ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2021Справа № 910/12159/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" вул. Пролетарська, 2, м. Тячів, Закарпатська область, 90500
до 1. Міністерства фінансів України 01008, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 12/2
2. Державної митної служби України вул. Дегтярівська буд.11Г, м. Київ, 04119
про визнання незаконним та скасування наказу в частині та зобов'язання вчинити дії
Представники учасників справи:
Від позивача: Сосула О.М.
Від відповідача 1: Іваницька Т.Б. - довіреність № 13030-08/33 від 01.07.2020 року;
Від відповідача 2: Максимова В.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства фінансів України та Державної митної служби України про:
- визнання незаконним та скасування наказу Міністерства фінансів України №448 від 22.07.2020 в частині пункту 7 Змін до Класифікатора Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів, яким після позиції "UA305260" доповнено новою позицією "UA305270" такого змісту: "UA305270", Сектор митного поста "Хуст", Sector, Customs Post "Khust", Закарпатська область, м. Тячів, 90500, вул. Армійська 147;
- зобов'язання Міністерство фінансів України відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом вчинення дій у вигляді вжиття комплексу заходів, спрямованих на відновлення функціонування митного посту "Тячів" на території ТОВ "Термінал" за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, з визначенням цьому структурному підрозділу відповідного коду;
- зобов'язання Державну митну службу України відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом вчинення дій у вигляді вжиття комплексу заходів, спрямованих на відновлення функціонування місця доставки (прибуття) митних вантажів на території ТОВ "Термінал" (код ЄДРПОУ: 31538866) за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н., м. Тячів, вул. Пролетарська (Залізнична), 2, з присвоєнням відповідного коду, який буде внесено до Переліку місць доставки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається той факт, що дії Міністерства фінансів України щодо непоновлення незаконно ліквідованого, за твердженням позивача, митного поста "Тячів" та одночасне створення оспорюваним наказом № 448 від 22.07.2020 року іншого структурного підрозділу Закарпатської митниці Держмитслужби в межах м.Тячів спрямовані на надання пільг одному суб'єкту за рахунок відновлення митного поста "Тячів", який розміщувався на території позивача за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, отже порушують права позивача на першочергове відновлення функціонування митного поста "Тячів" по відношенню до іншого структурного підрозділу Закарпатської митниці Держмитслужби, в зв'язку з чим пункт 7 наказу Міністерства фінансів України № 448 від 22.07.2020 підлягає визнанню незаконним та скасуванню в судовому порядку.
Також позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва 17.08.2020 року разом з позовною заявою подано заяву б/н від 11.08.2020 року про забезпечення позову шляхом:
- заборони Міністерству фінансів України та Державній митній службі України до вирішення спору в даній справі вчиняти дії спрямовані на виконання наказу Міністерства фінансів України №448 від 22.07.2020 року "Про затвердження Змін до Класифікатора Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів" в частині пункту 7, яким після позиції "UA305260" доповнено нову позицію "UA305270" такого змісту: "UA305270", Сектор митного поста "Хуст", Sector, Customs Post "Khust", Закарпатська область, м. Тячів, 90500, вул. Армійська 147.
- заборони Міністерству фінансів України та Державній митній службі України до вирішення спору в даній справі вчиняти будь-які дії, за наслідками яких за адресою: Закарпатська обл., Тячівський район, м. Тячів, вул. Армійська, 147, буде розміщено структурний підрозділ (митний сектор, митний пост, тощо) Закарпатської митниці Держмитслужби, а також будь-яких дій, пов'язаних зі створенням за цією адресою місця доставки митних вантажів (включаючи дії, пов'язані з внесенням відомостей до Переліку місць доставки).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12159/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 16.09.2020.
Судом доведено до відома, що через відділ діловодства суду 14.09.2020 від відповідача 1 - Міністерства фінансів України надійшов відзив № 13030-06-10/27865 від 11.09.2020 на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач 1 у поданому відзиві зазначає, що відповідно до пропозицій Державної митної служби України відповідачем були підготовлені проекти наказів «Про затвердження Змін до Класифікатора Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів» та направлено останні на погодження до Державної митної служби України. Після отримання від Держмитслужби аркуша погодження до зазначених проектів наказів, відповідачем були прийняті наказ № 448 від 22.07.2020 та № 557 від 03.09.2020. Разом з тим відповідач 1 вважає, що питання відновлення функціонування митного поста «Тячів» на території ТОВ «Термінал» не належить до повноважень Мінфіну, оскільки відомчі класифікатори не містять правових норм та впроваджуються з метою виконання Митного кодексу України та інших законодавчих актів для кодування інформації, яка використовується в процесі здійснення митних процедур, ведення митної статистики, електронного декларування та системи управління ризиками, а також наголошує, що створення, реорганізація та ліквідація митних постів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує митну політику в порядку, визначеному законодавством. Відзив судом долучено до матеріалів справи.
Також до суду 14.09.2020 від відповідача 2 - Державної митної служби України надійшло клопотання № 08-10/10-03/8.19/11605 від 14.09.2020 про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства та є публічно - правовим. Клопотання судом долучено до матеріалів справи.
Через канцелярію суду 16.09.2020 від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 підготовче засідання у справі № 910/12159/20 відкладено на 21.10.2020, повторно встановлено для відповідача 2 строк для подання відзиву на позов - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Проте судове засідання, призначене на 21.10.2020, у зв'язку з перебування судді Селівона А.М. на лікарняному не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2020 підготовче засідання призначено на 03.12.2020 року.
