно вимагають, щоб відносно особи, яка тримається під вартою, органи державної влади виявляли «особливу ретельність в ході провадження по справі», однак це не має гальмувати зусилля суду щодо відповідального виконання своїх завдань (рішення ЄСПЛ у справі «Херцегфальві проти Австрії», «Садегул Оздемір проти Туреччини»).
Таким чином, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які, на думку суду, є наявними і достатніми для продовження тримання обвинувачених під вартою, обставини, зазначені у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотань, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, як то застава, домашній арешт, особисте зобов'язання чи особиста порука, не можуть запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим відмовити, а клопотання прокурора - задовольнити та продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, без визначення розміру застави.
6. Щодо визначення місця попереднього ув'язнення обвинувачених в приміщенні ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України за адресою: м.Київ, вул.Дегтярівська, 13, суд зазначає наступне.
1. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 25.06.2021 року з урахуванням необхідності проведення відповідної перевірки наявності підстав та законності переведення обвинуваченого з ДУ «Київський слідчий ізолятор» в іншу установу, умов його утримання у вказаній установі, суд вважав за необхідне клопотання сторони захисту в цій частині задовольнити та зобов'язати керівника ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до завершення проведення перевірки підстав та законності переведення обвинуваченого ОСОБА_4 з ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до іншої установи та надання суду її висновків утримувати обвинуваченого ОСОБА_4 в приміщенні ДУ «Київський слідчий ізолятор» за адресою: м.Київ, вул.Дегтярівська, 13, в межах строку дії ухвали суду, якою було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вказана ухвала суду була скерована на виконання до Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України та до інших установ.
2. Згідно листа начальника другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, від 30.07.2021 року ухвалу суду від 25.06.2021 року було спрямовано для організації виконання до Територіального бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, після чого будь-якої іншої інформації про результати перевірки до суду не надходило.
3. 26 липня 2021 року до суду надійшов лист в.о. начальника ДУ «Бориспільська виправна колонія (№119)», яким повідомлено, що обвинувачений ОСОБА_4 прибув 23 червня 2021 року для подальшого тримання під вартою до дільниці слідчого ізолятора при ДУ «Бориспільська виправна колонія (№119)» за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Мартусівка, вул.Бориспільська, 1.
4. З наданого в судовому засіданні прокурором листа начальника Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах, вбачається, що Департаментом у межах компетенції опрацьовано рапорт прокурора відділу 10/1/1 ОСОБА_5 та ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 25.06.2021 у кримінальному провадженні від 12.07.2019 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.121 КК України.
Станом на 30.06.2021 Департаментом розпочато перевірку за фактами, викладеними у ухвалі суду. Направлено запит до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо прийнятого рішення про переведення ОСОБА_4 до дільниці СІЗО при ДУ «Бориспільська виправна колонія № 119» та надано доручення Київській обласній прокуратурі щодо перевірки обставин його перебування у зазначеній виправній установі.
Попередньо встановлено наступне.
У державній установі «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_4 тримається під вартою з 20.08.2020, на підставі ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 20.08.2020, переведений із Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України, де він тримався у період з 16.03.2020 по 20.08.2020.
Відповідно до наявної в установі інформації, за період тримання у слідчому ізоляторі ОСОБА_4 зарекомендував себе посередньо, стягнень та заохочень не має, на заходи режимного характеру реагує посередньо, соціально-корисні зв'язки підтримує шляхом отримання передач, до праці в умовах установи не залучається.
Згідно журналу прийому ув'язнених та засуджених з особистих питань, ОСОБА_4 за період перебування в установі з будь-якими заявами чи скаргами до адміністрації не звертався.
Відповідно до «Книги обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події в державній установі «Київський слідчий ізолятор» 20.08.2020 по прибуттю до установи з Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України в ув'язненого ОСОБА_4 було виявлено тілесні ушкодження, а саме: синці на внутрішніх поверхнях обох плечей. Зі слів ОСОБА_4 зазначені тілесні ушкодження він отримав з власної необережності, будь-яких претензій він ні до кого не має. Матеріали за цим фактом адміністрацією слідчого ізолятора направлені до Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві для перевірки та прийняття рішення.
В подальшому, за весь час перебування ув'язненого в установі випадків отримання (нанесення) йому тілесних ушкоджень не зафіксовано.
Відповідно до довідки від 29.06.2021, наданої адміністрацією Київського слідчого ізолятора, за час перебування в установі ОСОБА_4 тримався у камерних приміщеннях № 296 та № 251. Матеріально побутові та санітарні умови вказаних камер відповідають вимогам тримання, технічний стан задовільний.
