25 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/1224/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»,
на рішення Господарського Одеської області
(суддя - Шаратов Ю.А.)
від 08.12.2020,
та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Бєляновський В.В., судді - Богатир К.В., Філінюк І.Г.)
від 22.06.2021,
у справі за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Герц»
про розірвання договору
22.07.2021 Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2020 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі №916/1224/20 до суду касаційної інстанції разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рі-шення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2020 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі №916/1224/20 з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав).
Частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 22.06.2021, повний текст постанови складено 29.06.2021, отже останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 19.07.2021. Проте, касаційна скарга подана скаржником 22.07.2021, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження.
Частиною 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України пе-редбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
У касаційній скарзі позивач просить поновити строк на касаційне оскарження вказаних судових рішень та зазначає, що отримав оскаржувану постанову 02.07.2021, що на його думку підтверджується відтиском штампу Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» вх.№01/18 від 02.07.2021 на останній сторінці копії постанови Південно - західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021.
Однак, колегія суддів зауважує, що доданий до матеріалів касаційної скарги доказ не є достатнім, та таким, що підтверджує дату отримання копії оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2020 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі №916/1224/20 без руху з наданням заявнику строку для зазначення підстав касаційного оскарження вказаних судових рішень з посиланням на статтю 287 Господарського процесуального кодексу України та надання доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, зокрема, конверт, в якому на адресу скаржника вона була надіслана або для наведення, за наявності, інших підстав поважності пропуску, встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.
Отже, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2020 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі №916/1224/20 залишити без руху.
2. Надати Комунальному підприємству «Теплопостачання міста Одеси» строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити Комунальному підприємству «Теплопостачання міста Одеси», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді О. Кібенко
О. Кролевець