Від відповідача 2 через канцелярію суду 09.10.2020 до надійшов відзив № 08-10/10-01/8.19/12990 від 06.10.2020 на позовну заяву, в якому Державна митна служба України підтримує заперечення проти позовних вимог відповідача 1 та просить суд закрити провадження у справі в частині вимог про скасування наказу Мінфіну № 448 від 22.07.2020, оскільки станом на даний час предмет спору у вказаній частині відсутній внаслідок внесення змін до Класифікатора Державної митної служби згідно наказу Мінфіну № 557 від 08.09.2020,а саме позицію «UA305270» викладено в новій редакції: «UA305270», Сектор митного поста «Хуст», Sector, Customs Post "Khust", Закарпатська область, м. Хуст, 90400, вул. Сливова, 34, та просить відмовити у задоволенні решти позовних вимог. Відповідач 2 зазначає також про відсутність у Мінфіну повноважень відновлювати діяльність митного поста, а у Держмитслужби - повноважень визначати місця доставки та відновлювати роботу місця доставки (прибуття) митних вантажів на території ТОВ «Термінал». Відзив судом долучено до матеріалів справи.
Через канцелярію суду 12.10.2020 від відповідача 2 надійшли докази направлення відзиву на позовну заяву учасникам справи, які судом долучені до матеріалів справи.
Також судом повідомлено, що 03.12.2020 позивачем через канцелярію суду подано заперечення б/н від 02.12.2020 на клопотання про закриття провадження у справі, які спільно із відзивом та доказами їх направлення долучено судом у підготовчому засіданні 03.12.2020 до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 03.12.2020 протокольно оголошено перерву на 28.01.2021.
Від позивача 13.01.2021 до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні 28.01.2021 в режимі відеоконференції, у задоволенні якої ухвалою суду від 22.01.2021 відмовлено.
Окрім цього 26.01.2021 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні 28.01.221 в режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів.
Через канцелярію суду 27.01.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2 б/н від 27.01.2021, в якій позивач заперечує проти закриття провадження у частині позовних вимог та зазначає про порушення наказом Міністерства фінансів України № 448 від 22.07.2020 його прав на першочергове відновлення функціонування митного поста «Тячів» по відношенню до іншого структурного підрозділу Закарпатської митниці Держмитслужби, який створюється цим наказом. При цьому структурний підрозділ створюється за рахунок штатної чисельності, яка має бути виділена на відновлення митного поста «Тячів». Також позивач наголошує на тому, що станом на лютий та березень 2016 року діяли положення Митного кодексу України, за яким центральним органом виконавчої влади, що розробляє, затверджує, впроваджує та здійснює ведення відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної служби, була Державна фіскальна служба України.
Судом доведено до відмова сторін, що 28.01.2021 від позивача до суду надійшла заява б/н від 28.01.2021 про збільшення позовних вимог та залучення до участі у справі співвідповідача, в якій позивач, зокрема, просить суд:
- збільшити позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства фінансів України № 557 від 08.09.2020 в частині внесення змін до п. 7 наказу Міністерства фінансів України № 448 від 22.07.2020 стосовно викладення в новій редакції адреси місце розташування Сектора митного поста «Хуст» за кодом митного оформлення - UA305270, а саме з адреси: 90500, м. Тячів, вул. Армійська, 147 на адресу: 90400, м. Хуст, вул. Сливова, 34;
- залучити Державну митну службу України співвідповідачем за позовною вимогою про зобов'язання відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом вчинення дій у вигляді вжиття комплексу заходів, спрямованих на відновлення функціонування митного посту «Тячів» на території ТОВ «Термінал» за адресою: Закарпатська обл.., м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, з визначенням цьому структурному підрозділу відповідного коду;
- залучити Міністерство фінансів України співвідповідачем за позовною вимогою про зобов'язання відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом вчинення дій у вигляді вжиття комплексу заходів, спрямованих на відновлення функціонування місця доставки (прибуття) митних вантажів на території ТОВ «Термінал» за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н, м. Тячів, вул. Пролетарська (Залізнична), 2, з присвоєнням відповідного коду, який буде внесено до Переліку місць доставки.
В підготовчому засіданні 28.01.2021 представником відповідача 2 заявлено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 за ініціативою суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 04.03.2021.
Через канцелярію суду 25.02.2021 від відповідача 2 надійшов відзив № 10/10-01/8.19/87 від 25.02.2021 на заяву позивача про збільшення позовних вимог та залучення співвідповідача до участі у справі, в якому відповідач 2 зазначає про недоведення позивачем обставин щодо наявності у нього будь-яких конкурентів, порівняно з якими йому було б створено несприятливі чи дискримінаційні умови у зв'язку з прийняттям Мінфіном наказів № 448 від 22.07.2020 та № 557 від 08.09.2020, а також відсутність доводів щодо того, яким чином вказані накази призвели або могли призвести до негативних наслідків, зазначених у частині 1 статі 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Державна митна служба України вважає, що саме лише внесення змін у Класифікатор Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів ще не свідчать про надання окремим підприємцям пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання, що призводить до монополізації ринку певного товару (абзац 6 частини 1 статті 31 Господарського кодексу України). Відзив судом долучено до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 04.03.2021 протокольною ухвалою у задоволенні заяви позивача про збільшення позовних вимог та залучення до участі у справі співвідповідача відмовлено, оскільки, за оцінками суду, вимога позивача про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства фінансів України № 557 від 08.09.2020 в частині внесення змін до п. 7 Наказу Міністерства фінансів України № 448 від 220.07.2020 щодо викладення в новій редакції адреси місце розташування Сектора митного постав "Хуст" за кодом митного оформлення - UA305270, а саме з адреси: 90500, м. Тячів, вул. Армійська, 147, на адресу: 90400, м. Хуст, вул. Сливова, 34, є новою позовною вимогою, яка не була заявлена в первісній позовній заяві, а також ґрунтуються на інших (додаткових) обставинах, не зазначених в позовній заяві, в зв'язку з чим суд розцінює останню як заяву про одночасну зміну предмету та підстав позову, що в поєднанні з одночасною зміною предмету позову в частині доповнення додатковою вимогою суперечить приписам чинного господарського процесуального законодавства, отже, заява позивача б/н від 28.01.2021 року у вказаній частині до розгляду не приймається.