До дільниці слідчого ізолятора при державній установі «Бориспільська виправна колонія №119» ОСОБА_4 переведений 23.06.2021 відповідно до наряду Департаменту з питань виконання кримінальних покарань № 5/3-12212/Pб від 18.06.2021 на підставі рішення начальника департаменту ОСОБА_21 , яким затверджено висновок перевірки відносно ув'язненого ОСОБА_4 від 09.06.2021, проведеної адміністрацією ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Відповідно до зазначеного висновку та матеріалів до нього ув'язненому ОСОБА_4 в умовах державної установи «Київський слідчий ізолятор» загрожує небезпека.
У зазначеній дільниці СІЗО ОСОБА_4 тримався з 23 по 25 червня та був повернутий до ДУ «Київський слідчий ізолятор» за рішенням Дніпровського районного суду м.Києва.
Відповідно до довідки адміністрації ДУ «Бориспільська виправна колонія №119» від 29.06.2021 за час перебування в установі ОСОБА_4 був забезпечений належними умовами тримання. Камера дільниці СІЗО, в якій ОСОБА_4 утримувався один, була забезпечена питною водою. Рівень природного та штучного освітлення достатній, регулярно проводилося прибирання, ув'язнений був забезпечений достатньою житловою площею. Скарг щодо неналежних умов тримання від ув'язненого ОСОБА_4 до установи не надходило. По прибуттю до установи та під час тримання будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 не було виявлено.
Будучи опитаним 29.06.2021 прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 в приміщенні ДУ «Київський слідчий ізолятор» будь-яких фактів застосування насильства чи неналежного поводження відносно нього з боку представників адміністрації чи інших ув'язнених за час перебування в установі не навiв, скарг на умови тримання не висловлював. Водночас не згідний з переведенням його до дільниці слідчого ізолятора при державній установі «Бориспільська виправна колонія №119 вважає, шо будь-яка яка небезпека у слідчому ізоляторі йому не загрожує і підстав для застосування щодо нього заходів забезпечення безпеки не вбачає.
На цей час перевірка продовжується і після надходження із суду до Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах витягу із журналу судового засідання, копій заяв, клопотань сторони захисту буде надано оцінку зібраним матеріалам, та прийнято відповідне рішення за вищевикладеними фактами.
При цьому будь-яких додатків до вказаного листа суду не надано.
5. 06.08.2021 року до суду надійшов лист першого заступника Міністра юстиції України з додатками, згідно якого МЮУ розглянуло ухвалу суду від 25.06.2021 року щодо можливого застосування насильства до обвинуваченого ОСОБА_4 у державній установі «Київський слідчий ізолятор», законності його переведення до іншої установи та надання відповідних документів, і в межах компетенції повідомляється наступне.
За результатами перевірки відомостей, викладених ухвалі суду інформація щодо застосування до ОСОБА_4 насильства під час тримання в державній установі «Київський слідчий ізолятор» не знайшла свого підтвердження.
Щодо підстав та законності переведення обвинуваченого з державної установи «Київський слідчий ізолятор» до державної установи «Бориспільська виправна колонія (№119)» інформуємо, що згідно з пунктами 1.3, 2.3 Положення про дільницю слідчого ізолятора на території виправної колонії, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання кримінальних покарань від 30.12.2003 № 280, дільниця є структурним підрозділом виправної колонії, створюється на базі капітально побудованих приміщень для тримання осіб, взятих під варту, та засуджених і розташовується в окремому ізольованому локальному секторі установи.
Особи, взяті під варту, та засуджені направляються до дільниць за нарядами територіальних органів управління Департаменту за місцем їх розташування на підставі вмотивованих рішень комісії з розподілу, які долучаються до їх особових справ.
Наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2018 № 2062/5 створено дільницю слідчого ізолятора в державній установі «Бориспільська виправна колонія (№119)».
Відповідно до наряду на переведення засудженого з однієї установи виконання покарань до іншої установи виконання покарань від 18.06.2021 № 5/3-12212/Pб на підставі рішення Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавленні волі, арешту та обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання щодо установ центрального регіону від 18.06.2021 № 2.1/20-2021 ув'язненого ОСОБА_4 переведено з державної установи «Київський слідчий ізолятор» до дільниці слідчого ізолятора при державній установі «Бориспільська виправна колонія (№119)».
З огляду на викладене обвинуваченого переведено до іншої установи у порядку та відповідно до законодавства.
Також в листі зазначається, що за час перебування ОСОБА_4 в установах виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України ув'язненого забезпечено належними умовами тримання та забезпечено його право на надання належної медичної допомоги.
