26 серпня 2021 року Справа № 280/3651/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, буд. 147, м. Запоріжжя, 69095)
до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (вул. Південне шосе, буд. 72, м. Запоріжжя, 69008)
про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2020 році
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році у розмірі 30 099 979,99 грн.
Позивач у позові зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 10435 осіб. Таким чином, на думку позивача, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” у відповідача повинна складати 417 осіб. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті за 2020 рік, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю на підприємстві склала 304 осіб. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ПАТ “ЗАПОРІЖСТАЛЬ” 30 099 979,99 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році. Просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача зазначену суму адміністративно-господарських санкцій та пені.
Ухвалою суду від 11.05.2021 позовну заяву у справі № 280/3651/21 залишено без руху та наданий позивачу строк 10 днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 14.06.2021 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.06.2021.
Ухвалою суду від 23.06.2021 відкладено було підготовче засідання на 20.07.2021.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому зазначено, що відповідачем було видано Наказ №1678 від 24.12.2019 “Про бронювання робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю”, яким зарезервовані на 2020 рік робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 480 штатних працівника. За підсумками 2020 року ПАТ “ЗАПОРІЖСТАЛЬ” надало позивачеві Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік (форма №10 - ПІ), згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства складає 10435, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 304. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях - 417. Таким чином, ПАТ “ЗАПОРІЖСТАЛЬ” було виконано вимогу законодавства в частині виділення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році (виділено 480 робочих місця з необхідних 417). Відповідач щомісячно з січня по грудень 2020 року надавав до Державної служби зайнятості звіти (форма №3-ПН) про наявність вакансій щодо працевлаштування на підприємстві. Відповідачем були здійснені всі залежні від нього заходи щодо належного інформування як безпосередньо центрів зайнятості, так і населення міста Запоріжжя про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме: у 2020 році відповідачем здійснювалось опублікування про прийом на роботу осіб з інвалідністю у друкованих засобах масової інформації - у місцевих газетах “Індустріальне Запоріжжя”, “Панорама”, корпоративній газеті “Дніпровський металург”; в мережі Інтернет - на офіційному веб-сайті ПАТ “ЗАПОРІЖСТАЛЬ” у розділі “Вакансії” розміщувалась інформація про набір на роботу осіб з інвалідністю; по телебаченню в ефірі телеканалу “ТВ-5” розміщувалися оголошення із запрошенням про працевлаштування осіб з інвалідністю; відповідач письмово звертався до позивача щодо сприяння у залученні осіб з інвалідністю для працевлаштування на ПАТ “ЗАПОРІЖСТАЛЬ” на створені для них робочі місця; підприємство періодично здійснювало у телефонному режимі інформування центрів зайнятості про створення та наявність робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, надавало консультації всім особам з інвалідністю, які зверталися на підприємство. Крім цього, з метою інформування осіб з інвалідністю щодо працевлаштування, ПАТ “ЗАПОРІЖСТАЛЬ” активно приймало участь у тематичних заходах, які проводились територіальними органами Державного центру зайнятості. Так, на запрошення районних центрів зайнятості представники підприємства брали участь у ярмарках вакансій для осіб з інвалідністю, засіданнях круглих столів. Таким чином, відповідач в повному обсязі виконав вимоги Закону щодо свого обов'язку на створення робочих місць в установленому законодавством порядку. Однак, наявні вільні місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, які були вказані у звітах форми 3-ПН, не були заповнені з незалежних від підприємства причин: відсутність осіб з інвалідністю, відмова осіб з інвалідністю від працевлаштування, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 20.07.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 18.08.2021.
Представник позивача - суб'єкта владних повноважень у судове засідання 16.08.2020 не з'явився, 19.07.2021 надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача 18.08.2021 надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. (…) У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю унаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".
Згідно поданого відповідачем “Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік” за формою №10-ПІ, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача за 2019 рік склала - 10435 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, що працюють у відповідача за 2020 рік склала - 304 осіб, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” складає - 417 осіб.
Підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників (ч.1 ст.12 Закону України “Про охорону праці”).
Відтак, у випадку, коли з урахуванням специфіки підприємства більшість посад на підприємстві пов'язані з важкими умовами праці, де заборонена праця осіб з інвалідністю, то праця осіб з інвалідністю має використовуватися на цьому підприємстві не інакше, як з урахуванням такої специфіки.
Згідно з пп.3.1 п.3 “Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, затвердженої 10.02.2007 наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за №117/13384 (надалі - “Інструкція щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”), середньооблікова кількість працівників відображається відповідно до п.3.2 “Інструкції зі статистики кількості працівників”, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722.
Відповідно до абз.1 пп.3.2.5 п.3.2 “Інструкції зі статистики кількості працівників”, затвердженої 28.09.2005 наказом Державного комітету статистики України №286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, … 12. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників ПАТ “ЗАПОРІЖСТАЛЬ” за 2020 рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складає 304 осіб.
Згідно з пп.3.3 п.3 “Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів” кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, для відповідача складає 417 особи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, у відповідності з ч.3 ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз.3 п.2 “Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування”, затвердженого 31.01.2007 постановою Кабінету Міністрів України №70 “Деякі питання реалізації норм Законів України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” та “Про зайнятість населення”” (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) - інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
У ст.18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Відтак, з урахуванням наведених вище норм законодавства України обов'язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю покладається не тільки на роботодавців, а і на державну службу зайнятості.
Як зазначено у ч.6 ст.46 Закону України №5067-VI від 05.07.2012 “Про зайнятість населення”, підбір підходящої роботи для осіб з інвалідністю (у тому числі шляхом розумного пристосування існуючого або створення нового робочого місця) здійснюється відповідно до їх професійних навичок, знань, індивідуальної програми реабілітації та з урахуванням побажань щодо умов праці.
Згідно з п.5 ч.2 ст.24 Закону України №5067-VI від 05.07.2012 “Про зайнятість населення” до заходів щодо сприяння зайнятості населення належать: сприяння зайнятості осіб з інвалідністю.
Відповідач інформував Запорізькій міській центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом подання звітності форми №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” щодо працевлаштування осіб з інвалідністю за сприяння Державної служби зайнятості України, вказуючи у розділі II мінімальні вимоги щодо посади, умов праці, освітньо-кваліфікаційного рівня осіб з інвалідністю, що підтверджується звітністю.
Про направлення звітності форми №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” до Запорізького міського центру зайнятості свідчать підписи відповідальної особи на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.
Судом досліджені надані відповідачем: Наказ про бронювання робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю №1678 від 24.12.2018; публікації у друкованих засобах масової інформації; Направлення на працевлаштування, відповідно до яких особи з інвалідністю відмовились від працевлаштування на ПАТ “ЗАПОРІЖСТАЛЬ”; оголошення по телебаченню в ефірі телеканалу “ТВ-5”; листування відповідача з Запорізьким міським центром зайнятості, ТОВ “Запорізька незалежна телерадіокомпанія “ТВ-5”, Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю; накази про працевлаштування осіб з інвалідністю.
Як вбачається з матеріалів справи, робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем у 2020 році були створені.
З урахуванням зазначеного, відповідачем доведено у суді вжиття заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач виконав всі можливі, залежні від нього заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році.
Згідно з ч.9 ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Керуючись ст.241,243,255,257,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, буд. 147, м. Запоріжжя, 69095) до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (вул. Південне шосе, буд. 72, м. Запоріжжя, 69008) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2020 році,- відмовити у повному обсязі.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 26.08.2021.
Суддя А.В. Сіпака