Окрім цього, враховуючи те, що приписами чинного господарського процесуального законодавства зміна взаємного статусу дійсного співвідповідача щодо кожної окремої позовної вимоги не передбачена, у зв'язку з викладеним заява позивача в цій частині задоволенню також не підлягає.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 підготовче засідання у справі № 910/12159/20 відкладено на 07.04.2021, вдруге встановлено відповідачам строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 01.04.2021.
У підготовчому засіданні 07.04.2021 враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/12159/20 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 19.05.2021.
Через канцелярію суду 21.04.2021 від позивача надійшла заява б/н від 21.04.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 заяву позивача задоволено, постановлено проводити судове засідання, призначене на 19.05.2021, в режимі відеоконференції за допомогою додатку Easycon.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті 19.05.2021 судом протокольною ухвалою оголошено перерву по розгляду справи по суті на стадії заключного слова на 03.06.2021.
Від позивача 28.05.2021 до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні 03.06.2021 в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 задоволено заяву позивача, постановлено проводити судове засідання, призначене на 03.06.2021, в режимі відеоконференції за допомогою додатку Easycon.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 03.06.2021 року до суду не надходило.
В судові засідання з розгляду справи по суті 19.05.2021 та 03.06.2021 з'явилися представники позивача та відповідачів.
Представник позивача в судових засіданнях 19.05.2021 та 03.06.2021 підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та просив позов задовольнити.
Представники відповідачів в судових засіданнях 19.05.2021 та 03.06.2021 проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 03.06.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Згідно із ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Главою 74 Митного кодексу України встановлено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів, які виконують завдання, зокрема, щодо здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до статей 546 та 547 Митного кодексу України митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів. Митний пост є органом доходів і зборів, який входить до складу митниці як відокремлений структурний підрозділ і в зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів.
Статтею 556 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форм власності та підпорядкування, зобов'язані безоплатно надавати органам доходів і зборів у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також обладнання, засоби та канали зв'язку.
Отже, для забезпечення виконання органами доходів і зборів покладених на них законодавством завдань, здійснення митного контролю та виконання митних формальностей, ними створюються зони митного контролю та відокремлені структурні підрозділи (митні пости), що розташовуються на територіях суб'єктів господарювання, які у свою чергу надають фізичним і юридичним особам послуги, що пов'язані з митним оформленням та отримання яких є обов'язковим, оскільки без них неможливо здійснити необхідні митні формальності.
Як встановлено судом за матеріалами справи, наказом Держаної митної служби України № 721 від 15.11.1999 до переліку місць прибуття автотранспорту включено місце прибуття СТЗ ТОВ «Термінал» за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, буд. 2, митний орган - Закарпатська митниця, специфікація 30200-01.
17.05.2011 наказом Державної митної служби України № 395 затверджено класифікатори місць прибуття, за яким затверджено класифікатор 305-003-100, м. Тячів, вул. Пролетарська, буд. 2, ЗМК ТОВ «Термінал», Чопська митниця.
Починаючи з 01.06.2012 території ТОВ «Термінал» за адресою: Закарпатська обл., м. Гпів, вул. Пролетарська, 2, присвоєно код місця прибуття « 305-002-1-1».
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, 01.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал» (підприємство за договором, позивач у справі) та Чопською митницею (митниця за договором) укладено Договір про співробітництво № 251 (далі - Договір), предметом якого є взаємне співробітництво сторін в межах митного законодавства щодо створення належних умов, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення суб'єктів ЗЕД та громадян підрозділами митниці, для чого ТОВ «Термінал» безоплатно надає митниці у тимчасове користування службові та побутові приміщення, які утримує за власний рахунок, а також обладнання, засоби та канали зв'язку, які розташовані на території ТОВ «Термінал» за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, що знаходиться у колективній власності ТОВ «Термінал» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.01.2003 № 118 загальною площею 107,16 кв.м з відведенням асфальтової площадки та критого навісу з платформами загальною площею 800 кв.м (п. 1.1 Договору).
Відповідно до пункту 1.2 зазначеного Договору митниця використовує надані приміщення, визначені згідно з додатком 1, та майно згідно з актом приймання - передавання майна, що є невід'ємною частиною цього договору для забезпечення організації робочих місць структурних підрозділів митниці та здійснення в повному обсязі функцій митного контролю та оформлення майна, товарів та транспортних засобів комерційного призначення громадян та суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно положень п.п. 5.1, 5.3 Договору вказаний договір набирає чинності з 01.06.2012 і укладається строком на три роки. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору протягом останнього місяця до закінчення строку його дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були визначені цим договором.
