79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.08.2021 справа № 914/1633/21
місто Львів
За позовом: Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Супер Перспектива», м. Львів
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав», м. Київ
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватна організація «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» м. Київ
про стягнення 45895,50 грн
Суддя Щигельська О.І.
Секретар судового засідання: Демчук А.П.
Представники сторін
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи 1: не з'явився,
від третьої особи 2: не з'явився.
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд» не здійснювалось.
Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Супер Перспектива» про стягнення заборгованості за договором про правомірне використання №КБР-53/09/20-Н від 01.07.2020 року - 45895,50 грн, з яких 42032,64 грн основний борг, 745,22 грн 3% річних та 3117,64 грн індекс інфляції.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Щигельській О.І.
Ухвалою суду від 14.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 12.07.2021, за клопотанням позивача залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Громадську спілку «Українська ліга авторських та суміжних прав» та Приватну організація «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами».
Ухвалою суду від 12.07.2021 судове засідання відкладено на 09.08.2021.
Учасники справи явки повноважних представників в судове засідання 09.08.2021 не забезпечили, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання їх повідомлено належним чином.
Згідно відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта», копію ухвали суду від 12.07.2021, надіслану на адресу місцезнаходження Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав», вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02002, місто Київ, вулиця А. Аболмасова, будинок 5, група приміщень 57, офіс 10, відправлення вручено: за довіреністю 16.07.2021.
Згідно відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта», копію ухвали суду від 12.07.2021, надіслану на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Супер Перспектива», вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79020, Львівська обл., місто Львів, Вулиця Ю. Липи, будинок 12, квартира 9, відправлення вручено: особисто 27.07.2021.
Згідно відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта», копію ухвали суду від 12.07.2021, надіслану на адресу місцезнаходження Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав», вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02002, місто Київ, вулиця А. Аболмасова, будинок 5, група, прм. 57, офіс 7, відправлення вручено: за довіреністю 16.07.2021.
Згідно відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта», копію ухвали суду від 12.07.2021, надіслану на адресу місцезнаходження Приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами», вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02002, місто Київ, вулиця А. Аболмасова, будинок 5, група приміщень 57, офіс 1, відправлення вручено: за довіреністю 16.07.2021.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Аргументи позивача
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.09.2020 року відповідачем був укладений Договір №КБР-53/09/20-Н про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах. Однак відповідачем, взятих на себе зобов'язань за договором не виконано. Зазначене зумовило звернення Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про правомірне використання №КБР-53/09/20-Н від 01.07.2020 року - 45895,50 грн, з яких 42032,64 грн основний борг, 745,22 грн 3% річних та 3117,64 грн індексу інфляції.
Аргументи відповідача
Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.
Пояснення третьої особи-1
Третя особа-1 пояснень щодо позовних вимог не подала.
Пояснення третьої особи-1
Третя особа-2 пояснень щодо позовних вимог не подала.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
01.08.2020 між ТзОВ «Супер Перспектива» (користувач за договором, відповідач по справі), Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав» (суміжна організація за договором, третя особа-1 по справі), Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (авторська організація за договором, третя особа-2 по справі) та Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (ПО УЛАСП за договором, позивач по справі) укладено багатосторонній Договір № КБР-53/09/20-Н про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах.
Відповідно до вказаного Договору Суміжна Організація здійснює розширене колективне управління майновими правами суб'єктів суміжних прав та інших право власників в сфері суміжних прав та є акредитованою організацією колективного управління відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №912 від 29.05.2019, Авторська Організація здійснює управління (на колективній основі) майновими правами суб'єктів авторського права та інших правовласників в сфері авторського права а ПО УЛАСП виконує допоміжну функцію за цим Договором щодо поділу винагороди (роялті), яку сплачує Користувач - між репрезентативними організаціями, що управляють майновими правами відповідно до їх сфер діяльності.
