Провадження № 4-с/359/43/2021
Справа № 359/4348/21
Іменем України
25 серпня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючого судді Семенюти О.Ю.
за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,
представника скаржника Родинського С.О.,
стягувача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі справу за скаргою ОСОБА_2 на рішення державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Степів Ю.О. у виконавчому провадженні №66008765,
встановив:
1. Зміст доводів пред'явленої скарги.
02.08.2021 ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати, що виконавчий документ - судовий наказ від 22.06.2021, виданий Бориспільським міськрайонним судом Київської області по справі №359/4348/21 не відповідає вимогам ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження"; визнати постанову від 07.07.2021 державного виконавця Бориспільського МРВ ДВС ЦМУ МЮ України (м.Київ) щодо відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного судового наказу незаконною та зобов'язати державного виконавця по виконавчому провадженню №66008765 повернути цей виконавчий документ стягувачу ОСОБА_1 та закрити виконавче провадження №66008765.
Зазначив, що в судовому наказі суду відсутні дані щодо ідентифікаційного коду боржника ОСОБА_2 , що суперечить вимогам ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження". Також у заяві стягувача на відкриття виконавчого провадження відсутні необхідні відомості для такого відкриття. Отже, порушені права боржника, які слід відновити.
2. Ставлення сторін до скарги.
Представник скаржника ОСОБА_3 підтримав скаргу, просив задовольнити.
Стягувач ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення скарги, вважала, що судовий наказ виданий відповідно до чинного законодавства, підлягає до примусового виконання.
В судове засідання головний державний виконавець Степів Ю.О. не з'явилась, просила розгляд справи проводити без її участі, у задоволенні скарги відмовити. Посилалась на позицію Верховного Суду у справі №639/2561/18-ц від 24.12.2020 року, відповідно до якої відсутність у виконавчому документі рнокпп боржника не є підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання. Надала копію ВП №66008765.
3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
22 червня 2021 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області був виданий судовий наказ у справі №359/4348/21 (провадження № 2-н/359/750/2021) (а.с.10,41). Цим наказом було стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКППФО -не відомо, паспорт НОМЕР_1 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м.Києві 20.02.1998 р.) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКППФО - НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Бориспільським МВ ГУ МВС України в Київській області 11.06.2009р.) аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягувати від дня пред'явлення заяви до суду, тобто з 20 травня 2021 року, та до досягнення дітьми повноліття.
Також зазначено, що 22.06.2021 до суду надійшла довідка з Міністерства доходів та зборів, відповідно до якої надати РНОКППФО ОСОБА_2 не має можливості з причини: фізичну особу неможливо однозначно ідентифікувати.
07 липня 2021 року стягувач ОСОБА_1 подала заяву до Бориспільського МРВ ДВС ЦМУ МЮ України (м.Київ) про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-н/359/750/2021 (а.с.9,40).
07 липня 2021 року постановою головного державного виконавця Бориспільського МРВ ДВС ЦМУ МЮ України (м.Київ) Степів Ю.О. було відкрито виконавчого провадження №66008765 з виконання судового наказу №359/4348/21 (а.с. 8,43).
4. Норми права, якими керувався суд при розгляді скарги.
Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч.2,3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
У пункті 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18) зроблено висновок, що «згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання».
Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/7439/14-ц (провадження № 61-31681св18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі № 813/2125/16 (адміністративне провадження № К/9901/21841/18).
Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 487/3774/16-ц (провадження № 61-42083св18) зробив аналогічний висновок з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 21 травня 2014 року у справі № 6-45цс14.
У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-45цс14 визначено, що «вимоги до змісту виконавчого листа встановлені частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що потрібно зазначати у виконавчому листі індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи), а пунктом 6 частини першої статті 26 цього Закону встановлено, що у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам статті 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження. Разом з тим відповідно до пункту 3 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну. Отже, висновок суду касаційної інстанції про те, що відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, слід вважати передчасним».
Така правова позиції викладена і у постанові Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, , № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
5. Мотиви, якими керувався суд при розгляді скарги.
Таким чином, не зазначення у судовому наказі №359/4348/21 (провадження № 2-н/359/750/2021) відомостей щодо боржника (рнокпп) не є підставою для повернення державним виконавцем Бориспільського МРВ виконавчого документа без прийняття до виконання. Сам судовий наказ від 22.06.2021, виданий Бориспільським міськрайонним судом Київської області по справі №359/4348/21 відповідає вимогам ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження".
Зазначення стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження відомостей про рахунок стягувача, на який слід перераховувати кошти, є правом, а не обов'язком стягувача. Крім того, помилка у зазначенні стягувачем самого виконавчого документа (виконавчий лист, а не судовий наказ), та зазначення номеру провадження № 2-н/359/750/2021, а не номеру справи №359/4348/21 не призвело до порушень вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Головний державний виконавець Степів Ю.О. діяла відповідно до закону, в межах своїх повноважень і права скаржника не було порушено, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №66008765 є законною, підстав для повернення виконавчого документа стягувачу ОСОБА_1 та закриття виконавчого провадження №66008765 судом не встановлено. Отже, в задоволенні скарги ОСОБА_2 належить відмовити повністю.
Керуючись ст..ст. 258,259,260-261, 268,273,450-452 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні скарги ОСОБА_2 на рішення державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Степів Ю.О. у виконавчому провадженні №66008765 відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України. Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено 30 серпня 2021 року.
Суддя О.Ю. Семенюта