Справа № 369/5773/21
Провадження № 2/369/4007/21
Іменем України
27.08.2021 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого- судді Янченка А.В.
за участю секретаря- Безкоровайної М.Л.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів,-
30.04.2021 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів в якому просить:
припинити з 27.07.2016 року стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, позивач посилається на наступне.
Так, 30.12.2003 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб у виконавчому комітеті Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 348.
У шлюбі у них народилася дитина - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.09.2016 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 27.07.2016 року.
Позивач зазначає, що з 26.11.2018 року неповнолітня донька ОСОБА_4 проживає разом з ним, що підтверджується актом від 26.11.2018 року, а тому вважає доведеним факт того, що спільна донька ОСОБА_4 знаходиться на його утриманні, внаслідок чого підстава для подальшого стягнення аліментів відпала.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 30.04.2021 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В.
Ухвалою суду від 05.05.2021 р. відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився, 27.08.2021 через канцелярію суду надіслав заяву, відповідно якої заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, а розгляд справи просив проводити за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.
За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи‚ вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 30.12.2003 р. між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у виконавчому комітеті Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 348.
Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, 15.04.2004 року, актовий запис № 115.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.12.2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.09.2016 року стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , - аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27 липня 2016 року.
Судом встановлено, що державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби 28.09.2016 року відкрито виконавче провадження № 52400553 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 27.07.2016 року.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У підпункті 1 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
З аналізу вказаних норм СК України вбачається, що право на отримання аліментів на утримання дитини має той із батьків, з ким проживає дитина.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоровя когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналогічна вимога кореспондується з положеннями ст.273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених устаттях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоровя когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст.273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст.273 СК України має на меті скасування їх присудження.
З аналізу вказаних статей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, позивач ОСОБА_3 посилається на те, що неповнолітня донька ОСОБА_4 з 26.11.2018 року проживає разом з ним та знаходиться на його утриманні, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.
Відповідно до наявних в матеріалах справи актів № 1/04-2036 та № 1/04-307 складених депутатами Вишневої міської ради Стельмащук Р.П. та Діловою О.С. встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на утриманні батька ОСОБА_3 , 1977 року народження.
Те, що донька проживає разом з батьком підтверджується довідкою № 355 від 29.04.2021 року видана виконавчим комітетом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним проживає донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що неповнолітня дитина проживає з батьком, беручи до уваги загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача ОСОБА_3 шляхом припинення примусового стягнення аліментів на користь відповідачки.
Що стосується вимог позивача про припинення стягнення аліментів з 27.07.2016, суд вважає, що вони не грунтуються на приписах закону, оскільки спірні правовідносини почали діяти з моменту звернення до суду, а тому позивач не позбавлений права звернутися до суду, у разі порушення своїх прав, з позовом про звільнення від сплати заборгованості по аліментам за вказаний період.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідачем відзиву щодо заявлених позовних вимог, будь-яких пояснень/заперечень щодо в спростування зазначеного позивачем, суду надано не було.
З таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів підлягають частковому задоволенню, в частині припинення стягнення аліментів з позивача на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи припинення стягнення з часу звернення до суду 30.04.2021 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
Крім того, суд вважає за необхідне на підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 121, 136, 140, 180, 188, 195-197 СК України, ст.ст. 14, 509, 598, 1212, 1215 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України , суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів - задовольнити частково.
Припинити з 30.04.2021 року стягнення аліментів з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27 липня 2016 року, присуджених на підставі рішення Києво- Святошинського районного суду Київської області від 26.08.2016 за виконавчим листом №369/6862/16-ц виданого 07.09.2016 року.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.В. Янченко