Відповідно до преамбули Договору сторони уклали цей Договір з метою здійснення єдиних виплат за отримання дозволів на публічне виконання як об'єктів авторського права (творів), так і об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
Згідно п. 1.1. Договору користувач доручає ПО УЛАСП укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими Користувач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
На виконання умов Договору позивачем укладено Договір про надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав який є Додатком №1 до Основного Договору. Суд зазначає, що вказаний Договір не містить підпису представника Суміжної організації.
Також Договір про надання дозволу на використання об'єктів авторського прана та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права, який є Додатком №2 до Основного Договору.
Згідно з п.п. 4.1. та 4.2. Основного Договору Договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав оформлений у вигляді Додатку №1 до цього Договору і є його невід'ємною частиною. Договір про надання дозволу на використання об'єктів авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права оформлений у вигляді Додатку №2 до цього Договору і є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.1.2. Основного Договору сторони передбачили особливий порядок перерахування коштів від Користувача до Авторської Організації та Суміжної Організації, який при цьому не пов'язаний із жодними додатковими витратами з боку Користувача, а направлений на раціональний поділ роялті за напрямками оплати за використання об'єктів авторського праві та суміжних прав.
Розділом 3 Основного Договору сторони встановили, що Договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав укладається строком на І (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором. Договір про надання дозволу на використання авторського нрава та виплату винагороди за використання об'єктів авторського нрава укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором За Договорами, зазначеними в п. 3.1. та 3.2. Користувач здійснює оплату за і (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому Користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі також «Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові нрава») в розмірі, що зазначений в Додатку №3 до цього Договору (з урахуванням інших положень Договору) на рахунок ПО УЛАСП (Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»).
Позивач вказує, що відповідачем -ТОВ «Супер перспектива» не було виконано зобов'язання за договором, що зумовило звернення Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором про правомірне використання №КБР-53/09/20-Н від 01.07.2020 року - 45895,50 грн, з яких 42032,64 грн основний борг, 745,22 грн 3% річних та 3117,64 грн індекс інфляції.
Пунктом 5.1 Основного Договору сторони погодили, що у разі виникнення заборгованості Користувача за цим Договором (основним договором із додатками до нього) позов (позови) на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо Авторською Організацією до Користувача щодо Наявної у Користувача окремої заборгованості перед Авторською Організацією, окремо Суміжною Організацією до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Суміжною Організацією, а також у разі досягнення домовленості між Авторською Організацією та Суміжною Організацією ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з Користувача.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 цього Кодексу.
Статтею 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 421 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
Згідно із ч. 1 ст. 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України визначено, що об'єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій ст. 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
Статтею 45 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.
Згідно з ст. 47 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.
Статтею 1 ЗУ «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» надано визначення розширеному колективному управлінню, яке є колективним управлінням майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об'єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених ст. 12 цього Закону.
Згідно з п.5 ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» принципами діяльності організацій колективного управління є ефективне управління - організації колективного управління забезпечують збирання, розподіл та виплату доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб та лише з обґрунтованими витратами.
Частинами 6-7 ст. 5 ЗУ «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» передбачено, що правовласники мають право вилучати свої майнові права з управління організації колективного управління, крім випадків, передбачених цим Законом. Колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав здійснюється у виді добровільного, розширеного та обов'язкового колективного управління.
Відповідно до ч. 1ст. 12 ЗУ «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції:
1) укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав;
3) збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам;
4) звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація;
5) забезпечують ведення реєстру правовласників, реєстру об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, майновими правами щодо яких управляє організація;
6) здійснюють моніторинг правомірності використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління.
Згідно з ч. 3,5 ст. 12 ЗУ «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» організації колективного управління не мають права провадити підприємницьку діяльність і здійснюють лише господарську діяльність, що не має на меті одержання прибутку, з метою досягнення своїх статутних цілей. Розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами. Розширене колективне управління передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом. Розширене колективне управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно в таких сферах, зокрема: право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою.
