27 серпня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/847/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 09.01.2021р. №14 в частині накладення дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби через службову невідповідність на заступника командира бойової машини - навідника - оператора в/ч НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 11.01.2021р. №10-РС про звільнення у запас старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , відповідно до пп. «д» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.01.2021р. №12 про звільнення у запас старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , відповідно до пп. «д» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через службову невідповідність) та про виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 12.01.2021р., з продовольчого забезпечення з 13.01.2021р.;
- зобов'язати командира в/ч НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 , на військовій службі на попередній або за моєю згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді;
- стягнути з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.01.2021р. по 09.03.2021р. в сумі 60267,20 грн., з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Ухвалою суду від 15.03.2021р. у справі відрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання на 06.04.2021р.
Протокольною ухвалою суду від 06.04.2021р. відкладено підготовче засідання на 22.04.2021р. за клопотанням представника відповідача.
Ухвалою суду від 22.04.2021р. відкладено підготовче засідання, з урахуванням зміни дати його проведення, на 11.05.2021р. через неявку представника відповідача до суду.
27.04.2021р. відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.
19.05.2021р. канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив.
У зв'язку із неявкою сторін до суду, підготовче засідання відкладено на 20.05.2021р., а в подальшому на 01.07.2021р.
Варто зауважити на тому, що у період з 09.06.2021р. по 09.07.2021р. включно головуючий суддя по справі перебував у відпустці.
Представником в/ч до суду подано клопотання про розгляд справи без його участі.
Позивач у судове засідання не з'явився, ніяких клопотань та/або з заяв з цього приводу до суду не подавав, про дату, час і місце проведення засідання був повідомлений належним чином.
Відтак суд, з урахуванням приписів ч. 7 ст. 181, ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 КАС України, приймає рішення про закриття підготовчого провадження та здійснюватиме розгляд справи по суті у порядку письмового провадження.
Правова позиція ОСОБА_1 , яка викладена у позовній заяві та відповіді на відзив, мотивована наступними обставинами. Так, за результатами службового розслідування, наказом командира в/ч від 09.01.2021р. №14 на позивача за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, накладено дисциплінарне стягнення, установлене пунктом «ж» ст. 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ, а саме «звільнення з військової служби через службову невідповідність». За тим, наказами командира в/ч НОМЕР_1 від 11.01.2021р. №10-РС, від 12.01.2021р. №12 ОСОБА_1 звільнено з військової служби і виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення. Позивач наголошує на протиправності означених наказів, що пояснюється порушенням порядку проведення службового розслідування посадовими особами в/ч НОМЕР_1 та безпідставністю посилання у спірних наказах відповідача на службову невідповідність позивача, оскільки відповідне посилання не підтверджене належними та допустимими доказами. Також за доводами позивача, на протиправність наказу про його звільнення зі служби від 11.01.2021р. вказує підписання такого наказу не уповноваженою на те особою, а саме командиром в/ч НОМЕР_1 , що суперечить приписам ст. 54 Дисциплінарного статуту ЗСУ. Окрім того, внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 172-20 КУпАП, що слідує зі змісту постанови Волноваського районного суду Донецької області від 18.02.2021р. (справа №221/87/21), відповідач не мав права застосувати по відношенню до нього ще й дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, оскільки такі обставини призвели до подвійного покарання. Позивач вважає, що сукупність наведених обставин вказує на незаконність спірних наказів, у зв'язку із чим останні підлягають скасуванню, а позивач поновленню на службі з обов'язковим проведенням виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням.
