Справа № 338/390/15-ц
Провадження № 22-ц/4808/1277/21
Головуючий у 1 інстанції Круль І. В.
Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
30 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
за участю секретаря Єлісевич О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Малетина Андрія Ярославовича на ухвалу Богородчанського районного суду в складі судді Круль І.В., постановлену 02 липня 2021 року в смт. Богородчани Івано-Франківської області, у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
встановив :
Заочним рішенням Богородчанського районного суду від 23 січня 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Припинено право спільної сумісної власності на домоволодіння АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку у домоволодінні, що становить 69,2 кв.м, та за ОСОБА_2 на Ѕ частку у домоволодінні площею 86 кв.м з визначенням конкретних приміщень житлового будинку і господарських споруд сторонам. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки 18 465,00 грн грошової компенсації за відхилення від ідеальних часток та 72 397,00 грн вартості робіт по переобладнанню житлової кімнати. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ ідеальну частку земельної ділянки площею 0,25 га в с. Манява кадастровий номер 2620484801:01:001:0214.
30 червня 2021 року ОСОБА_2 подав заяву про перегляд заочного рішення, в обгрунтування якої зазначив, що перебував за кордоном та не був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи. Вважає, що суд необгрунтовано стягнув з нього грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки та вартість робіт по переобладнанню житлової кімнати у спірному будинку. Крім того, ОСОБА_1 заявлено до нього позов про втрату права на користування житловим приміщенням з тих підстав, що в ході виконання цієї частини рішення в рахунок погашення боргу вона зареєструвала за собою право власності на спірне будинковолодіння і земельну ділянку в цілому. Таким чином, його позбавлено частини спільно набутого ними в шлюбі нерухомого майна. Відтак просив переглянути заочне рішення та скасувати його.
Крім того, відповідачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт та заборонити ОСОБА_1 відчужувати спірні домоволодіння та земельну ділянку.
Заяву мотивовано тим, що будучи єдиним власником спірного майна позивачка в разі скасування заочного рішення може його відчужити до вирішення спору по суті. А тому невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання майбутнього рішення.
Ухвалою Богородчанського районного суду від 02 липня 2021 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Забезпечено пред'явлений ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позов про поділ спільного сумісного майна подружжя. Заборонено позивачці відчужувати домоволодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 та складається із житловолго будинку, господарських будівель і споруд, а також земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування цього домоволодіння, кадастровий номер 2620484801:01:001:0214.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності забезпечення позову, оскільки вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи. При цьому суд врахував докази належності нерухомого майна позивачці та дійшов висновку про часткове задоволення заяви.
Посилаючись на порушення норм процесуального права, представник ОСОБА_1 - адвокат Малетин А.Я. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду.
Вважає необґрунтованим висновок суду щодо забезпечення позову, оскільки з такою заявою звернувся відповідач. Натомість забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись. Суд, зазначивши, що метою вжиття заходів забезпечення позову є можливість запобігання продовженню дій, які можуть перешкодити вирішенню спору, не вказує які це саме дії. Апелянт також посилається на порушення оскаржуваною ухвалою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод через здійнення незаконного втручання у мирне володіння позивачкою майном. На його думку, за відсутності реальної загрози утруднення виконання судового рішення судом не дотримано балансу інтересів учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилається на законність та обґрунтованість ухвали суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що він як сторона у даній справі на підставі статті 149 ЦПК України мав право звернутись до суду з заявою про забезпечення позову. Більше того, така заява задоволена частково, судом тимчасово заборонено позивачу відчужувати спірне майно до вирішення справи по суті.