Вказаний Договір підписаний представниками митниці та підприємства та засвідчено печатками сторін.
Окрім цього Додатком № 1 до Договору сторонами договору погоджено план-схему меж постійної зони митного контролю на території ТОВ «Термінал».
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року) адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією зі сторін угоди.
Адміністративний договір може укладатися з приводу реалізації норм адміністративного права для підвищення рівня управлінської діяльності завдяки взаємодії суб'єктів владних повноважень з іншими фізичними чи юридичними особами та спрямований на задоволення публічних інтересів і досягнення суспільно значущих результатів.
Суд зазначає, що укладений між митними органами та ТОВ «Термінал» Договір про співробітництво від 01 червня 2012 року № 251 за своєю суттю є адміністративним договором, виконання якого має здійснюватися відповідно до вимог законодавства й умов самого договору тією особою, яка має на це повноваження та має задовольнити сторони договору, тим самим припинивши дію договору. За недотримання цих параметрів виникає невиконання адміністративного договору, що призводить до настання відповідних правових наслідків, зокрема, відповідальності.
Таким чином, з аналізу викладеного можна зробити висновок, що зміст адміністративного договору передбачає взаємні права та обов'язки учасників, що мають заданий, спрямований, заздалегідь визначений характер, який залежить від компетенційних повноважень тієї чи іншої сторони. Використання адміністративного договору з боку уповноваженого суб'єкта владних повноважень є правом та обов'язком одночасно. Розірвання договору має здійснюватися у виняткових випадках, коли неможливо іншим способом досягти результату чи захистити інтереси держави, суспільства.
На виконання умов Договору сторонами також складено і підписано акт приймання-передачі майна, за яким ТОВ «Термінал» передав, а Чопська митниця прийняла у безоплатне користування приміщення (чотири кімнати) площею 107,16 кв.м, пенали, стелажі, конвектори, люстри та інші предмети для організації робочих місць та здійснення митного контролю.
Тобто, ТОВ «Термінал» як суб'єктом господарювання було створено та за власні кошти постійно утримувалось місце (спеціально благоустроєну територію), в якому розміщена зона митного контролю та митний орган, що здійснював покладені на нього законодавством завдання, зокрема, митного оформлення та митного контролю.
При цьому, оскільки кожен з необмеженої кількості суб'єктів господарювання щодо яких органи доходів і зборів вчиняють митні формальності, самостійно не несуть витрати на створення необхідних митному органу умов та не створюють їх, то мають можливість скористатись послугами місця доставки митних вантажів, які надає ТОВ «Термінал» за окрему плату. Саме в цьому полягає економічна вигода та попит цих послуг серед суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що й складає зміст та характер цих послуг.
16 лютого 2016 року Державною фіскальною службою України прийнято наказ «Про ліквідацію, створення та зміну назв окремих митних постів митниць ДФС» № 138, у пункті 1 якого відповідно до статті 547 Митного кодексу України з метою оптимізації структур Закарпатської та Сумської митниць ДФС наказала ліквідувати такі митні пости: «Малий Березний», «Тячів» та «Батєве» Закарпатської митниці ДФС, «Конотоп», «Хутір - Михайлівський», «Суми - центральний», «Тростянець», «Ромни» Сумської митниці ДФС.
Закарпатською митницею Державної фіскальної служби України 01 березня 2016 року прийнято наказ «Про введення в дію змін до структури Закарпатської митниці ДФС» № 131, яким на виконання наказів Державної фіскальної служби України «Про внесення змін до наказу ДФС від 11.01.2016 № 17» від 10 лютого 2016 року № 124, «Про ліквідацію, створення та зміну назв окремих митних постів митниць ДФС» від 16 лютого 2016 року № 138 та на підставі затверджених Головою Державної фіскальної служби України 16 лютого 2016 року Переліку змін № 1 та 26 лютого 2016 року Переліку змін № 2 до організаційної структури Закарпатської митниці ДФС наказала ввести в дію перелік змін № 1 і № 2 до структури Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України. Відповідно до Переліку змін № 2 до організації структури Закарпатської митниці ДФС був виведений зі структури останньої митний пост «Тячів» (сектор митного оформлення «Хуст»).
Наказом Державної фіскальної служби України від 15 березня 2016 року «Про внесення змін до Класифікатора ДФС, митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи» № 221, яким внесено зміни до Класифікатора ДФС, митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи (далі - Класифікатор), затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 23 лютого 2016 року № 154. Також викладено у новій редакції пункт 9 розділу 1 Класифікатора ДФС, митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 23 лютого 2016 року № 154, зокрема, без зазначення в переліку структурних підрозділів Закарпатської митниці ДФС з визначенням їх коду митного поста «Тячів» і сектора митного оформлення «Хуст».
Тобто було фактично ліквідовано структурний підрозділ «митний пост «Тячів», який з 2001 року знаходився на території ТОВ «Термінал» за адресою: закарпатська область, м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, та, водночас, як зазначено позивачем в позовній заяві, було введено в дію структурний підрозділ «сектор митного оформлення «Великий Бичків».
Як наголошується позивачем в позовній заяві, наведене в сукупності та подальша ліквідація місця доставки (прибуття) митних вантажів ТОВ «Термінал», у якому знаходився структурний підрозділ, спричинило припинення господарської діяльності позивача з приводу надання таких послуг.
