вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.08.2021м. ДніпроСправа № 904/7077/20
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
до Приватного підприємства "КРОС-ПРИНТ", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 249 654,18
Суддя Золотарьова Я.С.
Секретар судового засідання Волювач М.В.
Представники:
від позивача: Булаткіна Н.О. виписка з ЄДР представник
від відповідача: Савченко В.П. дов. № 1 від 18.01.2021 адвокат
від відповідача: Гльондер В.В. наказ № 1 від 01.10.2010 директор
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "КРОС-ПРИНТ" та просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати за договором оренди в розмірі 6 178,32 грн, заборгованість з орендної плати в позадоговірний період у розмірі 40 272,56 грн, неустойку в розмірі 181 090,13 грн, пеню в розмірі 22 113,17 грн;
- виселити відповідача з державного окремого нерухомого майна приміщення в будівлі майстерні учбового корпуса площею 305,5 кв. м., розміщеного за адресою: м. Дніпро, вул. Бердянська, 5.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.01.2021.
18.01.2021 представник відповідача подав відзив на позов.
Протокольною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2021 оголошено перерву до 10.02.2021.
Протокольною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2021 оголошено перерву до 03.03.2021.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2021 зупинено провадження у справі № 904/7077/20 до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду справи № 910/11131/19.
02.03.2021 представник позивача подав відповідь на відзив.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2021 провадження у справі № 904/7077/20 поновлено, у зв'язку з тим, що 19.04.2021 було винесено постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду по справі №910/11131/19. Призначено підготовче засідання з урахуванням розумності процесуального строку на 17.06.2021.
17.06.2021 представник відповідача подав контррозрахунок, в якому зазначає, що визнає позовні вимоги частково, а саме: заборгованість з орендної плати у розмірі 18 183,43 грн, неустойку у розмірі 8 702,86 грн, пеню у розмірі 2 216,74 грн.
Протокольною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2021 оголошено перерву до 30.06.2021.
25.06.2021 представник відповідача подав письмові пояснення.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2021 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 03.08.2021.
03.08.2021 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати за договором оренди в розмірі 6 178,32 грн, заборгованість з орендної плати в позадоговірний період у розмірі 40 272,56 грн, неустойку в розмірі 181 090,13 грн, пеню в розмірі 22 113,17 грн.
Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;
Суд залишає без розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, оскільки вона була подана після закінчення підготовчого провадження.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 відкладено судове засідання на 18.08.2021.
У судовому засіданні 18.08.2021 було розглянуто справу по суті: заслухано виступи позивача та відповідача, встановлено обставини справи та досліджено докази, наявні у матеріалах справи. Під час судових дебатів позивач просив позов задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті, відповідач просив у позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.
У судовому засіданні 18.08.2021 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.
Узагальнена позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди №12/02-3721-ОД від 01.12.2009 щодо своєчасного оплати орендної плати. У зв'язку із чим, позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 11-02-07098 від 03.12.2019 з повідомленням про відмову від договору оренди та його розірвання позивачем. Також було видано наказ про розірвання договору оренди з 15.01.2020, тобто з моменту одержання відповідачем листа від позивача про відмову від договору.
Позивач вказує на те, що після розірвання договору відповідачем не було повернуто об'єкт оренди (нежитлове вбудоване приміщення площею 305,5 кв.м, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бердянська, 5) за відповідним актом, у зв'язку з чим позивач нарахував до стягнення з відповідача заборгованість у загальній сумі 249 654,18 грн, з яких: заборгованість з орендної плати за договором оренди в розмірі 6 178,32 грн, заборгованість з орендної плати в позадоговірний період у розмірі 40 272,56 грн, пеня в розмірі 22 113,17 грн, неустойка у розмірі 181 090,13 грн відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.
Також, позивач просив виселити відповідача з нежитлового вбудованого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бердянська, 5.
