Справа № 2-а-189/10 р.
31 травня 2010 року Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
Головуючого - судді: Галій С.С.
при секретарі : Жековій О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси про виплату допомоги по безробіттю, про зобов'язання нарахувати та виплатити суму допомоги по безробіттю, про стягнення моральної шкоди,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Центру зайнятості ( далі по тексту - ЦЗ ) Суворовського району м.Одеси про виплату допомоги по безробіттю про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суму допомоги по безробіттю в розмірі 10 000, про стягнення моральної шкоди в розмірі 1 560 гривень.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 21.05.2007 року по 09.04.2008 року вона працювала на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб управління аудиту юридичних осіб; з 09.04.2008 року по 24.11.2008 року на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу проведення податкового аудиту платників податків управління податкового контролю юридичних осіб; з 24.11.2008 року по 26.01.2008 року її переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового аудиту окремих платників податків управління податкового контролю юридичних осіб у ДШ Малиновського району м.Одеси.
За угодою сторін позивачка звільнена від займаної посади 26.01.2008 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. В восьмиденний термін вона звернулася до Центру зайнятості Суворовського району та перебувала там на обліку з 05.02.2009 року по 19.06.2008 року.
Вона вважає, що сума допомоги по безробіттю, що підлягає виплаті на її користь, відповідно до ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» складає 10 894 гривень 56копійок, з них не нараховані та не виплачені 8 440 гривень. Вищевказані суми нараховані нею враховуючи середньоденну заробітну плату за останніх півроку, що визначена ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, відповідно до письмової довідки від 02.02.2009 року за №4217/05-030 та суму фактично нарахованої допомоги по безробіттю, що визначена Центром зайнятості Суворовського району в м.Одесі, згідно письмової довідки від 26.06.2009 року за № 0281/02/5.
Крім того, позивачка вказує про те, що діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду яку вона оцінює в розмірі 1 560 гривень. Так, як на протязі вищевказаного часу, а саме 90 днів, вона не працювала та не отримувала ніякого прибутку, через порушення її права на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з наведених у позові підстав.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги не доказані, не обґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 29.01.2009 року зареєстрована в ЦЗ Суворовського району як шукаюча роботу.
05.02.2009 року, відповідно до письмової заяви ОСОБА_1, наказом Суворовського ЦЗ № НТ 090205 їй надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.1,3,4 ст.22,п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та відповідно до п.2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики №307 від 20.11.2000 року із змінами та доповненнями.
Судом встановлено, що позивачка з останнього місця роботи звільнена з 26.01.2009 року за ст.36 п.1 КЗпП України (за згодою сторін).
Відповідно до п.п.1,2, п.5 ст.31 Закону ( в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи в сфері зайнятості населення» від 25.12.2008 року №799-УІ (підпункт 1 абз.7, п.4 Р.1 та підпункт 13 пункту 4 Р.1), тим же наказом ЦЗ період виплати допомоги по безробіттю скорочено на 90 календарних днів.
Згідно наказу Суворовського ЦЗ від 06.05.2009 № НТ090506, виплату допомоги по безробіттю розпочато з 06.05.09 року ( наказ від 15.04.09 року № НТ090415).
Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2009 року № 9-рп/2009 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України конституційності) підпункту 13 пункту 4 розділу 1 ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи в сфері зайнятості населення» визнано таким, що не відповідає Конституції України положення п.9 ст.1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року .N'21533-111 в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи в сфері зайнятості населення» від 25.12.2008 року №799- VI ( підпункт 1 ( абзац сьомий) п.4 Р.І) в частині вилучення у зазначеній редакції пункту 1 ст.36 КЗпП України.
Також визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення ч.3 ст.23 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року №1533-111 в редакції ЗУ від «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи в сфері зайнятості населення» від 25.12.2008 року №799- VI ( підпункт 13 пункту 4 розділу ї ) стосовно доповнення після слів «поважних причин» словами «або за угодою сторін».
Відповідно до п.3 зазначеного Рішення Конституційного Суду, « Положення закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення», тобто з 28 квітня 2009 року.
Враховуючи викладене, суд вважає, що особам, звільненим з останнього місця роботи за угодою сторін ( ст.36 п.1 КЗпП України) , яким статус безробітного призначено в період з 13 січня 2009 року ( тобто з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи в сфері зайнятості населення» від 25.12.2008 року №799- VI) по 27.04.09 року включно, допомога по безробіттю виплачується у порядку, передбаченому Законом України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»,який діяв у зазначений період саме в редакції ЗУ ««Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи».
Особам, звільненим з останнього місця роботи за угодою сторін ( п.1 ст.36 КЗпП України), яким статус безробітного надано починаючи з 28 квітня поточного року, допомога по безробіттю виплачується у порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»
Судом встановлено, що статус безробітного позивачці надано та призначено виплату допомоги по безробіттю з 05.02.2009 року , тобто, до ухвалення 28.04.09 року зазначеного Рішення Конституційним Судом, тому підстав для здійснення дорахування допомоги з безробіття немає.
Також, позивачка вважає, що зазначена у її позові сума допомоги по безробіттю повинна бути виплачена ЦЗ в Суворовському районі м.Одеси з моменту призначення їй цієї виплати, тобто з 05.02.09 року.
Однак, ці позовні вимоги не обґрунтовані і не можуть бути задоволені з наступних підстав: Рішенням Конституційного суду України від 09.02.99 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України. щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Крім того, в Рішенні Конституційного суду України від 28.04.09 року не передбачено, що матеріальні втрати (збитки), які виникли в результаті порушення права громадян на матеріальне забезпечення і у зв'язку з визнанням неконституційними норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» повинні бути відшкодовані. Натомість зазначено, що норми закону, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Рішення Конституційного суду України, тобто, з 28 квітня 2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
На підставі викладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивачки є необґрунтованими, недоказаними та задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на законі.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.9,11,71,158,160,161-163 КАС України,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Центра зайнятості в Суворовському районі м.Одеси про виплату допомоги по безробіттю, про зобов'язання нарахувати та виплатити суму допомоги по безробіттю, про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя: Галій С.С.