Наказом Міністерства фінансів України № 448 від 22.07.2020 затверджено зміни до Класифікатора Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів, згідно п. 7 якого вирішено після позиції «UA305260» доповнити новою позицією «UA305270» такого змісту:
UA 305270 Сектор митного поста «Хуст»Sector, Customs Post «Khust»Закарпатська м. Тячів90500вул. Армійська,147
Вказаний наказ набирає чинності через 10 днів з дня його оприлюднення на офіційному веб-сайті Державної митної служби України.
Станом на лютий - березень 2016 року, тобто на момент ліквідації митного поста «Тячів», стаття 454 Митного кодексу України діяла в редакції Закону №405 від 04.07.2013, за змістом якої центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну податкову і митну політику, розробляє, затверджує, впроваджує та здійснює ведення відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи - нормативно-технічних документів, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій.
На вказаний час таким центральним органом була Державна фіскальна служба України, що підтверджується п. 1 Положення про Державну фіскальну службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №236 від 21.05.2014.
Тобто на момент ліквідації митного поста «Тячів» уповноваженою на підставі ст. 454 Митного кодексу України особою створювати, ліквідовувати та реорганізовувати структурні підрозділи митниці була Державна фіскальна служба України.
Станом на сьогодні частина перша статті 454 Митного кодексу України діє в редакції Закону №141-ІХ від 02.10.2019, за змістом якої центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну фінансову політику, затверджує нормативно- технічні документи, які використовуються для оформлення митних декларацій та виконання інших митних формальностей, визначених цим Кодексом, - відомчі класифікатори інформації з питань митної справи - та встановлює порядок їх ведення.
Згідно з п. 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №375 від 20.08.2014 центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну фінансову політику, є Міністерство фінансів України.
Таким чином, як на момент ліквідації митного поста «Тячів», так і на даний момент - створення, ліквідація та реорганізація структурних підрозділів митниці реалізуються на підставі ст. 454 Митного кодексу України, проте орган, який здійснює вказані повноваження, на даний час змінено з ДФС України на Міністерство фінансів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
Стаття 42 Конституції України встановлює, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.
Статтею 1 Митного кодексу України визначено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Частинами 1, 3 статті 187 Митного кодексу України передбачено, що транспортні засоби комерційного призначення, якими переміщуються пасажири та/або товари через митний кордон України, підлягають митному контролю та митному оформленню. Органи доходів і зборів виконують митні формальності в зонах митного контролю, створених відповідно до положень глави 48 цього Кодексу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України зона митного контролю - місце, визначене органами доходів і зборів в пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого органи доходів і зборів здійснюють митні формальності.
Таким чином, митні формальності (митний контроль та митне оформлення), зокрема і в режимі імпорту, можуть виконуватись лише в зонах митного контролю.
Отже, виходячи з чинного законодавства вбачається, що послуги місця доставки митних вантажів є обов'язковими для проходження митних формальностей та містять ознаки таких, що необхідні при митному оформленні вантажів, позаяк здійснення митних формальностей на територіях, де розміщені митні пости, відділи митного оформлення та зони митного контролю неможливе без отримання послуг, які суб'єкт господарювання, зокрема, позивач, надає на території, де розміщені такі митні підрозділи.
В контексті наведеного суд зазначає, що здійснення органом доходів і зборів митного оформлення вантажу в режимі імпорту, шляхом вчинення митних формальностей в межах зони митного контролю, яка розташована на території місця доставки, яка належить відповідному суб'єкту господарювання, нерозривно пов'язане з наданням цим суб'єктом господарювання відповідному імпортеру послуг щодо місця доставки митних вантажів, а відтак і про їх споживання останнім.
Згідно із ст. 545 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, спрямовує, координує та контролює діяльність митниць, здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, в межах своїх повноважень видає накази, організує та контролює їх виконання.
Відповідно до ч. 1, 3-5 ст. 546 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи. Митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Митниця здійснює свою діяльність на території однієї, двох чи більше адміністративно-територіальних одиниць України. Зони діяльності митниць визначаються положеннями про ці митниці. Створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюються в порядку, визначеному законом.
Згідно із ч. 1, 2, 4 ст. 547 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) митний пост є митним органом, який входить до складу митниці як структурний підрозділ і в зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи. Зони діяльності митних постів визначаються положеннями про ці пости. Створення, реорганізація та ліквідація митних постів здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п.п. 3 п. 3 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 375 (в редакцій, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу), основними завданнями Мінфіну є забезпечення формування та реалізацію єдиної державної податкової і митної політики.
Таким чином, до повноважень Міністерства фінансів України станом на день прийняття оскаржуваного позивачем наказу, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, належало в тому числі і прийняття відповідних наказів у сфері формування митної політики.
Статтею 329 Митного кодексу України встановлено, що з метою забезпечення здійснення органами доходів і зборів митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди і порушень митних правил, у пунктах пропуску через державний кордон України, на територіях морських і річкових портів, аеропортів, на залізничних станціях та на територіях підприємств, вільних митних зон, митних складів, складів тимчасового зберігання, а також в інших місцях, визначених відповідно до цього Кодексу, створюються зони митного контролю.