Крім того, ухвалою Богородчанського районного суду від 13 липня 2021 року задоволено його заяву про перегляд заочного рішення від 23 січня 2019 року та скасовано це рішення. Відтак вжиті заходи забезпечення позову вважає обгрунтованими, оскільки позивачка, ставши єдиним власником спірних домоволодіння і земельної ділянки на підставі скасованого заочного рішення може відчужити це майно. Тому не вжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання нового судового рішення про поділ спільного майна подружжя. На його думку, про це також свідчить і подана представником ОСОБА_1 апеляційна скарга, оскільки заборона відчуження не впливає на користування позивачкою житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами, а також земельною ділянкою.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник адвокат Малетин А.Я. доводи апеляційної скарги підтримали з викладених у ній мотивів.
ОСОБА_2 доводів апеляційної скарги не визнав, посилаючись на законність і обгрунтованість ухвали суду.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволенняз таких підстав.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положеннями частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Матеріалами справи підтверджується, що предметом судового спору (позову, що забезпечується) є поділ майна подружжя, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,25 га для його обслуговування.
Як вбачається з виділених матеріалів справи заочним рішенням Богородчанського районного суду від 23 січня 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ цього спільного сумісного майна подружжя.
Не погодившись з рішенням суду відповідач в червні 2021 року подав заяву про перегляд заочного рішення.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_2 просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні будинок та земельну ділянку. При цьому вказував, що позивачка зареєструвала в цілому за собою право власності на все нерухоме майно, в зв'язку з чим може його відчужити.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (частина 2 статті 149 Кодексу).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною 1 статті 150 ЦПК передбачено, що позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя цієї статті).
Відповідно до частин шостої-восьмої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Заходи забезпечення позову застосовуються виключно з метою гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім цього, як роз'яснено Верховним Судом України у пункті 10 указаної постанови заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, а відповідач фактично не позбавлений користуватись спірним майном за винятком відчуження такого.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
ОСОБА_2 в заяві про забезпечення позову посилався на те, що на розгляді в суді знаходиться цивільна справа №338/659/21 за позовом ОСОБА_1 до нього про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом. Вимоги мотивовані тим, що позивачка зареєструвала за собою право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 . Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Богородчанського районного суду від 07 червня 2021 року відкрито провадження у справі. Ухвалою цього ж суду від 12 серпня 2021 року провадження у ній зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 338/390/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Згідно витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, наданих заявником на підтвердження необхідності забезпечення позову, за ОСОБА_1 15 листопада 2019 року зареєстровано право власності на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , а 23 квітня 2021 року - на Ѕ частини земельної ділянки кадастровий номер 2620484801:01:001:0214 (а.с. 11-12). Докази того, що вона є єдиним власником спірного майна у виділених матеріалах справи відсутні.
Ухвалою Богородчанського районного суду від 13 липня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у справі №338/390/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя. Заочне рішення Богородчанського районного суду від 23 січня 2019 року у справі скасовано. Призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Вирішуючи питання про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд належним чином не обґрунтував необхідності вжиття таких заходів, не врахував, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, задля забезпечення позивачу реального та ефективного виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача.
Також поза увагою суду залишилося і те, що інститут забезпечення позову спрямований на захист прав та інтересів саме позивача, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили, а отже не може перешкоджати реалізації його прав.
Зазначене узгоджується з висновками висловленими в постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 1512/3763/2012.
Встановлено, що ОСОБА_2 не звертався до суду із зустрічним позовом щодо поділу майна подружжя, тому суд безпідставно застосував заходи забезпечення позову за його заявою, оскільки застосування таких заходів не направлено на захист прав та інтересів позивачки ОСОБА_1 . Натомість забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані, які б свідчили про можливі недобросовісні дії позивачки та наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Отже, ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони позивачці відчужувати домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 2620484801:01:001:0214 для його обслуговування, суд дійшов помилкового висновку про те, що заявником наведено достатні підстави для застосування вказаних заходів забезпечення позову.
Як передбачено пунктом 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими. Оскільки ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Малетина Андрія Ярославовича задовольнити.
Ухвалу Богородчанського районного суду від 02 липня 2021 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча Г.П. Мелінишин
Судді: О.В. Пнівчук
О.О. Томин
Повний текст постанови складено 30 серпня 2021 року