30 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/3543/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г.
розглянувши матеріали касаційної скарги Виконавчого комітету Одеської міської ради
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2021,
додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2021
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рузана-Плюс
до відповідача Виконавчого комітету Одеської міської ради
про стягнення 967 469,76 грн, -
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.03.2021 у справі
№ 916/3543/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Рузана-Плюс задоволені у повному обсязі.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 01.04.2021 заяву позивача про розподіл судових витрат по справі № 916/3543/20 задоволено частково; стягнуто з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рузана-Плюс судові витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 5 985,00 грн; в іншій частині заяви відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2021 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2021 у справі № 916/3543/20 залишено без змін, а апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради без задоволення.
16.07.2021 Виконавчого комітету Одеської міської ради подано через суд апеляційної інстанції до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2021, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у справі № 916/3543/20, в якій скаржник просить суд зупинити виконання та скасувати вищевказані судові рішення, ухвалити нове рішення яким у позові відмовити.
На підставі п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), супровідним листом № 916/3543/20/208/2021 від 21.07.2021 Південно-західний апеляційний господарський суд направив вказану касаційну скаргу разом з матеріалами справи № 916/3543/20 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи
№ 924/805/20 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого,
Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.08.2021.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/3543/20 за касаційною скаргою Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2021, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021, виходячи з наступного.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною 5 статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рузана-Плюс" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Виконавчого комітету Одеської міської ради про стягнення 967 469,76 грн безпідставно набуті кошти у грудні 2020.
У пункті 1 частини 1 статті 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 установлено у розмірі
2 102,00 грн.
Предметом позову у справі № 916/3543/20 є стягнення грошових коштів у сумі 967 469,76 грн, що становить менше п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 051 000,00 грн - станом на 2020 рік), а тому у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.
В той же час необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб скаржник - Виконавчий комітет Одеської міської ради обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. На думку скаржника у практиці Верховного Суду не вирішені питання які мають фундаментальне значення формування правозастосовчої практики, а саме: чи можуть бути стягнуті кошти (майно) на підставі статті 1212 ЦК України з особи, яка не отримувала кошти (майно) від іншої особи (потерпілого) та не зберігала їх; чи може бути вирішено питання про поворот виконання судового рішення у порядку нового позовного провадження шляхом прийняття судового рішення, обґрунтованого ст. 1212 ЦК України.
Вищевказані доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі № 916/3543/20 за касаційною скаргою Виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.03.2021 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду оцінює критично та вважає, що доводи касаційної скарги Виконавчого комітету Одеської міської ради про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не є належним чином обґрунтованими, а отже відсутні підстави для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі, з огляду на таке.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального такого обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Вказана касаційна скарга Виконавчого комітету Одеської міської ради не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом. Однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Виконавчого комітету Одеської міської ради немає.
З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі
№ 916/3543/20 за касаційною скаргою Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2021, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021, оскільки касаційна скарга подана на судові акти, що не підлягають касаційному оскарженню.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Одеської міської ради, клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, яке містяться у прохальній частині касаційної скарги, колегією суддів не розглядаються.
На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, пунктом 2 частини 3 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2021, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у справі № 916/3543/20.
2. Касаційну скаргу та додані до неї документи (у тому числі оригінал платіжного доручення № 481 від 14.07.2021 на суму 29 024,10 грн) повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.Г. Пєсков
Н.Г. Ткаченко