Згідно зі ст. 330 Митного кодексу України порядок створення зони митного контролю визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Межі зон митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України визначаються органами доходів і зборів за погодженням з відповідними органами охорони державного кордону та адміністраціями морських (річкових) портів, аеропортів, залізничних станцій. В інших місцях на митній території України органи доходів і зборів у зонах своєї діяльності самостійно визначають межі зон митного контролю. Зони митного контролю можуть бути постійними, у разі регулярного розміщення на їх території товарів, що підлягають митному контролю, або тимчасовими, які утворюються на час здійснення митного контролю.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України №646 від 30.05.2012 «Про місця доставки товарів транспортними засобами», який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.06.2012 за №1052/21364, місцем доставки може бути визначена митницею призначення територія (або її частина) пункту пропуску (пункту контролю) через державний кордон України, морського чи річкового порту, аеропорту, залізничної станції, вільної митної зони, підрозділу митниці призначення, у якому безпосередньо проводиться митне оформлення, підприємства з безперервним циклом виробництва, вантажного митного комплексу, територія, що прилягає до центральної сортувальної станції, регіональної сортувальної станції, місця міжнародного поштового обміну, складу тимчасового зберігання або митного складу ( п.1.1).
На території місця доставки створюється зона митного контролю ( п.1.5).
Наразі, як зазначалось судом вище, відповідно до п. 4 наказу Державної митної служби України №426 від 27.08.2012 «Про ведення переліку місць доставки» кожному місцю доставки присвоюється відповідний код.
Згідно з Переліком місць доставки до цього Переліку включена територія ТОВ «Термінал», яка розташована за адресою: Закарпатська обл., м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, код місця доставки 305-002-1-1, що підтверджує факт створення позивачем місця доставки товару у відповідності до вимог наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за №646 «Про місця доставки товарів транспортними засобами».
Окремо суд звертає увагу, що код місця доставки присвоюється території, яка забезпечена визначеними законом благами, які необхідні для здійснення митних формальностей, до числа яких входить розміщення підрозділу митниці призначення, у якому безпосередньо проводиться митне оформлення. Водночас самому підрозділу митниці призначення присвоюється інший код у відповідному відомчому класифікаторі органів державної фіскальної служби з питань державної митної справи, який запроваджується на підставі статті 454 Митного кодексу України.
Як встановлено судом, у березні 2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал -2004» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, правонаступником якої є Державна митна служба України, Закарпатської митниці ДФС України, правонаступником якої є Закарпатська митниця Держмитслужби, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просили:
- визнати протиправним і скасувати наказ Державної фіскальної служби України №138 від 16.02.2016 «Про ліквідацію, створення та зміну назв окремих митних постів митниць ДФС» в частині, що стосується ліквідації митного поста «Тячів» та сектора митного оформлення «Хуст»;
- визнати протиправним і скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС України від 01.03.2016 №131 «Про введення в дію змін до структури Закарпатської митниці ДФС» в частині, що стосується ліквідації митного поста «Тячів» та сектора митного оформлення «Хуст»;
- визнати протиправним наказ Державної фіскальної служби України №221 від 15.03.2016 «Про внесення змін до класифікатора ДФС, Митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи» в частині викладення у новій редакції п. 9 розділу 1 даного Класифікатора, без зазначення в переліку структурних підрозділів Закарпатської митниці ДФС з визначенням їх коду митного поста «Тячів» та сектора митного оформлення «Хуст»;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України внести зміни до Класифікатора ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи, включивши в перелік структурних підрозділів Закарпатської митниці ДФС митний пост «Тячів» та сектор митного оформлення «Хуст» з визначенням їх відповідного коду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року, клопотання позивачів про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволено повністю, вжито заходи забезпечення адміністративного позову: зупинено дію наказу Державної фіскальної служби України «Про ліквідацію, створення та зміну назв окремих митних постів митниць ДФС» в частині, що стосується митного поста «Тячів» та сектора митного оформлення «Хуст»; зупинено дію наказу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України "Про введення в дію змін до структури Закарпатської митниці ДФС» в частині, що стосується митного поста «Тячів» та сектора митного оформлення «Хуст» від 01 березня 2016 року № 131.
Окружним адміністративним судом м. Києва постановою від 07 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року та постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2020, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним і скасовано наказ Державної фіскальної служби України «Про ліквідацію, створення та зміну назв окремих митних постів митниць ДФС» від 16 лютого 2016 року №138 в частині, що стосується ліквідації митного поста «Тячів» та сектора митного оформлення «Хуст»;
- визнано протиправним і скасував наказ Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України «Про введення в дію змін до структури Закарпатської митниці ДФС» від 01 березня 2016 року № 131 в частині, що стосується митного поста «Тячів» та сектора митного оформлення «Хуст»;
- визнано протиправним наказ Державної фіскальної служби України «Про внесення змін до Класифікатора ДФС, митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи» від 15 березня 2016 року № 221 в частині викладення в новій редакції пункту 9 розділу 1 Класифікатора ДФС, митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 23 лютого 2016 року № 154, без зазначення в переліку структурних підрозділів Закарпатської митниці ДФС з визначенням їх коду митного поста «Тячів» та сектора митного оформлення «Хуст»;
- зобов'язано Державну фіскальну службу України внести зміни до Класифікатора ДФС, митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 23 лютого 2016 року № 154, включивши в перелік структурних підрозділів Закарпатської митниці ДФС митний пост «Тячів» і сектор митного оформлення «Хуст» з визначенням їх відповідного коду.
При цьому під час розгляду справи № 826/3694/16 суди дійшли висновку, що відповідачі при прийнятті оскаржуваних наказів від 16 лютого 2016 року № 138 і від 01 березня 2016 року № 131 не дотримали балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивачів і цілями, на досягнення яких було спрямоване зазначене рішення (оптимізація структур Закарпатської та Сумської митниць у зв'язку зі скороченням штату працівників), тобто не дотримали принципу пропорційності, у зв'язку з чим прийняті акти визнано протиправними за умови відсутності чіткого та прозорого порядку визначення/обрання митними органами територій розміщення митних постів (відділів митного оформлення, зон митного контролю); що призводить до отримання суб'єктом господарювання виключних прав на надання послуг, пов'язаних з митним оформленням товарів і транспортних засобів.
