Справа № 331/1945/21
Провадження № 2/331/1476/2021
13 липня 2021 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Світлицької В.М., секретаря судового засідання Рухлової М.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник ТОВ «Вердикт Капітал» звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 16.09.2015 р. між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено оферту на укладення угоди про надання особистого кредиту № 500984092. Сума кредиту складає 4 824,44 грн., процентна ставка за користуванням кредитом становить 15,99 % річних. Дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісій 17.09.2018 р. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, відкривши позичальнику кредитну лінію з лімітом 4824,44 грн. 28.01.2019 р. між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено договір факторингу № 2019-1АБ/ВЕСТА, відповідно до умов якого ТОВ «ФК Веста» набуло право вимоги за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500984092 від 16.09.2015 р. Між ТОВ «ФК Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» 29.01.2019 р. було укладено договір відступлення прав вимоги № 29-01/19/2, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500984092 від 16.09.2015 р. Відповідач не повернула отримані від позивача кредитні кошти на підставі кредитного договору № 500984092 від 16.09.2015 р. З огляду на те, що позичальником прострочено грошове зобов'язання по поверненню кредитних коштів, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 500984092 від 16.09.2015 р. у загальному розмірі 14 665,16 грн. та вирішити питання відшкодування судових витрат.
Ухвалою від 20.04.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з викликом сторін.
28.05.2021 року представником відповідача подано відзив на позов, в якому зазначено, що оферта на укладення угоди про надання кредиту № 500984092 не може підтверджувати існування боргу, так як вона є лише пропозицією укласти договір. Доказів перерахування коштів, тобто факту видачі кредиту, не надано. В анкеті-заяві відсутні дані про вид кредитного договору, реквізити розрахункових рахунків, номер платіжної карти, про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивачем не надано виписки по особовому рахунку відповідача. Ніяких роз'яснень та доказів щодо принципу складення розрахунків заборгованості справа не містить. Розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом. Відсутні підстави вважати, що право вимоги за договором про відступлення права вимоги № 29-01/19/2 перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал». Позивач звернувся з позовом до суду поза межами строків позовної давності. Зі спливом строку кредитування припинилося право нараховувати проценти за кредитом. Позивач не довів оплату витрат на правову допомогу. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, до суду разом з позовною заявою подано клопотання про розгляд справи без його присутності, позов підтримує та просить його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без участі відповідача та її представника, заперечує повністю проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 16.09.2015 року ОСОБА_1 подала заяву-анкету на отримання кредиту та в цей же день уклала з ПАТ «Альфа-Банк» кредитний договір № 500984092, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 4824,44 грн.(п. 1 договору) з процентною фіксованою ставкою за користування кредитом 15.99% (п.2 договору). Дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісій - 17.09.2018 року (п. 4 договору).
Пунктом 7 кредитного договору № 500984092 від 16.09.2015 року погоджено, що платежі з повернення кредиту, сплати процентів за його користування, сум комісійної винагороди та інших платежів за цим договором здійснюється щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до Графіку платежів, який є Додатком №1 до цього договору та його невід'ємною частиною (а.с. 12-13).
Додатком до зазначеного договору є погоджений сторонами графік платежів, відповідно до якого платежі повинні були здійснюватися помісячно рівними частинами.
28.01.2019 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» було укладено Договір факторингу № 2019-1АБ/ВЕСТА, відповідно до умов якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило, а ТОВ «ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за Основними договорами, зокрема за договором № 500984092.
29.01.2019 року між ТОВ «ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 29-01/19/2, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за Основними договорами, зокрема за договором № 500984092.
Згідно з витягом з додатку № 1-1 до договору про відступлення прав вимоги № 29-01/19/2 від 29.01.2019 року, до ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором № 500984092 перейшло право вимоги на такі суми: 4001,92 грн. - залишок по тілу кредиту; 4322,27 грн. - залишок по відсотках; 6000,00 грн. - залишок по пені і штрафам.
До позовної заяви позивачем додано розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 11.03.2021 року, розмір якої становить 14 665,16 грн., який складається з: 360,50 грн. - нараховані 3% річних за період з 11.03.2018 року по 11.03.2021 року; 792,86 грн. - втрати від інфляції за період з 11.03.2018 року по 11.03.2021 року; 4001,92 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 3509,88 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 6000,00 грн. - заборгованість з пені.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не виконала передбачених кредитним договором обов'язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів і має заборгованість, що у свою чергу відповідно до закону та умов кредитного договору є підставою для захисту прав нового кредитора ТОВ «Вердикт Капітал» і стягнення боргу на його користь.
Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Посилання відповідача, що позивачем не надано доказів набуття ним права вимоги за договором від 29.01.2019 року № 29-01/19/2, за яким ТОВ «ФК «Веста» відступила, а ТОВ «Вердикт Капітал» набув права вимоги, є безпідставними, оскільки позивачем додано до матеріалів справи належним чином засвідчений додаток № 1-1 до договору про відступлення права вимоги №29-01/19/2 від 29.01.2019 року, в якому зазначено всі дані про боржника ОСОБА_1 : ІПН позичальника, номер кредитного договору, валюту договору, залишок по тілу кредиту, по відсотках, по пені/штрафам/неустойкам, що є належними та допустимими доказами.
