Справа № 2-875/2010 р.
11 травня 2010 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
в складі : головуючого - судді Іващенко Ю.А.,
при секретарі - Очередько Н.В.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про зобов»язання вчинити певні дії,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про зобов»язання вчинити певні дії.
У позові вказав, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії та інваліда 2 групи. Враховуючи це, відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян які постараждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року має право на отримання одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров»ю, зокрема інвалідам 2 групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент встановлення групи інвалідності. Незважаючи на це, він отримав лише 284 грн. 40 коп. такої компенсації, хоча повинен був отримати 33480 грн. (744*45).
Таким чином, вважає, що відповідачі недовиплатили йому компенсацію за шкоду заподіяну здоров»ю в сумі 33195 грн. 60 коп. (33480 грн. - 284,40 грн.).
З приводу вищевказаного недонарахування та недоплати він звертався до управліня праці та соцзахисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області з вимогою провести перерахунок та виплатити недонараховані кошти, але отримав відмову.
Прохає суд, зобов»язати відповідачів нарахувати та виплатити йому одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров»ю, як інваліду 2 групи в сумі 33195 грн. 60 коп. .
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі і наполягає на їх задоволенні.
Представники відповідачів - управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області в судове засідання не з»явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно. Направили до суду письмові заперечення, згідно яких позов не визнають в повному обсязі, прохають в задоволенні позову відмовити, розглянувши справу без їх участі.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 позивач є учасником ліквідіції наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов”язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченнями позивача Серії НОМЕР_1, серії НОМЕР_2. Вказана група інвалідності йому була встановлена 08.05.2008 року.
У зв»язку з цим, він має право на отримання компенсації за шкоду заподіяну здоров»ю при встановленні групи інвалідності, що передбачено ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян які постараждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року.
Так, за 2008 рік позивач отримав 284 грн. 40 коп. компенсації за шкоду заподіяну здоров»ю при встановленні групи інвалідності які нараховувалась та виплачувалась йому згідно постанови КМУ № 836 від 26 липня 1996 року.
Непогоджуючись з розміром нарахованих та виплачених коштів позивач звертався до управління праці та соцзахисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області з заявою про перерахунок та виплату недонарахуваних сум, вважаючи, що ці нарахування повинні проводитися за розмірами встановленими ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вищевказаної постанови КМУ, на що отримав відмову, яку вважає незаконною.
Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, зазначеній категорії громадян повинна виплачуватися одноразова компенсація за шкоду заподіяну здоров'ю учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яка по 2 групі інвалідності становить 45 мінімальних заробітних плат.
Згідно ст.71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи”, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Встановлено, що Кабінет Міністрів України не уповноважений ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій. Навпаки, у частині 1 статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються КМУ відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ викладено основні положення щодо реалізавції конституційного права таких громадян на охорону їх життя і здоров»я, оскільки відповідно до ч.1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров»я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого вищевказаним Законом є безпідставним.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської кататрофи, та обумовлену необхідність їх адекватного соціального захисту Верховна Рада України 5 жовтня 2006 року доповнила ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону і зазначена норма має пріорітетне застосування.
Таким чином, виходячи із вищевикладеного, застосуванню підлягає саме ст. 48 вищевказаного Закону та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат та пенсій, а не постанова КМУ № 836 від 26 липня 1996 року, на підставі якої позивачу були нараховані вищевказані кошти.
За обставин, коли звуження існуючих прав і свобод заборонено Конституцією, дії держави щодо виплати належних позивачу коменсацій в менших розмірах, від тих які були раніш встановлені законом, призупинення таких виплат є незаконними, тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити у повному обсязі.
Суд вважає, що вищевказана компенсація підлягає виплаті відповідачами - управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області та центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, так як п.4 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов»язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого Постановою КМУ від 20 вересня 2005 року №936 визначено, що виплата компенсації та допомоги певних видів, передбачених ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад.
Посилання відповідача - центра по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на пропущення позивачем річного строку звернення до суду щодо стягнення компенсації за шкоду заподіяну здоров»ю за 2008 р. не заслуговують на увагу, оскільки позовні вимоги щодо виплати такої компенсації стосуються майнових прав позивача, на які строки давності не розповсюджуються.
Позовні вимоги до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації задоволенню на підлягають, оскільки згідно письмового заперечення наданого Головним управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації на Головне управління не покладено функцій з проведення компенсаційних виплат, що передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Головне управління у правовідносинах з позивачем ОСОБА_1 не знаходилось і не знаходиться.
Відповідно до Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна особа має право мирно володіти майном ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 41 Конституції України та ст. 55 ЗУ «Про власність» передбачає, що ніхто не може бути позбавлений права власності та право власності є непорушним.
Позовні вимоги позивача щодо зобов'язання нарахувати компенцсацію у конкретно визначеній сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Питання про судові витрати підлягає вирішенню згідно ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов»язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2 групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням виплаченого, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленого законом станом на день її виплати.
В задоволенні позову до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації - відмовити.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області на користь держави судовий збір в розмірі 4 грн. 25 коп..
Стягнути з центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на користь держави судовий збір в розмірі 4 грн. 25 коп..
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 18 грн. 50 коп..
Стягнути з центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 18 грн. 50 коп..
Згідно ст. 294 ЦПК України заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Відповідно до ст. 295 ЦПК України апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ю.А. Іващенко