Зі змісту відзиву слідує, що військова частина з позицією позивача не погоджується. Вказує на те, що позивач проходив службу у в/ч НОМЕР_1 з 04.07.2018р. по 12.01.2021р. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 06.01.2021р. №28, підставою для видання якого послугував зміст рапорту від 05.01.2021р. №166, призначено службове розслідування за фактом вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв під час виконання обов'язків військової служби. Висновки службового розслідування оформлені Актом від 07.01.2021р., з яким позивача ознайомлено під підпис. В ході розслідування встановлено вину ОСОБА_1 , яка виразилась у формі недотримання військової дисципліни, грубого порушення вимог нормативно-правових актів, а саме приписів ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, ч. ч. 1, 3 ст. 11, ст. ст. 13, 49, 241 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, що призвело до вживання алкогольних напоїв і перебування у нетверезому стані на території командного пункту 1 механізованого батальйону, розташованого в с. Гранітне Волноваського району Донецької області. Висновки розслідування підтверджуються доданими до нього доказами: рапортом від 05.01.2021р. №166, актом медичного огляду від 01.01.2021р. №3, адміністративним протоколом від 01.01.2021р. №2/0005, поясненнями ОСОБА_1 , старшини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . У висновку наголошено на тому, що порушення позивачем військової дисципліни здійснювалось систематично на протязі проходження ним військової служби, що підтверджується неодноразовим застосуванням до нього дисциплінарних стягнень у період з 28.06.2020р. по 01.01.2021р., таких як «догана» (1 випадок) та «сувора догана» (7 випадків) за неохайний зовнішній вигляд, за порушення статутних правил несення служби, за невиконання наказу командира, за порушення субординації, за низьку виконавчу дисципліну. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 09.01.2021р. №14 службове розслідування завершено, накладено на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення, передбачене приписами п. «ж» ст. 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ (звільнення з військової служби через службову невідповідність). Наказом командира 53 окремої механізованої бригади ім. князя ОСОБА_4 від 11.01.2021р. №10-РС позивача звільнено зі служби згідно пп. «д» п. 2 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (через службову невідповідність). За тим, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 12.01.2021р. №12 позивача виключено зі списків особового складу в/ч та знято з усіх видів забезпечення з направленням на військовий облік до Херсонського ОМТЦК та СП. При цьому, представник відповідача додатково вказує на те, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого приписами ст. 172-20 КУпАП, установлена постановою Волноваського районного суду Донецької області від 18.02.2021р. (справа №221/87/21). Відтак, посилаючись на вищенаведені обставини, представник відповідача стверджує, що позивача правомірно звільнено з військової служби, у зв'язку із чим оскаржувані накази є законними, позовні вимоги ОСОБА_1 - необґрунтованими, а позов таким, що підлягає залишенню без задоволення.
Оцінивши доводи сторін у взаємозв'язку з наявними доказами суд приходить до такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) проходив службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 з 04.07.2018р. на посаді навідник - оператор, з 16.01.2019р. на посаді заступника командира бойової машини - навідника - оператора (підтверджується змістом військового квитка серії НОМЕР_3 від 26.03.2018р.; а.с. 37-38).
05.01.2021р. командир 1 механізованого батальйону майор ОСОБА_5 подав рапорт командиру в/ч НОМЕР_1 , в якому вказав, що старший солдат ОСОБА_1 01.01.2021р. знаходився на території військової частини у стані, що має наявні ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим просив провести службове розслідування.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 06.01.2021р. №28 по факту виявлення 01.01.2021р. офіцером військової частини військовослужбовця з ознаками вживання спиртних напоїв - старшого солдата ОСОБА_1 , призначене службове розслідування.
За результатами проведення службового розслідування складено акт від 07.01.2021р., в якому встановлено факт вживання спиртних напоїв під час виконання обов'язків військової служби 01.01.2021р. з боку старшого солдата ОСОБА_1 , що повністю підтвердився.
В акті вказано на те, що у діях головного старшого солдата ОСОБА_1 наявні ознаки військового адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів).
Зазначено, що 01.01.2021р. Військовою комендатурою м. Волноваха відносно старшого солдата ОСОБА_1 складено протокол серії ДНК за №2/0005 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 КУпАП (розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів), які направлено до суду для розгляду по суті.
Порушення з боку старшого солдата ОСОБА_1 полягають у тому, що він не дотримався військової дисципліни, так як допустив вживання алкогольних напоїв і перебування у нетверезому стані на території командного пункту 1 механізованого батальйону, розташованого у с. Гранітне Волноваського району Донецької області, тим самим грубо порушив вимоги ст. 172-20 КУпАП та ч. ч. 1, 3 ст. 11, ст. ст. 13, 49, 241 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.
Причинами та умовами неналежного виконання вищезазначених приписів з боку ОСОБА_1 є особиста недисциплінованість.
Заперечень, заяв, клопотань від під час проведення службового розслідування від ОСОБА_1 не надходило, військовослужбовець визнав свою вину та усвідомлював тяжкість вчиненого проступку (підтверджується його поясненнями від 02.01.2021р., засвідченими власноручним підписом).