Стан дотримання вимог законодавства в органах, установах виконання покарань слідчих ізоляторах перебуває на постійному контролі керівництва Міністерства юстиції України.
З наданих до листа МЮУ додатків, зокрема витягу з протоколу засідання Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду станови виконання покарань, місця відбування покарань особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання щодо установ центрального регіону (далі - Центральна комісія) №2.1/20-2021 від 18.06.2021 року, а також з наряду на переведення засудженого з однієї установи виконання покарань до іншої установи виконання покарань від 18.06.2021 року №5/3-12212/Рб вбачається, що обвинуваченого ОСОБА_4 було переведено з ДУ «Київський слідчий ізолятор» до ДУ «Бориспільська виправна колонія (№119)»на підставі рішення Центральної комісії від 18.06.2021 року для подальшого відбування покарання.
6. В даному судовому засіданні захисником надано отриманий на адвокатський запит протокол Центральної комісії №20 від 18.06.2021 року, з якого вбачається, що за результатами розгляду матеріалів ДУ «Київський слідчий ізолятор» щодо переведення ув'язненого до дільниці слідчого ізолятора при державній установі (№119) прийнято рішення про переведення ОСОБА_4 до ДУ «Бориспільська виправна колонія (№119)».
7. Враховуючи викладене, суд констатує, що до теперішнього часу у суду відсутні повні та достатні дані відповідних державних органів про підстави, і як наслідок, законність переведення обвинуваченого ОСОБА_4 з ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до іншої установи.
При цьому ОСОБА_4 наразі має статус обвинуваченого і не є особою, засудженою до будь-якого покарання, тому переведення його до ДУ «Бориспільська виправна колонія (№119)», як зазначено у вказаних вище документах «для подальшого відбування покарання», є незрозумілим.
Крім того, за вказаною вище інформацією Офісу Генерального прокурора відповідна перевірка законності переведення обвинуваченого ОСОБА_4 з ДУ «Київський слідчий ізолятор» до іншої установи наразі не завершена.
Разом з тим, відповідно до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань №280 від 30.12.2003 року, яким затверджено Положення про дільницю слідчого ізолятора на території виправної колонії, у разі направлення особи, взятої під варту, та засудженого до дільниці про це негайно, у встановленому порядку, інформується особа чи орган, у провадженні яких перебуває справа, а також родичі особи, взятої під варту, та засудженого.
Вказана вимога закону у передбачений строк виконана не була, інформація про переведення обвинуваченого ОСОБА_4 з ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до іншої установи надійшла до суду лише 26 липня 2021 року і лише з ДУ «Бориспільська виправна колонія (№119)», коли обвинувачений вже перебував у ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Порядок попереднього ув'язнення визначається цим Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України.
Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Як зазначено у статті 2 даного Закону метою попереднього ув'язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення.
Статтею 3 даного Закону визначено підстави для попереднього ув'язнення.
Зокрема, підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Згідно з вимогами статті 4 вказаного Закону установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання. Порядок і термін тримання осіб, взятих під варту, в ізоляторі тимчасового тримання, на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України визначаються законодавством України.
Враховуючи викладене, а також необхідність завершення проведення уповноваженими органами повної відповідної перевірки наявності підстав та законності переведення обвинуваченого ОСОБА_4 з ДУ «Київський слідчий ізолятор» в іншу установу, суд вважає за необхідне утримувати обвинувачених в приміщенні державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України за адресою: м.Київ, вул.Дегтярівська, 13, в межах строку дії даної ухвали суду.
Керуючись ст.ст.8-11, 17, 21-22, 26, 177-178, 181, 183, 206, 331, 369, 372КПК України, суд, -
В задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України,за адресою: м.Київ, вул.Дегтярівська, 13, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 24 жовтня 2021 року включно без визначення розміру застави.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України,за адресою: м.Київ, вул.Дегтярівська, 13, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 24 жовтня 2021 року включно без визначення розміру застави.
Зобов'язати ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та Філію державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м.Києві та Київській області відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 року №239/5/104:
- забезпечити негайне проведення обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідної за рекомендаціями лікарів відповідно до наявної медичної документації коронаровентрикулографії,
- забезпечити негайне проведення обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендованих лікарями із урахуванням наявних у нього хронічних захворювань консультацій невропатолога та нейрохірурга.
Про результати проведення зазначених медичних досліджень та консультацій лікарів повідомити суд в строк до 14 вересня 2021 року.
Ухвала в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Виконання ухвали в цій частині доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим, захисникам та направити начальникам ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, Філії державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м.Києві та Київській області для негайного виконання.
Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 15-00 годині 30 серпня 2021 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_1