Окрім цього з матеріалів справи вбачається, що у липні 2020 року ТОВ "Термінал" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Закарпатської митниці про визнання дій митниці щодо ліквідації митного поста "Тячів" антиконкурентними та такими, що призвели до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на ринку послуг місця доставки (прибуття) митних вантажів на території Закарпатської області та зобов'язання Закарпатську митницю Держмитслужби відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом вчинення дій у вигляді вжиття комплексу заходів, спрямованих на відновлення функціонування митного посту "Тячів" з визначенням цьому структурному підрозділу відповідного коду та, як наслідок, відновлення функціонування місця доставки (прибуття) митних вантажів на території ТОВ "Термінал" за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Пролетарська (Залізнична), 2, з присвоєнням відповідного коду, який буде внесено до Переліку місць доставки. Крім того, позивач просив відновити становище на ринку послуг місця доставки (прибуття) митних вантажів у межах Закарпатської області, яке існувало до порушення прав позивача, ліквідувавши митний пост "Хуст" шляхом скасування актів, які стали підставою для введення останнього в Класифікатор ДФС, митниць ДФС та їх структурних підрозділів, який затверджений наказом ДФС України від 19.01.2017 №26.
В межах розгляду вказаної вище справи ухвалою Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/477/20 від 15.07.2020 (з урахуванням ухвали Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 про виправлення описки), залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2020: заяву ТОВ «Термінал» про забезпечення позову задоволено частково; заборонено Закарпатській митниці Держмитслужби або будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, за наслідками яких за адресою: Закарпатська область, Тячівський р-н, м. Тячів, вул. Армійська, 147, буде розміщено структурний підрозділ (митний пост, сектор митного оформлення тощо) Закарпатської митниці Держмитслужби, а також будь-яких дій, пов'язаних зі створенням за цією адресою місця доставки митних вантажів (включаючи дії, пов'язані з внесенням відомостей до Переліку місць доставки) до вирішення спору в цій справі; в іншій частині заяви відмовлено.
Частиною 1 статті 144 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на 15.07.2020) ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала суду про забезпечення позову була скасована постановою Верховного Суду лише 26.10.2020, тобто вже після прийняття оскаржуваного наказу.
З огляду на вищенаведені доводи вбачається, що станом на день прийняття оскаржуваного наказу відповідача 1 № 448 від 22.07.2020 діяла заборона на вчинення будь-яких дій зі створення місця доставки митних вантажів за адресою: Закарпатська область, Тячівський р-н, м. Тячів, вул. Армійська, 147, в тому числі із внесенням відомостей до місць доставки.
Разом з тим, відповідачем 1 наказом № 448 від 22.07.2020 фактично створено новий структурний підрозділ Закарпатської митниці на території ТОВ «Турбо Плюс Авто» за адресою: Закарпатська область, Тячівський р-н, м. Тячів, вул. Армійська, 147.
Відповідно до частини першої статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Стаття 44 ГК України встановлює, що підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів (частина перша статті 47 ГК України).
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).
За умовами укладеного Договору про співробітництво № 251 від 01.06.2012 Чопська митниця зобов'язалася використовувати надані позивачем приміщення, визначені згідно додатку 1 та майно згідно акту приймання-передавання майна, що є невід'ємною частиною цього договору, для забезпечення організації робочих місць структурних підрозділів митниці та здійснення в повному обсязі функцій митного контролю та оформлення майна, товарів та транспортних засобів комерційного призначення громадян та суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Наразі, доказів визнання недійсним або розірвання Договору про співробітництво № 251 від 01.06.2012 та/або його окремих положень суду не надано, будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення вказаного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні, отже суд виходить з положень дійсності такого договору та обов'язковості його виконання сторонами.
Статтею 3 ЦК України визначено, що однією із основних засад цивільного законодавства є добросовісність.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Суд зауважує, що укладаючи 01.06.2012 договір про співробітництво № 251 та виконуючи його належним чином позивач мав підстави вважати, що митний пост «Тячів» за умовами укладеного договору буде здійснювати відповідну діяльність, що надасть позивачу можливість для здійснення господарської діяльності з надання послуг «місця доставки митних вантажів» та отримання доходу. В той же час прийняття оскаржуваного наказу позбавило позивача, як сторону договору, можливості розраховувати на виконання договору з боку митниці та дотримання останньою своїх зобов'язань.
З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу відповідача 1 за № 448 від 22.07.2020 в частині пункту 7 Змін до Класифікатора Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів.
Суд зазначає, що у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення.
До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у статті 16 Цивільного кодексу України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 року у справі № 910/11511/18, від 28.05.2020 року у справі № 910/7164/19.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 передбачено, що норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" у законі та на практиці, зокрема, у тому сенсі, що його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейським судом з прав людини зазначено, що норма ст. 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі заходи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім цього, судом вказано на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Як встановлено судом, підставою позовних вимог ТОВ «Термінал» є факт протиправної ліквідації Закарпатською Митницею Держмитслужби структурного підрозділу - митного поста «Тячів», який починаючи з 2001 розміщувався на території позивача та був необхідною передумовою для функціонування належного позивачеві місця доставки митних вантажів, використання якого суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності становило основу господарської діяльності ТОВ «Термінал».