Узагальнена позиція відповідача
Відповідач зазначає, що відповідно до додаткової угоди від 14.03.2018 строк дії договору оренди закінчився 30.10.2020. Відповідач повернув приміщення балансоутримувачу 30.11.2020, тобто через один місяць після закінчення строку дії договору. Факт передачі-приймання орендованого приміщення підтверджується актом від 30.11.2020.
Відповідач вказує на те, що він не отримував від позивача листів про відмову від договору. Доказів отримання цих листів відповідачем позивач не надав.
Відповідач визначає позовні вимоги частково, а саме: заборгованість з орендної плати у розмірі 18 183,43 грн, неустойку у розмірі 8 702,86 грн, пеню у розмірі 2 216,74 грн.
Також, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку спеціальної позовної давності.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
01.12.2009 між Регіональним відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (орендодавець) та Приватним підприємством "КРОС-ПРИНТ" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до держаної власності № 12/02-3721-ОД (арк.с.13).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - приміщення в будівлі майстерні учбового корпусу, площею 305,5 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бердянська, 5 на 1-му поверсі 1-поверхового будинку, що перебуває на балансі Машинобудівельного коледжу ДНУ ім. О. Гончара (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 20.11.2009 і становить за незалежною оцінкою 937 223,00 грн.
Згідно пункту 1.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції що видаються українською мовою.
Відповідно до пункту 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2009 - 3 158,78 грн.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2 договору).
Відповідно до пункту 3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж:
- 50 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства у розмірі 1 579,39 грн;
- 50% - балансоутримувачу у розмірі 1 579,39 грн.
щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.
Згідно пункту 10.1 договору, в редакції додаткової угоди від 14.03.2018 (арк.с.45) цей договір є пролонгованим до 30.10.2020 включно.
Позивачем на адресу відповідача був направлений лист № 11-02-07098 від 03.12.2019 (арк.с.17), в якому повідомляє про відмову від договору у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати орендної плати.
25.02.2020 позивачем було видано наказ № 12/02-23-ПО (арк.с.24), в якому зазначено, що договір оренди від 01.12.2009 № 12/03-3721-ОД вважається припиненим з 15.01.2020.
Відповідно до пункту 3.12 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Пунктом 5.10 договору встановлено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Відповідно до пункту 10.9 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.
Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання між орендарем та балансоутримавачем, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10 договору).
Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 11-11-04199 від 06.08.2020 (арк.с.25), в якій позивач просив сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 24 800,71, пені у розмірі 22 113,17 та неустойки у розмірі 94 489,50 грн.
Відповідачем було направлено на адресу позивача звернення № 12 від 28.09.2020 (арк.с.49), в якому він повідомив, що згідно додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» відповідач звільняється від сплати орендної плати та просив здійснити перерахунок.
Відповідно до акту приймання-передачі від 30.11.2020 відповідачем було повернуто об'єкт оренди балансоутримувачу (арк.с.47).
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (який діяв під час укладення договору та до 01.02.2020) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини оренди майна державної власності.
Щодо строку дії договору
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Згідно пункту 10.1 договору, в редакції додаткової угоди від 14.03.2018 (арк.с.45) цей договір є пролонгованим до 30.10.2020 включно.
Пунктом 10.3 договору встановлено, що зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін, що оформлюються додатковими угодами.
Відтак, договір оренди не передбачає можливості розірвання договору в односторонньому порядку, навпаки, пунктом 10.3 договору встановлено, що розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін, що оформлюються додатковими угодами.
Оскільки докази укладення між сторонами додаткової угоди щодо розірвання договору в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку, що строк дії договору оренди до 30.10.2020, як передбачено пунктом 10.1 договору.
Відтак, суд відхиляє доводи позивача про те, що договір припинився 15.01.2020.
Щодо позовних вимог про стягнення орендної плати та неустойки
Позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованості за орендну плату за договором у розмірі 6 178,32 грн, орендної плати в позадоговірний період з 16.01.2020 по 30.11.2020 у розмірі 40 272,56 грн та неустойку за період з 16.01.2020 по 30.11.2020 у розмірі 181 090,13 грн.