Відповідно до частини 10 ст.5 цього ж Закону організації колективного управління не мають права: 1) використовувати в будь-який спосіб об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, майнові права щодо яких передані їм для управління на колективній основі; 2) доручати здійснення обов'язкового чи розширеного колективного управління на території України іншим організаціям колективного управління або третім особам.
Судом встановлено, що позивач не є організацією колективного управління авторськими та суміжними правами, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні.
Позивач є стороною колективного договору без спеціального статусу, а її права та обов'язки як сторони встановлені особами, що підписали договір. Зокрема відповідно до умов Основного Договору позивач виконує допоміжну щодо поділу винагороди (роялті), яку сплачує користувач - між репрезентативними організаціями, що управляють майновими правами відповідно до їх сфер діяльності.
Так, як вбачається із витягу із реєстру організацій колективного управління, (додаток № 3 до Порядку ведення Реєстру організацій колективного управління, що розміщений на офіційному веб-порталі та затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1741 від 20.11.2018), ГС «Спілка авторських і суміжних прав» є акредитованою організацією колективного управління, у сфері розширеного колективного управління «право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою» (наказ Мінекономрозвитку від 29.05.2019 № 912); строк акредитації - 3 роки, з 29.05.2019; дата включення до реєстру - 06.02.2019.
Таким чином, організація колективного управління, відповідно до акредитації, отриманої в порядку, що встановлений чинним законодавством здійснює, зокрема, розширене колективне управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав в сфері права на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою. Тобто має право на збір доходу (винагороди) від використання фонограм іншими особами в інтересах їх виконавців та виробників. Особи, що здійснюють використання таких фонограм, у свою чергу, зобов'язані укласти з акредитованою організацією колективного управління відповідний договір про використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до приписів ч. 3 ст. 20 Закону.
Враховуючи умови договору, відповідно до пункту 3.1 додатку № 1 до Договору - Користувач здійснює (на Території) використання в комерційній діяльності об'єктів суміжних прав шляхом їх публічного виконання, а Суміжна організація надає стосовно території користувачу на умовах, визначених ліцензійною угодою, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання об'єктів суміжних прав; Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) Суміжній організації у чіткій відповідності до умов Договору; відповідно до пункту 3.1 додатку № 2 до Договору - Користувач здійснює (на Території) використання в комерційній діяльності об'єктів авторського права шляхом їх публічного виконання, а Авторська організація надає стосовно території користувачу на умовах, визначених додатком № 2, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання об'єктів авторських прав; Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) Авторській організації у чіткій відповідності до умов основного Договору.
Отже, діяльність зі збору, розподілу та виплати правовласникам доходу від їх прав здійснюють Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" (Суміжна організація) та Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (Авторська організація).
При цьому, правом на подання позову про стягнення заборгованості з користувача (відповідача) Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" не наділена, оскільки в п. 5.1. Договору сторони передбачили, що у разі виникнення заборгованості користувача за цим договором (основним договором із додатками до нього) позов (позови) на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо Авторською організацією до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Авторською організацією, окремо Суміжною організацією до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Суміжною організацією, а також у разі досягнення домовленості між Авторською організацією та Суміжною організацією ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з користувача.
Тобто позов про стягнення заборгованості з відповідача за договором може бути поданий окремо приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (авторською організацією), Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав» (суміжною організацією) або спільний позов у разі досягнення домовленості між авторською організацією та суміжною організацією.
Однак, матеріали справи не містять доказів щодо врегулювання відносин між визначеними у наведеному пункті особами, в тому числі щодо уповноваження ПО "УЛАСП" на стягнення в судовому порядку заборгованості, яка існує у користувача (відповідача) перед Авторською організацією та Суміжною організацією.
