Справа № 2-1404/11
номер провадження 6/695/143/21
30 серпня 2021 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Середи Л.В.
за участю секретаря - Оніщенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Золотоноша заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «СІТІ ФІНАНС» про заміну сторони виконавчого провадження, -
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду від 15.11.2011 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» було стягнуто кошти в сумі 7582.58 грн. та судовий збір у сумі 75.83 грн.
06.05.2020 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «СІТІ ФІНАНС» було укладено договір № GL6N714301 про відступлення прав вимоги.
У подальшому, 09.08.2021 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «СІТІ ФІНАНС» про заміну сторони стягувача - ПАТ КБ «Надра» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «СІТІ ФІНАНС».
В обґрунтування заяви зазначено, що на підставі договору № GL6N714301 про відступлення прав вимоги від 06.05.2020 відступило заявнику належне право вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 396п/14/2007-980 від 14.12.2007. Тому саме заявник є належним стягувачем з примусового виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.11.2011 року у справі № 2-1404/2011.
ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» явку свого представника у судове засідання не забезпечило, згідно із заявою просить здійснювати розгляд питання щодо заміни сторони виконавчого провадження за його відсутності.
Боржник у судове засідання не прибула, явку свого представника також не забезпечила, що згідно з ч. 3 ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України не перешкоджає вирішенню питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження, суд зазначає про таке.
Згідно з п.1, 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 442 ЦПК України).
Абзацом першим частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
З аналізу наведених норм вбачається, що у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до усталеної судової практики Європейського суду з прав людини судове та виконавче провадження є першою та другою ста-діями у загальному провадженні ( рішення у справі «Скордіно проти Іта-лії» («Scordino v. Italy»), № 36813/97). Виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справах «Сіка проти Словаччини» («Sika v. Slovak»), № 2132/02 від 13 червня 2006 року; «Ліпісвіцька проти України», заява № 11944/05, рішення від 12 травня 2011 року).
Згідно з статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 06 серпня 2020 року у справі № 2029/2-2180/11 (провадження № 61-4475св20), від 21.10.2020 року у справі № 2-2217/2010 (провадження № 61-4421св20), від 03.11.2020 року у справі № 436/7574/12 (провадження № 61-467св20).
З доданої до заяви копії договору № GL6N714301 про відступлення прав вимоги від 06.05.2020 вбачається, що ПАТ «КБ «Надра» відступило заявнику належне право вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 396п/14/2007-980 від 14.12.2007.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 наведено правовий висновок про те, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 74-79, 86 Господарського процесуального кодексу України (статті 77-82, 89 ЦПК України), тобто за перевірки та оцінки доказів, наданих в обґрунтування відповідної заяви, зокрема їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов'язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути дана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеній статтею 204 ЦК України.
Судом не встановлено, що укладений 06.05.2020 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «СІТІ ФІНАНС» договір № GL6N714301 про відступлення прав вимоги, зокрема щодо права вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 396п/14/2007-980 від 14.12.2007 оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним.
За таких обставин суд вважає, що заява ТОВ «ФК «СІТІ ФІГНАНС» про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.11.2011 у справі № 2-1404/2011 є обґрунтованою, та підлягає до задоволення.
На підставі зазначеного та керуючись
ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, суд -
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «СІТІ ФІНАНС» про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити повністю.
Замінити первісного стягувача ПАТ «Комерційний банк «Надра» (ідентифікаційний код юридичної особи 20025456) на правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансову компанію «СІТІ ФІНАНС» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41, код ЄДРПОУ 39508708, р/р НОМЕР_1 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» у м. Києві (МФО 380805) у виконавчому листі, виданому за рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області цивільній справі № 2-1404/2011 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 396п/14/2007-980 від 14.12.2007в сумі 7582.58 грн. та судового збіру в сумі 75.83 грн.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду в порядку та строки, передбачені ст.,ст. 353 -355 ЦПК України.
Головуючий: Середа Л.В.