Враховуючи висновок суду про те, що строк дії договору закінчився 30.10.2020, суд уважає вимоги позивача про стягнення неустойки з 16.01.2020 по 30.10.2020 необґрунтованими.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1.
Відповідно до пункту 2 додатку 1 цієї постанови, звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном орендарі, які орендують приміщення для розміщення видавництв друкованих засобів масової інформації, та видавничої продукції, що видаються українською мовою.
Відповідно до пункту 2.2 статуту ПП "КРОС-ПРИНТ", предметом діяльності підприємства є, зокрема, видавницька та поліграфічна діяльність.
Згідно пункту 1.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції що видаються українською мовою.
Відтак, відповідач орендував у позивача приміщення для розміщення видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції що видаються українською мовою.
Карантин в Україні запроваджено з 12.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID -19».
Дія карантину неодноразово продовжувалася постановами Кабінету Міністрів України. На день розгляду справи постанова Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» є чинною, а карантин не скасовано.
Відтак, нарахування позивачем орендної плати за період з 12.03.2020 по 30.10.2020 є безпідставним.
Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов'язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відтак, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору, а припинення договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.
Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Суд зазначає, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився суперечить змісту правовідносин за договором оренди та регулятивним нормам Цивільного кодексу України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Відтак, положення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).
Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Відтак, суд не вбачає підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача орендної плати у позадоговірний період у розмірі 32 294,94 грн, не тільки у зв'язку із тим, що позивачем невірно визначено строк дії договору оренди, а й з огляду на підстави, що викладені вище.
Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованими вимогами є стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за договором у розмірі 18 183,43 грн, тобто до 12.03.2020.
За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Перевіривши розрахунок неустойки, суд зазначає, що він є невірний, оскільки позивачем не вірно обрано період нарахування, а саме не враховано, що строк дії договору закінчився 30.10.2020.
Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача становить 8 702,86 грн за період з 31.10.2020 по 30.11.2020.
Щодо стягнення суми пені
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 3.8 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Позивач нарахував пеню за період з 22.09.2010 по 16.01.2020 в сумі 22 113,17 грн.
Відповідачем заявлено про застосування строку спеціального позовної давності.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд вказує на те, що стягнення пені обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою».
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-3006цс15 та від 25 травня 2016 року у справі № 6-1138цс15.
Позов про стягнення пені позивачем подано 28.12.2020. Тобто, при застосуванні приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та позовної давності до вимоги про стягнення пені, можливе стягнення пені, яка нарахована за період, який починається з 28.12.2019.
Згідно наданих позивачем розрахунків, пеня за вказаний період (в межах позовної давності) становить 2 216,74 грн.
Враховуючи викладене, сума пені, яка підлягає задоволенню становить 2 216,74 грн.
Щодо вимог про виселення
Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Пунктом 5.10 договору встановлено, що у разі припинення договору орендар зобов'язаний повернути балансоутримувачу або підприємству/товариству, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодування відповідно до вимог чинного законодавства збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Відповідно до пункту 10.9 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.
Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання між орендарем та балансоутримавачем, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10 договору).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач повернув об'єкт оренди 30.11.2020, що підтверджується актом-приймання-передачі від 30.11.2020.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому судовий збір у розмірі 436,55 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Сягнути з Приватного підприємства "КРОС-ПРИНТ" (49047, м. Дніпро, провулок Верстакобудівельний, буд. 3, кв. 40; ідентифікаційний код 25019064) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6; ідентифікаційний код 42767945) заборгованість з орендної плати у розмірі 18 183,43 грн, неустойку у розмірі 8 702,86 грн, пеню у розмірі 2 216,74 грн та судовий збір у розмірі 436,55 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 28.08.2021
Суддя Я.С. Золотарьова