Відповідно до Акту службового розслідування за порушення вимог ст. ст. 11, 13, 29, 49, 241 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 4 Дисциплінарного Статуту ЗСУ, заступника командира бойової машини навідника-оператора 1 механізованого відділення 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності на підставі ст. 48 Дисциплінарного Статуту ЗСУ (з актом розслідування позивач ознайомлений 07.01.2021р., що підтверджується його власноручним підписом).
Постановою Волноваського районного суду Донецької області по справі №221/87/21 від 18.02.2021р. позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3655 грн. і стягнуто судовий збір в сумі 454 грн.
Вказану постанову суду про притягнення до адміністративної відповідальності позивач не оскаржував, оскільки перед проведенням судового засідання подав заяву, якій визнав свою провину (зазначено у тексті постанови).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 №14 від 09.01.2021р. «За результатами службового розслідування за фактом вживання алкогольних напоїв» ОСОБА_1 визначено дисциплінарне стягнення - «звільнення зі служби за службовою невідповідністю» за порушення вимог статей 11, 13, 29, 49, 241 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 4 Дисциплінарного Статуту ЗСУ та скоєння адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КАС України.
На підставі вказаного наказу видано наказ командира 53 окремої механізованої бригади ім. князя Володимира Мономаха №10-РС від 11.01.2021р., яким звільнено з військової служби за пп. «д» (через службову невідповідність) п. 2 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» в запас Збройних Сил України заступника командира бойової машини - навідника-оператора механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону старшого солдата ОСОБА_1 .
За тим, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 12.01.2021р. №12 старшого солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу в/ч, знято з усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік на військових облік до Херсонського ОМТЦК та СП.
Не погоджуючись з прийнятими наказами про підсумки службового розслідування, про звільнення позивача з військової служби та про виключення зі списків особового складу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Порядок та умови проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України визначені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. (далі - Закон №2232), Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Підпунктом «д» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII, під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через службову невідповідність.
Частиною 7 ст. 26 Закону № 2232-XII встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пп. 1 п. 35 Положення №1153/2008, під час дії особливого періоду контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби за рішенням командування військової частини у період після закінчення строку проведення мобілізації та до моменту введення воєнного стану - на підставах, передбачених пунктом 2 (крім підстав, передбачених підпунктами "ґ", "й" та "к") частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Законом України від 24.03.1999р. №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Статут).
Відповідно до ст. 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України
Згідно п. 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому (п. 49 Статуту).
Сутність військової дисципліни визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999р. №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), а саме - військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно преамбули Дисциплінарного статуту, усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту військова, дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби (ч. 6 ст. 4 Дисциплінарного статуту).
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч. 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту).
Статтею 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження в посаді;
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно ст. 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Приписами ст. 55 Дисциплінарного статуту визначено, що командир бригади (полку, корабля 1 рангу) має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"ґ", а також пунктами "д"-"ж" (до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно) ст. 48 цього Статуту.
Відповідно до ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Статтею 85 Дисциплінарного статуту встановлюється, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові).
Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міноборони від 21.11.2017р. №608 (далі - Порядок №608).
Перелік підстав для призначення службового розслідування визначений п. 1 розділу ІІ Порядку №608, який не є вичерпним.
Зокрема, абзацом 15 п. 1 передбачено, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення.
Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування (п. 3 розділу ІІІ Порядку №608).
Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків (п. п. 5, 9 розділу ІІІ Порядку №608).
За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються:
- висновки службового розслідування;
- пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності;
- інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування (п. п. 1, 4, 6 розділу V Порядку №608).
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності (п. 1 розділу VI Порядку №608).
Згідно обставин, установлених судом за результатами дослідження матеріалів справи та службового розслідування, оформленого актом від 07.01.2021р., вбачається, що під час обходу території базового табору 1 механізованого батальйону, розташованого у с. Гранітне Волноваського району Донецької області, 01.01.2021р. близько 12:00 год. головним старшиною 1 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 старшиною ОСОБА_2 виявлений військовослужбовець з явними ознаками вживання алкогольних напоїв - солдат ОСОБА_1 , у зв'язку із чим останнього доставлено до медичного пункту військової частини.
Про вказану подію старшина ОСОБА_2 доповів командиру 1 механізованого батальйону майору ОСОБА_5 , який у подальшому подав рапорт командиру в/ч НОМЕР_1 (від 05.01.2021р. №166), на підставі якого ініційовано службове розслідування.
