26 серпня 2021 року Справа № 280/3693/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, буд. 147, м. Запоріжжя, 69095)
до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (вул. Добролюбова, буд. 20, м.Запоріжжя, 69006)
про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2020 році
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році у розмірі 8 822 808,47 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році до позивача застосовано суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 8 822 808,47 грн., просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 11.05.2021 позовну заяву у справі № 280/3693/21 залишено без руху та наданий позивачу строк 10 днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 14.06.2021 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.06.2021.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, надавши до суду відзив від 29.06.2021. В обґрунтування відзиву на позовну заяву послався на те, що відповідачем створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, за місцем реєстрації протягом 2020 року подавались до центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН в яких зазначалася інформація про наявність робочих місць для інвалідів. Вказує, що відповідачем здійснено всіх заходів для працевлаштування інвалідів та відсутні докази того, що у прийнятті на роботу інвалідів було відмовлено. Вважає, що у відповідача відсутній склад правопорушення у сфері господарювання щодо працевлаштування інвалідів у 2020 році, тому відсутня вина щодо невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. В задоволені позовної заяви просить відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 23.06.2021 відкладено було підготовче засідання на 20.07.2021.
Ухвалою суду від 20.07.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою суду від 20.07.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 16.08.2021.
Ухвалою від 28.07.2021 забезпечено участь представника відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Представник позивача - суб'єкта владних повноважень у судове засідання 16.08.2020 не з'явився, 19.07.2021 надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача 16.08.2021 надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює та визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-ХІІ.
Судом встановлено, що Акціонерне товариство “ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО” є юридичною особою та відноситься до категорії підприємств, яким, відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідно до приписів статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно зі “Звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік” (форма 10-ПІ річна-поштова), середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали на Акціонерному товаристві “ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО”, за звітний період склала 2171 осіб.
Відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у відповідача повинен складати 87 осіб.
У 2020 році у відповідача працювало 44 осіб з інвалідністю.
Статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
За приписами частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Відповідно до частини 1 статті 218 цього Кодексу, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Обов'язковим елементом правопорушення є вина.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій для відповідача складає 8822808,47 грн.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів, а також самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Разом з тим, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (стаття 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”).
При цьому, обов'язок пошуку підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, відповідно до абзацу 3 статті 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” покладено на державну службу зайнятості.
Пунктом 2 частини 1 статті 43 Закону України “Про зайнятість населення” визначено, що статус безробітного може набути інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” та “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”.
Згідно частини 6 статті 46 Закону України “Про зайнятість населення”, підбір підходящої роботи для інвалідів (у тому числі шляхом розумного пристосування існуючого або створення нового робочого місця) здійснюється відповідно до їх професійних навичок, знань, індивідуальної програми реабілітації та з урахуванням побажань щодо умов праці.
Таким чином, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Відповідачем було створено 161 робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується відповідними наказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.
Пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України “Про зайнятість населення” визначено, що роботодавці зобов'язані, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Згідно пункту 2.1 Розділу 2 Порядку подання форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).
Процедура подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 2 Порядку, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Таким чином, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.05.2018 у справі № 805/2275/17-а “Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду на приписи Порядку подання підприємствами, установами організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, роботодавці подають до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страховик внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування”.
Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п'ятої статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості”.
Судом досліджені Звіти “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” за формою №3-ПН з додатками щодо характеристики вакансій та вимог до претендентів, які подавались до органів Державної служби зайнятості та долучені до матеріалів справи.
На протязі 2020 року відповідач щомісячно надавав до центрів зайнятості інформацію про наявність вакансій за формою № 3-ПН та можливість працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями на наявні вакансії.
Відтак, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2020 році.
Відповідач ужив всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу. При цьому, жодних доказів про те, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, позивачем не надано та не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду належних доказів порушення відповідачем вимог Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів України” на підтвердження підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим, позовні вимоги Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенню не підлягають.
Питання щодо розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не вирішується.
Керуючись ст.241,243,255,257,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, буд. 147, м. Запоріжжя, 69095) до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (вул. Добролюбова, буд. 20, м.Запоріжжя, 69006) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2020 році,- відмовити у повному обсязі.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 26.08.2021.
Суддя А.В. Сіпака