Суд звертає увагу на п. п.1.1 Договору, згідно якого користувач доручає ПО "УЛАСП" укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими Користувач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
Таким чином, позивач уповноважений діяти в інтересах відповідача по укладенню договорів, а згідно з п. 3.5. Договору отриманий ПО «УЛАПС» від Користувача єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховувати ПО «УЛАПС» на рахунок Суміжної організації та на рахунок Авторської організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну організацію та Авторську організацію дотримуються ПО «УЛАПС» завжди в рівних частках ( 50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу Користувача має отримати Суміжна організація, а інші 50% Авторська організація.
Відтак у випадку несплати чи несвоєчасної сплати коштів порушуються права та інтереси Авторської організації чи Суміжної організації.
Як вбачається з договору № КБР- 53/09/20-Н від 01.09.2020 року про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах організацією, що здійснює розширене колективне управління майновими правами суб'єктів суміжних прав та інших право власників в сфері суміжних прав та є акредитованою організацією колективного управління відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №912 від 29.05.2019 є Громадська спілка «Українська Ліга Авторських Та Суміжних Прав».
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України « «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права або (і) суміжних прав» організації колективного управління здійснюють розподіл доходів від прав пропорційно до фактичного використання відповідних об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, яке визначається на підставі відомостей, отриманих від користувачів або в інший спосіб згідно з частиною четвертою статті 20 цього Закону.
В пункті 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» міститься наступне роз'яснення:
Суб'єкт авторських і (або) суміжних прав може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи частково.
До договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності в частині, не врегульованій спеціальними нормами, застосовуються загальні положення про правочини (глава 16 ЦК) та про договори (глави 52 та 53 ЦК).
Оскільки інститут ліцензійного договору передбачає надання дозволу на використання об'єктів права інтелектуальної власності, судам слід враховувати, що правоволодільцем можуть надаватись виключні, одиничні, невиключні ліцензії, а також ліцензії іншого виду, що не суперечить закону. При цьому права на використання твору, що надаються за ліцензійним договором, вважаються невиключними, якщо в договорі не передбачено надання виключних прав на використання твору (частина шоста статті 32 Закону, частина четверта статті 1109 ЦК).
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про авторські та суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Відповідно до статті 46 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав може доручити управління своїми майновими правами повіреному на підставі укладеного з ним договору-доручення. Здійснюючи управління майновими правами, ця особа діє у межах повноважень, переданих їй суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав.
В пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» зазначено, що у справах про захист авторського права і (або) суміжних прав позивачами є: автори творів, їх спадкоємці та особи, які набули права на твори відповідно до договору чи закону (суб'єкти авторського права); виконавці творів, їх спадкоємці та особи, які набули суміжні права відповідно до договору чи закону щодо виконань; виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм; виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм; організації мовлення та їх правонаступники (суб'єкти суміжних прав); інші заінтересовані особи мають право в разі смерті автора та за відсутності уповноваженої ним особи звернутися до суду з позовом про охорону недоторканності твору (частина друга статті 439 ЦК).
Відповідно до статті 45 Закону статті 52 Закону України «Про авторські та суміжні права» суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів у своїх інтересах та на захист своїх прав. Позивач фактично є збирачем винагороди (роялті) і такі кошти не є доходом позивача, і тому вказані кошти (винагорода) не є недоотриманим прибутком позивача. Положення чинного законодавства, яке регулює діяльність організацій колективного управління, свідчать про те, що дохід від використання об'єктів інтелектуальної власності не є доходом позивача.
Отже, враховуючи межі та підстави заявлених позовних вимог та обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав (стягнення збитків), у нього відсутні права на звернення до суду з таким позовом, оскільки такий позов може бути подано лише Авторською організацією чи Суміжною організацією відповідно до п.5.1. Договору, організацією колективного управління відповідно до ст.12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права або (і) суміжних прав».
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16.
Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії) від зобов'язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановивши, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, його правочи охоронюваний законом інтерес не порушено, а тому суд доходить висновку про відмову у задоволені позову.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 цієї ж статті інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Оскільки у задоволені позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано суддею 16.08.2021
Суддя О.І. Щигельська