Відтак Міністерство фінансів України, затверджуючи зміни до Класифікатора Державної митної служби України, її територіальних органів та структурних підрозділів, має враховувати першочергове право позивача на відновлення функціонування митного поста «Тячів» по відношенню до інших структурних підрозділів Закарпатської митниці Держмитслужби, яке ґрунтується на наявності діючого Договору про співробітництво № 251 від 01.06.2012, з урахуванням існуючої обмеженої штатної чисельності закарпатської митниці Держмитслужби, зокрема, враховуючи обставини відсутності резервів для створення нового структурного підрозділу митниці без її збільшення, на яких наголошено Державною митною службою України в листі від 11.03.2020.
Окрім того, незважаючи на завершення касаційного розгляду адміністративної справи за №826/3964/16, в межах якої оскаржувалась ліквідація митного поста «Тячів» та рішення в якій набрали законної сили, доказів вчинення митницею дій щодо поновлення порушених прав ТОВ «Термінал» шляхом відновлення митного поста «Тячів» суду не надано, натомість, під час розгляду справи судом встановлено факт створення/ реорганізації інших структурних підрозділів (зокрема, сектор митного поста «Хуст»), шляхом внесення змін до наказів, якими змінюються адреси структурних підрозділів.
При цьому судом враховано той факт, що до наказу Міністерства фінансів України №448 від 22.07.2020, внесено зміни згідно з пунктами 1, 3 наказу Міністерства фінансів України №557 від 08.09.2020, якими змінено місцерозташування Сектора митного поста «Хуст» за кодом місця митного оформлення - UА305270, створеного на підставі оспорюваного п. 7 наказу №448 від 22.07.2020, з адреси: 90500, м. Тячів, вул. Армійська, 147, на адресу: 90400, м. Хуст, вул. Сливова, 34.
Водночас суд зазначає, що зміна адреси розташування структурного підрозділу (сектора митного поста «Хуст»), створення якого оскаржує позивач, не скасовує (не відміняє) його подальше існування за рахунок штатної чисельності, яка має бути виділена на відновлення митного поста «Тячів», тобто штатна чисельність, яка б мала першочергово бути виділена на митний пост «Тячів», однак з порушенням пріоритетності виділена на сектор митного поста «Хуст», і надалі залишається виділеною за цим структурним підрозділом, однак за іншою адресою.
Також судом прийнято до уваги відсутність наведеного відповідачами 1 та 2 обґрунтування щодо неможливості вжиття інших заходів, спрямованих на оптимізацію структур Закарпатської митниці, крім ліквідації митного поста «Тячів», а отже за висновками суду під час прийняття оспорюваного наказу № 448 від 22.07.2020 в частині пункту 7 не було дотримано балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача як учасника Договору про співробітництво № 251 від 01.06.2012 та цілями, на досягнення яких було спрямоване зазначене рішення, тобто не було дотримано принципу пропорційності.
Приписами статті 173 ГПК України унормовано, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд зауважує, що внаслідок визнання незаконним та скасування наказу відповідача 1 також підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання відповідача 1 відновити становище, яке існувало до порушення шляхом вчинення дій у вигляді вжитті комплексу заходів, спрямованих на відновлення функціонування митного посту «Тячів» на території ТОВ «Термінал» за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, з визначенням цьому структурному підрозділу відповідного коду та зобов'язання відповідача 2 відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом вчинення дій у вигляді вжиття комплексу заходів, спрямованих на відновлення функціонування місця доставки (прибуття) митних вантажів на території ТОВ «Термінал» за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н, м. Тячів, Пролетарська (Залізнична) 2, з присвоєнням відповідного коду, який буде внесено до Переліку місць доставки.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства фінансів України №448 від 22.07.2020 року в частині пункту 7 Змін до Класифікатора Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів, яким після позиції «UA305260» доповнено нову позицію «UА305270» такого змісту: «UA305270», Сектор митного поста «Хуст», Sector, Customs Post «Khust»: Закарпатська, м. Тячів, 90500, вул. Армійська 147.
3. 3обов'язати Міністерство фінансів України (01008, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 12/2; код ЄДРПОУ 0013480) відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом вчинення дій у вигляді вжиття комплексу заходів, спрямованих на відновлення функціонування митного посту «Тячів» на території ТОВ «Термінал» (код ЄДРПОУ 31538866) за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, а саме з визначення цьому структурному підрозділу відповідного коду.
4. Зобов'язати Державну митну службу України (вул. Дегтярівська буд.11Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43115923) відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом вчинення дій у вигляді вжиття комплексу заходів, спрямованих на відновлення функціонування місця доставки (прибуття) митних вантажів на території ТОВ «Термінал» (код ЄДРПОУ 31538866) за адресою: Закарпатська область, Тячівський р-н, м. Тячів, Пролетарська (Залізнична), 2, а саме з присвоєння відповідного коду, який буде внесено до Переліку місць доставки.
5. Стягнути з Міністерства фінансів України (01008, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 12/2; код ЄДРПОУ 0013480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" (вул. Пролетарська, 2, м. Тячів, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ 31538866) 3153,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
6. Стягнути з Державної митної служби України (вул. Дегтярівська буд.11Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43115923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" (вул. Пролетарська, 2, м. Тячів, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ 31538866) 3153,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 28 серпня 2021 року.
Суддя А.М. Селівон