Відповідно до умов п. 2.2 договору про відступлення права вимоги № 29-01/19/2 від 29.01.2019 року, ТОВ «Фінансова компанія «Веста» відступила ТОВ «Вердикт Капітал» всі права за кредитним договором № 500984092 від 16.09.2015 року, в тому числі права за основною сумою кредиту, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за кредитними договором.
Таким чином, вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4001,92 грн., за відсотками на дату відступлення права вимоги в розмірі 3509,88 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.
Як уже зазначалося вище, до позивача за договором відступлення перейшло право вимоги на 6000,00 грн. по пені/штрафам (без визначення сум заборгованості по кожному з видів неустойки), проте, як вбачається з умов кредитного договору, ним не врегульовано питання сплати пені (п. 11 договору передбачено лише порядок нарахування та розмірі штрафів), в матеріалах справи відсутній розрахунок цієї суми, здійснений первісним кредитором ПАТ «Альфа-Банк», тому з урахуванням положень ст. 514 ЦК України (до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом), оскільки у справі відсутні належні та допустимі докази прав первісного кредитора нараховувати пеню, умови такого нарахування та розмір, а позивачем заявлені лише вимоги про стягнення заборгованості пені, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог нового кредитора про стягнення пені в розмірі 6000,00 грн., слід відмовити з наведених мотивів.
Стосовно вимог про стягнення 3 % річних та втрат від інфляції на підставі ст. 625 ЦК України, слід зазначити наступне.
Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок, викладений у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року № 14-154цс18, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, в справі що розглядається, з урахуванням строку дії договору кредиту - до 17.09.2018 року, право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат виникло у кредитора (як в старого, так і перейшло до нового) з 18.09.2018 року.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, ним здійснено нарахування 3% річних за період з 11.03.2018 року по 11.03.2021 року, тобто ще з моменту, коли договір кредиту діяв.
Відтак, заявлені вимоги про стягнення 3 % річних слід задовольнити частково та стягнути їх за період з 18.09.2018 року (з моменту закінчення строку дії кредитного договору) по 11.03.2021 року (в межах заявлених позовних вимог), тобто за 905 днів, що становить 297,68 грн. ((4001,92 грн. х 3%:365) х 905 днів).
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку втрат від інфляції, він також здійснив їх нарахування, починаючи з періоду дії договору кредиту - з 11.03.2018 року по 11.03.2021 року.
Таким чином, заявлені вимоги про стягнення втрат від інфляції на підставі ст. 625 ЦК України, підлягають задоволенню частково та їх слід стягнути за період з 18.09.2018 року (з моменту закінчення строку дії кредитного договору) по 11.03.2021 року (в межах заявлених позовних вимог), здійснивши розрахунок за формулою: збитки від інфляції = сума боргу х індекс інфляції / 100% - сума боргу. Сукупний індекс інфляції за період з 18.09.2018 року по 11.03.2021 року становить 100,57 %, сума боргу по кредиту 4001,92 грн. Отже, інфляційні збитки за вказаний період складають 22,81 грн. (4001,92 х 100,57 % / 100% - 4001,92).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за кредитним договором № 500984092 від 16.09.2015 р. у загальному розмірі 7832,29 грн., яка складається з: 297,68 грн. - нараховані 3% річних за період з 18.09.2018 року по 11.03.2021 року; 22,81 грн. - втрати від інфляції за період з 18.09.2018 року по 11.03.2021 року; 4001,92 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 3509,88 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2270, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0191850002 від 22.03.2021 р.
На підставі ст.141,142 ЦПК України з відповідача на користь банку підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, пропорційно частці задоволених позовних вимог, в сумі 1212,35 грн.
Стосовно вимог про стягнення з відповідача суми за надання правової допомоги у розмірі 20 000,00 грн. слід зазначити наступне.
У зв'язку з розглядом даної справи, ТОВ «Вердикт Капітал» було понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. На підтвердження цих витрат позивач надав копію договору № 05-03/2021 про надання правової допомоги, укладеного з АО «Лігал Ассістанс» від 05.03.2021 року; копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс»; копію заявки на надання юридичної допомоги № 17 на загальну суму 20 000,00 грн.; копію Витягу з акту № 1 про надання юридичної допомоги № 1 від 23.03.2012 р.
Згідно копії платіжного доручення № 195390019 від 02.04.2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» перераховано АО «Лігал Ассістанс» 200 000,00 грн. за надання правової допомоги.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Виходячи з викладеного, враховуючи ціну позову (14 665,16 грн.) та заперечення відповідача щодо розумності розміру витрат позивача на правничу правову допомогу, які викладені у відзиві на позов, суд приходить до висновку, що відшкодування ОСОБА_1 понесених ТОВ «Вердикт Капітал» судових витрат на професійну правничу допомогу не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягає зменшенню до 1000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610-612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-82, 141, 258, 259, 264-265, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, ЄДРПОУ 36799749) заборгованість за кредитним договором № 500984092 від 16.09.2015 року у розмірі 7832 (сім тисяч вісімсот тридцять дві) гривні 29 копійок, яка складається з: 297,68 грн. - нараховані 3% річних за період з 18.09.2018 року по 11.03.2021 року; 22,81 грн. - втрати від інфляції за період з 18.09.2018 року по 11.03.2021 року; 4001,92 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 3509,88 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, ЄДРПОУ 36799749) судовий збір у сумі 1212,35 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: В.М. Світлицька