Для підтвердження вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд на предмет вживання спиртних напоїв, на що останній погодився. Огляд проводився у КНП «Волноваська ЦРЛ». Згідно висновку акту медичного огляду від 01.01.2021р. №3, солдат ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, при цьому установлено наявність етанолу у видихальному повітрі у розмірі 2,64% проміле.
За фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого приписами ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, 01.01.2021р. Військовою комендатурою м. Волноваха відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол серії ДНК №2/0005.
При цьому, варто врахувати те, що у постанові Волноваського районного суду Донецької області від 18.02.2021р. (справа №221/87/21), яка набрала законної сили, судом установлено факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого приписами ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, у зв'язку із чим притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Між тим, у постанові вказано на те, що ОСОБА_1 свою вину визнав.
Водночас, згідно приписів ч. 4 ст. 78 КАС України, встановлені у вказаній постанові обставини доказуванню не підлягають.
При цьому суд враховує, що позивач також визнав свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення за приписами ч. 3 ст. 172-20 КУпАП у наданому ним поясненні від 02.01.2021р., яке власноручно підписав.
Таким чином, суддя доходить висновку про те, що перебування позивача під час проходження ним військової служби в нетверезому стані свідчить про порушення ним військової дисципліни та вимог військових статутів в частині недотримання морально-етичних норм поведінки військовослужбовців.
Виявлений факт неналежного виконання позивачем обов'язків військової служби в силу приписів Закону №2232-ХІІ, Положення та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, може слугувати підставою для накладення на нього дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.
Доводи позивача не спростовують правомірності висновку службового розслідування.
Надаючи юридичну оцінку доводам позивача щодо неможливості притягнення його одночасно до адміністративної та дисциплінарної відповідальності за одне правопорушення, суд наголошує на наступному.
Як вже установлено судом, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП (розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів).
Суддя зазначає, що один і той самий проступок може бути підставою для різних видів юридичної відповідальності, однією з яких є дисциплінарна. З огляду на наведене правове регулювання, вчинення адміністративного правопорушення може бути підставою для службового розслідування і застосування заходів дисциплінарного впливу не ставиться у залежність від того, чи притягнена особа, зокрема, до адміністративної відповідальності. Водночас, для притягнення до дисциплінарної відповідальності треба з'ясувати обставини скоєного, його причини та наслідки, а також вину особи. Усі ці питання з'ясовуються в рамках службового розслідування.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1610/18.
За фактом вчинення дисциплінарного проступку, обставини якого встановлено та доведено в рамках службового розслідування, може бути реалізовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби за службовою невідповідністю, яке є окремою підставою для звільнення, а отже доводи позивача в цій частині є безпідставними.
Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що наявність процесуальних порушень в ході службового розслідування не може бути самостійною правовою підставою для звільнення позивача від дисциплінарної відповідальності за наявності обставин, які вказують на скоєння дисциплінарного проступку, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 06.02.2020р. у справі №300/1406/19.
Враховуючи вищенаведене, відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку, а застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу, яким є звільнення зі служби, є вірним, оскільки перебування в нетверезому стані на території військової частини під час виконання обов'язків військової служби є грубим порушенням службової дисципліни військовослужбовцем, який до того ж проходить службу в умовах особливого періоду, що дискредитує Збройні Сили України і підриває їх імідж, негативно впливає на рівень особистої дисципліни військовослужбовців, особливо в час загострення суспільно-політичної ситуації в державі.
Посилання позивача на видання наказу про його звільнення не уповноваженою на те особою суд відхиляє, як необґрунтоване, так як дисциплінарне стягнення, передбачене пп. «ж» (звільнення з військової служби через службову невідповідність) п. 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ, застосоване командиром 53 окремої механізованої бригади ім. князя ОСОБА_4 , шляхом видання наказу від 11.01.2021р. №10-РС, як то передбачено приписами п. 55 Дисциплінарного статуту ЗСУ.
Вказані обставини дають підстави для висновку про обґрунтованість оскаржуваних наказів в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності (№14 від 09.01.2021р.), звільнення позивача з військової служби (№10-РС від 11.01.2021р.), а також виключення його зі списків особового складу і всіх видів забезпечення (№12 від 12.01.2021р.), які видані уповноваженою особою в порядку та у спосіб, встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Суд зазначає, що поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а й обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Військової присяги.
Таким чином, оскаржувані накази прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950р., застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010р., заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п. 29).
Згідно з вимогами ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суддя
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , фактична адреса: АДРЕСА_2 ; юридична адреса: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення, відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гомельчук
кат. 106030000